Акти Конституційного Суду України: правова природа і значення

5 Акти Конституційного Суду України: правова природа і значення

Діяльність органів конституційної юрисдикції пов‘язана з прийняттям певних документів, актів, які опосередковують процес здійснення ними своїх повноважень, а також виступають в якості засобу юридичного оформлення результатів такої діяльності. Акти Конституційного Суду України є засобом формалізації його волі як єдиного в державі органу конституційної юрисдикції.

В чинному законодавстві не визначено поняття актів Конституційного Суду України. Проте це можна зробити проаналізувавши і узагальнивши положення відповідних правових норм.

Конституція України вказує на два основних види актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції:

– рішення – їх Конституційний Суд України ухвалює з питань конституційності законів та інших правових актів (ч. З ст. 150);

– висновки – їх Конституційний Суд України дає в справах про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ст. 151).

Що ж до Закону «Про Конституційний Суд України» [2], то він містить главу 8 «Рішення і висновки Конституційного Суду України», в якій відповідно до її назви передбачаються основні види актів, які приймаються в конституційному судочинстві. Крім цього, ст. 50 Закону передбачено можливість прийняття Конституційним Судом України процесуальних ухвал про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України.

Види актів Конституційного Суду України визначаються також Регламентом Конституційного Суду України. Так, відповідно до його параграфу 54, такими актами є рішення і висновки, процесуальні та протокольні ухвали Конституційного Суду України. До цього треба додати, що відповідно до Закону і Регламенту [2], процесуальні ухвали про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження приймаються також колегіями Конституційного Суду України (статті 48, 49 Закону).

Таким чином, можна стверджувати, що актами Конституційного Суду України є рішення, висновки і ухвали.

Рішення Конституційного Суду України можуть бути підсумковими (тобто такими, що позначають завершення розгляду Судом справ, віднесених до його виключної компетенції) і організаційними (є формою вирішення організаційних питань функціонування органу конституційної юрисдикції).

Підсумкові рішення – ухвалюються з питань, віднесених Конституцією (статтею 150) до виключної компетенції Конституційного Суду України, а саме щодо:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

– законів та інших правових актів Верховної Ради України;

– актів Президента України;

– актів Кабінету Міністрів України;

– правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2) офіційного тлумачення Конституції України та законів України (тут слід звернути увагу на певну неузгодженість з статтею 150 Конституції статті 62 Закону [1], відповідно до якої у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України Конституційний Суд України дає висновки).

Організаційні рішення приймаються на пленарних засіданнях і засіданнях Конституційного Суду України з питань організації внутрішньої діяльності Конституційного Суду України: про затвердження Регламенту, положення про секретаріат, постійні комісії, про утворення Колегії суддів Конституційного Суду України, про припинення повноважень судді Конституційного Суду України, про дострокове звільнення з посади Голови Конституційного Суду України, його заступників, про службові відрядження суддів і ін.

Часто рішеннями Конституційного Суду України узагальнено називають усі акти, які від приймає в процесі своєї діяльності. В цьому разі термін «рішення» вживається у широкому його значенні.

Висновки Конституційного Суду України даються в справах, передбачених статтями 151, 159, а також п. 28 ст. 85 Конституції України [1]:

– про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов‘язковість (ч. 1 ст. 151 Конституції України);

– про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ч. 2 ст. 151 Конституції України);

– відносно відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157 і 158 Конституції України (ст. 159 Конституції України);

– про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України (п. 28 ст. 85 Конституції України).

Ухвали є формою вирішення Конституційним Судом процесуальних питань своєї діяльності. Конституційний Суд України приймає (приймає – відповідно до ч 1 ст. 48 і ст. 49 Закону, виносить – відповідно до параграфу 21 Регламенту) процесуальні ухвали про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України. Крім цього, Конституційний Суд України, відповідно до Регламенту, виносить ухвали про прийняття або відмову в прийнятті до розгляду звернень, про призупинення конституційного провадження по справі, про об‘єднання конституційних проваджень, про відкриття нового провадження по справі, про форму слухання справи, про приєднання документів до матеріалів справи, про призначення експертизи і т. п.

Ухвали оформляються протокольно або у вигляді окремого акту. Відповідно вони поділяються на ухвали процесуальні і ухвали протокольні (наприклад, про притягнення до відповідальності за порушення встановленого порядку у Залі засідань Конституційного Суду України).

Отже, акти Конституційного Суду України є засобом юридичного оформлення результатів розгляду ним матеріальних, процесуальних чи організаційних питань.

Актам Конституційного Суду України притаманні певні особливості, які зумовлені насамперед природою органу конституційної юрисдикції. Особливості актів Конституційного Суду України полягають в тому, що вони:

– мають спеціальний предмет (об‘єкт) – актами Конституційного Суду України вирішуються питання, віднесені до його виключної компетенції. Жоден інший державний орган не уповноважений вирішувати питання, які є предметом діяльності Конституційного Суду України;

– приймаються в особливому процесуальному порядку;

– є загальнообов‘язковими на всій території України;

– є остаточними і оскарженню не підлягають;

– є засобом гарантування верховенства Конституції України на всій території держави, забезпечення прямої дії її норм і формування єдиного конституційного праворозуміння.

Таким чином, акти Конституційного Суду України – це спеціальні правові акти, що приймаються Конституційним Судом в особливому процесуальному порядку з метою реалізації своїх повноважень як органу конституційної юрисдикції і є остаточними та загальнообов‘язковими на всій території України.

Висновки

Таким чином, щодо розглянутих питань можна дійти наступних висновків.

Завдання суду – судити, тобто розглядати й перевіряти достовірність наданих сторонами доказів, давати їм свою оцін ку і викладати її у своєму рішенні. Іншими словами, суд пови нен вирішувати спір, здійснювати правосуддя – не більше і не менше. Ніякої особистої ініціативи, ніякої спонукальної заці кавленості – це ознаки істинного правосуддя в новому демок ратичному його розмінні, які базуються на конституційних принципах незалежності суддів, змагальності й рівності сторін.

Разом з тим судову владу, як одну з основних структур правової держави, не можна зводити лише до розгляду кон кретних справ, передбачених нормами цивільного або кримі нального права.

У контексті системи противаг судову владу характеризує юридична можливість впливати на рішення і дії законодавчої та виконавчої влади, «врівноважувати» їх. Названі повнова ження в повному обсязі, коли вони надані суду і використо вуються ним при здійсненні правосуддя, перетворюють його на могутню стабілізуючу силу, здатну захищати права і свободи громадян, оберігати суспільство від руйнівних соціальних спорів.

У сфері контролю суду за законодавчою діяльністю, точні ше, за конституційністю законів та інших нормативних актів, донедавна був цілковитий вакуум.

Становище суттєво змінилося після створення в Україні Конституційного Суду. Відповідно до Закону від 16 жовтня 1996 р. цей суд наділено повноваженнями розглядати справи про конституційність міжнародних договорів, здійснювати офі ційне тлумачення Конституції та законів України, давати вис новки у встановлених законом випадках. Відповідно до рішен ня Конституційного Суду неконституційний акт може визнава тись нечинним, таким, що не підлягає виконанню, або на орган, який видав суперечливий акт, може покладатися обов'язок усунути допущене в результаті його застосування по рушення прав та свобод людини і громадянина. Практика свід чить, що Конституційний Суд не раз виступав гарантом прав особи, діючи в кожному з передбачених законом напрямів.

Список використаної літератури

1.  Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №30. – С. 141.

2.  Закон України «Про Конституційний Суд України» // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №27 – 28. – С. 180.

3.  Закон України «Про статус суддів» // Відомості Верховної Ради. – 1993. – №8. – С. 56.

4.  Закону України «Про внесення змін до Конституції України». 8.12.2004 р. п. 26 ч. 1 ст. 85 та п. 22 ч1 ст. 106

5.  Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку: Матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 5-й річниці Конституційного Суду України, м. Київ, 18–19 жовтня 2001 р / Конституційний Суд України / Г.П. Сурначова (упоряд.), І.М. Шевляк (упоряд.) – К.: Юрінком Інтер, 2002.

6.  Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. М., ИО «Юнити». 1998. С. 33–34.

7.  В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К., 2001. – 352 с

8.  Веніславський Ф. Взаємодія гілок влади як принцип основ конституційного ладу України // Право України. – 1998. – №1. – С. 38.

9.  Гергелійник В. Конституційний суд в системі органів контрольної влади і теоретичні аспекти // Право України. – 1999. – №5. – С. 84

10. Годованець В.Ф. // Конституційне право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – 360 с – с 144–155.

11. Григорьева Л.I. Принцип незалежності судової влади та гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадя нина // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №4. – С. 5–6.

12. Козюбра М. Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно–правова реформа в Україні. – К., 1997. – С. 22 – 23.

13. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Укр. центр правничих студій, 1999.

14. Конституційне право України:/ Підруч./ За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К., 2002.

15. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – С. 357–358.

16. Мартинюк Р. Нормативне визначення суб’єктів звернення до Конституційного Суду України та механізму формування складу Суду як гарантії забезпечення його позаполітичного статусу і компетентності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2007. – Випуск 37. – С. 156 – 162.

17. Савицкий В. Организация судебной власти в Росcийской Федерации. – М.:БЕК, 1996. – С. 28 – 29.

18. Скомороха Віктор Єгорович. Конституційний Суд України в механізмі державної влади: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 19 с.

19. Скоромоха В. Деякі питання конституційного провадження // Право України. – 1998. – №9. – С. 6.

20. Фрицький О. Конституційне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 442.