Образна типологія країн світу

Міністерство освіти та науки України

РЕФЕРАТ

на тему

Образна типологія країн світу

Чернігів 2010

В сучасну інформаційно-насичену епоху образи активно використовуються для ощадливої, ефективної, а часто й агресивної передачі інформації. Що таке реклама, як не нав’язування інформації через образи, причому далеко не завжди адекватні рекламованому продукту чи послузі? Що таке «імідж політичного діяча», як не штучно і дуже продумано створений образ, мета якого завоювати максимальну популярність у виборців? У сфері реклами і торгівлі все більше поширюються бренди – фірмові образи товарів (торгових марок). Для їхнього створення трудяться тисячі фахівців дуже популярних нині PR-техно­логій. Високо оплачуються професії, пов’язані із створенням образів: іміджмейкери, брендмейкери та ін.

Безсумнівно, у найближчому майбутньому роль образних засобів передачі інформації буде весь час зростати, а вимоги до створення (формування) образів безупинно підвищуватися. Це стосується і географічних образів ландшафтів, регіонів, країн.

Що ж таке образ в географії? Чи всякий опис території або, наприклад, пейзаж, можна розглядати як географічний образ? Очевидно, ні. Оскільки визначити це поняття так само важко, як і дати визначення мистецтва, можна, підсумовуючи висловлене різними авторами, спробувати передати сутність географічного образу через його основні властивості:

1. Максимальний ступінь узагальненості (генералізації) інформації про територію; передача суттєвих особливостей географічних об’єктів. Образи завжди конструюються (формуються) і цим принципово відрізняються від таких форм передачі інформації як фотографія, відеозапис, формалізований географічний опис з точною фіксацією всіх якісних і кількісних характеристик досліджуваного об’єкта.

2. Цілісність (зв’язність, комплексність, синтетичність) географічного образу: його не можна без втрати образності розчленувати на складові частини (характеристики окремих галузей, компонентів, елементів та ін.). В образах ландшафтів, зокрема, нерозривні природні особливості і риси, привнесені людиною. Цілісність і узагальненість географічних образів часто досягаються застосуванням виразних засобів мистецтва. У словесних описах – це порівняння, метафори тощо.

3. Вірогідність (адекватність, реальність) географічного образу: він обов’язково повинен мати свій прообраз – реальну територію (ландшафт) чи інший географічний об’єкт. Цим географічні образи відрізняються від «художніх образів простору» (у широкому значенні): останні можуть бути плодом чистої вигадки або бути довільними комбінаціями своїх окремих рис. Крім того, географічні образи треба відрізняти від символів території (регіонів, міст, країн). Образ синтетичний і нерідко динамічний, як і сама відображувана реальність. Символ же за своєю сутністю аналітичний і може надовго «закріплювати» окремі особливості, які колись характеризували дану територію, але тепер їй не властиві або взагалі не мають прямого відношення до цієї території (наприклад, леви в гербах багатьох європейських країн).

4. З вірогідністю географічного образу тісно пов’язана його репрезентативність (типовість): образ несе інформацію про деяку територію (об’єкт), однорідну за сукупністю ознак. При цьому, як правило, несуттєва ідентифікація образу з прообразом (зовсім не важливо, з чого саме Архип Куїнджі писав свою знамениту «Українську ніч», яка передає типові особливості української природи та архітектури).

5. Неповторність географічного образу – властивість додаткова стосовно його репрезентативності. Чим яскравіше відбиті особливості якої-небудь території, тим сильніше її образ має відрізнятися від образів інших територій (типів країн, типів ландшафтів).

Ідею використання образів у навчанні блискуче сформулював М.В. Гоголь у вже цитованих «Думках про географію»: «Слово викладача має бути захопливим, мальовничим; усі вражаючі місця розташування, величні явища природи повинні бути змальовані яскравими фарбами. Те, що сильно діє на уяву, не швидко вилетить з голови. Слово його має більше бути схожим на слово мандрівника. Сувора аналітична систематика не може втриматися в голові дитини, особливо якщо вона дуже детальна. Дитина тільки тоді утримує систему, коли не бачить її очима, коли вона мистецьки схована від неї. Її система – інтерес, нитка подій чи нитка описів».

Образне навчання географії можна застосувати не тільки в пасивній (у монолозі викладача), а й у різних активних формах. Наприклад, можливі різноманітні експерименти із самостійним аналізом вербальних чи зорових образів (пейзажів, фотографій та ін.). Ще ефективніше «конструювання» школярами або студентами образів країн, регіонів, ландшафтних зон та інших географічних об’єктів на основі інформації, що є в підручниках та іншій літературі.

Інформаційно-прикладне значення географічних образів величезне у зв’язку з тією роллю, яку образи географічних об’єктів відіграють у повсякденному житті й діяльності людини. У суспільстві завжди існують образи-стереотипи сприйняття й уявлення конкретних територій (регіонів, країн), стійкі для великих груп людей протягом певних періодів часу. Немає потреби доводити, що подібні масові (домінантні) образи можуть мати настільки ж мало спільного з географічними реаліями, як, наприклад, яскрава газетна стаття – з текстом академічної монографії.

Можливість спрямованого формування образів-стереотипів регіонів і країн вже давно використовується в різних (у тому числі не найблагородніших) цілях. Наприклад, схильністю людей до стереотипного сприйняття світу користуються організатори туристського бізнесу. Особливості психології «масового туриста», широко використовувані при створенні рекламних образів, блискуче охарактеризував П.П. Муратов: «Туристи шукають природу, яка говорила б мовою виразною і впливала б навіть на дитячу уяву. Як у мистецтві, так і в природі вони люблять наочність, визначеність вираження і драматизм дії. Усі смаки їхні задоволені, коли половина пейзажу зайнята морем, а інша частина його замкнута горами, коли на першому плані вигадливо розташовані дикі скелі, що контрастують із приємною плямою зелені, і коли все це ще доповнено мальовничою рисою, яку вносить життя – хатиною на березі, човном, витягненим на пісок, чи далеким вітрилом».

У багатьох країнах формування привабливих національних образів належить до найважливіших державних завдань. У такій пропаганді використовуються всі засоби, включаючи нанесення зображень найбільш відомих «національних пейзажів» на грошові банкноти. Уміло подані образи типових та унікальних «національних ландшафтів» відіграють значну роль у формуванні національної самосвідомості. Ландшафт дійсно може стати національним символом, що втілює в собі стабільність і захищеність у сучасному світі, повному непередбачених змін.

Роль панівних образів територій стає все більш значною при визначенні стратегій їхнього економічного розвитку і пріоритетів інвестиційної політики. Імідж регіону (країни) в майбутньому може стати таким самим важливим ресурсом, як в минулому і сьогодні ті чи інші види мінеральної сировини. Наприклад, у Японії, розміщуючи технополіси, вибирають за інших рівних умов стародавні містечка з приємним пейзажем.

Формування образів країн (регіонів) пов’язано з установкою не стільки на їх пояснення, скільки на інтуїтивне розуміння. Цей факт робить гуманітарно-образну концепцію країнознавчого синтезу надзвичайно продуктивною у середній загальноосвітній школі. Найкращим механізмом створення образів країн в умовах лімітованого навчального часу є типологічний підхід. Багатоваріантність підходів до типології країн об’єктивно витікає із самого визначення вертикальної (ознакової) систематизації.

Потреба суспільства в інтегрованому знанні про оточуючий нас світ підштовхує до спроби поєднати в одній схемі суворо формалізований науковий підхід стадійної соціально-економічної типології та емоційно-художній підхід образної типології. Виявляється, зробити це не так вже і складно. Нижче представлена така схема, хоча при її складанні довелося допустити декілька умовностей (наприклад, Канада відповідає образу країн «великої сімки», але при цьому за структурними параметрами національної економіки є індустріальною країною; Росія претендує на розширення «великої сімки» до «великої вісімки» і своє входження до цього елітного клубу країн, але за структурними особливостями економіки і особливо душовими показниками поки що йому не відповідає).