Група трав'янистих сукулентних форм

3. Група трав'янистих сукулентних форм.

4. Група ефемерних трав.

1) Ефемери.

2) Ефемероїди.

В.С.Закржевский і Е.П.Коровин відзначають, що кожна з названих форм володіє своїми біологічними особливостями. Вони знайшли визначену екологічну приуроченість виділених груп рослин до різних умовах у межах Бет-Пак-Далаэ

Для Каракумів М.П.Петров пропонує наступну систему:

А. Фанерофіти.

Б. Хамефіти.

В. Гемікриптофіти.

1) Період спокою не залежить від недоліку води.

2) Період спокою залежить від недоліку води.

М.Криптофіти.

1) Вегетативні органи завжди у воді.

2) Вегетативні органи земноводних.

3) Вегетативні органи в землі - гелофіти: автотрофні (1-період спокою не залежить від недоліку води, 2-період спокою залежить від недоліку води) і гетеротрофні.

М.В.Сенянинова-Корчагина (1949) при аналізі фітоклімату Ленінградської області бере за основу систему життєвих форм Раункієра, доповнюючи неї. Нею виділяються 20 життєвих форм:

1) фанерофіти вічнозелені,

2) фанерофіти літньозелені,

3) хамефіти вічнозелені,

4) хамефіти літньозелені,

5) гемікриптофіти вічнозелені розеточні з кореневищем,

6) гемікриптофіти вічнозелені розеточніз коренем,

7) гемікриптофіти вічнозелені з пагонами,

8) гемікриптофіти вічнозелені дерновидні,

9) гемікриптофіти вічнозелені рихлокущові,

10) гемікриптофіти літньозелені розеткові і рихлокущові,

11) гемікриптофіти літньозелені розеточні і дернинні з коренями,

12) гемікриптофіти літньозелені з пагонами,

13) гемікриптофіти літньо зелені, що зимують тільки бруньками на кореневище,

14) гемікриптофіти літньозелені, що зимують тільки бруньками на корені,

15) геофіти корневищні,

16) геофіти цибулинно-корневищні,

17) геофіти з бульбами,

18) гелофіти або гігрофіти з кореневищами,

19) гідрофіти,

20) терофіти.

Автор говорить, що серед гемікриптофітів є ряд добре помітних морфологічних і екологічних форм, характерних для різних асоціацій рослинності з особливим екологічним режимом.

Детальна система життєвих форм степових рослин розроблена М.С.Шалітом (1955). В основу цієї системи покладено кілька ознак: форма росту, тривалість життя, кількість плодоносінь, спосіб вегетативного розмноження, характер кореневої системи. Квіткові рослини в ній розділяються на багатолітники і однорічники. Серед полікарликів виділені:

1) чагарники і чагарнички,

2) напівчагарники і напівчагарнички,

3) напівтрави,

4) трави, триваловегетуючі і коротковегетуючі.

При подальшому підрозділі виділяються більш вузькі групи осьових рослин і повзучих рослин, дернистих рослин, групи сукулентів, перекотиполе, подушковидних форм.

У перерахованих системах життєвих форм за основу прийняті різні екологічні, фізіологічні, і біологічні ознаки рослин: форма росту, тривалість життя, ритм сезонного, розвитку, характер харчування; здатність рослин до вегетативного поновлення і розмноження. Ці ознаки мають важливе фітоценотичне значення. У багаторічних рослин з інтенсивністю вегетативного поновлення і розмноження часто зв'язаний ступінь участі виду в співтоваристві.

Розділ 2. Характеристика життєвих форм за Серебряковим

2.1 Дерева

1-й клас. Кроноутворюючі дерева з цілком здеревілими подовженими пагонами.

Стовбур сильно гілчастий, що несе у верхній частині крону з гілок різного порядку (вегетативних і квіткових).

Дерева цього підкласу в плині всього життя зв'язані з ґрунтом кореневою системою.

Група А. Дерева з "звичайною", лише підземною кореневою системою. Серед них виділяються три підгрупи.

Підгрупа а. Дерева з прямостоящими стовбурами. Ріст стовбурів завжди ортотропний. До них відносяться п'ять секцій.

Секція 1. Одностовбурні дерева з високим стовбуром (лісового типу). Сюди відносяться, наприклад, Quercus robur, Betula pendula Roth, Tіlіa cordata Mіll. Дуже багато дерев вологих помірно-холодних областей, помірно-теплих і тропічних областей. По ритму розвитку листя дерева цієї секції підрозділяються на підсекції листопадних і лісових вічнозелених дерев з різною тривалістю життя листів.

Секція 2. Кущовидні, або небагатостовбурні (плейокормні) дерева (субальпійського і субарктичного типу). Являють собою перехідні форми від типових дерев до чагарників. Від чагарників відрізняються великим довголіттям кістякових осей і їх меншою кількістю. Найбільш характерні для субальпійської і субарктичної границі лісової рослинності. Гарним прикладом може служити Betula tortuosa.

Секція 3. Одностовбурні дерева з низьким стовбуром (дерева лісостепового і саванново-лісового типу) або "дерева плодового типу" (Schіmper u. Faber. 1935). В онтогенезі й архітектурі дерева є риси чагарників. До цієї секції відносяться: багато дерев лісів Африки, Південної Америки й Азії з різних сімейств двочасткових, а також маслини. Дерева цієї секції підрозділяються на підсекції листопадних і вічнозелених дерев з різною тривалістю життя листів.

Секція 4. Саванові дерева з водозапасаючим, різко потовщеним (іноді бочковидно), могутнім стовбуром. До цієї секції відносяться баобаб і каванілезія.

Секція 5. Дерева із сезонно сукулентними однолітніми безлистими пагонами. Це мешканці пустель і напівпустель з печенею влітку і морозною зимою.

Підгрупа б. Дерева з лежачим стовбуром, що укореняється, і головними гілками - стланці. Типовим прикладом таких дерев є Pіnus pumіla (Pall.) Rgl Junіperus turkestanіca, у субальпійському поясі деяких хребтів Тянь-Шаню.

Підгрупа в. Дерева з ліановидним стовбуром. Поширені винятково у вологих тропічних лісах. Сюди відносяться, наприклад, Lonchocarpus cyanescens Benth.

Група Б. Дерева володіють, крім "звичайних" підземних коренів, ще і спеціалізованими надземними коренями.

Підгрупа а. Дерева з "ходульними" надземними коренями в нижній частині стовбура. Це переважно дерева мангрових заростей і деякі невисокі дерева волого-тропічних лісів.

Підгрупа б. Дерева з "дихальними" коренями. Ці корені мають негативний геотропізм і висуваються з ґрунту. Зустрічаються в мангрових заростях, наприклад види Avіcennіa.

Підгрупа в. Дерева з "досковидними" виростами - підпірками кореневого походження в підставі стовбура. Це головним чином гігантські дерева влажнотропических лісів, наприклад Ceіba pentandra Gaeerthn.

2-й підклас. Геміепіфітні кроноутворюючі дерева.

Починають розвиток як типові епіфіти, але з часом повітряні корені їх досягають поверхні ґрунту, проникають у неї, сильно товщають над землею й утворять помилкові стовбури - "кореневі стовбури".

Група А. Вегетативно-нерухомі геміепіфітні кроноутворюючі дерева. Повітряні корені - помилкові стовбури ростуть лише вниз по стовбурі хазяїна. Сюди відносяться "деревья-душителі" різних типів, наприклад види Fіcus волого-тропічних лісів Південно-східної Азії.

Група Б. Вегетативно-рухливі геміепіфні кроноутворюючі дерева. Повітряні корені ростуть не тільки вниз по головному стовбурі, але й уздовж галузей крони дерева-хазяїна, утворити безліч колоновидних "стовбурів" кореневого походження. Сюди відносяться деякі види Fіcus волого-тропічних лісів Південно-східної Азії, наприклад банианы - "баніан форма" Грізебаха.

2-й клас. Розеточні дерева.

Дерева зі стовбуром слабко або зовсім негілчастим, що постійно утворить на своїй вершині лише укорочені втечі, що несуть розетки великих листів. На відміну від дерев попереднього класу, що утворять крону з гілок, розеточні дерева несуть листову крону. Недорозвинення міжвузля у розеточних дерев зв'язано зі слабким одеревенінням і недостатньою механічною міцністю стебла. Іноді, очевидно, це еволюційно древні форми, що збереглися в тропічних і субтропічних лісах.

1-й підклас. Негілчасті розеткові дерева

Крайні форми цього класу мають лише простий не гілчастий стовбур з розеткою листів на верхівці. Сюди відносяться види Ravenala, Strelіtzіa, некотрые Lobelіaceceae і ін.

2-й підклас. Гілчасті розеткові дерева

Утворять ряд форм від дуже слабко гілчасті, наприклад Xanthorrhaea preіssіі Endl., види Pandanus, до регулярно гілчастихся, наприклад, різні деревні лілейні Dracaena. Yucca. Cordylіne, деякі Composіtae і Aloe. 3-й підклас.

Сукулентно-стеблові безлисті дерева.

Дерева зі стовбуром і галузями (де вони є) м'ясистої консистенції, з укороченими міждвузлями і недорозвиненими листами, що нерідко перетворюється в колючки. Стебла виконують водозапасаючу й асимілюючу функцію. Мешканці тропічних і субтропічних аридних областей без холодного, (зимового) часу року. Сюди відносяться численні види Cactaceae. Euphorbіaceae і ряд інших.