Навигация
2.2 Середні і короткі цикли
Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу й визначав їхню тривалість для США 40 місяців, тобто теж З роки і 4 місяці.
Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.
Середні цикли, їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8–10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу.
До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобелівської премії), який пов'язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15–20 років.
У структурі економіки особливо рельєфно виражені середні цикли, що справляють найбільш відчутний вплив на розвиток економічних процесів. У зв’язку з цим середні цикли не без підстави називають базисними.
Спільні закономірності середніх та коротких циклів серед економічних циклів різних країн в різні роки:
1. Економічні цикли середньої тривалості, як правило, містять чотири фази, які ми вже розглядали на Рис. 1., що йдуть у своєму розвитку одна за одною. Це фаза кризи, фаза депресії, пожвавлення і піднесення. Визначальними у ціх фазах є криза і піднесення. Важливим є те, що перехід від однієї фази економічного циклу до іншої здійснюється автоматично – на основі ринкових саморегуляторів.
2. За своїм змістом середні цикли являють собою економічні цикли відтворювального процесу. Вони відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу та споживання в їхній органічній єдності.
3. Матеріальною основою циклічності відтворбвального процесу цих циклів є фізичне оновлення основних засобів виробництва і насамперед їхньої найактивнішої частини – знарядь праці.
4. Циклічність, зумовлена оновленням основних виробничих фондів, не обов’язково призводить до кризового спаду виробництва. У принциповому плані економіка утримує в собі можливості запобігання циклічним спадам.
2.3 Довгі хвилі в економіці
Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими – економістами ще у другій половині XIX ст.
Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.
У структурі довготривалих циклів виділяють два етапи розвитку – низхідну і висхідну хвилі, або фази.
Низхідна фаза великого циклу – період зміни базисних технологій і технологічних структур виробничої системи суспільства – триває 20–25 років. Упродовж цієї фази відбуваються економічні кризи малих і середніх циклів, що створюють підґрунтя для найвагоміших вкладень у технічне переоснащення. На цей час також припадає найбільше навантаження у вимірі перебудови економічної структури суспільства адекватно технологічному оновленню виробництва.
Висхідна фаза великого циклу – період тривалого піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства. Він триває від 25 до 30 років. Це період масового розповсюдження нових технологій, зародження і розвитку нових провідних або навіть базових галузей економіки. В цій фазі відкриваються додаткові можливості для отримання прибутку, розширення інвестиційного процесу, залучення у виробництво додаткової робочої сили, зростання заробітної плати.
3. Циклічність суспільного відтворення
Суспільне відтворення, як з’ясовано у попередньому питанні, об’єктивно включає формування таких структурних пропорцій (у виробництві, розподілі, обміні і споживанні), які забезпечують економічну рівновагу і пропорційність суспільного виробництва. Проте об’єктивна необхідність у економічній рівновазі не означає, що остання, виникнувши. Залишається не змінною і не порушується. Закономірністю є рух від однієї економічної рівноваги до іншої через порушення першої і формування нової. Тобто, економічна рівновага дискретна, а економічний розвиток є циклічним. Нова рівновага – це рівновага більш складного порядку. Отже, циклічний характер суспільного відтворення виражає його динаміку.
Циклічність суспільного відтворення – складна теоретична проблема. Її складовим є дослідження видів циклів, їх структури, механізму проходження, функціонального значення окремих фаз тощо.
Слід наголосити також на тому, що цикл є об’єктом економічної політики держави. Тому теорія циклів має на меті запропонувати необхідні варіанти рецептів для макроекономічного регулювання, а також для діяльності окремих фірм.
Циклічність суспільного відтворення виглядає як періодичне коливання ділової активності, піднесення і спаду виробництва, коливання зайнятості і цін. В період порушення економічної рівноваги значно загострюється економічні та соціальні протиріччя.
Порушення економічної рівноваги і досягнення нової може відбуватися еволюційно і стрибкоподібно. Перший випадок характеризується відсутністю глибокого кризового падіння виробництва, другий – відзначається наявністю гострих економічних криз, руйнівними диспропорціями економіки.
Важливо подолати спрощене розуміння циклічності як лише риси капіталістичного відтворення. Циклічність – це закономірністьекономічного розвитку. Існують об’єктивні основи загальності принципу циклічності. Вони кореняться в розвиткові матеріальних умов виробництва, у взаємодії еволюційних і революційних форм пргресу продуктивних сил. Інші річ, що загальні принципи циклічності регулюються конкретно-історичними умовами. Тому, в залежності від цих умов. Циклічність суспільного виробництва приймає різноманітні прояви(види) і періодичність.
Окремі економічні цикли відрізняються один від одного тривалістю і інтенсивністю, відмінностями матеріальної основи їх розвитку, соціально-економічними наслідками. З іншого боку, різноманітні цикли накладаються один на одного, взаємодією між собою, в зв’язку з чим їх функції переплітаються.
Економічні цикли мають профазну структуру. Кількість фаз залежить від циклу. Проте будь-який цикл має свій пік, коли ділова активність найвища, виробництво працює на повну потужність, і найнижчу точку падіння, коли ділова активність виробництва знижується до найнижчого рівня. В період між цими полюсами цикл проходить певні фази, ознаками яких є стан ділової активності, зниження чи зростання виробництва, повнота і ефективність використання ресурсів, інтенсивність науково-технічного прогресу. В обов’язковому ж порядку циклічність відтворення, як бачимо, передбачає низхідну і висхідну фази як фази руху до протилежних точок циклу.
Похожие работы
... три протилежних підходи до причин і ролі циклів в економіці: 1)економічний цикл розглядаються як відхилення від нормального стану рівноваги, тобто цикл виступає як аномалія в економічному розвитку; 2)цикл трактується як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновага вважається не як норма, а навпаки, як відхилення від норми; 3)від ідеї закономірно-періодичного циклу відмовляються ...
... 70 відсотків усіх капіталовкладень та всіх фінансових операцій світу. 124 Суть і ознаки змішаної економічної системи. Приватний, акціонерний і державний сектори економіки. Невизначеність шляхів подальшого політичного та економічного розвитку є основною причиною відсутності у багатьох країн чітко окреслених схем входження до регіональних і світових господарських структур. Національна економіка ...
... концептуально визначений провідними міжнародними інституціями (зокрема, Світовим банком та МВФ) у вигляді низки рекомендацій, що дістали назву "Вашингтонського консенсусу". Згідно з цією концепцією, політика економічного зростання має реалізуватися із залученням механізмів торгівельної лібералізації, приватизації та стабілізації макроекономічного розвитку країни. Наріжними каменями політика економ ...
... дозволили сформувати такі висновки. Удосконалення системи управління підприємством на засадах маркетингу є магістральним шляхом розвитку сучасної економіки. Розкриття адаптаційних можливостей підприємств промисловості та їх використання на засадах прийняття виважених стратегічних рішень забезпечують економічне зростання всього господарського комплексу України, з одного боку, та розвиток структури ...
0 комментариев