Художній світ Чарлза Діккенса

Реферат з зарубіжної літератури

на тему:

„Художній світ Чарлза Діккенса”

План

1.  Особливості реалістичного методу в літературі Англії XIX ст.

2.  Основні періоди англійського реалізму.

3.  Перший період творчості Чарлза Діккенса – представника англійського реалізму.

4.  Другий період творчості Чарлза Діккенса.

5.  Третій період творчості Чарлза Діккенса.

6.  Четвертий період чворчості Чарлза Діккенса.

1.  Особливості реалістичного методу в літературі Англії XIX ст.

Формування реалістичного методу в літературі Англії XIX ст. припадає на початок четвертого десятиліття і пов'язане з іменами Чарлза Діккенса, Вільяма Теккерея, сестер Бронте, Елізабет Гаскел. Незважаючи на те, шо основні риси англійського реалізму співпадають з ознаками цього методу взагалі, література Великобританії XIX ст. має і деякі притаманні тільки їй особливості. Цю своєрідність можна пояснити обставинами як суспільно-політичного розвитку' країни, так і прихільністю письменників (набагато сильнішу, ніж, скажімо, у Франції) до літературних традицій.

Початок реалізму в Англії формально пов'язується з творчістю Діккенса, але по суті є відгуком і реакцією на реалії так званої доби "вікторіанства", тобто часу правління королеви Вікторії. (1837 - 1901). Термін "вікторіанство" означає сукупність ідеологічних, інтелектуально-духовних понять, моральних і етичних настанов, способу життя - комплексу, шо свідчив про добропорядний поступальний розвиток суспільства. Щоправда, політичні та ідеологічні тенденції "вікторіанства" формувались уже в 20-30 рр.

Початок третього десятиліття позначився приходом до алади буржуазії (реформа 1832 р.). Цей час започатковує значні успіхи національної індустрії, розширення діяльності англійських підприємців у інших країнах, розвиток зовнішньої торгіалі, колоніальну експансію. Загострення соціальних протиріч (зокрема - рух чартистів) прискорило рішення праалячих кіл розв'язати низку соціальних проблем: народної освіти, боротьби з бідністю, стану робітних будинків і в'язниць тощо. Все це знайшло відображення в англійській критичній літературі.

Особливістю англійського реалізму є його міцний зв’язокз літературою Просвітництва, традиціями, які спрямовували, митців до дидактизму і моральних категорій. Критикуючи всі сторони сучасного життя англійські письменники спирались на досвід побутового і моралізаторського просвітницького роману. Вони внесли в реалістичну структуру власних творів символіку і метафору, сатиричне забарвлення.

Дещо складніше ставлення реалістів Англії до романтизму. Деякі з них (наприклад, Б.Гаскел) активно використовують його художні надбання. Ставлення інших до романтичних прийомів неоднозначне. Діккенс, наприклад, іронічно ставився до Байрона, але в той же час створив історичний твір вальтерскоттівськото типу "Барнебі Радж", в якому до того ж відчутний вплив іншого романтика - Вордсворта.

2.  Основні періоди англійського реалізму

В історико-літературному процесі англійського реалізму можна виділити три основні періоди.

Перший - 30-і роки - характеризується складною зміною соціальної структури англійського суспільства, що було пов'язано з посиленням буржуазного прогресу в країні і врешті-решт з приходом буржуазії до політичної влади. Саме в цей час вступають у літературу майбутні реалісти -Діккенс і Теккерей.

Другий період - так звані "голодні сорокові", - пов'язаний із розвитком чартизму (робітничого руху). Цей час збагатив літературу розширенням функціональності художнього образу, комплексом соціальних і моральних завдань, ідеями "великих ілюзій".

Третій період - 50-60 рр. - пов'язаний зі спадом робітничого руху, економічною стабільністю. Літературна палітра збагачується штрихами позитивізму. Ця доктрина (головний ідеолог - Г.Спенсер) пов'язана з механічним перенесенням закону живої природу на суспільство. Суспільна моральність згідно з положенням позитивізму пов'язана з доцільністю самого суспільства. У практичному плані це означало необхідність власної праці, а не безпідставних сподівань на чиюсь допомогу зі сторони. Тому цей період іноді називають часом "втрачених ілюзій".

Найбільш помітним Представником англійської літератури всіх трьох періодів є Чарлз Діккенс.

Фундатор англійського критичного реалізму, він відразу заявив про себе як письменник-урбаніст, твори якого читали представники всіх прошарків суспільства.

3.  Перший період творчості Чарлза Діккенса – представника англійського реалізму

У цілому творчість Ч.Діккенса можна поділити на чотири періоди.

Перший період творчості (і 833-184 і) можна охарактеризувати як ранній. У цей час створено "Нариси Боза", "Посмертні нотатки Піквікського клубу", "Пригоди Олівера: Твіста", "Життя і пригоди Ніколса НікльбГ. Показовим для цього періоду творчості Діккенса є побудований на матеріалах побутового нарису роман "Посмертні нотатки Піквікського клубу" (1837). Цікава історія його створення. Він виник із підписів, якими Діккенс супроводжував гумористичні малюнки художника Сеймура про пригоди членів мисливського товариства (клубу). В жанровому плані твір співвідносний з романами "великих шляхів", які зажили великої популярності в добу Просвітництва. Особливістю їх була можливість появи в будь-який момент нової дійової особи, нової теми тошо.

Мандрівка друзів - Уінкля, Тапмена, Снодграсса під проводом "науковця" Піквіка в супроводі відданого слуги Сема Уеллера - низка картин і ситуацій, які дозволяють письменнику відтворити сучасну йому Англію. Звертають на себе увагу сатиричні зарисовки. Це той фундамент, на якому будуть базуватися сатиричні сцени зрілого Діккенса. В цьому ж творі набагато сильніше, ніж в інших його романах, звучить мотив утопічного ідеалу письменника сільського життя.

В "Посмертних нотатках ..." письменник виказує себе неабияким стилістом. За допомогою слова він створює атмосферу існування, якому не можуть стати на перешкоді аніякі негаразди. Певною мірою відрізняється і мовний стиль персонажів. Протокол засідання Піквікського клубу, наприклад, пародія на "науковий" стиль. ("поіменована асоціація заслухала з почуттям глибокого задоволення і безумовного схвалення повідомлення Семюеля Піквіка, есквайра... заголовлене: "Роздуми про джерела Хемстедських ставів із присукупленням деяких спостережень з питання про Теорію Колюшки"). Мова нотаток Піквіка сповнена специфічного англійського Гумору ( "Напередодні мого приїзду одного з них (солдатів - В.М.) було грубо ображено в шинку. Буфетниця навідріз відмовилась йому відпустити нову порцію напоїв, у відповідь на що він (зрозуміло, жартома) витяг свого багнета і поранив її у плече. І все ж милий хлопець прийшов наступного ранку до шинку і висловив готовність не надавати значення цій справі і забути те, що трапилось"). Балакучий Джінгль взагалі розмовляє специфічними невпорядкованими конструкціями ("Перемог? Тисячі! - Дон Болеро Фіцгіг - гранд - єдина донька - донна Христина - чудесне створіння - любила мене безтямно - ревнивий батько – великодушна донька - вродливий англієць - донна Христина у відчаї - синильна кислота – в моїй валізі шлунковий зонд - зробив промивання - старий Болеро Фіцгіг у захваті - згоден на наш союз - руки з'єднані і море сліз - і романтична історія - надто!")

З образом Піквіка, який уособлює ідею доброчесності, пов'язана романтична стихія протиставлення Добра і Зла. Добро, Правда пов'язані з емоційним сприйняттям життя. Зло, Кривда - з раціональним підходом до дійсності. Цей аспект змінює сприйняття героїв. Недалекий англійський буржуа (а саме так на початку твору сприймається головний герой) перетворюється на Дон Кіхота XIX століття (Ф.М.Достоєвський), який стверджує непереможність Добра.

У перший період творчості Діккенсом започатковуються ті елементи і мотиви, які надалі стануть визначальними для творчості митця: таємниці, спадкоємства, сучасного побуту тощо.

Ще навіть не закінчивши "Посмертних нотаток Піквікського клубу", письменник розпочинає публікацію роману "Олівер Твіст" (1837-1838), а не завершивши його, - "Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі". Незважаючи на те, що ці твори також відносимо до першого періоду творчості, вони значною мірою відрізняються від "Нотаток ..." Перш за все - своєю жанровою природою, бо, скажімо, "Олівср Твіст" - це "роман виховання", жанр, до якого Діккенс буде звертатись протягом усього життя. Більше того, твори такого типу матимуть приблизно однакову структуру, сутність якої визначатимете дитина, покинута батьками в силу різних обставин (іноді сирота). Як правило, існує таємниця, пов'язана зі спадком, недоброчесні родичі (подекуди, навпаки, доброчесні, але бідні). Внаслідок щасливого збігу обставин (або переосмислення героєм своїх життєвих позицій) головний персонаж отримує спадок, а відтак і відповідне місто в суспільстві.

Ранній етап творчості Діккенса (у зв'язку з впливом романтичних тенденцій) характеризується мотивом маніякального Зла. В "Олівері Твісті", наприклад, Монкс намагається не вбити Олівера, а розбестити його душу. Таке Зло не піддається поясненню навіть раціоналістичними мотивами. Тяжіння письменника до реалістичного зображення життя примушує його розглядати проблему Зла під іншим кутом зору - як явише суспільне. В "Олівері Твісті" це, наприклад, "закон про бідних", завдяки якому і стало можливим існування робітних будинків. Саме в такому закладі малому Оліверу доводиться переживати голод, приниження. Наглядачі (Бамбл і міссіс Мен) - уособлення тваринної жорстокості. У робітному будинку прохання про додаткову порцію каші сприймається як бунт. Внаслідок цього діти або помирають від побоїв чи з голоду, або перетворюються на забитих істот.