Навигация
4. Демократія в Іраку
Як приклад можна розглянути Ірак до та після окупації його США у 2003 році. Отже, до окупації в Іраку панував авторитарний режим, який повністю ґрунтувався на Корані та шаріаті, обмежувались права та свободи населення, по суті країна була закритою для зовнішнього впливу, як і всі схожі авторитарні держави. Але в країні існувала чітка стратифікація суспільства, не було анархії (кожен знав своє місце в соціумі). Поряд з цим, існували і такі явища як: політичні переслідування опозиції, в тюрмах сиділи політичні в’язні, не діяло те право до якого звикли та яким керуються держави західної цивілізації. Але для іракського суспільства такий стан був традиційним та існував там уже багато років. Оскільки всі «мирні методи впливу» Західних держав на режим Саддама Хусейна зазнали поразки, тобто країну яка змогла пережити економічні санкції з боку держав західної цивілізації і заборонила втручатись в свою внутрішню політику, було вирішено окупувати та «демократизувати», щоб потім було простіше взаємодіяти з новим демократичним урядом держави. Однією з прихованих цілей окупації Іраку було підпорядкування США нафтових родовищ цієї держави. Проте, офіційним приводом для військового втручання стала інформація про існування в Іраку зброї масового знищення, що порушувало 1144 конвенцію ООН. Окрім цього, начебто існувала ймовірність того, що зброя масового знищення може потрапити до рук терористичних організацій, або буде застосована самим Хусейном проти країн Західної Європи та США.
В результаті, наслідки цієї експансії призвели до того, що почалася хвиля тероризму як супротив так званій «демократизації». Уряд, що був створений після краху влади Саддама Хусейна, підтримується фактично силами військ окупантів, не маючи значної підтримки серед населення. Як зауважив один з видатних ідеологів та політиків ХХ ст. І.Ленін: «На багнетах можна прийти до влади, але всидіти на них неможливо ». Також, розруха та економічний занепад держави ще більше підсилюють негативне ставлення суспільства до «демократичних перетворень». Супротив населення, що до втручанню США до Іраку, спровокований також тим, що американські військові часто «помилково» плутають цивільні об’єкти (будинки, лікарні, школи тощо) з базами терористів. З початком війни в Іраку, війська союзників фактично воюють не з терористами, а з народом. Це ілюструє інформація зі ЗМІ про постійні «вибачення» військових, що ще одна бомба влучила не туди куди вони планували і від цього загинуло цивільне населення. За оцінками американських джерел, під час першої війни в Іраку (операція «Буря в пустелі») загинуло або було поранено до 100 000 іракців, а за підрахунками незалежних джерел - 200 000 іракців. Протягом другої війни американці знищили приблизно 20 000 іракців станом на Тому громадяни Іраку які підтримували привселюдну страту3травень 2003 р. Саддама Хусейна та знищення його політичного режиму, зараз негативно налаштовані щодо дій США та їхніх союзників. Більше 90% іракців вважають солдат коаліційних військ, що знаходяться на території країни, окупантами. При цьому лише 3% населення Іраку сприймає коаліційні війська в якості миротворчих сил, а 2% бачать в них армію визволення. Про це свідчать результати соціального опитування , проведеного в Іраку, на замовлення Тимчасової коаліційної адміністрації країни. І це зрозуміло, адже американські уряд та військові, які організували «визволення» Іраку від авторитарного режиму, зараз фактично не зважають на права місцевого населення. Відповідно, населення Іраку стало заручником у теперішній ситуації, що має місце в їх країні. Їм нав’язують «демократичні цінності», що є не характерними для їх суспільного, економічного, політичного способу життя. Уряд, що прийшов до влади в країні після повалення режиму Саддама Хусейна, є нестабільним, і як тільки війська союзників будуть змушені полишити територію Іраку, він просто впаде як «колос на глиняних ногах». Тоді теоретично може виникнути така ситуація, коли населення Іраку знов повернеться до традиційного державного устрою, що ґрунтується на релігійних ісламських цінностях. Адже, в Іраку протягом довгої історії формувались суспільні норми та цінності, що невід’ємно пов’язані з мусульманськими релігійними канонами. На даний момент, Західні держави замість того, щоб вступити в паритетний цивілізаційний діалог, головною ціллю якого має бути процес узгодження цінностей, нав’язують власні ціннісно-культурні парадигми Східним країнам.
Висновок
Отже, демократія визначається як: (від грец. демос – народ і кратос - влада) політичний лад, порядок здійснення влади, спосіб управління суспільними справами; практичне втілення ідеалів свободи, справедливості, рівності можливостей, людських прав; соціальна активність, участь громадян в ухваленні та здійсненні суспільних рішень. Головними характеристиками демократії є: захист прав та свобод людини і громадянина, рівність всіх перед законом, та справедливий розподіл благ. Всі держави, де не забезпечуються ці права ,потрібна допомога для впровадження процесу «демократизації» у суспільстві, фактично це означає трансформацію цих країн «варварської культури» зразкових стандартів демократичних держав.
Література
1. Політологія. За редакцією О.І.Семківа. Львів: Світ, 1994.
2. Політологія. За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. Київ: Академія, 1998.
3. Политология. Курс лекций. Под редакцией А.А.Радугина. М: Центр,1999.
4. Пугачёв В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. М., 1998.
5. Єрмілов Є.П. Політологія. Черкаси: Відлуння, 1998.
6. Унпелев А.Г. Политология: власть, демократия, личность. Учебное пособие. М., 1994.
7. Політологічний енцеклопедичний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Генеза, 1997.
Похожие работы
Передумови, рушійні сили та перспективи еволюції російсько-грузинського конфлікту у Південній Осетії
... енергоносіїв, не вперше вже стає причиною виникнення міждержавних конфліктів, у тому числі і воєнних. В даному випадку попри всі причини, які розглядалися, і всі думки, які ми аналізували, головною рушійною силою російсько-грузинського конфлікту залишається економічний інтерес в сфери нафтодобування. Розділ 3. Наслідки російсько-грузинської війни для міжнародної політики та українсько- ...
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
... собственным путем", но жестко ограничивалась свобода выбора такого пути - он не должен был угрожать социализму в самой стране, основопологающим интересам других социалистических государств и международному рабочему движению, борещемуся за социализм. Из этого вытекало, что если подобная угроза возникнет, то прочие социалистические старны имеют право и обязаны вторгнуться в такое государство и ...
... також унікальні історичні утворення, обмежені просторово-часовими рамками, що відрізняються характером свого відношення до світу природи, суспільства, самої людини. У руслі культурологічного підходу цивілізація розглядається як соціально-культурне утворення, основу якого складає унікальна однорідна культура, що є свого роду «перетином» культури і суспільства. Спроби зрозуміти відношення поняття « ...
0 комментариев