Рівні каналів розподілу товарів. Типи посередників

2.         Рівні каналів розподілу товарів. Типи посередників

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків. то для одних суб'єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших - закупівель. Це. з одного боку, спрощує, а з іншого боку - ускладнює процес управління матеріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконуються в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

Основними складовими процесу розподілу готової продукції є наступні: канали розподілу, рівні розподілу логістичного потоку, логістичні посередники у каналах розподілу.

Канал розподілу - це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу - це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача [8].

Залежно від розмірів, потужності підприємства-виробника, різноманітності продукції та інших факторів, товаропровідна мережа може складатися із одного, декількох або багатьох каналів розподілу, причому різні канали розподілу товарів можуть відрізнятися за структурою, типами торгових посередників і проміжних складів, способами доставки вантажів, видами транспорту і т.д. Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.

Узагальнено в розподільчій логістиці каналії можна охарактеризувати за кількістю складових їх рівнів. Рівень розподілу логістичного потоку - це будь-який посередник - учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи матеріальні потоки в процесі їх переміщення до кінцевого пункту призначення. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем.

Логістичний канал нульового рівня включає виробника і споживача, тобто розподіл матеріального потоку здійснюється безпосередньо виробником. Такі канали часто використовуються для постачань продукції виробничо-технічного призначення, особливо якщо закуповуються великі партії, а також унікальна продукція. Вони передбачають жорстку регламентацію графіка постачань і тому дозволяють скоротити виробничі цикли і складські площі.

Одно-, дво- і більше рівневі логістичні канали включають одного або декількох посередників. Наприклад, канал, який включає оптовика, дрібного оптовика і роздрібного посередника є трирівневим. У багаторівневих каналах розподіл матеріальних потоків на початковому етапі здійснюється виробником, а потім посередницькими структурами.

Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикальними.

Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох незалежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Вертикальні канали розподілу - це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї. Таким членом може бути виробник, оптовий або роздрібний посередник. Вертикальні канали виникли як засіб контролю за поведінкою каналу.

Основними посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільчі центри, з якими в “ЗАЗ-Daewoo” заключені договори та контракти.

Серед посередників у дистриб'юції, які виконують підтримуючі функції, можна виокремити підприємства та установи фінансового сервісу (авто-дилери, банки, фінансові компанії, клірингові та розрахункові центри і компанії і т.п.), підприємства інформаційного сервісу (інформаційно-диспетчерські центри, обчислювальні центри колективного користування, підприємства зв'язку і телекомунікацій і т.п.), страхові компанії, установи стандартизації, ліцензування та сертифікації і т.п.

Центральне місце серед посередників у дистриб'юції займають торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) авто можуть виконувати й інші функції, наприклад, транспортування, експедирування, страхування, управління запасами, кредитно-фінансового обслуговування, передпродажного і післепродажного автосервісу і т.п.

Виділяють наступних торгових посередників.

Дилери - це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником і дилером припиняються після виконання всіх умов за договором постачання. Однак взаємини виробника з дилерами останнім часом здобувають різноманітні форми через прагнення виробників формувати вертикальні канали розподілу. При цьому дилери стають власниками привілеїв, поєднуючи у своїх руках ряд послідовних етапів процесу виробництва і розподілу.

Дистриб'ютори - оптові посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правило, виробник надає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на певній території і протягом певного терміну. Таким чином, дистриб'ютор не є власником продукції.

Комісіонери - це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Виробник (або комітент у даній операції) залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачем. Договір про постачання продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача, гроші якого перераховуються на рахунок комісіонера. При цьому ризик випадкового псування і втрати продукції лежить на комітенті.

Агенти - посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо нього особи (принципала). Як правило, агенти є юридичними особами. Агент укладає угоди від імені і за рахунок принципала.

Брокери - посередники під час укладання угод, які зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, як дилери або дистриб'ютори, і не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіонери або агенти. На відміну від агентів, брокери не перебувають в договірних відносинах з жодною із сторін угоди, яку укладають, і діють лише на основі окремих доручень. Брокерів винагороджують тільки за продану продукцію. Їх доходи можуть формуватися як певний відсоток від вартості проданих товарів або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю товару.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

1.         Виконати попередні розрахунки витрат часу на навантаження та розвантаження в цехах підприємства та зробити перевірку можливості виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в директивний час.

2.         Кількість машин, що працюють на маршрутах прийняті 3.

3.         Застосовуючи метод концепції подач, визначити черговість виконання окремих ланок маршрутів.

4.         З’єднати ланки в міжцехові маршрути.

Час початку та кінця робочої зміни відповідно T_n = 7,5 год, T_k = 16,5 год, тривалість обідньої перерви t_об = 1 год, час на підготовчо-заключні операції t_пз = 1 год.

Матриця відправлень і надходжень навантаження машин за добу:

Цехі-відправники	Цехі-одержувачи				Σmij
	1-й	2-й	3-й	4-й
1	х	2	-	4	6
2	1	х	3	-	4
3	2	3	х	-	5
4	-	1	4	х	5
Σmij	3	6	7	4	20

Матриця часу навантаження:

Цехі-відправники i	Цехі-одержувачи j
	1-й	2-й	3-й	4-й
1	Х	20		30
2	40	Х	10	-
3	20	30	Х	-
4	-	40	30	Х

Матриця часу розвантаження

Цехі-відправники i	Цехі-одержувачи j
	1-й	2-й	3-й	4-й
1	Х	20		20
2	30	Х	20	-
3	20	30	Х	-
4	-	40	30	Х

Матриця часу руху

Цехі-відправники i	Цехі-одержувачи j
	1-й	2-й	3-й	4-й
1	Х	5	5	10
2	5	Х	10	5
3	5	10	Х	5
4	10	5	5	Х

Розв’язання

Визначимо величину Т_Д:

Т_Д = (16,5 – 7,5 -1)*60 = 480 хв.

Визначимо величину Т^Р по кожному цеху (складу):

Т^Р₁ = (1*30+2*20)*1,05 = 73 хв.

Т^Р₁ = (2*20+ 3*30 + 1*40)*1,05 = 178 хв.

Т^Р₁ = (3*20+4*30)*1,05 = 189 хв.

Т^Р₁ = (4*20)*1,05 = 84 хв.

Визначимо сумарний час, що витрачається на навантаження та розвантаження:

Т^Р = = 73 + 178 + 189 + 84 = 524 хв.

Визначення черговості виконання окремих ланок маршрутів

Метою цього є розробити такі маршрути перевезень на території підприємства, при яких заданий обсяг останніх виконувався б із найменшими порожніми пробігами і простоями транспортних засобів у пунктах навантаження і розвантаження, тобто мінімальним парком транспортних засобів

Складання маршрутів проводиться в декілька етапів.

По-перше, виконується визначення черговості виконання окремих ланок маршрутів за методом концентрації подач. Для цього у вихідну матрицю відправлень і надходжень навантажених транспортних засобів вводяться додаткові рядки і стовпчики

Цехі-відправники i		Цехі-одержувачи j				Показники рядків
						ni		Kij
		1-й	2-й	3-й	4-й	ni(1)	ni(2)
1		х	2		4	6
2		1	х	3		4
3		2	3	х		5
4			1	4	х	5
Показники стовпців
mj	mj(1)	3	6	7	4
	mj(2)
Kij

Якщо вважати, що транспортний зв'язок між двома цехами складає одну ланку маршруту, то в даної задачі одночасно можуть бути виконано стільки ланок, скільки машин обслуговують вантажопотоки, тобто по одній ланці у кожному маршруті.

Складання маршрутів починається з визначення їхних ланок. Для цього в таблиці знаходиться стовпчик і рядок матриці відправлень і надходжень, що містять максимум концентрації подач і визначається перша ланка першого маршруту. Продовжуючи пошук ланок аналогічним методом, визначаємо перші ланки інших маршрутів.

Цехі-відправники i		Цехі-одержувачи j				Показники рядків
						ni		Kij
		1-й	2-й	3-й	4-й	ni(1)	ni(2)
1		х	2		4	6	2	3
2		1	х	3		4	2	2
3		2	3	х		5	2	2,5
4			1	4	х	5	2	2,5
Показники стовпців
mj	mj(1)	3	6	7	4
	mj(2)	2	3	2	1
Kij		1,5	2	3,5	4

Першими ланками по 3-м маршрутам будуть:

М1: 1-4

М2: 4-3

М3: 3-2

Встановивши перші ланки маршрутів, ми тім самим визначили цехи-відправники, із которих повинно бути відправлено, у першу чергу, по одному навантаженому транспортному засобу. Тому із суми транспортних засобів, що відправляються з цих цехів необхідно відняти по одному транспортному засобу, після чого зробити новий розрахунок n_i, K_i, m_j, K_j і знайти другі ланки маршрутів в описаному вище порядку. Цей процес продовжується доти, поки усі n_i та m_j не стануть рівними нулю, що означає відсутність перевезень, не охоплених маршрутами.

Цехі-відправники i		Цехі-одержувачи j				Показники рядків
						ni		Kij
		1-й	2-й	3-й	4-й	ni(1)	ni(2)
1		х	2		3	5	2	2,5
2		1	х	3		4	2	2
3		2	2	х		4	2	2
4			1	3	х	4	2	2
Показники стовпців
mj	mj(1)	3	5	6	3
	mj(2)	2	3	2	1
Kij		1,5	1,7	3	3

На другому етапі проводиться з’єднання отриманих окремих ланок в маршрути.

Другими ланками по трьом маршрутам будуть:

М1: 1-4

М2: 2-3

М3: 3-2

ВИСНОВКИ

Як було наведено у даний роботі – основне у логістиці це інтеграція планування і керування виробництвом і розподілом. Це пов'язано з тим, що інтеграційна основа логістики в сучасний період розширилася і стала охоплювати і виробничий процес, і транспортування товарних запасів, сировини й матеріалів а також з тим, що спостерігається підвищення якості технології при підготовці замовлень.

Також ми побачили, що логістика надає більш повне задоволення споживацького попиту, що досягається шляхом скорочення тривалості виробничих і транспортних циклів, зменшення запасів, кращої організації поставок й перевезень, швидкої реакції на зміни попиту, більшої гнучкості планування – все це сприяє зменшенню логістичних витрат по управлінню запасами.

В даній курсовій роботі було надано характеристику дологістичного періоду розвитку систем товарного руху матеріальної продукції, опишемо рівні каналів розподілу товарів й типи посередників, а в практичній частині курсового проекту розроблено попередні розрахунки витрат часу на навантаження та розвантаження в цехах підприємства та зроблено перевірку можливості виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в директивний час, і застосовуючи метод концепції подач, визначено черговість виконання окремих ланок маршрутів та з’єднання окремих ланок маршрутів в міжцехові маршрути.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Гаджинский А.М. Основы логистики: Учебное пособие. - М.: Маркетинг, 2001. – 318с.

2.  Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / Голосов О.В и др. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 240 с.

3.  Бауэрсокс Доналд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. – М.: ЗАО "Олимп – Бизнес", 2001. – 544 с.

4.  Глогусь О. Логістика: Навч. посіб. - Тернопіль: Екон. думка, 1998. - 166 с.

5.  Плоткин Б.К. Основы логистики: Учебное пособие / ЛФЭИ. - Л., 2001. – 328с.

6.  Кальченко А.Г. Основи логістики: Навч. посіб. - К.: Обл. орг. Т-ва "Знання" України, 1999. - 135 с.

7.  Крикавський Є. Логістика: Навч.посібник. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999. – 264 с.

8.  Пономарьова Ю.В. Логістика. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

9.  Миротин Л.Б. Логистика: управление в грузовых транспортно-логистических системах. – М.: «Юрист», 2002.

10.      Логистика: Учебн.пособие /Под ред. Б.А.Аникина. - М.:, ИНФРА-М, 1997. - 327 с.