Перелік виробництв, цехів, відділень, виробничих дільниць і окремих об'єктів, для яких розробляється ПЛАС

2.15. Перелік виробництв, цехів, відділень, виробничих дільниць і окремих об'єктів, для яких розробляється ПЛАС.

2.16. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій.

Ознайомлення працівників, що приймаються на роботу, з умовами праці та правилами безпеки на виробництві

1. Під час укладання трудового договору працівник у відділі кадрів повинен бути проінформований під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (лікувально-профілактичне харчування, молоко або рівноцінні харчові продукти, оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі тощо).

2. У службі охорони праці з працівником повинен бути проведений вступний інструктаж, у ході якого працівника ознайомлюють із загальними відомостями про підприємство, характерними особливостями виробництва, з об'єктами підвищеної небезпеки, загальними правилами поведінки на території підприємства, у виробничих та допоміжних приміщеннях, з методами і засобами запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засобами колективного та індивідуального захисту, знаками безпеки та сигналізації, обставинами та причинами нещасних випадків, порядком їх розслідування та оформлення, правилами надання першої допомоги потерпілим та діями у разі нещасного випадку, аварії, пожежі.

Повний перелік питань вступного інструктажу для працівників наведено у Типовому положенні про навчання з питань охорони праці. Бажано придбати посібник «Вступний інструктаж з охорони праці», який повністю можна використовувати у себе, затвердивши у керівника. Наступне ознайомлення працівника з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється на робочому місці під час первинного інструктажу, який проводиться безпосередньо керівником робіт. Під час проведення інструктажу надаються відомості про безпечну організацію робіт та утримання робочого місця, небезпечні зони машин, механізмів, приладів, засоби колективного та індивідуального захисту, які повинні застосовуватись, дії працівника перед початком роботи, під час роботи, по її закінченні та під час виникнення аварійних ситуацій.

 

Професійний добір працівників

Робота працівників багатьох професій пов'язана із впливом на них комплексу шкідливих та небезпечних виробничих факторів, що зумовлює специфіку та рівень безпеки цих виробництв,— важка фізична праця, обмежений простір, шум, вібрація, значне психоемоційне навантаження тощо.

За таких умов, відповідно, ставляться підвищені вимоги до індивідуальних якостей виконавців, бо безаварійність роботи залежить не тільки від стану безпеки виробництва, а й від поведінки самих працівників, а також від функціонування окремих фізіологічних систем їхнього організму, найбільш задіяних у трудовому процесі. До них віднесено такі показники, як сенсомоторна реакція, втома, зорова та слухова пам'ять, орієнтація у замкненому просторі, стійкість до впливу стресів, швидкість переключення уваги тощо. До робіт, що потребують професійного добору, відносяться усі види підземних робіт; робота в кесонах, барокамерах, замкнених просторах, на висоті, з обслуговування діючих електроустановок напругою до і вище 1000 В; водолазні роботи; роботи із застосуванням вибухових матеріалів, у вибухо- та вогненебезпечних виробництвах; роботи, пов'язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом, значним нервово-емоційним напруженням; роботи з технічного обслуговування та експлуатації компресорних нафтонасосних та газорегуляторних станцій, лінійних систем, магістральних нафто-і газопроводів; аварійно-рятувальні роботи; роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї, а також пов'язані з бурінням, видобутком та переробкою нафти, газу, конденсату, підготовкою їх до транспортування та зберігання; роботи, які безпосередньо пов'язані з виробництвом чорних та кольорових металів.

Психофізіологічна експертиза цих працівників повинна проводитись у спеціалізованих лабораторіях (кабінетах) професійного добору, які повинні бути обладнані для проведення фізіологічних та психофізіологічних обстежень і створюються при закладах охорони здоров'я або при великих підприємствах (до їх складу повинні входити лікар або фізіолог та соціолог-психолог). Крім того, значне місце у навчанні цієї категорії осіб посідає санітарно-просвітницька робота. До навчальної програми повинні обов'язково входити питання психології безпеки праці, впливу на безпечне виконання робіт таких психоемоційних факторів, як почуття, сприймання, пам'ять, уява, емоції, втома тощо.

Допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки

Відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою працівники, які виконують перелічені в ньому роботи, повинні проходити спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

Разом з тим ряд робіт, які виконуються періодично, потребують при їх виконанні особливих заходів безпеки, і тому виконуються за спеціальним нарядом-допуском (при цьому слід мати на увазі, що є ряд робіт, наприклад, роботи в електроустановках, газонебезпечні роботи тощо, які виконуються за спеціальними нарядами-допусками, передбаченими спеціальними нормативно-правовими актами).

До цієї категорії робіт в основному відносяться:

а) роботи, що виконують всередині колодязів, тунелів, траншей, димоходів, плавильних та нагрівальних печей, бункерів, колекторів, вихлопних та інших шахт, а також у зачинених камерах, ресиверах, котлах та інших посудинах;

б) ремонт стаціонарних і переносних ацетиленових генераторів, на кисневих станціях та на кисневих і газових трубопроводах, на газорозподільних пунктах, газороздаточних станціях;

в) монтаж, демонтаж та ремонт вантажопідйомних кранів, підкранових шляхів, вантажних та пасажирських ліфтів, важкого обладнання, такелажні роботи з переміщення важких та крупногабаритних предметів без застосування підйомно-транспортних механізмів;

г) чищення та ремонт посудин з-під токсичних речовин, повітропроводів, фільтрів та вентиляторів витяжних систем виробничих і допоміжних підрозділів, на яких збереглися високотоксичні та радіоактивні речовини;

д) отримання та транспортування сильнодіючих токсичних речовин, балонів із стисненими газами, посудин із лугами та кислотами;

е) вантажно-розвантажувальні роботи на повітряному, автомобільному, водному та залізничному транспорті, що виконуються робітниками, які залучені до них тимчасово;

є) земляні роботи у зоні розташування енергетичних' комунікацій;

ж) знешкодження високотоксичних і вибухових речовин тощо.

Перелік таких робіт необхідно уточнювати та доповнювати на кожному підприємстві, виходячи зі специфіки виробництва, місцевих умов і діючих галузевих правил. Такий перелік повинен бути введений у дію наказом.

Виконання перелічених робіт підвищеної небезпеки без оформлення наряду не дозволяється.

Враховуючи те, що багато діючих галузевих правил встановлюють свою форму бланка наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки, треба керуватись ними. Якщо такі правила відсутні для деяких галузей економіки, то пропонується використовувати бланк наряду, наведений у додатку.

Видавати наряд мають право керівник підприємства, головний інженер, заступники керівника підприємства. Начальники цехів, відділів, лабораторій, будівельних майданчиків та їх заступники можуть виписувати наряди тільки для своїх виробничих підрозділів, працівникам, яким доручено виконувати роботи підвищеної небезпеки.

Особа, яка видає наряд, несе відповідальність за необхідність і можливість виконання робіт підвищеної небезпеки, повноту вказаних у наряді заходів безпеки, достатню кваліфікацію особи, призначеної відповідальним виконавцем робіт, та за достатність кваліфікації робітників, які залучаються до роботи.

Відповідальним за виконання робіт може бути призначено представника від адміністрації або із керівного інженерно-технічного персоналу. Він несе відповідальність за керівництво роботами, проведення цільового інструктажу з охорони праці, додержання працюючими вимог інструкцій з охорони праці та заходів, передбачених нарядом. Він повинен постійно бути на місці виконання робіт та здійснювати керівництво цими роботами.

Особа, яка здійснює допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, несе відповідальність за своєчасне відключення енергоносіїв на дільниці виконання робіт та надання роз'яснень відповідальному виконавцеві робіт про те, яке обладнання, комунікації та інші пристрої перебувають під напругою, мають високу температуру, тиск тощо.

Наряд видається на одного відповідального виконавця робіт і на одну бригаду. Він може бути виписаний на весь час, але не більше ніж на 5 діб.

Бланк наряду заповнюється у двох примірниках, чітко, без помарок та виправлень. Один примірник наряду вручається відповідальному виконавцеві робіт під розписку, другий залишається у особи, яка його видала. Обидва примірники підписуються допускаючим, а за необхідності — представником пожежного нагляду. Рекомендується реєструвати бланк наряду у службі охорони праці.

Після закінчення робіт підвищеної небезпеки наряд закривається і повертається особі, яка його видала. Примірник закритого наряду зберігається протягом року, після чого може бути знищений.

У зв'язку з тим, що різні галузеві нормативно-правові акти встановлюють різні строки їх зберігання, то тільки за їх відсутності треба керуватись цими рекомендаціями.

Методика контролю стану умов праці

Служба охорони праці відповідно до покладених на неї обов'язків постійно контролює дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, у т. ч. й під час проведення адміністративно-громадського контролю у складі відповідної комісії.

Мета контролю — оцінка відповідності стану охорони праці структурного підрозділу вимогам нормативне правових актів з охорони праці та підготовко управлінських рішень, спрямованих на створення здорових та безпечних умов праці.

Контроль (перевірка) повинен проводитись у при сутності керівника структурного підрозділу, а під чаї перевірки об'єктів, машин, механізмів, устаткуванні підвищеної небезпеки — й у присутності інженерна технічного працівника, який відповідає за їх технічний стан.

Як підготуватись до перевірки та на що звертати увагу під час перевірки?

Перед відвіданням того чи іншого структурного підрозділу необхідно:

· визначити перелік нормативно-правих актів, дотримання яких повинно бути забезпечено в цьому підрозділі та виписати їх основні вимоги безпеки із зазначенням пунктів цих вимог. З'ясувати, скільки та які інструкції : охорони праці повинні діяти в цьому структурному під розділі;

· з'ясувати у травмпункті (якщо такий є на підприємстві) кількість звернень працівників цього структурного підрозділу за медичною допомогою у зв'язку з нещасним випадком та провести їх аналіз за професіями і за ступенем тяжкості ушкодження здоров'я;

· перевірити за протоколами дотримання строків про ведення перевірки знань з питань охорони праці інженерно-технічних працівників та робітників, які виконую ті роботи підвищеної небезпеки;

· за результатами атестації робочих місць за умовами праці (параметрами шкідливих виробничих факторів визначити робочі місця, на яких перевищуються гранично допустимі рівні шкідливих виробничих факторів (випромінювання, шум, вібрація тощо) та гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони (запиленість, загазованість тощо);

· зробити вибірку за кількістю працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам та перевірити своєчасність їх проведення;

· у службі головного енергетика перевірити наявності протоколів вимірювання заземлення, опору ізоляції та петлі фаза-нуль, паспортів на системи припливно-витяжної вентиляції та дотримання термінів чергового вимірювання, випробувань та оглядів;

· у службі головного механіка перевірити дотриманні термінів проведення планово-попереджувальних ремонтів (ППР) устаткування;

· ознайомитись з паспортом на будівлю, у якій знаходиться цей структурний підрозділ.

У самому структурному підрозділу необхідно перевірити:

¨ наявність схеми розташування технологічного обладнання та відповідність його розташування схемі;

¨ наявність журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці та його відповідність типовому, дотримання термінів проведення інструктажів;

¨ матеріали (протоколи, акти обстеження, журнали реєстрації тощо) діючої у структурному підрозділі системи контролю за станом умов та безпеки праці;

¨ наявність та ведення журналу обліку нарядїв-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки (за наявності таких робіт);

¨ наявність на робочих місцях інструкцій, плакатів та попереджувальних написів з охорони праці, знаків безпеки, технологічних карт з основними вимогами безпеки під час виконання тієї чи іншої операції;

¨ наявність переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, графіка їх періодичного огляду та його виконання;

наявність засобів колективного захисту:

· огороджувальних пристроїв;

· запобіжних пристроїв для запобігання аваріям та руйнуванню окремих частин обладнання;

· гальмівних пристроїв для швидкої зупинки обладнання та окремих його елементів;

· сигналізуючих пристроїв (світлокольорної та звукової сигналізації, покажчиків рівня, тиску, температури);

· пристроїв дистанційного управління виробничим обладнанням, технологічними процесами, пов'язаними з виробництвом та використанням вибухових, токсичних, легкозаймистих речовин і радіоактивних матеріалів;

· пристроїв дистанційного управління запірною та регулюючою апаратурою, що розміщена у важкодоступних, вогненебезпечних та інших зонах, тривале перебування обслуговуючого персоналу у яких недопустиме;

· стан умов та безпеки праці. Зокрема:

· наявність та стан первинних засобів пожежогасіння;

· наявність та роботу загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої вентиляцій;

· дотримання термінів навчання працівників з охорони праці;

· знання працюючими вимог інструкцій з охорони праці та їх дотримання;

· виконання заходів з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою), приписами органів державного нагляду та служби охорони праці, наказів керівника підприємства тощо;

· виконання доведеного плану планово-запобіжних ремонтів (ПЗР) обладнання, механізмів, машин, вентиляційних установок;

· забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту та правильність їх використання;

· наявність та укомплектованість аптечок першої долікарської допомоги;

· організацію робочих місць та відповідність вимогам норм і правил охорони праці, дотримання габаритів безпеки;

· дотримання регламентів технологічних процесів;

· стон санітарно-побутових приміщень і пристроїв, проходів, проїздів, місць евакуації людей тощо.

У зв'язку зі значною кількістю різних технологічних процесів вимоги безпеки регламентуються також значною кількістю правил, тому викласти ці вимоги безпеки в одній статті неможливо. Зупинимось для прикладу на вимогах безпеки для окремих видів виробництв та обладнання підвищеної небезпеки. Наприклад:

¨ під час перевірки розподільних пристроїв, шаф, зборок необхідно звертати увагу на наявність замків, знаків безпеки (попереджувальних, забороняючих тощо);

¨ каліброваних плавких вставок, електричних схем на внутрішньому боці дверей, заземлення;

під час перевірки газозварювального обладнання необхідно перевірити:

· наявність водяного затвору під час живлення зварювального посту ацетиленом від мережі або від генератора (підключення до генератора більш ніж одного пальника або різака забороняється);

· рівень води, який повинен бути на рівні контрольного крана і повинен перевірятися за включеної подачі газу не рідше двох разів за зміну;

· наявність спеціальних ключів для приєднання редуктора до кисневого балона та для відкриття і закриття вентиля ацетиленового балона;

· дотримання вимог безпеки під час зберігання, розміщення ацетиленових та кисневих балонів на робочих місцях (балони повинні зберігатися вертикально в башмаках, міцно закріпленими і не ближче 5 м від місця зварювання);

· чи обладнані постійні робочі місця місцевою витяжною вентиляцією, зварювальним столом, посудиною з водою для охолодження пальника, стільцем, висоту якого можна регулювати, гаком для безпечного підвішування пальника (різака);

під час перевірки електрозварювального обладнання необхідно перевірити:

¨ наявність заземлення корпусів зварювальних трансформаторів, генераторів, автоматів та машин контактного зварювання, зварювальних столів і плит, зворотних проводів;

¨ наявність рубильника для підключення електрозварювальних апаратів до електромережі;

¨ регуляторів зварювального струму, покажчиків струму (амперметра) та напруги (вольтметра) у зварювальному ланцюгу;

¨ обмежувача холостого ходу зварювального трансформатора;

¨ звернути увагу на висоту зварювальної кабіни, яка повинна бути не нижче 1,8 м, а між полом та стінкою повинна бути щілина для підсосу припливного повітря. Кабіна повинна бути пофарбована світлою матовою фарбою (бажано масляною). Зварювальний стіл повинен бути обладнаний місцевою витяжною вентиляцією, стільцем з діелектричного матеріалу, сидіння якого регулюється по висоті;

під час перевірки посудин, що працюють під тиском, необхідно звернути увагу на:

· чи зареєстрована посудина в органах технічного нагляду та чи своєчасно проведено технічний огляд;

· наявність на посудині таблички або клейма з реєстраційним номером, допустимим значенням робочого тиску, датою наступного зовнішнього та внутрішнього опосвідчення, гідравлічного випробування;

· справність запобіжних клапанів, манометрів, запірної арматури;

під час перевірки вантажопідіймальних машин та механізмів необхідно звернути увагу на:

¨ своєчасність реєстрації, технічних оглядів;

¨ наявність та ведення експлуатаційної документації (журналів обліку вантажопідіймальних машин І механізмів, вахтових, періодичних оглядів кранів, обліку та огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари);

¨ наявність сигнальних (попереджувальних, заборонних) кольорів та знаків безпеки на небезпечних частинах, що виступають;

¨ наявність кнопкового пульта управління з підлоги з ізоляційного матеріалу;

¨ справність приладів та пристроїв безпеки;

¨ наявність забороняючих, попереджуючих, приписуючих написів: на крані — реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного випробування; на блоці знімного вантажозахоплювального пристрою —інвентарного номера пристрою, вантажопідйомності, дати проведеного випробування; на тарі— інвентарного номера тари, її призначення, власної ваги та найбільшої ваги вантажу, для транспортування якого вона призначена;

¨ справність приладів та пристроїв безпеки;

під час перевірки фарбувального цеху необхідно перевірити:

· стан дільниць, обладнаних фарбувальними камерами з витяжною вентиляцією;

· наявність заземлення фарборозпилювача;

· наявність у місцевих вентиляційних системах фільтрів на витяжній системі для очищення вентиляційних викидів, що містять шкідливі речовини;

· наявність графіка огляду фарбувального обладнання, апаратури та вентиляційних пристроїв;

· наявність та технічний стан засобів механізації для переливання фарби з тари (загальна маса з тарою — понад 10 кг);

· технічний стан тари, у якій знаходяться фарбувальні матеріали (вона повинна бути справною, щільно закритою, небиткою,

Треба мати на увазі, що під час фарбування у фарбувальних камерах маляр повинен знаходитись поза камерою, біля відкритого прорізу таким чином, щоб факел лакофарбувального матеріалу був спрямований у бік повітровідсмоктувального отвору. У випадках, коли маляр під час фарбувальних робіт повинен перебувати усередині камери і переміщуватись по всій камері, відсмоктування повітря повинно здійснюватись знизу за верхнього подавання припливного повітря.

Під час перевірки виробничих підрозділів у кожному конкретному випадку необхідно керуватись нормативно-правовими актами, що діють у відповідній галузі.

Під час оформлення результатів перевірки і складання припису інженер з охорони праці повинен викласти виявлені порушення з посиланням на конкретний пункт порушених правил. Тільки в такому разі його вимоги не будуть викликати негативної реакції керівництва структурного підрозділу.

Література

1.Большов М. М. і ін. Охорона праці в сільському господарстві. Довідник. М., «Колос», 1980.

2. Солуянов П. В. і ін. Охорона праці. М., «Колос», 1977. ^;

3. Зорькин П. Г. Організація охорони праці в сільському хозяйстве. М,., «Колос», 1976.

4.. Калошин А.І. Охорона праці. М., «Колос», 1981.