Кількість обманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних нападаючими команд різної кваліфікації

3.3 Кількість обманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних нападаючими команд різної кваліфікації

В результаті спостережень були отримані дані, які дозволили визначити кількість обманних прийомів, виконуваних гравцями в лінії нападу.

За даними таблиці 5 видно, що найбільш часто нападаючими застосовуються наступні обманні рухи:

·  нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 83 рази (52%);

·  відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом - 66 разів (42%).

Високий відсоток використовування цих прийомів пояснюється тим, що вони найбільш прийнятні в протиборстві із захисниками.

Іншу картину можна побачити, проаналізувавши гру команд СГИФК і «Вікторії», в яких виконання обманних прийомів нападаючими на низькому рівні

Таблиця 5 - Загальні показники обманних прийомів, які використовуються гравцями лінії нападу 1-ї групи

№	Найменування обманного прийому	К-ть виконань	Зміст (%)
1	2	3	4
1.	Помилковий замах ногою по м'ячу	46	29
2.	Відкатування м'яча назад підошвою ноги	13	8
3.	Помилкова передача м'яча	28	18
4.	Поворот навкруги м'яча	10	5
5.	Пробіжка мимо суперника і посилка м'яча з другого боку	30	19
6.	Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом	66	42
7.	Помилкова зупинка м'яча підошвою, п'ятою	24	13
8.	Помилкова зупинка м'яча з наступанням і без наступання на нього ногою	13	8
9.	Пропуск м'яча між ногами або збоку	10	5
10.	Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу	52	33
11.	Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону	83	52
12.	Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч	19	11
13.	Несподіваний пропуск м'яча партнеру	26	16
14.	Прокидання різаного м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з іншою	34	21
15.	Прокидання м'яча мимо суперника носком стопи	29	19
16.	Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми	22	12

За даними таблиці 5 видно, що найбільш часто нападаючими застосовуються наступні обманні рухи:

 

Таблиця 6 - Загальні показники обманних прийомів, які використовують гравці нападу в 2-й групі

№	Найменування обманного прийому	К-ть виконань	Зміст (%)
1	2	3	4
1.	Помилковий замах ногою по м'ячу	23	13
2.	Відкатування м'яча назад підошвою ноги	9	6
3.	Помилкова передача м'яча	12	8
4.	Поворот навкруги м'яча	6	4
5.	Пробіжка мимо суперника і посилка м'яча з іншою	29	19
6.	Відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом	37	23
7.	Помилкова зупинка м'яча підошвою п'ятою	18	10
8.	Помилкова зупинка м'яча з наступанням і без наступання на нього ногою	5	3
9.	Пропуск м'яча меду ногами або збоку	3	2
10.	Перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу	39	25
11.	Нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону	45	28
12.	Пробіжка з м'ячем вперед і залишення його партнеру, що біжить назустріч	13	8
13.	Несподіваний пропуск м'яча партнеру	9	6
14.	Прокидання різаного м'яча мимо суперника з одного боку і оббігання його з другого боку	15	7
15.	Прокидання м'яча мимо суперника шкарпеткою стопи	7	4
16.	Помилкова зупинка м'яча головою, грудьми	4	3

За даними таблиці 6 видно, що команди колективів фізкультури найбільш часто використовують наступні прийоми:

·  нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 45 (28%);

·  перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 39 разів (25%).

Звідси видно, що команди майстрів і колективів фізичної культури виконують практично і ті ж обманні прийоми. Але їх виконання помітно відрізняється в технічному виконанні на користь команд майстрів. Використання обманних прийомів командами колективів фізкультури обмежено. Гравці лінії нападу швидше прагнуть зробити передачу, щоб позбавитися м'яча, що значно знижує атакуючі можливості команди.

За допомогою м'яча здійснюються різні переміщення гравців на полі. Тому в нашій роботі поставлена задача, визначити найбільш часто вживані способи ведення м'яча в першій і другій групах, і зробити відповідний висновок в різниці їх виконання.

 

Таблиця 7 - Загальні показники ведення м'яча, які використовувались в першій групі

№	Найменування способів ведення м'яча	К-ть виконань	Зміст (%)
1.	Ведення м'яча зовнішньої підйому частиною	121	78
2.	Ведення м'яча середньої частиною підйому	96	61
3.	Ведення м'яча внутрішньої частиною підйому	72	47
4.	Ведення м'яча носком	43	18
5.	Ведення м'яча внутрішньою стороною стопи	69	43
6.	Ведення м'яча середньою частиною лоба	12	4

Видно, що гравцями команд майстрів найбільш часто застосовуються наступні способи ведення м'яча:

·  ведення м'яча зовнішньою частиною підйому - 121 разів (78%);

·  ведення м'яча середньою частиною підйому - 96 разів (61%);

·  ведення м'яча внутрішньою частиною підйому - 72 рази (47%).

 

Таблиця 8 - Загальні показники способів ведення м'яча, які використовувались в другій групі

№	Найменування способів ведення м'яча	К-ть виконань	Зміст (%)
1.	Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому	70	43
2.	Ведення м'яча середньої частини підйому	34	20
3.	Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому	29	18
4.	Ведення м'яча шкарпеткою	16	10
5.	Ведення м'яча внутрішньою стороною стопи	32	19
6.	Ведення м'яча середньою частиною лоба	6	3

З даних таблиці 8 видно, що гравцями команд колективів фізкультури найбільш часто застосовуються наступні способи ведення м'яча:

·  ведення м'яча зовнішньою частиною підйому - 70 разів (43%);

·  ведення м'яча середньою частиною підйому - 34 рази (20%);

·  ведення м'яча внутрішньою стороною стопи - 32 рази (19%).

Порівнюючи результати спостережень за командами майстрів і командами колективів фізкультури, можна зробити висновок, що в основному, застосовуються одні і ті ж способи ведення м'яча.

Головна різниця полягає в їх кількісному відношенні. У команд майстрів їх значно більше, що пояснюється, перш за все, кращою фізичною і технічною підготовкою.

Висновки

У результаті проведених досліджень були зроблені наступні висновки:

1.  Найбільш часто вживаними в ході гри обманними прийомами є:

·  нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону - 160 разів (100%);

·  відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з просуванням - 157 разів (98%);

·  перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону - 70 разів (43%).

2.  Гравцями лінії нападу найбільш часто застосовуються наступні обманні прийоми:

·  нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону - 83 рази (52%);

·  відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом - 66 разів (42%).

3.  Найбільш часто застосовуються наступні способи ведення м'яча:

·  ведення м'яча зовнішньою частиною підйому - 121 разів (78%);

·  ведення м'яча середньою частиною підйому - 96 разів (61%).

4.  Футболісти команд майстрів виконують за гру значно більшу кількість обманних прийомів, що пояснюється кращою фізичною і технічною підготовкою.

Практичні рекомендації

Перед початком виконання обманних прийомів атакуючий гравець може знаходитися в різних положеннях щодо суперника: обличчям, спиною, а також боком. В кожному випадку в техніці виконання обманного руху спостерігаються специфічні особливості.

Положення: обличчям до суперника

Особливістю обігравання суперника, що знаходиться в статичному положенні або що рухається назустріч, є створення у гравця, що захищається, помилкового враження про те, що атакуючий гравець втратив контроль над м'ячем і м'ячем можна легко оволодіти.

Для цього атакуючий гравець, виконуючи ведення м'яча однією і тією ж ногою кроковими ударними рухами, переміщається спочатку прямо на гравця, що захищається, і останнім торканням перед зміною напряму руху м'яча вперед, убік відпускає м'яч від себе на відстань приблизно одного крокового руху.

Як тільки гравець, що захищається, починає виконувати рух ногою до м'яча, атакуючий гравець швидким кроковим ударним рухом, коротким рухом стопи, що закінчується, посилає м'яч вперед убік, «впіймавши» суперника на зустрічному русі, і, продовжуючи ведення м'яча кроковими ударними рухами, обходить гравця, що захищається, і опиняється біля нього, за спиною.

Положення: спиною до суперника

При отриманні м'яча. Щоб розірвати контакт з суперником у момент прийому м'яча, атакуючий гравець рухається назустріч м'ячу і приймає його першим торканням.

Далі гравець може різко розвернутися з м'ячем на місці і опинитися в положенні обличчям до суперника або продовжити ведення м'яча тією ж ногою, якою прийняв м'яч, в праву або ліву сторону і виконати розворот по відносно великій дузі.

Після оволодіння м'ячем. Якщо атакуючий гравець володіє м'ячем в положенні спиною до суперника, він може обіграти його таким чином. Спочатку потрібно спрямувати м'яч від себе убік, наприклад правою ногою у бік лівої ноги на відстані приблизно 1м від місця постановки стопи лівої ноги. Потім зробити крок лівою ногою у бік м'яча так, щоб цим кроком перекрити напрям руху гравця до м'яча, що обороняється, і правою ногою кроковим ударним рухом з розворотом (може бути навіть і з падінням) послати м'яч в ту сторону, яку прагне перекрити суперник.

Положення: боком до суперника

Атакуючий гравець, виконуючи ведення м'яча кроковими ударними рухами дальньою від супротивника ногою і, прикриваючи м'яч від суперника корпусом, переміщається в певному ритмі. Несподівано він порушує ритм свого переміщення, посилаючи м'яч вперед дещо далі, ніж до цього, і шляхом виконання довшого (щодо попередніх) крокового ударного руху, використовуючи рухливість стопи, спрямовує м'яч в ту сторону, яку перекриває захисний гравець.

Література

 

1.  Андреев С.Н. Футбол в школе. – М: Просвщение, 1996 – С. 65-67.

2.  Андреев С.Н. Играй в футбол. – М: Физкультура и спорт, 1999 – С. 26-84.

3.  Андреев С.Н. Футбол – твоя игра. – М: Просвящение, 1989 – С.64-89.

4.  Апухтин Б.Т. Техника футбола. – М: Физкультура и спорт, 1996 – С.51.

5.  Апухтин Б.Т. Обманные приемы в футболе. – М: Физкультура и спорт, 1969 – С.72-94.

6.  Апухтин Б.Т. О некоторых причинах отставания наших футболистов в технике. – М: Физкультура и спорт, 1991 – С.34-35.

7.  Баляева Б.А. О финтах с переводами мяча. – Труды Омского госуд. института физической культуры, 1989 – С.77-91.

8.  Бен Лакреш Жамиль Эддин Техника ведения мяча футболистами разного возраста и методические приемы ее совершенствования. –Автореф. Дисс канд. Пед. Наук. – М., 1996 – С.25.

9.  Богданов Б. Вопреки прогнозам. – Спорт экспресс, 2001 – С.30.

10.  Борисов С.В. Новые упражнения в футболе. – Спорт за рубежом, 1998 – №8 – С.4-5, 14-15.

11.  Вит А., Владимиров В. Глазами зарубежных специалистов. М: Физкультура и спорт, 1992 - с. 193-200

12.  Волков А.П. Обманные движения в футболе. – Теория и практика физической культуры, 1995 – С. 678-682.

13.  Гриндлер К., Пальке X., Хеммо X. Техническая и тактическая подготовка футболистов. – М: Физкультура и спорт, 1993 – С.23.

14.  Голомазов С., Чирва Б. Футбол, закономерности игры и тенденция развития техники. – Методические разработки для слушателей ВШТ –выпЛ – М: РГАФКД 1997 – С. 15-20.

15.  Голомазов С., Чирва Б. Перенос тренированности в точности выполнения технических приемов. – Методические разработки для слушателей ВШТ – вып.5 – М: РГАФКД 1998 – С. 10-13.

16.  Голомазов С., Чирва Б. Оценка факторов, лимитирующих проявление футболистами техники владения мячом. Теория и практика футбола, 2000 – №2 – С.40-45.

17.  Голомазов С., Чирва Б. Учет игровых режимов работы футболистов при построении тренировочных занятий. – Теория и практика футбола, 2000 – №1 – С.38-43.

18.  Ерфилов Г.И. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1998 – С. 19.

19.  Исаев А.К., Лукашин Ю.С. – М: Физкультура и спорт, 1988 – С.7-52.

20.  Казаков П.И. Футбол – М: Физкультура и спорт,1995 – С.50-58.

21.  Козловский Э. Набрасывание вместо передачи. – Спортивные игры,1997 – №4 – С.4.

22.  Крылов В.П. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1991– С.24.

23.  Лясковский К.П. Техника ударов – М: Физкультура и спорт, 1989 – С.7-11.

24.  Попов А.В. Особенности индивидуализации совершенствования технического мастерства футболистов Научно-методические основы подготовки спортсменов высокого класса, 1994 – С. 165-167.

25.  Прохазка П. Методика развития обманных движений телом в подготовке молодых футболистов. Система подготовки зарубежных спортсменов, 1994 – №8 – С.37-40.

26.  Полишкис М.С. Футбол. Учебник для институтов физической культуры. – М: Физкультура, образование и наука, 1999 – С.38-42.

27.  Савин С.А., Качалин Г.Д. Футбол – М: Физкультура и спорт,1999 – С.51-59.

28.  Савин С.А. Футболист в игре и тренировке. – М: Физкультура и спорт, 1995 – С.51-59.

29.  Савин С.А. Сушков М.П. Футбол. – М: Физкультура и спорт, 1994 –С.32-33.

30.  Санадзе М. Олтаржевский Г. Футбол. – 2001 – С.35.

31.  Сушков М.П. Школа финтов. – Спорт. Игры, 1991 – №1 – С.20; №2 – С. 13; №3 – С.29; №5 – С.24-25; №6 – С. 13.

32.  Тейлор Ф. Очерки из истории английского футбола. – Спортивная жизнь России, 2001 – С.42.

33.  Цирик А.К., Луканин Ю.С. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1998 С. 98-101.

34.  Черенков А. Неожиданный ход. Говорять мастера. – Спорт. игры, 1991 – №5 – С.11.

35.  Чанади А. Футбол – тренировка. – М: Физкультура и спорт,1995 – С.7.

36.  Чанади А Футбол – техника. – М: Физкультура и спорт, 1998 – С. 15-28.

37.  Якушин М. Вечная тайна футбола. – М: Физкультура и спорт, 1993 С. 206-223.

38.  Ястребов С.Г. Универсальная техника атаки – М: Спорт Академ Пресс, 2001 – С. 70.