Основи організації практики на підприємстві ТОВ “Сніговик-Плюс”

1 Основи організації практики на підприємстві ТОВ “Сніговик-Плюс”

а) Вимоги до виробничої практики, програма і завдання практиканта

За час проходження виробничої практики в ТОВ «Сніговик-Плюс» згідно з «Робочою програмою проходження переддипломної практики для студентів, які навчаються з напряму 0501 «Економіка і підприємництво» за спеціальністю 6.050100 «Фінанси» (затвердженою кафедрою фінансів фінансового факультету ДДФА, протокол № 1 від 28.08.2009) потрібно було ознайомитися з:

-  теоретичною сутністю фінансів та фінансовою діяльностю підприємства;

-  системою грошових розрахунків на підприємстві;

-  системою прогнозування, планування фінансових результатів на підприємстві;

-  відносинами підприємства з бюджетною системою країни;

-  відносинами підприємства з податковою системою країни;

-  відносинами підприємства з банківською системою країни;

-  системою управління основним капіталом на підприємстві;

-  системою управління оборотним капіталом на підприємстві;

-  діяльностю підприємства на фінансовому ринку;

-  діяльностю підприємства в сферах страхових послуг;

-  провести оцінку фінансового стану підприємства та перспектив його зміцнення;

- підготовати матеріали та провести розрахунків по індивідуальному завданню на виконання наукової роботи за темою “Оцінка заходів фінансової санації фінансової стійкості ТОВ “Сніговик-Плюс”, м.Дніпропетровськ”.

б) Загальні правила техніки безпеки

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

На адміністрацію підприємства покладається проведення інструктажу працюючих:

·  Вступний інструктаж проводить інженер по охороні праці із усіма поступаючи ми на роботу, незалежно від їхньої освіти і стажу роботи, а також з учнями і студентами, що прибули на виробниче навчання і практику.

·  Первинний інструктаж на робочому місці проводить індивідуально безпосередній керівник робіт із усіма робітниками, відрядженими, учнями і студентами, що вперше приступають до даного виду роботи. До ряду професій пред'являються підвищені вимоги з погляду забезпечення безпеки праці. Робітники таких професій перед первинним інструктажем повинні проходити навчання по спеціальних програмах.

·  Повторний інструктаж проводять із усіма працівниками, що проходять первинний інструктаж, з метою перевірки і підвищення рівня їхніх знань по охороні праці. Його необхідно проводити систематично через визначений проміжок часу.

·  Позаплановий інструктаж необхідно проводити при змінах різного роду в об'єктах, що обслуговуються, при порушенні працівниками інструкцій з охорони праці і при зміні правил по охороні праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Правила трудового розпорядку підприємства

Об’єктом для проходження виробничої практики є ТОВ „Сніговик-Плюс” - торгівельно-дистрибуційна компанія по оптовому продажу продукції, яку виготовляють та поставляють на оптовий склад 2 основних виробника - виробниче об’єднання “Дніпропетровський холодокомбінат ” та ТОВ «Трейд».

Фактичний вид діяльності ТОВ „Сніговик - Плюс”– це оптова торгівля продуктами харчування - морозиво, пельмені, вареники, які переміщуються по Україні власним спеціальним холодильним автотранспортом підприємства, або спецтранспортом замовника з оптового складу(морозильнику) - магазину ТОВ „Сніговик-Плюс” .

Засновники підприємства - Компанія «Аргона Трейд Л.Л.К.», США (97,91%) та фізична особа Филипова Ельвіра Олександрівна (2,09%).

Підприємство має зареєстровані види діяльності та відповідні ліцензії і патенти:

-  Посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

-  Роздібна торгівля в неспеціалізованих магазигах з перевагою продовольчого асортименту;

-  Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

-  Діяльність автомобільного вантажного танспорту (ліцензія Державний департамент автомобільного транспорту „Укравтотранс”, 26.05.2004р. № 832799).

Місцезнаходження підприємства відповідно установчих документів - м. Дніпропетровськ, вул.Журналистів,13. Фактичне місцезнаходження – м. Дніпропетровськ, вул.Журналистів, 13 згідно договору оренди нежитлового приміщення №01/01/06 від 01.01.2006р., №3/01/07 від 01.01.07, №16 від 01.07.07., укладених з ВАТ „Дніпропетровський холодокомбінат”, відповідно яких Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою вул.Журналистів, 13 , загальною площею 201,6 кв.м.

Товарний асортимент дистриб’юції ТОВ «Сніговик-Плюс» наведений в табл.1.1:

Таблиця 1.1

Найменування товару

Морозиво вершкове (ваф.ст.)

Морозиво молочне (ваф.ст. б/н)

Морозиво пломбир (ваф.ст.)

Морозиво вершкове (ескімо шоколадне)

Морозиво пломбір (ескімо сніжна королева)

Морозиво плодово-ягідне (ескімо, глазурь)

Торт-морозиво (пломбір вишневий джем)

Пельмені „Сибірські” 1 кг

Пельмені „Єкатеринославські”

Пельмені „Любительські”

Вареники „Класичні”

Вареники „Селянські”

Склад основних засобів збереження продукції та її транспортировки в ТОВ «Сніговик-Плюс» придбаний у 2006 році та становить:

-  Автомобіль груз. ІВЕКО - 1 шт. * 57 774,94 грн.;

-  Автомобіль груз. Мерседес410 - 1 шт.* 58 677,72 грн. ;

-  Автомобіль груз. Мерседес811 – 1 шт. * 73 829,28 грн.;

-  Автомобіль груз. Мерседес814 – 4 шт. * 119 084,32 грн.;

-  Автомобіль груз. Богдан DF -25 - 15 шт. * 95 321,26 грн.;

-  Автомобіль груз. Мерседес 612 - 1 шт. * 33 520,77 грн.;

-  Автомобіль груз. Мерседес Спрінтер – 1 шт. * 24895,78 грн.;

-  Автомобіль груз. РЕНО – 2 шт. * 64 744,33 грн.;

-  Автомобіль „Таврія” ЗАЗ груз. – 1 шт. * 9 325,16 грн.;

-  Морозильна вітрина Ssetta 7R Lx - 13 шт. * 7 574,96 грн.;

-  Морозильна вітрина Samoa 6 - 3 шт. * 10 287,13 грн.;

-  Морозильна вітрина Samoa 7 - 25 шт. * 10 824,63 грн.;

-  Палатка - 25 шт. * 1 462,5 грн.;

-  Локальна мережа з 18 ПЕОМ * 1061,0 грн.

-  Касовий апарат „Dateks MP-50” – 1 шт. * 559,55 грн.

Для формування автопарку спеціалізованих автомобілів – холодильників ТОВ „Сніговик-Плюс” відповідно договору купівлі – продажу автомобілів з розстрочкою платежу від 25.09.2006р. №25/09 укладеного з ТОВ „Слім” (код 32690295) придбано автомобілі Богдан DF25 у кількості 15 шт. 2005року випуску, об’єм двигуна 3707-дизпаливо на загальну суму 1692683,0грн.( акт прийому – передачі №1 від 02.10.06). Спеціалізовані автомобілі - холодильники Мерседес отриманеі як внесок іноземного партнера в статутний фонд підприємства.

Придбані авто застраховані по договору №530503913 від 16.10.06 з страхування засобів наземного транспорту укладеного зі страховиком ЗАТ „АСК „Інго Україна” (м. Київ , вул. Воровського, 33) в особі директора Філії ЗАТ „АСК „Інго Україна” м. Дніпропетровська. Страхова премія 2877,56 грн. за 1 авто, всього 43163,4 грн./ рік.

Для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності ТОВ “Сніговик-Плюс” були складені наступні угоди:

-  з ВАТ “Дніпропетровський холодокомбінат” (м.Дніпропетровськ, код 01558135)- договор зберігання №Х8 від 01.01.06р., №Х1/1 від 01.01.07 – про надання послуг зберігання товарів у складському приміщенні, розташованому за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Журналистів,13;

Відповідно договору зберігання 1 тони продукції по ціні 12 грн. з ПДВ за добу. Розвантаження та завантаження 1 тони продукуції робітниками Виконавця по ціні 12 грн. з ПДВ. Розвантаження та завантаження 1 тони продукуції погрузчиком Виконавця по ціні 12 грн. з ПДВ.

-  з ВАТ „Дніпропетровський холодокомбінат” - договір оренди морозильних вітрин №01 від 01.03.2007р., №04 від 01.09.2007р.

-  з ВАТ “Дніпропетровський холодокомбінат” (м.Дніпропетровськ, код 01558135)- договор перевезення №1 ПС від 01.01.05р. – про надання послуг перевезення товарів.

Перевезення продукції здійснюється за рахунок залучення сторонніх суб”єктів господарювання на підставі договорів - замовлень про надання траснспортних послуг на кожну окрему поставку: ТОВ „Пегас Транс” (код ЄДРПОУ 33906833, м.Дніпропетровськ ), ПП „Ушаков А.А. (і.п.н. 2366610796, м.Дніпропетровськ), Шевченко В.Н. (і.п.н. 2617100137, м. Дніпропетровськ)

 Виробничі відділи підприємства на працюють в 1-3 зміни (для транспортних перевезень в інші області України) по 8 -12 годин (незалежно від тривалості світового дня), керівництво, служби постачання та фінансова служба підприємства працює з 9-00 до 18-00 в 1 зміну.

Проходження інструктажу з охорони праці та техніки безпеки

У відділі персоналу відповідальним по техніці безпеки ТОВ «Сніговик-Плюс» був проведений інструктаж з техніці безпеки і протипожежній безпеці.

До заходів щодо техніки безпеки і пожежної безпеки на підприємстві відносяться :

-  заходи щодо попередження технологічної пожежовибухонебезпечності виробничих процесів;

-  заходи щодо попередження виробничого травматизму;

-  заходи щодо запобігання электротравматизма;

-  заходи щодо підвищення безпеки при експлуатації систем під тиском;

-  заходи щодо запобігання затоплень;

-  заходи щодо пожежної безпеки;

-  заходи щодо підготовки до ліквідації виробничих аварій;

Основними причинами пожеж на підприємстві можуть бути:

-  несправність електроустановок та електрообладнання, відсутність калібровочних плавких запобіжників, вихід з строю вузлів автоматичного захисту від коротких замикань електроустановок, не виконання вимог електробезпеки при проектувані електроустановок;

-  несправність технологічного обладнання, пов’язана з відсутністю нормальних промащень механізмів де є тертя, порушення термоізоляції;

-  відсутність засобів пожежної безпеки при використані ГСР;

-  порушення правил зберігання пожежонебезпечних ГСР;

-  неправильне рішення систем витяжної вентиляції з утворенням в воздухопроводах пожежо- та вибухонебезпечних сумішей;

-  відсутність молнієзахистника, із-за чього від первинного впливу молнії може виникнути пожежа;

-  порушення трудової дисципліни та правил пожежної безпеки робітниками в виробничому приміщенні;

-  паління у недозволеному місці.

В офісі адміністративної служби ТОВ „Сніговик-Плюс” передбачені такі первині засоби пожежогасіння:

-  вогнегасник вуглекислотний ВУ-5 – 3 шт;

-  вогнегасник вуглекислотний-бромметиловий ВВБ – 2 шт;

- щит з протипожежним інвентарем;

Підготовка наказу про проходження практики на підприємстві та закріплення керівника практики від підприємства.

Прибувши на базу практики, студенткою було подано усі необхідні документи до відділу кадрів підприємства, оформлено наказ директора підприємства про зарахування студентки для проходження практики та владнано усі організаційні питання.

Затвердження календарного графіка проходження практики

Згідно наказу був призначений керівник від базового підприємства, якому була представлена програма проходження виробничої практики, вимоги інституту щодо проходження практики студентами, було скореговано та затверджено календарний графік проходження практики. Відразу після прибуття студента на підприємство керівник практики від базового підприємства ознайомила студентку з денним внутрішнім розпорядком, основними відділами і дільницями, напрямками діяльності, потужностями, продукцією, історією створення підприємства.

2 Теоретична сутність фінансів та фінансової діяльності підприємства

Фінанси підприємства – це сукупність економічних, грошових відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу і використання сукупного суспільного продукту, національного багатства, і зв'язані з утворенням, розподілом і використанням валового доходу, грошових нагромаджень і фінансових ресурсів підприємств [35].

Роль фінансів підприємства полягає в наступному [35]:

1. Розподіляючи і перерозподіляючи національний доход і національне багатство на загальнодержавному рівні, фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни, використовуваних для утворення бюджету і позабюджетних суспільних фондів.

2. У ході розподілу і перерозподілу національного доходу і національного багатства на рівні підприємств вони забезпечують сферу матеріального виробництва необхідними фінансовими ресурсами і коштами для безупинного процесу розширеного відтворення.

3. На рівні виробничих колективів за допомогою фінансів формуються такі грошові фонди, як фонди оплати праці і матеріального стимулювання, здійснюються програми соціального розвитку колективів підприємств.

4. Важливої є роль фінансів підприємств у збалансованості в народному господарстві між матеріальними і грошовими фондами, призначеними для цілей споживання і нагромадження. Від ступеня забезпечення такої збалансованості багато в чому залежать стабільність національної грошової одиниці, грошовий обіг, стан платіжно-розрахункової дисципліни в народному господарстві.

5. Безпосередній зв'язок фінансів підприємств і фінансів галузей народного господарства з усіма фазами відтворювального процесу обумовлює їх високу потенційну активність і велику можливість впливу на всі сторони господарювання.

6. Фінанси підприємств можуть служити важливим інструментом державного регулювання економіки. З їхньою допомогою здійснюється регулювання відтворення виробленого продукту, забезпечується фінансування розширеного відтворення на основі оптимального співвідношення між засобами, спрямованими на споживання і нагромадження.

Фінанси підприємств виконують три основні функції [37]:

-  розподільну;

-  контрольну;

-  формування грошових доходів;

Під розподільною функцією фінансів підприємства варто розуміти здійснення ними своєї діяльності в процесі розподілу валового внутрішнього продукту підприємства.

Під контрольною функцією фінансів підприємства варто розуміти внутрішньо властиву їм здатність об'єктивно відбивати і тим самим контролювати стан економіки підприємства.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних засобів підприємства, його доходів, залучення позикових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл доходів, що утворяться в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто первісного капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства.

При створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо - господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим доходним фактором. Таким чином, первісний капітал інвестується у виробництво, у процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виторгу від реалізації вироблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

Виторг - це ще не доход, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів і формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. У результаті використання виторгу з нього виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.

Насамперед це зв'язано з формуванням амортизаційного фонду, що утворюється у виді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і надходження виторгу.

Оскільки матеріальну основу створюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платою працівників складають витрати підприємства з виробництва продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні кошти відновлюються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.

Відокремлення витрат у виді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати. Зміст інвестування засобів у виробництво продукції складається в одержанні чистого доходу , і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у виді прибутку.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими воно розпоряджається самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні підприємства, його значна частина у виді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу [43].

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки його використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що направляється на нагромадження, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовується на нагромадження, направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на споживання, у результаті чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами - акціонерами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва [43].

Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії “Витрати виробництва ”. Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт – це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток є об’єктивною економічною категорією [44]. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінаново-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів (Рис.2.1).

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку [44].

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою від вантаження продукції (товарів), а для робіт(послуг) – за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

 

На рис. 2.2 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації [44].

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Будь-яке підприємство намагається не тільки продати свій товар по вигідній високій ціні, але і скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції. Якщо перше джерело збільшення доходів підприємства багато в чому залежить від зовнішніх умов діяльності підприємства, то друге - практично винятково від самого підприємства, точніше, від ступеня ефективності організації процесу виробництва і наступної реалізації зроблених товарів [44].

Багато економістів внесли істотний вклад у вивчення витрат. Наприклад, теорія витрат К.Маркса ґрунтується на двох принципових категоріях - витрати виробництва і витрати обертання. Під витратами виробництва розуміються витрати на зарплату, сировину і матеріали, сюди ж входять амортизація засобів праці і т.д. Витрати виробництва повинні нести організатори підприємства з метою створення товарів і наступного одержання прибутку. У вартості одиниці товару, витрати виробництва складають одну з двох її частин. Витрати виробництва менше вартості товару на величину прибутку.

Категорія витрати обертання зв'язана з процесом реалізації товарів. Додатковими витратами обертання є витрати на упакування, сортування, транспортування і збереження товарів. Цей вид витрат обертання близький до витрат виробництва і, входячи у вартість товару, збільшує останню. Додаткові витрати відшкодовуються після продажу товарів з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обертання - витрати на торгівлю (зарплата продавців і т.д.), маркетинг (вивчення споживчого попиту), рекламу, витрати на оплату персоналу штаб-квартири і т.д. Чисті витрати не збільшують вартості товарів, а відшкодовуються після продажу з прибутку, створеного в процесі виробництва товарів.

Сучасні концепції витрат у центрі класифікації містять - взаємозв'язок між обсягом виробництва , витратами і ціною на даний вид товарів. Витрати поділяються на не залежні і залежні від обсягу виробленої продукції.

Постійні витрати не залежать від величини виробництва, існують і при нульовому обсязі виробництва. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки по позиках і ін.), податки, амортизаційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування устаткування при нульовому обсязі виробництва, зарплата управлінського персоналу і т.д. Перемінні витрати залежать від кількості виробленої продукції, складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам і т.д. Сума постійних і перемінних витрат утворить валові витрати - суму грошових витрат на виробництво визначеного виду продукції. Для виміру витрат на виробництво одиниці продукції використовуються категорії середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють частці від розподілу валових витрат на кількість зробленої продукції. Середні постійні витрати визначаються розподілом постійних витрат на кількість зробленої продукції. Середні перемінні витрати утворяться розподілом перемінних витрат на кількість зробленої продукції.

Для досягнення максимального прибутку потрібно визначити необхідний розмір випуску продукції. Інструментом економічного аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати являють собою додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції в порівнянні з даним обсягом випуску. Вони розраховуються вирахуванням сусідніх значень валових витрат.

У конкретній практиці застосування розрахунку витрат для аналізу діяльності підприємств в Україні й у західних країнах маються як подібності, так і розходження. В Україні широко використовується категорія собівартість, що представляє собою сумарні витрати на виробництво і реалізацію продукції. Теоретично в собівартість повинні входити нормативні виробничі витрати, але на практиці до неї відносять наднормативна витрата сировини, матеріалів і т.д. Собівартість визначають на основі додавання економічних елементів (однорідних по економічному призначенню витрат) чи шляхом підсумовування статей калькуляції, що характеризують безпосередні напрямки тих чи інших витрат для калькулювання собівартості, застосовується класифікація прямих і непрямих витрат (витрат). Прямі витрати - це витрати, безпосередньо зв'язані зі створенням одиниці товару. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення виробничого процесу даного виду продукції на підприємстві. Загальний підхід не виключає розходжень по конкретній класифікації деяких статей.

У сучасному економічному аналізі використовується вищеописаний розподіл витрат (витрат) на постійні і перемінні, причому прямі і частина непрямих витрат відносяться до перемінних, а частина непрямих витрат, що залишилася, (не залежних від обсягу виробництва) - до постійних. Нерідко перша з вищевказаних частин непрямих витрат виділяється в окрему групу - частково перемінні витрати, оскільки ці витрати змінюються по своїй величині не в прямо пропорційній залежності від зміни обсягу виробленої продукції. Розподіл витрат на прямі і перемінні дозволяє одержати показник - додану вартість, обумовлену вирахуванням із загального доходу (виторгу) підприємства перемінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чистого прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність производста і реалізації поза залежністю від прямо залежних від величини обсягу виробництва перемінних витрат [45].

 Керування витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію по місцях і центрам відповідальності. Місце витрат – це місце їхнього формування (робоче місце, ділянка,цех). Під центром відповідальності – розуміють організаційна єдність місць витрат з центром відповідальності за їхній рівень [41].

По центрах відповідальності складаються кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції(послуг). При цьому важливе значення має розподіл витрат щодо кожного центра відповідальності на прямі і непрямі , перемінні і постійні. Перший розподіл має важливе значення для визначення собівартості окремих виробів(калькулювання). Прямі витрати безпосередньо відносяться на продукцію центрів відповідальності(місць витрат), а непрямі – формуються в цих центрах , а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на перемінні і постійні щодо центрів відповідальності( місць витрат) важливий для розрахунку так званих гнучких кошторисів і оцінки діяльності.

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, що випускається їм. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

Розрізняють три види собівартості продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (загальфабрична) собівартість показує усі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, але і на реалізацію продукції. Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.

Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у якому визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Це угруповання використовується також для узгодження плану по собівартості з іншими розділами техпромфінплану, для планування оборотних коштів і контролю за їхнім використанням. У промисловості прийняте наступне угруповання витрат по їхніх економічних елементах:

- сировина й основні матеріали,

- допоміжні матеріали,

- паливо (з боку),

- енергія (з боку),

- амортизація основних фондів,

- заробітна плата,

- відрахування на соціальне страхування,

- інші витрати, не розподілені по елементах.

Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.

Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські нестатки. По економічних елементах не можна,як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).

Угруповання витрат по статтях витрат дає можливість бачити витрати по їх місцеві і призначенню, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування й облік собівартості по статтях витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався даний рівень собівартості, у яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей [45]:

1) сировина і матеріали

2) паливо й енергія на технологічні нестатки

3) основна заробітна плата виробничих робітників

4) витрати на утримання і експлуатацію устаткування

5) цехові витрати

6) загальнозаводські (загальнофабричні) витрати

7) втрати від браку

8) невиробничі витрати.

Перші сім статей витрат створюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.