Використання казки під час навчання граматики англійської мови

Зміст

Вступ

Розділ I. Природа мотивації та її вплив на формування граматичних навичок учнів

1.1 Мотивація як провідний фактор навчання іноземної мови

1.2 Технологія формування граматичних навичок учнів

Розділ II. Використання казки під час навчання граматики англійської мови

2.1 Методика роботи з казкою на уроках англійської мови

2.2 Казка як засіб формування позитивної мотивації навчання англійської мови

2.3 Роль казки у формуванні граматичних навичок школярів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток ділових і особистих контактів, розширення культурних зв'язків між народами висувають перед школою в області навчання іноземним мовам на перший план завдання - виховання людини, головним надбанням якого є загальнолюдська культура і загальнолюдські цінності. Оскільки метою навчання іноземним мовам є не тільки отримання знань, формування в школярів навичок і вмінь, але і засвоєння ними зведень країнознавчого, лінгвокраїнознавчого і культурно-естетичного характеру пізнання цінностей іншої для них національної культури, то при визначенні змісту навчання безперечно встає питання про культурний компонент.

Даний компонент містить в собі мовні і культурологічні знання, а також навички й уміння (мовного немовної поведінки). З вище сказаного випливає, що підтримуючи інтерес до мови як засобу

В умовах гуманізації освіти, коли особистість людини знаходиться в центрі всієї освітньої і виховної діяльності, пошук ефективних способів і прийомів навчання, в тому числі і навчання іноземної мови, привертає пильну увагу багатьох вчених, методистів і вчителів. Один з таких ефективних прийомів навчання - використання казок на уроках іноземної мови.

Практично всі педагоги і методисти, що працюють з дітьми на різних етапах навчання, відводять велике місце казкам при навчанні іноземної мови. Деякі підручники цілком базуються на використанні казок: фонетичних, граматичних чи лексичних. Також казка є незамінним засобом формування позитивної мотивації у школярів на початковому етапі вивчення англійської мови. Наведені факти визначили тему нашого дослідження: "Використання казок під час вивчення англійської мови". .

Актуальність даної роботи полягає в тому, що саме пісні є незамінним засобом не тільки формування позитивної мотивації навчання англійської мови на початкову етапі навчання є чи не найважливішими та дійовими засобами введення та закріплення лексики і граматики школярами 1-4 класів.

Предметом дослідження є казка, як незамінний засіб навчання іноземній мові школярів молодшого віку.

Об’єкт дослідження - форми і методи дослідження казок як засобу формування граматичних навичок у дітей молодшого шкільного віку при вивченні англійської мови.

Виходячи з об’єкта і предмета дослідження, мета дослідження: теоретично обґрунтувати необхідність використання казки на уроках англійської мови на різних етапах навчання.

Розділ I. Природа мотивації та її вплив на формування граматичних навичок учнів 1.1 Мотивація як провідний фактор навчання іноземної мови

Сучасні психологи й педагоги єдині в тім, що якість виконання діяльності і її результат залежать, насамперед, від спонукання й потреб індивіда, його мотивації; саме мотивація викликає цілеспрямовану активність, що визначає вибір засобів і прийомів, їхнє впорядкування для досягнення цілей. Мотивація є тому "запускним механізмом" (І.О. Зимова) усякої людської діяльності: будь то праця, спілкування або пізнання. Живить і підтримує мотивацію відчутний, реальний, етапний і кінцевий успіх. Якщо успіху немає, то мотивація згасає, і це негативно позначається на виконанні діяльності [1, c.124].

Проблема мотивації в навчанні виникає при вивченні кожного шкільного предмета. У відповідних методиках і навчальних посібниках розроблені способи її розвитку й стимулювання з урахуванням специфіки предмета. Однак особливо гостро постає проблема мотивації вивчення іноземних мов. При цьому помітно, що до моменту вивчення іноземної мови й на самому початку в учнів, як правило, висока мотивація. Майже в усіх є бажання володіти іноземною мовою, уміти спілкуватися. Але як тільки починається процес оволодіння іноземною мовою, і відношення учнів міняється, багато хто розчаровується. Адже цей процес припускає період нагромадження "будівельного матеріалу", стадію неминуче примітивного змісту, подолання різноманітних труднощів, що відсуває досягнення цілей, про які мріялося. У результаті зменшується мотивація, пропадає зустрічна активність, слабшає воля, спрямована на оволодіння іноземною мовою, знижується в цілому успішність, що, у свою чергу, негативно впливає на мотивацію.

Розцінюючи мотивацію як найважливішу пружину процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність, потрібно мати на увазі наступне: мотивація - сторона суб'єктивного миру учня, вона визначається його власними спонуканнями й пристрастями, усвідомлюваними їм потребами. Звідси всі труднощі виклику мотивації. Учитель може лише опосередковано вплинути на неї, створюючи передумови й формуючи підстави, на базі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі.

Мова - це феноменальне явище в житті кожного народу. Її глибина, різноманіття лінгвістичних фактів й явищ, їхнього взаємозв'язку, - усе, що робить мову живою, покликано викликати в учнів інтерес, повинне бути предметом розгляду на уроках рідної й іноземної мови.

Найважливішим завданням навчання іноземній мові є розвиток особистості школяра, здатної й бажаючої брати участь у міжкультурній комунікації, розвиток творчих здатностей. Для того щоб вирішити це завдання, необхідно захопити дитину, зацікавити предметом.

Для розвитку пізнавальних мотивів учнів при вивченні англійської мови можуть бути використані різні методи й прийоми, у число яких входять різні види казок, нестандартні форми проведення уроків, щотижневі олімпіади по язиці, незвичайні форми пред'явлення досліджуваного матеріалу, позаурочна робота із предметом.

Саме перераховані методи й прийоми сприяють розвитку широких пізнавальних мотивів у молодшому шкільному віці, саме цей вік є сприятливим для розвитку пізнавальних мотивів.

Крім пізнавальних, соціальних мотивів, психологи виділяють творчі мотиви. Наявність їх означає, що учень не тільки засвоює ті прийоми й способи спілкування, які йому пропонуються в ході навчання як зразок, але й шукає нові способи навчальних дій і форм співробітництва й взаємодії з оточуючими людьми.

А.Н. Леонтьев під мотивацією розуміє "... те, що є єдиним побудником спрямованої діяльності, є не сама по собі потреба, а предмет, що відповідає даної потреби". [6, с.13].

Мотивація - це, насамперед результат внутрішніх потреб людини, його інтересів й емоцій, цілей і завдань, наявність мотивів, спрямованих на активізацію його діяльності.

Визнаючи провідну роль мотивації в навчанні іноземної мови, учителеві необхідно уявляти собі способи й прийоми її формування в умовах школи.

Займаючись проблемою мотивації й пошуком шляхів її формування, важливо не допускати спрощеного її розуміння.

Формування мотивації це не "перекладання вчителем у голову учнів уже готових мотивів, що задають ззовні, і цілей навчання".

Формування мотивації - це, насамперед, створення умов для появи внутрішніх спонукань до навчання, усвідомлення їхніми самими учнями й подальшим саморозвитком мотиваційної сфери.

Особливу роль у формуванні мотивації грає новизна одержуваної інформації.

Наявність елементів пошукової діяльності, пізнавальних мотивів й емоційний стан учнів забезпечують ним вихід з навчальної діяльності в самоосвітню й творчу. [12, с.15]

Як відомо, інтерес як мотив, відіграє важливу роль у навчанні школярів іноземній мові. Якщо дітям цікаво вчитися, вони легко переборюють труднощі, добре опановують матеріалом, у них формуються міцні мовні вміння й навички.

Всі ми знаємо, що перше знайомство із граматикою англійської мови часто викликає розчарування й нудьгу в дітей. Дитина, що з радістю освоювала лексику, фонетичний матеріал й основи розмовних навичок, часто губить мотивацію до продовження вивчення мови, зіштовхнувшись із необхідністю кількаразового повторення граматичного матеріалу, завзятого тренування граматичних навичок і - що саме складне для 8-10-літньої дитини - вислуховування сухих пояснень викладача. Як же бути? Вихід один: перетворити рутину в гру. [3,c.224] По влучному вираженню Л.С. Виготського "гра є природною формою праці дитини, властивою їй формою діяльності, готуванням до майбутнього життя. Дитина завжди грає, але гра її має великий сенс, вона точно відповідає її віку й інтересам і містить у собі такі елементи, які ведуть до вироблення потрібних навичок й умінь". От цей "великий зміст і такі елементи" гри на уроці іноземної мови полягає у використанні казок. Вони максимально полегшують розуміння й засвоєння граматичного матеріалу, що відповідає рівню початкового етапу навчання англійській мові. Казку дитина сприймає як гру, "великий зміст" якої полягає в розвитку не тільки творчих сил і можливостей, але й у відпрацьовуванні мовленнєвих навичок й умінь, тому що мова в цьому випадку йде про мовленнєві казки. Як показує практика - це один з ефективних прийомів навчання іноземній мові на ранньому етапі.

У чому ж полягає основне завдання вчителя в організації подібної роботи на уроці? Вона полягає не тільки в тому, щоб дати поштовх творчості й розбудити уяву, але вміло направляти їх у потрібне русло, щоб невтримна фантазія дітей не вела їх від предмета вивчення.

Заповідь " Будьте, як діти!" визначає поводження вчителя на уроці.

Однією з найважливіших умов навчання молодших школярів іноземній мові є формування в них позитивного відношення до навчання й пізнавальних інтересів. Тому урок повинен бути організований так, щоб учні працювали із

Дітям необхідно допомагати домагатися успіхів, тобто допомагати здобувати знання й навички й застосовувати їх на практиці.

1.2 Технологія формування граматичних навичок учнів

Під граматичною навичкою ми розуміємо автоматизоване використання граматичних засобів у мовленні. Є.І. Пассов визначає граматичну навичку як “здатність мовця вибрати модель, адекватну мовному завданню й оформити її відповідно нормам даної мови, причому все це - миттєво".

Існує думка, що оволодіння мовленнєвими навичками створює достатню психологічну базу для формування мовних умінь, без того, щоб спеціально й досить довго тренувати учнів у вживанні даних граматичних явищ у мовних вправах, спрямованих на створення мовних граматичних навичок. Характер навички визначає значною мірою й характер вправ: мовленнєві навички здобуваються в мовленнєвих, не ситуативних, немовних вправах, тоді як мовні граматичні навички можуть успішно формуватися переважно в ситуативних мовних вправах. Ототожнення язикових і мовних граматичних навичок знайшло своє відбиття, наприклад, у методичній концепції B. C. Цетлін [13, c.42].

У граматичній навичці можна виділити складові його більше приватні дії:

1) вибір структури, адекватної мовному задуму мовця (у даній ситуації);

2) оформлення мовних одиниць, якими заповнюється структура відповідно до норм даної мови й певним тимчасовим параметром;

3) оцінка правильності й адекватності цих дій.

Як відомо, граматичні навички відрізняються друг від друга настільки, наскільки різні самі види мовної комунікації (говоріння, читання, аудіювання, письмо).

У цей час в педагогів, психологів і методистів відсутня єдина думка про роль і місце граматики в навчанні іноземній мові. Окремі автори вважають, що формування граматичних навичок - одне зі слабких місць у навчанні іноземній мові в школі.

Граматиці, як таковій, у школі не навчаються взагалі, а граматичні навички формуються на інтуїтивній, несвідомій основі. У цьому й вбачається одна з основних причин “слабких місць" у процесі їхнього формування, коли учні як би вживають у мовленні язикові структури, але не усвідомлюють їхньої граматичної інформації, а отже, не завжди точно розуміють їхнє значення, не опановують умінням самостійно конструювати речення по граматичних зразках.

Так, Г.В. Рогова вважає, що неможливо відривати граматику від мовлення, без граматики неможливе оволодіння якою-небудь формою мовлення, тобто граматика поряд зі словниковим і звуковим складом являє собою матеріальну основу мовлення. Граматиці належить організуюча роль. У корі головного мозку діє система стереотипів, що і диктує ці правила організації слів у зв'язне ціле. Система стереотипів визначає існування інтуїтивної, неусвідомлюваної граматики, що носить у собі кожна людина рідною мовою. При вивченні іноземної мови також необхідно запустити механізм стереотипів на базі відібраного граматичного мінімуму, тобто створити інтуїтивну граматику, що сприяла б організації мовлення іноземною мовою [8,c.14].

При цьому треба мати на увазі наступні істотні відмінності в умовах оволодіння рідною й іноземною мовами, які позначаються на підході до навчання граматиці іноземної мови:

1. Рідна мова є первинним життєво необхідним засобом спілкування, засвоєння якого природно мотивується, адже рідна мова засвоюється в дитячому віці, паралельно із пристосуванням дитини до навколишнього середовища. Іноземна мова - вторинний засіб спілкування, використання якого не диктується життєвою необхідністю. Оволодіння іноземною мовою починається в шкільному віці, коли основний засіб спілкування - рідна мова - уже склався; тому потрібні спеціальні зусилля для виклику мотивації вивчення іноземної мови.

2. Рідна мова засвоюється в природному мовному середовищі, з якого дитина без спеціальних зусиль, тобто мимоволі й у стислий термін, вирізняє закономірності. Засвоєння іноземної мови відбувається в навчальних умовах у чужорідному для неї середовищі. Тут немає достатньої бази для мимовільного виявлення закономірностей. Тому при оволодінні граматикою в шкільному курсі іноземної мови особлива увага повинне бути приділена теорії і її оптимальному сполученню з мовною практикою, а також співвіднесенню довільної форми уваги з мимовільною, тобто послідовному здійсненню принципу свідомості.

Уміння змінювати й сполучати слова - одна з найважливіших умов практичного володіння мовою й використання його як засобу спілкування. Уміння змінювати й сполучати слова в мовленні ефективно тільки в тому випадку, якщо воно здійснюється автоматично, тобто включає необхідний набір граматичних навичок.

Таким чином, проблема навчання усного іншомовного мовлення на сучасному етапі розвитку теорії й практики викладання іноземних мов у школі відноситься до найбільш актуальних й усе ще недостатньо досліджених [9, c. 20].

“Людина може знати граматичні правила якої-небудь мови, але не володіти її мовними нормами, тому що вона не має відповідних мовних зв'язків, що проявляються в інтуїтивному оформленні граматичної сторони мовлення, при якому людина усвідомлює лише зміст висловлення, але не форму його вираження. Це спостерігається часто при недосконалому володінні іноземною мовою".

Виходячи із цього, варто виділити основні положення, на яких повинне будуватися навчання граматиці:

1. Навчанню граматиці варто надавати з перших кроків її вивчення комунікативну спрямованість, тому що граматика - це один з найважливіших засобів, що забезпечують акт комунікації. Отже, весь процес її викладання зможе бути побудований на природній мотиваційній основі, чому в цей час надається велике значення. Навчання граматиці повинне бути стилістично цілеспрямовано, при чому дуже важливо звертати увагу на той факт, що вживання граматичних форм і конструкцій, також як і лексичних одиниць, обумовлено не тільки нормою мови, але й нормою мовлення.

2. У змісті навчання граматиці повинен знайти відбиття не тільки мовленнєвий, але й мовний матеріал, відібраний відповідно до певних критеріїв. При встановленні критеріїв відбору важливо пам'ятати про загальну комунікативну орієнтацію навчання.

3. Навчання граматиці в практичному курсі припускає облік особливостей рідної мови.

4. Ознайомлення з новим граматичним матеріалом, що включає показ і пояснення, можливо, здійснювати шляхом його аудітивного пред'явлення в різних мовних ситуаціях спілкування (мовлення викладача, диктора, носія мови):

візуально - на основі широких контекстів, запозичених з різних літературних жанрів;

аудіовізуально - використання кінофрагментів, при чому при будь-якому варіанті ознайомлення необхідно враховувати стилістичні особливості використання досліджуваних форм у мовленні.

Слід зазначити, що в деяких випадках, з огляду на особливість того або іншого явища, показ і пояснення краще будувати на окремих реченнях. Від такого пред'явлення матеріалу не слід відмовлятися заради дотримання принципу комунікативності, тому що будь-який метод викладання повинен бути гнучким. Однак обов'язковою умовою є змістовність прикладів.

5. При показі й поясненні граматичного явища дуже важливо виділяти орієнтири, що забезпечують надалі їхнє цілеспрямоване використання у всіх видах мовної діяльності.

При виділенні орієнтирів необхідно знати особливості досліджуваної мови в порівнянні з рідною мовою що навчаються, про що писав ще у свій час Л.В. Щерба. Досягненню цієї мети сприяє вивчення порівняльних граматик, а також порівняльний аналіз рідної мови й іноземної.

6. Трактування граматичних явищ, що здійснюється головним чином при ознайомленні з ними, повинне відповідати рівню розвитку сучасної лінгвістики.

7. Організація тренування й застосування припускає або умовно-комунікативну, або комунікативну спрямованість. Більша заслуга в цій області належить Є.І. Пассову, що довів й показав, що навіть елементарним вправам тренувального характеру можна надавати умовно-комунікативну спрямованість.

8. Процес оволодіння граматичними явищами досліджуваної мови будується у світлі сучасних наукових даних як процес постійного оволодіння граматичними діями й операціями, що співвідносять із відповідними вмінням

Відповідно до принципу поетапності організації засвоєння робота над граматичним оформленням мовлення охоплює кілька етапів: орієнтування виконання, контролю (самоконтролю). Це значить, що кожна граматична дія повинне освоюватися послідовно:

1. ознайомлення з нею й усвідомлення її значення й (у різному ступені) форми;

2. тренування в її практичному використанні по опорах у мікроконтексті;

3. застосування на репродуктивному рівні по опорах, на основі механізму аналогії;

4. застосування на продуктивному рівні.

Розділ II. Використання казки під час навчання граматики англійської мови 2.1 Методика роботи з казкою на уроках англійської мови

Серед проблем, теоретично й експериментально розв'язуваних методикою іноземних мов, комунікативна компетенція й способи її досягнення є однієї з найбільш актуальних.

Сучасні інтерпретації комунікативної компетенції в області викладання іноземних мов сходять до визначення американського вченого Д. Хаймза, відповідно до якого, “комунікативна компетенція - це те, що потрібно знати мовцеві для здійснення комунікації в культурозначимих обставинах“.

Опанувати комунікативною компетенцією англійською мовою, не перебуваючи в країні досліджуваної мови, завдання досить важке. Тому важливим завданням учителів є створення реальних й уявлюваних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови, використовуючи для цього різні методи й прийоми роботи (рольові ігри, дискусії, творчі проекти й ін).

Не менш важливим є завдання залучення школярів до культурних цінностей народу - носія мови. У цих цілях велике значення має текст й ілюстрації до нього. Безсумнівною перевагою сучасних підручників англійської мови для середньої школи є їхня насиченість країнознавчою інформацією. Значне місце серед текстів займають такі їхні види, як листи, рекламні оголошення, вивіски, анкети, меню. Всі факти і явища, вся інформація про різні області дійсності англомовних країн відбиралися з урахуванням віку тих, кого навчають, і їхніх інтересів. Оволодіння цим матеріалом дозволити школярам краще орієнтуватися в країні досліджуваної мови у випадку її реального відвідування.

Поряд із цим важливо дати учневі наочне подання про життя, традиції, язикові реалії англомовних країн. Засобом реалізації цієї мети можуть служити казки, використання яких сприяє реалізації найважливішої вимоги комунікативної методики “... представити процес оволодіння мовою як збагнення живої іншомовної дійсності..."

Більш того, використання казок на уроках сприяє індивідуалізації навчання й розвитку вмотивованості мовної діяльності тих, кого навчають. При використанні казок на уроках іноземної мови розвиваються два види мотивації: самомотивація, коли казка цікава сама по собі, і мотивація, що досягається тим, що учням буде показано, що він може зрозуміти мову, яку вивчає. Це приносити задоволення й надає віру у свої сили й бажання до подальшого вдосконалювання [10,c.57].

Необхідно прагнути до того, щоб учні одержували задоволення від казки саме через розуміння мови, а не тільки через цікавий і цікавий сюжет.

Ще однією перевагою казки є сила враження й емоційного впливу на учнів. Тому головна увага повинна бути спрямована на формування в учнів особистісного відношення до прочитаного. Успішне досягнення такої мети можливо лише, по-перше, при систематичному читанні, а по-другові, при методично організованому читанні.

Ефективність використання казки при навчанні мовлення залежить не тільки від точного визначення її місця в системі навчання, але й від того, наскільки раціонально організована структура заняття, як погоджені навчальні можливості казки із завданнями навчання. У структурі заняття для навчання усного мовлення можна виділити чотири етапи:

1) підготовчий - етап попереднього зняття мовних і лінгвокраїнознавчих труднощів;

2) сприйняття казки при первинному прочитанні, розвиток умінь сприйняття інформації;

3) контроль розуміння основного змісту;

4) розвиток мовленнєвих навичок й навичок усного мовлення.

Четвертому етапу може передувати повторне прочитання.

Як приклад приводимо можливий варіант роботи з казкою:

1. Підготовча робота.

Учням повідомляється назва казки й пропонується здогадатися, про що буде казка. Потім уводиться нова лексика, що необхідна для розуміння казки й призначена для активного володіння. Нова лексика вводитися перед прочитанням.

Особлива увага приділяється фразеологізмам:

Проводитися країнознавчий коментар

2. Сприйняття казки (вроздріб). Перед прочитанням кожної частини (акту) учні одержують установку.

Хто головний герой?

Як ми до нього ставимося?

Що він зробив?

3. Перевірка розуміння основного змісту.

Спочатку учні відповідають на питання, поставлені перед учителем перед прочитанням, потім можна використати вправи типу "Вибери правильну відповідь", “Розташуй речення в логічній послідовності" і. т.д.