Списання зношених машин

16  списання зношених машин

П₁₂ = 0,86; П₁₃ = 0,87

Відповідно і сумарна річна трудомісткість планових потокових ремонтів для тракторів і меліоративних машин визначається по формулі:

К_ср = К_м•О_ср (2.13)

де, О_ср – коефіцієнт охвату обладнання середнім ремонтом.

Середня річна трудомісткість визначається по формулі:

Т^е_ср = [К_кр]•Т_ср (2.14)

де, Т_ср – нормативна трудомісткість одного середнього ремонту, люд. год.

Річне число ТО-1, ТО-2, ТО-3 по кожній марці тракторів, землерийних машин визначена по формулі:

(2.15)

(2.16)

(2.17)

де, В_то-3 = 960 мото.-год.

В_то-2 = 240 мото.-год.

В_то-1 = 60 мото.-год.

Нормативи проведення ТО.

Сумарна річна трудомісткість для ТО-1, ТО-2, ТО-3 тракторів і землерийних машин визначається за формулою:

Т^е_то-3 = [К_то-3]•ТО_-3 (2.22)

Т^е_то-2 = [К_то-2]•Т_то-2 (2.23)

Т^е_то-1 = [К_то-1]•Т_то-1 ( 2.24)

де, Т_то-3; Т_то-2; Т_то-1 - трудомісткість одного ТО для господарства, люд.-год.

Річне число ТО-2 і ТО-1 по кожній марці автомобіля, причепа і напівпричепа визначаємо за формулою:

Сумарна річна трудомісткі для ТО-2, ТО-1 автомобілів і причепів визначається по формулі:

Т^е_то-2 = [К_то-2] Т_то-2•П₃•П₄ П₅ (2.25)

Т^е_то-1 = [К_то-1] Т_то-1•П₃•П₄ П₅ (2.26)

де, Т_то-2 і Т_то-1 – трудомісткість одного ТО для господарств, люд./год.

П₃, П₄, П₅ – поправочні коефіцієнти враховуючи

П₃ = 1,15 – категорію дорожніх умов;

П₄ = 1,15 – склад автопоїзду;

П₅ = 0,91 – природньо-кліматичні умови експлуатації.

Річне число ТО-1 і ТО-2 по кожній марці зернозбиральних комбайнів визначається по формулі:

К_то-1 = К_м•3 (2.27)

К_то-2 = К_м•П₉•П₁₂ – [К_кр] (2.28)

Сумарна річна трудомісткість визначається по формулі:

Т^е_то-2 = [К_то-2]•Т_то-2 (2.29)

Т^е_то-1 = [К_то-1]•Т_то-1 (2.30)

де, Т_то-2 , Т_то-1 – трудомісткість одного ТО для складних машин.

Річний обсяг ремонтно-обслуговуючих робіт ДП ”Коростенський ЛГ” може бути виконаний аналітичним, графічним і вірогідним способом. В дипломному проекті річний об’єм ремонтно-обслуговуючих робіт визначають за методикою кафедри ремонту машин. Результати розрахунку зведені в таблицях 1 (додатків) та таблиці 1.1.

Об’єм ремонтно-обслуговуючих робіт по господарству складає 28000 люд. год. При цьому найбільше обсяги робіт припадають на ремонт і технічне обслуговування тракторів – 7559 люд. год., автомобілів і причепів – 7527 люд. год. Для виконання вказаних робіт, на рік необхідно мати в господарстві 13 ремонтних робітників, складне ремонтно-технологічне обладнання.

Працездатність тракторів та автомобілів потрібно забезпечувати на протязі року, а ряду лісогосподарських машин та агрегатів – сезонно. Виходячи із вказаних особливостей лісогосподарського виробництва, ремонтно-обслуговуюча база господарства повинна створюватись з урахуванням, забезпечення працездатності машинно-тракторного парку в задані строки і при мінімальних затратах матеріальних і трудових ресурсів.

Успішне вирішення цього завдання може бути дише при раціональному плануванні технічних обслуговувань і ремонтів машинно-тракторного парку, розподілі праці і кооперуванні ремонтних підприємств.

2.2 Розподіл ремонтно-обслуговуючих робіт між ремонтними підприємствами

Ремонтно-обслуговуюча база лісового господарства має необхідні підприємства для виконання всіх видів робіт і ТО і ремонту. Але великий об’єм і широка номенклатура робіт викликає необхідність постійно розвивати і проводити удосконалення структури потужності і взаємозв’язку ремонтно-обслуговуючих підприємств.

Капітальний ремонт тракторів, автомобілів, а також роботи по централізованому відновленню деталей виконують по спеціалізованих ремонтних підприємствах та заводах. Всі інші види ремонту – в ремонтній майстерні.

В ремонтній майстерні планується проводитись поточний ремонт повнокоплектної техніки, ТО тракторів, агрегатів, стендів та верстатів майстерні.

Остаточний розподіл об’єктів робіт по ТО і ремонту лісогосподарської техніки між ремонтними підприємствами повинен проводитись із урахуванням місцевих умов, в залежності від стану наявних в господарствах машин, перспектив розвитку ремонтної бази. Розподіл річного об’єму ремонтних робіт проведено в таблиці 2 додатків. Із таблиці 2 додатку бачимо, що трудомісткість ремонтних робіт, які потрібно виконати в ремонтній майстерні складає 14218,3 люд.-год. Планується виконати роботи, загальною трудомісткістю 4058 люд.- год. виконати в спеціалізованих підприємствах та на ремонтних заводах.

Таблиця 2.1 - Результати розрахунку річного об’єму робіт по типа машин

Типи машин	Ремонт			Технічне обслуговування					Всього по типам
	ТСКР	ТССР	ТСТР	ТСТО3	ТСТО2	ТСТО1	ТСТО	ТСТОХ
Трактори	1255	0	3299	767	705	958	406	169	7559
Автомобілі і причепи	920	0	4754	0	1090	763	0	0	7527
Крани	513	0	1862	0	35	162	0	435	3007
Ліс. машини	0	0	2135	0	0	26	0	479	2640
Обладнання РМ	1177	463	716	0	0	199	0	0	2554
Обладнання нафтоскладів	0	0	0	0	297	186	0	0	483
Машини складів	84	0	710	0	0	3436	0	0	4330
Всього	3949	463	13476	767	2127	5730	406	1083	28000

2.3 Планування роботи ремонтної майстерні   2.3.1 Обґрунтування схеми технологічного процесу поточного ремонту машин

На основі аналізу стану ремонтно-обслуговуючої бази ремонтної майстерні ДП ”Коростенське ЛГ” Житомирської області, виникає доцільність в удосконаленні схеми тех. процесу поточного ремонту лісогосподарських машин.

При розподілі заходів будемо спиратись на останні досягнення в галузі ремонту машин, взявши на озброєння агрегатно-вузловий метод ПР (поточного ремонту) машин і обладнання механізації лісового господарства. Технологічний процес ремонту починається із очищення машин від бруду біологічних решток, зливу відпрацьованого масла.

Після миття та часткового під розбирання, машина поступає в ремонтно-монтажне відділення. В цьому відділенні організовано два потоки. Один проходить вздовж РМ, інший – з тупиковим розміщенням машин і вузли миються в мийних ваннах та з допомогою машин та розбираються.

Помиті вузли та деталі направляються на відповідні дільниці для дефектування, ремонту, випробування.

Тобто, перед ремонтом оцінюється технічний стан. деталей, порівнюється з технічними вимогами, робиться висновок про їх подальше використання. Для випробування та регулювання вузлів та агрегатів в ремонтній т и передбачається встановити стенди, придбати інструмент, пристосування.

Після цього проходить розбирання машин із вузлів і агрегатів. У відповідності яприйнятої організації, передбачається ремонт окремих агрегатів в РТП. Відремонтовані машини надходять до дільниці заправки та обкатки машин.

Проходить заправка техніки пальним, оливами та іншими технічними рідинами.

Проходить перевірка та регулювання всіх агрегатів, вузлів та систем об’єкта, що виходить з ремонту.

Далі, при необхідності, проходить дозаправка машин та їх обкатка на майданчику біля приміщення ремонтної майстерні.

2.3.2 Обґрунтування складу виробничих і допоміжних дільниць РМ та підбір основного ремонтного технологічного обладнання

Структуру ремонтної майстерні та склад виробничих і допоміжних дільниць приймаємо виходячи із технологічного процесу ремонту машин і вже існуючих типових проектів ремонтних підприємств.

Як правило, ремонтні майстерні для колгоспів і радгоспів включають дільниці: зовнішнього очищення та миття, ТО та діагностування, ремонтно-монтажну, ремонтну двигунів, ремонтну і регулювання паливної апаратури, ремонту електрообладнання, зарядки АКБ, ремонту лісогосподарських машин, ковальсько-зварювальну, слюсарно-механічну.

Розроблений проект включає також шиномонтажну та фарбувальну дільницю. Передбачене приміщення для складу запасних частин та інструменту. Для визначення складу основного технологічного обладнання, за основу візьмемо:

- технологічний процес ремонту;

- трудомісткість виконання окремих видів робіт або операцій.

До основного технологічного обладнання слід віднести: діагностичні стенди, зварювальне обладнання, мийні машини, металорізальні верстати, стенди для розбирально-складальних робіт. Для визначення трудомісткості певного виду ремонтних робіт скористаємось формулою:

Т_і=0,01Трт×Х_і; (2.31)

де Т_рт – річна трудомісткість ремонтних робіт РМ, люд.-год.;

Х_і – процент даного виду робіт від річної трудомісткості.

В таблиці 3 додатків приведено розподіл річної трудомісткості РОР (ремонтно-обслуговуючих робіт) по видах.

Як видно з таблиці, найбільш трудомісткими являються ремонтно-монтажні – 2275 люд.-год., складально-регулювальні – 4194 люд.-год., обкаточно-випробувальні – 953 люд.-год.

2.4.3 Визначення чисельності працюючих ремонтної майстерні

Всі працюючі ремонтної майстерні, в залежності від роботи та обов’язків, які виконують, поділяються на слідуючи групи: виробничі робітники, допоміжні робітники, інженерно-технічні працівники.

До виробничих робітників слід віднести: слюсарі –ремонтники, слюсарі-мийники, верстатники, ковалі, зварювальники, бляхарську, слюсарі-електрики та інші.

До допоміжних робітників відносимо: наладчики верстатів, завідуючий складом, підсобні працівники, прибиральниці.

До інженерно-технічних працівників відносимо: завідуючого майстернею, нормувальника, техніка по ремонту.

Для визначення чисельності виробничих робітників скористаємось розрахунковим методом. Чисельність робітників визначаємо в залежності від об’єму та виду ремонтних робіт по наступних формулах:

, (2.32)

, (2.33)

де  і  - явочна і списочна кількість робітників;

Т_діл. – трудомісткість робіт по окремій дільниці чи робочому місцю, люд.- год.;

Ф_н.р., Ф_д.р. – номінальний і дійсний фонд часу роботи робітників, год.;

К – планових коефіцієнт перевиконання норм виробітку.

Результати розрахунків чисельності виробничих робітників по дільницях ремонтної майстерні зведено в таблиці 4 додатку. Згідно таблиці, приймаємо, що в РМ повинен бути Р_сп=8 чол.

Чисельність допоміжних робітників складає 10% від чисельності основних виробничих робітників. Для нашої майстерні Р_доп.=1 чоловік.

Чисельність інженерно-технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу приймаємо відповідно 8%, 2%, 2% від суми виробничих і допоміжних робітників, і розраховуємо по формулі:

Р_ітр.=(Р_сп.+Р_доп.)×0,08 (2.34)

Р_сп.=(Р_сп.+Р_доп.)×0,02 (2.35)

Р_мол.=(Р_сп.+Р_доп.)×0,02 (2.36)

де Р_ітр., Р_сп., Р_мол – чисельність відповідно інженерно-техніних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу.

Тоді отримаємо:

Р_ітр.=(8+1)×0,08=1;

Р_сп.=(8+1)×0,02=1;

Р_мол.=(8+1)×0,02=1.

Приймаємо; Р_ітр.=1чол.; Р_сп.=1чол.; Р_мол=1чол.

Загальний штат працюючих ремонтної майстерні буде складати:

Р_РМ=Р_ск+Р_доп+Р_ітр+Р_сл+Р_мол, (2.37)

Р_ЦРМ=8+1+1+1+1=12 чоловік.

 

2.3.4 Визначення потрібної кількості ремонтно-технологічного обладнання для дільниці

Для визначення потрібної кількості та типу технологічного обладнання скористаємось даними технології ремонту техніки для даної майстерні та трудомісткістю окремих видів робіт по дільницях. Розрахувати необхідно кількість основного обладнання, на якому будують виконуватись найбільш трудомісткі роботи.

Кількість метало ріжучих верстатів розраховуємо за формулою:

, (2.38)

де Т_вер.м. – річна трудомісткість метало ріжучих верстатів, люд.-год.;

К_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження підприємства.

К_н=1,0...1,3;

η_с – коефіцієнт використання обладнання даного типу, η_с=0,86...0,9;

Ф_д.о. – дійсний фонд часу роботи обладнання,

Ф_н.р.=2070 год.;

Ф_д.о.=0,96×Ф_н.р.×С

де С – коефіцієнт змінності, С=1;

Ф_д.о.=0,96×2070×1=1987 год.

Тоді для визначення токарних верстатів маємо:

Приймаємо один токарний верстат.

Кількість зварювальних апаратів визначаємо по формулі:

, (2.39)

де т_р.зв. – кількість робітників зварювальників.

Тоді:

приймаємо для відділення 1 зварювальний апарат.

Перелік ремонтно-технологічного обладнання дільниць ремонтної майстерні приведемо в таблиці 5 додатку - „Специфікація обладнання ремонтної майстерні”.

2.4.5 Загальна компоновка виробничого корпусу, технологічне планування дільниць майстерні

Для розрахунку площ виробничих дільниць ремонтної майстерні можна скористатися питомими площами на 1 робітника; на 1 робоче місце розрахувати площу, яку займає обладнання і скористатись перехідним коефіцієнтом; питомою площею на 1 ремонт.

Виходячи із специфіки роботи відділень або дільниць та їх обладнання, застосовують ці способи в різних комбінаціях. Для визначення виробничих площ дільниць зовнішнього миття, ремонтно-монтажної , То і діагностики, заправки і обкатки, скористаємося формулою, яка враховує площу, зайняту машиною і обладнанням:

S_діл.=(F_об.+F_м)δ, (2.40)

де δ – коефіцієнт, що враховує робочі зони та проходи;

F_об. – площа, зайнята обладнанням, м²;

F_м - площа, зайнята машиною, м².

Для визначення площ інших дільниць скористаємось формулою:

S_діл.=F_об×δ, (2.41)

У даному випадку беремо площу обладнання, враховуючи робочі зміни і приходи. Виробничі дільниці розміщено в межах виробничого корпусу. В представленій майстерні виконано компановку виробничих дільниць з основним прямим потоком. Дільниці розбирання та ремонтно-монтажна знаходиться в середній частині будови по всій довжині. Дільниці ремонту агрегатів, вузлів і деталей машин розміщено з двох сторін ремонтно-монтажної дільниці, дільниці заправки і обкатки.

Ось деякі вимоги до виконання планування ремонтної майстерні. На кресленні корпуса вказують зовнішні стіни, перегородки між окремими приміщеннями, двері, вікна. Всі проходи входять до проїздів або закінчуються виходом із приміщень. Обладнання кожного робочого місця розміщують у порядку виконання операцій технологічного процесу ремонту.

Місця зберігання рем. фондів повинні знаходитись в робочій зоні підйомно транспортного механізму.

2.4 Планування завантаження РМ

Планування ремонтної майстерні ДП ”Коростенське ЛГ” управління лісового господарства «Житомирліс» здійснюється зо допомогою графіка завантаження майстерні. Графік розробляється з урахуванням рівномірного завантаження майстерні на протязі року х урахуванням завершення ремонту і постановку машин на лінійку готовності не пізніше двох тижнів до початку середнього строку їх використання. Вихідними матеріалами розрахунків і побудови графіка є:

1.  План-графік ТО: ремонту МТП;

2.  Графік машинно-користуваня МТП;

3.  Ефективні, науково-обгрутнованні строки підстановки техніки до польових робіт.

4.  Дані про розподіл ремонтних робіт між ремонтно-обслуговуючими підприємствами.

Графік завантаження РМ будують у наступній послідовності:

1.Складаємо таблицю розподілу ремонтних робіт по місяцях року;

2. Відкладаємо, в масштабі, по осі ординат число ремонтних робітників (середнє) Р_ср;

3. Відкладаємо, в масштабі, по осі абсцис час роботи майстерні в календарних днях (фонд часу роботи робітника);

4. Робота по ремонту різних видів машин відкладається у вигляді прямокутника, площа якого відповідає об’єму робіт, люд. год.

Середня кількість робітників, які повинні бути в майстерні для проведення робіт по ТО, ремонту машин у встановленні строки на протязі року визначаємо за формулою:

, (2.42)

де - сумарна трудомісткість ремонтних робіт РМ;

=14218 люд. год.

Ф_н.р. – номінальний фонд часу робітників, год.:

Ф_н.р.=2070 год.

Тоді

 чол. 6,9 чол.

Запишемо формулу, яка використовується для визначення кількості ремонтних робіт, які виконуються на протязі окремих місяців, а не за повний період:

, (2.43)

де  - трудомісткість і-ї роботи, люд. год.;

 - фонд часу роботи за період відведений на виконання і-ї роботи.

При побудові графіка завантаження, в першу чергу планують роботи по То і ПР автомобілів, вони плануються рівномірно на протязі 12 місяців. У другу чергу планують ПР і ТО тракторів. В зимовий період планують більший об’єм ремонтних робіт – ПР тракторів, а в літній період – менший об’єм робіт.

Після цього планують роботи із різко вираженою сезонністю: ПР плугів, борін, культиваторів, агрегатів.

Додаткові роботи плануються виконувати в ті місяці, в які майстерня менш завантажена основною роботою.

Графік завантаження РМ приведемо на листі 4 графічної частини проекту.

Виробничу програму РМ визначаємо за формулою:

, (2.44)

де Т_ум. – трудомісткість, що відповідає одиниці умовного ремонту;

Т_ум=300 люд.-год.

К_к – коефіцієнт проектування;

К_к=1,02

Виробнича програма становить:

 ум. ремонтів.

2.5 Обґрунтування розробки ремонтно-монтажної дільниці

Однією з відповідальних операцій при ремонті машин є ремонтно-монтажні роботи, які включаючи розбирання і складання. Доцільність розробки ремонтно-монтажної дільниці пояснюється великими обсягами цих робіт. Вони дорівнюють 6952 і становлять близько 50% робіт ремонтної майстерні. Від якості проведення цих робіт залежить робото здатність цих деталей. Щодо організації, ремонтно-монтажні роботи виконують на дільниці стаціонарним обладнанням..

Зняті з машини агрегати і вузли розбирають і складають на стаціонарних стендах, розміщуючи їх в спеціальних контейнерах або тарі. Забороняється розкомплектовувати під час ремонту деталі і вузли машини, які балансуються і для них розукоплектація не допускається.

Під час виконання цих робіт особливу увагу слід звернути на наявність ремонтно-технічного обладнання.

При підбиранні обладнання доцільно включати до переліку підйомно-транспортне обладнання (електричні талі) підйомники, пересувні візки. Доцільно мати на дільниці комплект знімачів та прес. Щодо проведення складальних робіт, слід мати оснастку та інструменти для запресування підшипників. У відповідності до потреб, мати підібране для дільниці ремонтно-технічне обладнання, яке представлено у таблиці 1.