Реферат

На тему

ПОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ


Зміст

1. Ринок похідних фінансових інструментів

2. Характеристика окремих видів похідних фінансових інструментів

 


 

1. Ринок похідних фінансових інструментів

Похідні фінансові інструменти, або деривативи, — це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів.

Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладено в їх основу і називаються базовими активами. Ними можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта.

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свогти. Вони пов'язані з виконанням певних дій протягом певного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, тому їх називають строковими контрактами. Строкові контракти визначаються юридичними документами, у яких обумовлюється термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання та інші характеристики. Ф'ючерсні, форвардні та опціонні угоди пов'язані з купівлею-продажем певного активу у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, що має назву форвардної ціни.

Поява строкових угод пов'язана з бажанням виробників та покупців продукції зменшити вплив небажаних цінових змін на результати проведення майбутніх операцій з купівлі-продажу цієї продукції на ринку. Ринок строкових угод став одним з механізмів страхування від ризиків цінових змін на реальному ринку. Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням.

Продавець страхується за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на продукцію, коли йому потрібно буде її продати, а покупець — від можливого зростання ціни на момент купівлі даної продукції на ринку. Оскільки зміни цін можуть відбуватися як на матеріальні, так і на фінансові активи, ринок строкових угод є ефективним механізмом страхування від цінового, процентного, валютного та інших фінансових ризиків. У цілому ринок строкових угод є не тільки ефективним механізмом страхування цінових ризиків, а й високодохідним об'єктом інвестування вільних фінансових ресурсів.

При визначенні дохідності строкових контрактів категорія прибутку застосовується до таких фінансових операцій, які мають закінчений характер. Його обчислюють за формулою:

П=Цп-Цк + Д-В,

де, Цп — ціна продажу чи погашення фінансового активу, Цк — ціна купівлі активу; Д — дохід від володіння фінансовим активом; В — витрати, пов'язані з купівлею та продажем активу.

 

2. Характеристика окремих видів похідних фінансових інструментів

Ф'ючерс — це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди. Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами виступає не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує стороні, яка виграла, і, відповідно, отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладання і вартістю контракту на момент його виконання. Ф'ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою, у якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають датою поставки. Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то він відкрив коротку позицію, тобто продав контракт. Якщо уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку певного активу, то він відкрив довгу позицію, тобто купив контракт. Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укладання зворотної (офсетної) угоди, під якою розуміють угоду, протилежну даній угоді за змістом.

Ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту. При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт на момент відкриття та закриття позиції.

Близько 98 % контрактів ліквідується саме через укладання зворотних угод, а не реальної поставки активів. Якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода може бути виконана одним з двох способів:

•  з поставкою базового активу в день виконання контракту за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої торгової сесії);

•  без поставки базового активу: одна сторона в день виконання контракту виплатить іншій грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладання угоди та дату виконання її умов (відкриття та закриття позиції).

Учасники ф'ючерсного ринку дотримуються двох основних стратегій на ринку: або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін. Перших називають хеджерами, інших — спекулянтами. За допомогою ф'ючерсного ринку хеджери управляють ризиком і переносять його на спекулянтів. Спекулянти приймають на себе ризики, отримуючи за це додаткові прибутки.

Основна економічна функція ринку ф'ючерсів полягає в наданні учасникам ринку ефективного механізму управління ціновим ризиком та у визначенні форвардних цін, які суттєво впливають на формування поточних ринкових цін на відповідні активи. При падінні цін на ф'ючерсні контракти продавці отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають таких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці і програють продавці контрактів.

Клієнт укладає ф'ючерсну угоду, відкриває в кліринговій палаті рахунок, вносить суму (початкову маржу), що становить 1 — 6 % від загального обсягу контракту.

Варіаційна маржа — це грошові кошти, що підлягають нарахуванню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладання угоди від котирувальної. Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межу коливання ціни кожного дня. Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утримання його під контролем.

Форвардна угода — це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або продаж визначеної кількості певного фінансового чи матеріального активу. Один з учасників угоди зобов'язується здійснити поставку, а інший — її прийняти.

Формальне визначення форвардного контракту дуже подібне до визначення ф'ючерсу. Відмінність полягає в тому, що форвард укладається поза біржею, як правило, з метою реальної поставки відповідного активу (акцій, облігацій, валюти, товарів) для страхування від можливих несприятливих цінових змін на даний актив.

Страхування за допомогою форвардного контракту полягає в перенесенні операцій з реального ринку на ринок строкових угод. Для продавця чи покупця певних фінансових чи матеріальних активів ринок форвардних угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надходження чи витрати і знати їх точну величину, незважаючи на зміни в ринковій кон'юнктурі. Форвардний контракт означає для виробника гарантований продаж продукції у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, для покупця — гарантоване надходження продукції в потрібний для нього момент і з наперед визначеними грошовими витратами на її придбання.

Нижче наведені основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами:

1.  Ф'ючерси є біржовими угодами, високоліквідними фінансовими інструментами, стандартизованими щодо кількості, якості базового активу, дати поставки. Форварди — це позабіржові угоди зі значно нижчою ліквідністю. Базовим може бути будь-який актив, обсяг якого та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.


Информация о работе «Похідні фінансові інструменти»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 14406
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
46087
0
1

... право купити або продати певну частку участі. Поняття цінного папера формується в результаті аналізу функцій, які виконуються в торговельному обігу юридичними документами. Так, цінний папір (або інструмент фінансового ринку) визначається як документ, що засвідчує право на одержання частини майбутнього доходу емітента або частини його активів, або борговий папір, що гарантує періодичні виплати ...

Скачать
22900
0
1

... фінансових активів, що є в обігу в цей момент на ринку і мають такий самий ступінь ризику та термін обігу, як даний фінансовий актив.   2. Властивості фінансових активів При прийнятті рішень щодо інвестування коштів учасник ринку аналізує основні характеристики фінансового активу. Якщо ці ха­рактеристики задовольняють певним вимогам, інвестор здійснює вкладення коштів, в противному разі для і ...

Скачать
183697
0
1

... . Чинним законодавством також регулюються питання випуску й обігу цінних паперів, відповідальність юридичних і фізичних осіб за правопорушення на РЦП. Однак функціонування ринку цінних паперів в Україні залежить не лише від створення правової бази й органів контролю за діяльністю його, а й від інших факторів: рівня інфляції, фінансової стабільності, процесу приватизації, стану виробництва та дефі ...

Скачать
39017
0
0

... . Основними з них є: фінанси акціонерних компаній; торгівля; управління довгостроковими і короткостроковими вкладеннями грошових коштів; управління ризиками. Послуги з фінансового інжинірингу допомагають клієнтам банку оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у світі, в законодавстві та економіці, приймати правильні рішення, ефективно використовувати фінансові ресурси. Банківські послуги з ...

0 комментариев


Наверх