5. Мета й принципи консультативно-коригуючої роботи
Психологічна корекція — метод комплексного психологічного впливу на мету, мотиви та структуру поведінки суб'єкта, а також на розвиток певних психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення. Головним завданням є навчання та тренінг, засвоєння нових навичок поведінки, спілкування, запам'ятовування тощо.
На відміну від корекції, психотерапія — це комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на емоції, судження та самосвідомість людини при психічних, нервових та психосоматичних захворюваннях. Методи клінічної психотерапії — гіпноз, Навіювання та самонавіювання, раціональна терапія. Ці методи мають на меті пом'якшення чи ліквідацію Хворобливої симптоматики.
Консультативна робота психолога спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процecy спілкування актуалізувати в клієнта додаткові психологічні сили та здібності, які можуть забезпечили спосіб виходу з важкої життєвої ситуації. При цьому типі надання допомоги увага зосереджується не стільки на захворюванні, скільки на ресурсах особистості клієнта, його можливостях.
Психологові, що працює в системі освіти, консультативних службах, лікарнях, часто доводиться проводити психокоригуючу роботу. Важко виділити загальні принципи даного виду діяльності, оскільки залежно від досвіду психолога, місця та умов праці, контингенту використовуються різні методи та методики психологічної корекції. В даному посібнику ми намагаємося зосередити увагу на найбільш «екологічних» методах, тобто таких, які не можуть призвести до негативних наслідків та частіше використовуються в роботі з дітьми та підлітками.
Психокорекційна робота включає такі основні види, як індивідуальна та групова психологічна корекція, психотренінг, консультативна робота із сім'єю. Стиль та принципи психокорекційної роботи дещо відрізняються від завдань та способу проведення патопсихологічного обстеження. Якщо обстеження має на меті виявити порушення психічної діяльності, особистісних особливостей, вирішення експертних питань, то завданням психокорекції та консультування є компенсування наявних порушень у розвитку особистості, поліпшення функціонування психічних процесів, допомога у вирішенні внутрішньоособистісних конфліктів. Один із провідних спеціалістів з ігрової терапії Г. Лендрет сформулював такі принципи стосунків психолога з дітьми в ході коригуючої роботи:
Я не всезнайко.
Та я й не буду намагатися ним бути.
Я хочу, щоб мене любили.
Тому я буду відкритий для люблячих дітей.
Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства.
Тому я дозволю дітям учити мене.
Я найкраще засвоюю знання, здобуті в результаті моїх власних зусиль.
Тому я об'єдную свої зусилля із зусиллями дитини.
Іноді мені потрібна схованка.
Тому я дам схованку дітям.
Я люблю, коли мене сприймають таким, який я є насправді.
Тому я прагнутиму співпереживати дитині та цінувати її.
Я роблю помилки.
Тому я буду терплячим до людської сутності дитини.
Одним з найважливіших принципів коригуючої роботи є конфіденційність: усе, що розповідає дитина психологові в ході бесіди, не може бути повідомлене Педагогам і навіть батькам дитини. Винятком із цього Правила можуть бути тільки ті вкрай рідкі випадки, коли ця інформація має загрозливий для життя та здоров'я оточуючих характер. Наприклад, підліток повідомляє про підготовку вбивства, підпалення, втечі Тощо. Якщо інформація торкається здоров'я самого підлітка (вагітність, венерична хвороба, вживання наркотиків, прагнення до самогубства), бажано разом з підлітком прийти на консультацію до лікаря відповідного профілю та (по можливості) переконати підлітка розповісти про те, що трапилося, батькам.
Залежно від віку клієнта, бажано укласти з ним угоду про цілі коригуючої роботи та методи перевірки її результатів. Важливим моментом є встановлення відповідного довірливо-ділового стилю спілкування з дитиною, що відрізняється від системи відносин «учитель— учень», «дитина — батько», «обстежуваний — Психолог» більшою рівністю партнерів, більшою свободою творчого самовираження. Цьому можуть сприяти й суто технічні моменти: устаткування кабінету, робоча поза, час роботи тощо.
Якщо психокоригуюча робота не є частиною психодіагностичного обстеження, то слід досить інтенсивнo розрізняти (для себе та клієнта) ситуації діагностики та коригування. Це допомагає змінити стиль
спілкування та поведінки в ході роботи. Бажано враховувати це при обладнанні кабінету: діагностичне обстеження проводиться звичайно за робочим столом психолога, «робоче місце» обстежуваного має бути розміщене так, щоб йому було зручно роздивлятися методики, читати, писати, малювати.
Для коригуючої роботи бажано розмістити клієнта у м'якому кріслі, так, щоб психологові було добре видно всю його постать. Діти молодшого віку можуть розташуватися разом із психологом на підлозі. Залежно від виду коригуючої роботи може виникнути погреба в спеціальному обладнанні кабінету: магнітофон, відеомагнітофон з відеокамерою, спеціальні іграшки та посібники, м'яке покриття підлоги тощо. Докладніше про це буде сказано при описуванні конкретних методів. Тривалість одного сеансу психокоригуючої роботи звичайно становить близько години, але залежно від віку дитини, її працездатності, складності проблеми може варіюватися в досить широких межах. Бажано, щоб кожен сеанс був позитивно завершений: клієнт справився з проблемою або якоюсь її частиною, навчився чогось нового і т. ін. Недопустимо закінчення сеансу, якщо дитина почуває себе зажуреною, розгубленою, відчуває напад гніву або горя, особливо якщо робота ведеться не в стаціонарному, а в амбулаторному режимі.
6. Індивідуальна та групова психологічна корекція
Індивідуальна психокоригуюча робота проводиться в найпростішому варіанті в ході психодіагностики: дитина заохочується при правильному виконанні завдань, з нею разом виробляється оптимальна стратегія навчання, здійснюються спроби корекції самооцінки. Показання для індивідуальної (а не групової) психокоригуючої роботи:
дошкільний вік дитини;
наявність істотних дефектів зовнішності або тяжких соматичних захворювань;
ситуації «швидкої допомоги» (виявлені в ході обстеження інтенсивні агресивні та аутоагресивні тенденції);
інтимний характер проблеми (потерпілі від сексуального насильства, дисморфоманії тощо);
кризи втрати сенсу буття;
шизоїдна акцентуація та психопатія.
Якщо підліток має психічне захворювання, то проводити психокоригуючі заходи повинен висококваліфікований фахівець у тісному контакті з лікарем, що лікує хворого, при постійному обговоренні результатів. Спроби психологічної корекції таких станів, як Марення, виражена депресія, немотивована агресія, сексуальні девіації, в умовах роботи шкільного психолога неприпустимі. При неврозах та психопатіях бажане поєднання лікування та спостереження у психіатра з психологічною корекцією. Якщо ж порушення поведінки, проблеми спілкування, кризи тощо виникають у межах акцентуації або психічного здоров'я—це пряме показання для коригуючої роботи.
Ідивідуальна психокорекція може проводитися за різними теоретичними підходами: ігрової терапії, психодрами, когнітивної терапії, логотерапії, нейролінгвістичного програмування та ін. Застосування психоаналізу та галотропного дихання, а також деяких вдів тілесно-орієнтованої терапії недоцільне в роботі з дітьми та підлітками, може призвести до вельми (Негативних психологічних наслідків, потребує надзвичайно високої кваліфікації психолога.
Ігрова терапія застосовується при роботі з дітьми молодшого віку (3—10 років), може бути використана щодо дітей старшого віку за наявності в них затримок психічного розвитку або тяжких порушень спілкування.
Ігрова терапія допомагає при таких порушеннях: трихітиломанія (висмикування волосся), порушення (слідкування, агресивна поведінка, порушення емоційного стану після стресу, труднощі в навчанні та мовному розвитку, заїкання, висока тривожність, занижена самооцінка тощо. Г. Лендрет вважає, що ігрова терапія не допомагає при аутизмі та шизофренії, але й погіршень при цьому не викликає.
Ігрова терапія потребує «спеціального устаткування»: м'яких та військових іграшок, ємкостей з піском та водою, ляльок, що зображають членів сім'ї, лялькового дому, фарб, пензлів, паперу тощо.
Тривалість занять — 30—45 хвилин. Мета занять — дати можливість дитині у формі гри розрядити свої переживання, дати вихід нагромадженим негативним емоціям, сформувати оптимальні навички спілкування та взаємодії.
Провідну роль у процесі терапії відіграє позиція психолога, його стиль спілкування. Психолог має:
створити для дитини атмосферу безпеки;
розуміти та приймати світ дитини;
заохочувати вираження емоційного світу й не оцінювати почуттів дитини;
створити відчуття дозволеності;
полегшити дитині прийняття рішень, але не приймати їх за неї;
забезпечити дитині можливість брати на себе відповідальність та розвивати почуття контролю.
Список використаної літератури
1. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). - К.: КГПИИЯ, 1991.
2. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь. - К., 1997.
3. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. - К.: Ника-Центр, 2001.
4. Горностай П.П., Васьковская СВ. Теория И практика психологического консультирования: Проблемный подход - К.: Наук, думка, 1995.
5. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. - К.,1997.
6. Консультативна психологія і психотерапія / За ред. С.Д. Максименка та З.Г. Кісарчук. К.2002.
7. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.]. - К.: Форум, 2002.
8. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін. - К.: Либідь, 2003.
... нилося, але воно змінилася для дитини, тому що змінився він сам . Діагностична ознака кінця дошкільного віку погодиться із симптомами кризи 7 років. Розділ 2. Психологічні новотвори дошкільного віку 2.1 Поняття провідної діяльності у дітей дошкільного віку Освіта в нашій країні в останнє десятиліття постійно зазнає критики. Не уникло цієї долі і дошкільне виховання. Його теоретиками і ...
... ій сугестії індивіда, невпевненості в собі тощо. За ознакою "усвідомлювання - неусвідомлювання" виокремлюють усвідомлювані (переконання, групові експектації, вплив авторитету) та неусвідомлювані механізми десоціалізації (вони проявляються здебільшого в ранньому дитинстві та виражаються через такі явища, як навіювання, наслідування, психологічне зараження, ідентифікація). Соціальне оточення діє на ...
... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується методика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...
... і цих засобів. Розділ 2. Соціально-педагогічна діяльність по формуванню здорового способу життя 2.1 Діяльність ЦСССДМ у напрямі формування здорового способу життя у дітей з неблагополучних сімей Дітям з емоційними розладами часто пропонують вплив психотерапевтичних або медикаментозних засобів (лікування антидепресантами). Цим дітям необхідна індивідуальна допомога (найкраще постійних ...
0 комментариев