Виміряти відстань між центрами листів карт Sкм

2.  Виміряти відстань між центрами листів карт Sкм.

3.  Обчислити максимальне значення градієнта магнітного схилення за формулою:

. (4.3)

Якщо обчислене максимальне значення градієнта магнітного схилення перевищує допустиме значення – 0–10 на 10 км., – то використовувати магнітну стрілку для визначення дирекційних кутів не дозволяється.

В районах площинних аномалій та точкових аномалій (позначаються на картах масштабу 1:1 000 000 або 1:500 000 малиновою штриховкою і крапками малинового кольору відповідно) використання магнітної стрілки для визначення дирекційних кутів також не дозволяється.

Через значний вплив магнітних збурень на значення магнітного схилення не можна визначати дирекційний кут за допомогою магнітної стрілки бусолі і в районах, географічна широта яких перевищує 65°.

5. Визначення та уточнення поправки бусолі 5.1 Визначення поправки бусолі на місцевості

Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого диреційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку.

Дирекційний кут орієнтирного напрямку визначають геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способом.

Порядок визначення:

1.  Установити ПАБ-2 над точкою, з якої визначено дирекційний кут по віддаленому орієнтиру одним з вищеперелічених способів.

2.  Виміряти 5 разів значення магнітного азимута по цьому орієнтиру; після кожного вимірювання збивати положення магнітної стрілки обертанням маховика установочного черв’яка.

3.  Обчислити середнє значення магнітного азимута:

4.  Обчислити поправку бусолі по формулі:

. (5.1)

За даними визначення поправки бусолі заповнюють бірку, яку вкладають у футляр бусолі і використовують (в неаномалійних районах) для визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків у радіусі 10 км від точки її визначення.

5.2 Звірка бусолей у дивізіоні

При переміщення на відстань більш ніж 10 км поправку бусолі необхідно визначити знову. За відсутності часу або неможливості визначити поправку всіх бусолей дивізіону у новому районі, можна визначити поправку для контрольної бусолі дивізіону (підручної батареї) з послідуючим виправленням поправок усіх бусолей шляхом урахування в їх поправку величини зміни поправки контрольної бусолі у новому районі.

Величина зміни поправки контрольної бусолі у новому районі обчислюється по формулі:

, (5.2)

де: – величина зміни поправки контрольної бусолі у новому районі;

– значення поправки контрольної бусолі в новому районі;

– значення поправки контрольної бусолі в старому районі.

Величина додається зі своїм знаком до значення поправок решти бусолей дивізіону.

5.3 Уточнення поправки бусолі при переміщенні

Якщо в новому районі неможливо визначити поправку бусолі , то дозволяється, як виняток, в радіусі 30 км користуватися старою поправкою після уведення в неї поправку на зміну зближення меридіанів :

. (5.3)

Поправкавибирається з таблиці 1 по значенню абсциси Х точки в км і віддалі Д в км по довготі від нового району до району визначення поправки бусолі (визначається як різниця ординат Y нового і старого районів: Дкм = Yн – Yс).

має знак «+», якщо новий район східніше старого району.

має знак «–», якщо новий район західніше старого району.

Під час проведення топогеодезичних робіт після переміщення в суміжну зону поправка бусолі повинна бути визначена в цій зоні на місцевості. У випадку, коли нема можливості визначити поправку бусолі на місцевості, вона може бути уточнена по формулі:

 

захід ® схід

, (5.4)

захід ¬ схід

де:  – поправка на зміну зближення меридіанів, визначається з таблиці 1, взята по модулю;

 – поправка на перехід із зони в зону, вибирається по значенню абсциси Х в км старого району з таблиці 4, взята по модулю.

У формулі 5.4 верхні знаки – при переході із заходу на схід, нижні знаки – при переході зі сходу на захід. Таблиця 4.

Таблиця для визначення поправки до диреційного кута за перехід в суміжну зону

хб	Da			хб	Da
	градуси	D 10 км	поділки кутоміра		градуси	D 10 км	поділки кутоміра
2 000	1°51,7¢	0,54¢	0–31	5 000	4°15,1¢	0,39¢	0–71
2 100	1 57,1	0,53	0–33	5 100	4 19,0	0,39	0–72
2 200	2 02,4	0,53	0–34	5 200	4 22,9	0,39	0–73
2 300	2 07,7	0,53	0–35	5 300	4 26,8	0,37	0–74
2 400	2 13,0	0,53	0–37	5 400	4 30,5	0,37	0–75
2 500	2 18,3	0,52	0–38	5 500	4 34,2	0,37	0–76
2 600	2 23,5	0,52	0–40	5 600	4 37,9	0,35	0–77
2 700	2 28,7	0,51	0–41	5 700	4 41,4	0,35	0–78
2 800	2 33,8	0,51	0–43	5 800	4 44,9	0,34	0–79
2 900	2 38,9	0,51	0–44	5 900	4 48,3	0,34	0–80
3 000	2 44,0	0,50	0–46	6 000	4 51,7	0,32	0–81
3 100	2 49,0	0,50	0–47	6 100	4 54,9	0,32	0–82
3 200	2 54,0	0,49	0–48	6 200	4 58,1	0,32	0–83
3 300	2 58,9	0,49	0–50	6 300	5 01,3	0,30	0–84
3 400	3 03,8	0,49	0–51	6 400	5 04,3	0,30	0–85
3 500	3 08,7	0,48	0–52	6 500	5 07,3	0,29	0–85
3 600	3 13,5	0,47	0–54	6 600	5 10,2	0,28	0–86
3 700	3 18,2	0,47	0–55	6 700	5 13,0	0,28	0–87
3 800	3 22,9	0,47	0–56	6 800	5 15,8	0,26	0–88
3 900	3 27,6	0,46	0–58	6 900	5 18,4	0,26	0–88
4 000	3 32,2	0,45	0–59	7 000	5 21,0	0,25	0–89
4 100	3 36,7	0,45	0–60	7 100	5 23,5	0,25	0–90
4 200	3 41,2	0,45	0–61	7 200	5 26,0	0,23	0–91
4 300	3 45,7	0,44	0–63	7 300	5 28,3	0,23	0–91
4 400	3 50,1	0,43	0–64	7 400	5 30,6	0,22	0–92
4 500	3 54,4	0,42	0–65	7 500	5 32,8	0,21	0–92
4 600	3 58,6	0,42	0–66	7 600	5 34,9	0,20	0–93
4 700	4 02,8	0,42	0–67	7 700	5 36,9	0,20	0–94
4 800	4 07,0	0,41	0–69	7 800	5 38,9	0,20	0–94
4 900	4 11,1	0,40	0–70	7 900	5 40,7	0,18	0–95

5.4 Визначення поправки бусолі за даними карти

Поправка бусолі за даними карти - визначається по формулі:

, (5.5)

де: g – зближення меридіанів для даної точки, визначається по формулам 3.1, 3.2 або по графіку;

– магнітне схилення поточного року; визначається по формулі 4.1.

Поправка бусолі, що визначена за даними карти, не може використовуватися для визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків, бо вона не враховує інструментальну поправку D, тобто:

. (5.6)

Інструментальна поправка D може бути визначена як різниця поправки бусолі, визначеної на місцевості по формулі 5.1 і визначеної за даними карти по формулі 5.5 для однієї і тієї ж точки:

, (5.7)

а потім у новому районі додається зі своїм знаком до поправки бусолі, визначеної за даними карти за формулою 5.5.

6. Основні елементи геодезичних обчислень

Основними елементами обчислень є:

–  перехід від дирекційного кута одного напрямку до дирекційного кута другого напрямку, що визначається з цієї ж точки;

–  визначення величини горизонтального кута по дирекційним кутам напрямків, що утворюють цей кут;

–  рішення прямої та оберненої геодезичної задачі на площині;

–  вирішення трикутника;

–  визначення величини зближення меридіанів;

–  перехід від істинного або магнітного азимуту до дирекційного кута;

–  визначення висот точок.

6.1 Перехід від дирекційного кута одного напрямку до дирекційного кута другого напрямку, що визначається з цієї ж точки.

Дирекційний кут напрямку, що визначається дорівнює дирекційному куту відомого (вихідного) напрямку плюс горизонтальний кут, відрахований за годинниковою стрілкою від відомого напрямку до напрямку, що визначається:

(АВ) = (АС) + Ð1

Якщо отриманий дирекційний кут перевищує 360° (60–00), то його зменшують на цю величину.

Горизонтальний кут дорівнює різниці дирекційних кутів правого та лівого напрямків, що складають кут:

Ð1 = (АВ) – (АС);

Ð2 = (АС) – (АВ).

Якщо при обчисленні горизонтального кута дирекційний кут, що віднімається перевищує зменшуваний дирекційний кут, то до останнього додають 360° (60–00).6.2. Вирішення прямої геодезичної задачі на площині.

Вирішення прямої геодезичної задачі (ПГЗ) на площині полягає у обчисленні координат точки, що визначається по відомим координатам заданої точки, відстані між ними та дирекційному куту з заданої точки на точку, що визначається.

ПГЗ вирішують у такій послідовності:

1. Обчислюють прирощення координат DХ та DY за формулами:

DХ = АВ cos a;

DY = АВ sin a.

2. Визначають координати точки В за формулами:

X_B=X_A+DХ;

Y_B=Y_A+DY.

Для математичного запису прямої геодезичної задачі підставимо формули 1 у формули 2:

X_B=X_A+АВ cos a;

Y_B=Y_A+АВ sin a.

а) обчислення прямої геодезичної задачі за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки (АЛЛ).

Так як лінійка має шкалу синусів тільки від 0 до 15–00, при обчисленні прирощень ΔХ і ΔY для рішення ПГЗ, яка може бути вирішена тоді, коли дирекційний кут знаходиться у 1-й чверті і має значення від 0–00 до 15–00 необхідно ввести поняття румба.

Румб – це гострий кут, створений віссю Х і напрямком на визначаєму точку (орієнтир, ціль). У залежності від розміщення визначаємої точки відносно заданої, напрямок між ними може знаходитись у різних четвертях.

Для рішення ПГЗ у другій, третій і четвертій четвертях необхідно від дирекційного кута напрямку з заданої точки на визначаєму перейти до гострого кута R (румб) у першій четверті. (див. малюнок)

Приклад. Визначити прямокутні координати цілі 202, якщо з СП з координатами Х=77810, Y=13315 виміряні: α=48–65, Дц=3250

Порядок рішення: