Чиста непроцентна маржа обчислюється як відношення непроцентного прибутку до активів банку

6. Чиста непроцентна маржа обчислюється як відношення непроцентного прибутку до активів банку.

7. Чиста маржа операційного прибутку визначається відношенням різниці між операційними доходами та операційними витратами (включаючи процентні) до сукупних активів банку.

Цей показник можна подати у вигляді двох складових - процентного прибутку на одиницю активів та непроцентного прибутку на одиницю активів. Такий поділ дає уявлення про співвідношення доходів від основної діяльності (кредитів, інвестицій, лізингу тощо) та непроцентних доходів, одержаних від надання платних фінансових послуг клієнтам. Із загостренням конкуренції банки шукають нові «нетрадиційні» джерела доходів, які дають змогу диверсифікувати діяльність і підвищувати розмір сукупного прибутку за рахунок непроцентних доходів.

8. У випадках, коли непроцентна маржа банку має від'ємне значення і розрахунок її співвідношення з активами втрачає сенс, доцільно використовувати показник відношення непроцентних доходів до середніх загальних активів. Він характеризує залежність банку від таких видів діяльності, які не пов'язані з одержанням процентів (торговельні операції, комісійні, непередбачені доходи).

9. Чистий спред ЧС (спред прибутку) є традиційним показником прибутковості банку і визначається як різниця між середньозваженими процентами за активами та за пасивами банку, %:

 

ЧС = (ПД : ПА * 100) – (ПВ : ПП * 100)

де ПА - активи, які приносять процентний дохід; ПП - пасиви, за якими виплачуються проценти.

За допомогою цього показника оцінюються ефективність виконання банком функції посередника між вкладниками та позичальниками, а також рівень конкуренції на ринку. Як правило, при загостренні конкурентної боротьби спред скорочується і менеджери банку змушені шукати інші шляхи одержання прибутків.

10. Чистий прибуток у розрахунку на акцію (ЕРS) визначається відношенням чистого прибутку до кількості звичайних акцій, що перебувають в обігу. Цей показник слугує індикатором рівня дохідності коштів, вкладених акціонерами в банк, і являє собою оцінку виплат на користь основних власників.

Найважливішими показниками діяльності банку є прибутковість активів і прибутковість капіталу.

11. Показник прибутку на активи ROA визначається відношенням чистого прибутку (після оподаткування) ЧП до середньої вартості загальних активів А, %:

 

ROA = ЧП : А * 100

RОА може застосовуватися як показник ефективності роботи керівництва банку.

12. Показник прибутку на капітал RОЕ визначається відношенням чистого прибутку до вартості акціонерного капіталу банку К, %:

 

RОЕ = ЧП : К * 100

RОЕ показує рівень дохідності складених акціонерами коштів і може слугувати орієнтиром при виборі найпривабливішого напрямку інвестування. При цьому слід пам'ятати, що високий рівень дохідності пов'язується з високим ризиком.

Показники RОЕ та RОА істотно впливають на ринкову ціну акцій банку, тому менеджери у процесі управління банком приділяють особливу увагу саме цим коефіцієнтам та їх взаємозв'язку:

 

RОЕ = RОА * (А : К)

ЧП : К = (ЧП : А) * (А : К)

Така залежність вказує на взаємозв'язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів, а точніше зі співвідношенням власних та залучених коштів. Навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов'язань.

Показники прибутковості відіграють важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дозволяє поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Завдання максимізації банківських прибутків розглядається як ключовий напрямок роботи керівництва банку. Проте сфера управління прибутковістю не є автономною, а тому рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозв'язку з допустимими рівнями ризиків.

Узагальнюючи підходи до вирішення проблеми ризик-прибуток, можна виокремити дві основні моделі управління банком, які формалізують обрану ним політику поведінки на ринку. Перша модель управління максимізує прибуток П за умови обмеження рівня ризику Р встановленням максимально допустимого його значення Р'. При цьому використовуються незбалансовані підходи до управління активами і зобов'язаннями банку, стратегії нехеджування ризиків.

У другій моделі управління цільова функція мінімізує ризик, а обмеженням є вимога утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий П'. Така модель використовується, коли рівень чистого прибутку, що його отримує банк, влаштовує керівництво і основною метою є стабілізація результатів. Це досягається за допомогою збалансованих методів управління активами і зобов'язаннями та стратегій хеджування ризиків.

На практиці менеджмент банку може паралельно використовувати обидві моделі, застосовуючи їх щодо різних видів банківських операцій. При цьому успіх у досягненні поставленої мети значною мірою залежить від методів управління ризиками, застосовуваних у банку.

Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності самих банків, так і фінансовій системі країни. Щоденна робота з підтримки достатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання банку. без ліквідності банк не може виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, тому вирішення проблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі керівництва банку. фактично банківська діяльність заснована на довірі, і якщо підривається довіра до банку, то все інше руйнується дуже швидко. У міжнародній банківській практиці під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко і в повному обсязі задовольняти покладені потреби у грошових коштах.

Найбільший попит на ліквідні засоби виникає у банків з двох основних причин: через зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків та у зв’язку з надходженням кредитних заявок, які банк вирішує задовольнити. Потреба у грошових коштах підвищується також у разі настання строків погашення заборгованості за позиками банку, термінів платежів до бюджету або виплати дивідендів акціонерам.

Отже, проблеми ліквідності можуть виникнути як при здійсненні пасивних операцій банку (зняття коштів з клієнтських рахунків, погашення заборгованості банку тощо), так і внаслідок проведення активних операцій (видача чи пролонгація кредитів), якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування.

У практичній діяльності банків вироблено кілька загальних підходів (стратегій) до управління ліквідністю, а саме:

·  стратегія трансформації активів (управління ліквідністю через активи);

·  стратегія запозичення ліквідних засобів (управління ліквідністю через пасиви);

·  стратегія збалансованого управління ліквідністю (через активи і пасиви).

Кожна з стратегій має свої переваги і недоліки, а економічна доцільність їх застосування визначається характеристиками банківського портфеля, станом фінансових ринків, особливостями зовнішнього середовища.

Стратегія трансформації активів

Сутність цього підходу полягає в нагромадженні високоліквідних активів, які повністю забезпечують потреби ліквідності банку. у разі виникнення попиту на ліквідні засоби активи продаються доти, доки не будуть задоволені потреби у грошових коштах. Отже, відбувається перетворення (трансформація) активів у грошову форму.

За такого підходу ліквідність характеризується як запас. При цьому активи повинні мати таку властивість, як стабільність цін (тобто можливість продажу значної їх кількості без суттєвого зниження ціни), а також мати ліквідний вторинний ринок для швидкого перетворення на гроші.

Управління ліквідністю через управління активами є традиційним і найпростішим підходом. Здебільшого така стратегія використовується невеликими банками, які не мають широких можливостей запозичення коштів та доступу на грошові ринки.

Стратегія трансформації активів оцінюється як менш ризикова порівняно з іншими, але одночасно і досить дорога з погляду вартості. Продаж активів супроводжується певними витратами (комісійні, брокерські, біржові внески тощо), а також призводить до погіршення стану балансу, оскільки продаються низькоризикові активи. Крім того, банк втрачає майбутні доходи, які могли б бути згенеровані такими активами. Іноді банк змушений продавати активи за зниженими ринковими цінами, якщо виникає нагальна потреба у грошових коштах. Підтримка значного запасу ліквідних коштів y цілому знижує показники прибутковості банку.

Стратегія запозичення ліквідних засобів

Зміст даного підходу полягає в запозиченні грошових коштів у кількості, достатній для повного покриття потреб у ліквідних засобах. Позики здійснюють лише після виникнення попиту на грошові кошти, щоб уникнути нагромадження високоліквідних активів, які приносять низькі доходи. Якщо попит підвищується, то банк запозичує кошти за вищою ставкою, доки повністю не задовольнити погребу в ліквідних засобах. За такого підходу до управління ліквідність характеризується як потік, а не як запас.

Необхідною умовою застосування стратегії запозичення ліквідності є досить високий ступінь розвитку фінансових ринків, які дають змогу в будь-який час і в будь-яких кількостях позичати ліквідні кошти. У міжнародній практиці цей підхід застосовується з 60-х років. Саме на цей період припав бурхливий розвиток міжнародних ринків грошей та міжбанківських ринків.

Основними джерелами запозичення ліквідних коштів для банків є міжбанківські позики, угоди РЕПО, депозитні сертифікати, позики в євровалюті та механізм рефінансування операцій комерційного банку центральним банком. На вибір джерела впливають такі характеристики, як доступність, відносна вартість коштів, терміновість та тривалість потреби в ліквідних засобах, правила регулювання, обмеження.

Великі міжнародні банки найчастіше використовують розглядувану стратегію у процесі управління ліквідністю, іноді повністю задовольняючи потребу в ліквідних засобах саме таким способом.

Управління ліквідністю через управління пасивами оцінюється як найбільш ризикова стратегія, оскільки супроводжується підвищенням ризику зміни відсоткових ставок та ризику доступності запозичених коштів. Це означає, що вартість підтримки ліквідності таким способом може бути як нижчою, ніж у разі застосування інших методів, так і значно вищою. Часто банки змушені робити позики за невигідною ціною або в період, коли зробити це непросто. Крім того, банкові, який має проблеми з ліквідністю, важче знайти кредитора, а вартість позики відчутно зростає.

Стратегія збалансованого управління ліквідністю

Згідно зі збалансованим підходом до управління ліквідністю частина попиту на ліквідні засоби задовольняється за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а решта - за допомогою проведення операцій запозичення коштів.

З метою зниження ризиковості банки часто укладають попередні угоди про відкриття кредитних ліній з ймовірними кредиторами, що допомагає вчасно забезпечити непередбачені потреби в грошових коштах. Через високу вартість стратегії трансформації активів і значну ризиковість стратегії запозичення більшість банків зупиняють свій вибір на компромісному варіанті управління ліквідністю - стратегії збалансованого (одночасного) управління і активами, і пасивами.

2. Розрахунково-аналітичний розділ   2.1 Аналіз адекватності капіталу

Таблиця 1 – Розрахунок розміру капіталу банку Н1

Статті балансу	Сума, грн.
1. Основний капітал	15 037 908
1.1. Статутний фонд	14 763 120
1.1.1. Зареєстрований сплачений	14 000 000
1.1.2. Зареєстрований несплачений	763 120
1.2. Загальні резерви	1 300 048
1.3. Нерозподілені прибутки минулих років	-
1.4. Власні цінні папери в портфелі на продаж	2 308
1.5. Нематеріальні активи	259 832
2. Додатковий капітал	16 404 756
2.1. Фонди банку	10 902 136
2.2. Результати поточного року	5 502 620
3. Сума додаткового капіталу, що приймається до розрахунку	15 037 908
4. Загальний капітал	30 075 816
5. Відрахування від загального капіталу	306 724
5.1. Вкладення в акції та інші боргові зобов’язання банків	-
5.2. Вкладення в асоційовані компанії	306 724
6. КАПІТАЛ БАНКУ	29 769 092

Таблиця 2 – Активи, зважені за групами ризику

Активи	Сума за балансом, грн.	Відсотки ризику	Сума зважених активів, грн.
Група І		0
- Каса і прирівняні до неї кошти	2 333 652		-
- Кошти на коррахунку в НБУ	4 633 219		-
- Вкладення в державні боргові зобов’язання	7 352 050		-
Група ІІ		10
- Кредити, надані центральним органам державного управління	-		-
Група ІІІ		20
- Кредити, надані місцевим органам державного управління	-		-
Група ІV		50
- Кошти, розміщені в інших банках	8 030 251		4 015 126
Група V		100
- Операції з корпоративними цінними паперами	470 154		470 154
- Кредити, надані банком	41 547 495		41 547 495
- Факторингові зобов’язання	122 100		122 100
- Дебітори	3 712 783		3 712 783
- Основні фонди	-		-
- Гарантії, надані банком	-		-
- Інші активи	58 627 996		58 627 996
Загальна сума	126 829 700		108 495 654

Н3 = 29 769 092 : 108 495 654 * 100 % = 27,44 %

Таблиця 3 – Розрахунок платоспроможності банку

Назва показника	Значення
1. Платоспроможність банку (фактична), %	27,44
2. Додаткові вимоги до платоспроможності:
2.1. Фактична сума “великих” кредитів, грн.	13 756 640
2.2. Нормативна сума “великих” кредитів, грн.	238 152 736
2.3. Відхилення, %	- 19,44
3. Необхідна платоспроможність (нормативна), %	8,00

Таблиця 4 – Аналіз адекватності капіталу банку

Нормативи капіталу	Нормативне значення	Фактичне значення	Відхилення
1. Мінімальний розмір капіталу, євро	3 000 000	5 953 818	2 953 818
2. Мінімальний розмір статутного фонду, євро	1 000 000	2 952 624	1 952 624
3. Платоспроможність банку, %	8	27,44	19,44
4. Достатність капіталу, %	4	23,47	19,47

Н4 = 29 769 092 : 126 829 700 * 100 % = 23,47 %

2.2. Аналіз якості активів

Таблиця 5 – Класифікація активів банку

Актив	Сума, грн.	Питома вага, %	Коефіцієнт зважування	Зважена сума, грн.
1. Каса та прирівняні до неї кошти	2 333 652	1,84	-	-
2. Кошти на коррахунку в НБУ	4 633 219	3,65	-	-
3. Кошти на коррахунках в інших банках	8 030 251	6,33	0,5	4 015 126
4. Кредити, надані банкам	2 522 972	1,99	1,0	2 522 972
5. Цінні папери, придбані банком	7 822 204	6,17	1,0	7 822 204
6. Кредити надані, у т.ч.:	41 547 495	32,76		6 755 336
- задовільні	22 535 103	17,77	-	-
- особливо згадані	13 756 640	10,85	0,2	2 751 328
- субстандартні	864 298	0,68	0,5	432 149
- сумнівні	2 731 983	2,15	0,7	1 912 388
- збиткові	1 659 471	1,31	1,0	1 659 471
7. Факторинг	122 100	0,096	1,0	122 100
8. Нематеріальні активи	259 832	0,20	1,0	259 832
9. Матеріальні активи	15 410 172	12,15	1,0	15 410 172
10. Дебітори	3 712 783	2,93	1,0	3 712 783
11. Інші активи	40 435 020	31,88	1,0	40 435 020
12. УСЬОГО	126 829 700	100,00		81 055 545
13. Власні кошти (капітал) банку	29 769 092
14. Співвідношення класифікованих активів до капіталу, %	272,28

Найбільшу питому вагу в складі активів займають кредити надані, особливо задовільні, що є позитивним. 31,88 % займають інші активи.

2.3 Аналіз прибутковості банку

Таблиця 6 – Аналіз структури доходів банку

Статті доходів	Сума, грн.	Питома вага, %
1. Операційні та різні доходи	9 750 514	79,75
2. Штрафи, пені, неустойки одержані	595 100	4,87
3. Доходи майбутніх періодів	20 566	0,17
4. Інші доходи	1 860 042	15,21
УСЬОГО доходів	12 226 222	100,00

Таблиця 7 – Аналіз структури витрат банку

Статті витрат	Сума, грн.	Питома вага, %
1. Операційні видатки та витрати на утримання апарату управління	2 099 039	31,22
2. Витрати майбутніх періодів	230 554	3,43
3. Відвернені кошти за рахунок прибутку	2 006 621	29,84
4. Збитки	9 396	0,14
5. Інші витрати	2 377 992	35,37
УСЬОГО витрат	6 723 602	100,00

Таблиця 8 – Аналіз рівня надходжень банку

Показники	Значення
1. Доходи банку, грн.	12 226 222
2. Витрати банку, грн.	6 723 602
3. Прибуток, грн.	5 502 620
4. Чистий прибуток, грн.	3 743 394
5. Вартість усіх активів, грн.	126 829 700
6. Коефіцієнт прибутковості, %	2,952
7. Витрати на 1 грн. доходів, грн.	0,550

2.4 Аналіз ліквідності

Таблиця 9 – Скориговані сукупні активи

Актив	Сума, грн.	Коефіцієнт коригування	Скориговані активи
1. Каса та прирівняні до неї кошти	2 333 652	1,00	2 333 652,0
2. Кошти на коррахунку в НБУ	4 633 219	1,00	4 633 219,0
3. Кошти на коррахунках в інших банках	8 030 251	1,00	8 030 251,0
4. Кредити, надані банком	2 522 972	0,50	1 261 486,0
5. Цінні папери, придбані банком	7 822 204	1,00	7 822 204,0
6. Кредити надані, у т.ч.:	41 547 495	1,00	41 547 495,0
7. Факторинг	122 100	1,00	122 100,0
8. Нематеріальні активи	259 832	0,50	129 916,0
9. Матеріальні активи	15 410 172	0,50	7 705 086,0
10. Дебітори	3 712 783	1,00	3 712 783,0
11. Інші активи	40 435 020	1,00	40 435 020,0
12. УСЬОГО	126 829 700		117 733 212,0

Таблиця 10 – Розрахунок нормативів ліквідності банку

Назва нормативу	Нормативне значення	Фактичне значення
1. Миттєва ліквідність, %	> = 20	61,79
2. Загальна ліквідність, %	> = 100	124,77
3. Співвідношення високоліквідних активів до робочих активів, %	> = 20	27,12

З таблиці видно, що банк дотримується всіх нормативів ліквідності.

2.5 Визначення зведеного рейтингу банку

Таблиця 11 – Шкала рейтингової оцінки доходності банку

Компоненти рейтингової оцінки доходності банку	Бали
1. Адекватність капіталу	1
2. Якість активів	5
3. Якість управління	2
4. Доходність	1
5. Ліквідність	3
Усього	12
Рейтингова оцінка	2,4
РЕЙТИНГ	2