Соснівка: історія мого рідного міста

Міністерство освіти і науки України

Київський Національний Університет Технологій та Дизайну

Кафедра Історії України

Реферат на тему:

Соснівкаа: історія мого рідного міста

Виконав студент

Групи БМ 1-10

Радченко С. Г.

Київ – 2010

Зміст

І. Соснівка – село в Україні

1. Історія села

ІІ. Конотопська або Соснівська битва

1. Передісторія

2. Облога Конотопа

3. Битва

4. Наслідки та значення

5. Відзначення

6. Фотогалерея

ІІІ. Список використаної літератури

І. Соснівка — село в Україні

Сумській області, Конотопському районі.

Соснівка - село, центр сільської ради, до складу якої входять також села Вільне та Заводи. Розташоване біля витоку річки Куколки, за 15 км від райцентру. Кількість дворів у сільській раді - 599, жителів - 1161.

1. Історія села

Відоме з початку XVII століття. Територія, на якій розкинулося село, почала заселятися на початку XVII століття втікачами з правобережної України. Саме в першій половині XVII століття Конотопський староста Соснівський заснував село, яке від його прізвища стало називатися Соснівка. У роки Визвольної війни 1648-1657 років село ввійшло до складу Конотопської сотні Ніжинського полку і було підпорядковане Конотопській ратуші.

Після Переяславської Ради в 1654 році населення Соснівки, як і все населення Ніжинського полку, присягнуло на вірність Росії.

Між селами Шаповалівка та Соснівка 28 червня 1659 року відбулася знаменна Конотопська битва гетьмана Івана Виговського з царськими військами під командуванням князя Олексія Трубецького. Битва закінчилася повною поразкою військ Трубецького.

У 1687 році село Соснівка було віддане Чернігівському полковнику Якову Лизогубу. Потім воно стало власністю поміщика Покорського. Він не обмежувався працею селян на панщині, а почав заводити підприємства, на яких використовував працю селян.

У кінці XIX століття в селі працювали ґуральня, паровий млин і маслобійня. Тричі на рік - у січні, червні та вересні - до Соснівки на ярмарок з'їжджалися мешканці не тільки навколишніх сіл, а й сусідніх з Конотопським повітом. Частина селян працювала в залізничних майстернях Конотопа. Через цих селян-робітників односельчани дізнавалися про події поза межами повіту. Тому, коли в 1905 році розпочалася революція в Росії, селяни активно виступили на підтримку своїх вимог про землю та підтримали страйкарів Конотопа.

Революційні події в 1917 році не пройшли повз Соснівку. У лютому 1919 року було організовано першу в Конотопському повіті сільськогосподарську комуну. Першим головою її був Митяєвський Іван Вакулович. У комуну вступили 55 господарств. Рішенням революційного комітету для комуни було виділено землю й садиби поміщиків Покорського та Вольського. У 1929 році в селі збудували школу, у 1938 семирічку реорганізували в середню школу. Мирну працю селян перервала Велика Вітчизняна війна.

Після визволення села в 1943 році розпочалася відбудова господарства У 1958 році село було радіофіковане й електрифіковане, багато побудовано житлових будинків.

У 1990-х роках відбулося реформування та укрупнення колгоспів. У 1997 році колгосп ім. Фрунзе реформувався в КСП "Соснівське". У 2000 році КСП "Соснівське" реформувалося в ПСП АФ "Соснівська".

ІІ. Конотопська битва або Соснівська битва

Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.

1.  Передісторія

Битва відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною — добою після смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальшого знищення залишків надбань минулих років визвольної війни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою, заборонялася Унія та гарантувалися права Православної Церкви. Однак сейм Річі Посполитій у травні 1659 року ратифікував договір лише в урізаному виді, викресливши з нього основні пункти, включаючи створення Великого князівства Руського. Уряд Московії перейшов до збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись з ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осавулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення. Літописець того часу так описує пограбування Ромодановським Конотопа:

"Він зустрів процесією від громадян міста, помолився і перехрестився перед ними по-христіянські, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи і сказав « що: винуватого Бог знайде, а війська треба потішити і нагородити за праці, в поході понесені.»

Така поведінка московського війська схиляла на бік Виговського все більше цивільного населення, козаків. Тим часом велика Московська армія (більш ніж 150 000 чол.)[10] на чолі з Олексієм Трубецьким почала вторгнення в Україну на допомогу Ромодановському навесні 1659 року. До московського війська приєдналися деякі козаки — вороги Виговського в громадянській війні — на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. За деякий час загін Ніжинського полковника Гуляницького напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, зненацька захопив м. Конотоп. Незвжаючи на погрози та умовляння зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загіном козаків боронивКонотопську фортецю. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року.