Оцінка екологічної безпеки промислового об’єкта в умовах нормальної експлуатації

5.1 Оцінка екологічної безпеки промислового об’єкта в умовах нормальної експлуатації

Для характеристики цього напрямку використовують коефіцієнт нормативної екологічної небезпеки (К_н),який характеризує ступінь потенційної екологічної небезпеки підприємства в умовах нормальної експлуатації, при дотриманні всіх екологічних нормативів. Цей коефіцієнт є безрозмірною величиною, вимірюється в балах і величина його залежить від класу небезпечності підприємств. Для підприємства першого класу небезпеки він рівний 400, другого – 100, третього – 36, четвертого – 4, п’ятого – 1.

5.2 Оцінка ступені перевищення рівня шкідливої дії підприємства над нормативними показниками

Для характеристики цього напрямку використовують наступні показники:

Показник перевищення нормативної зони забруднення (S)- безрозмірний коефіцієнт який характеризує ступінь перевищення нормативного забруднення атмосфери. Фактичні викиди підприємства не повинні призводити до перевищення ГДК забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери.

S=(П(r_СЗЗ +V S_п/П) + S_з)/П(r_СЗЗ +V S_п/П)²,

де r_СЗЗ – радіус СЗЗ, V – об’єм викиду забруднюючих речовин в атмосферу, S_п – площа підприємства, S_з- площа зони забруднення підприємства, П- число П.

Показник перевищення нормативного об’єму викидів шкідливих речовин в атмосферу.( V_а)- безрозмірний коефіцієнт який характеризує ступінь перевищення реальних викидів шкідливих речовин в атмосферу наднормативними рівнями глибини:

V_а= М_сум/М_ГДК; М_сум = (М^і/С^і_ГДК) ^ьі; М_ГДК= (М^і_ГДВ/С^і_ГДК)^ьі;

де М^і – кількість і-тої шкідливої речовини, фактичну викинутих в атмосферу від всіх джерел викиду підприємства (т/рік); М^і_ГДВ – гранично допустимий об’єм викиду і-тої шкідливої речовини (т/рік); С^і_ГДК – значення максимально разової ГДК і-тої забруднюючої речовини (мг/м³); ьі – коефіцієнт відносної небезпеки і-тої забруднюючої речовини залежить від небезпечності речовини – для І – 1.7; ІІ – 1.2; ІІІ – 1.0; ІV – 0.9.

Показник перевищення нормативного об’єму скидів шкідливих речовин у водойми (V_в ) - безрозмірний коефіцієнт , який характеризує ступінь перевищення реальних скидів шкідливих речовин у водойми над нормативними рівнями ГДС. Розраховується аналогічно попередньому показнику з врахуванням цінності відповідних водоймищ (рекреаційне, рибогосподарське, виробниче іт.п.)

Показник нормативного об’єму скидів шкідливих речовин у водойми не перевищує реальних скидів і тому V_в = 1

Показник перевищення нормативного обяєму відходів (V_від) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь неревищення реального об"єну вивезення і складування відходів над нормативними.

Цей показник не перевищує , тому V_від = 1

Показник перевищення нормативних рівнів фізичних впливів (V_ф.в.) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує перевищення реальних шкідливих фізичних дій (шум, ультразвук, електромагнітне випромінювання) над нормативними величинами. Цей показник не перевищує , тому V_ф.в=1

5.3 Оцінка реципієнтів шкідливої дії в межах прилеглих територій

Коефіцієнт озеленення зони дії (К_оз) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь озеленення зони дії підприємства. У разі коли зона забруднення перевищує зону дії , цей коефіцієнт характеризує ступінь озеленення зона забруднення.

К_оз = S_д / ( Т_оз + S_д ) ,

де S_д = (П ( г_СЗЗ +V S / П ) ² , якщо S_з ≤ П ( г_СЗЗ +V S / П ) ²

S_д = S_з , якщо S > П ( г_СЗЗ +V S / П ) ²

Коефіцієнт людності ареалу шкідливої дії (К_люд) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь заселеності ареалу шкідливої дії підприємства. Його можна визначити за допомогою формули:

К_люд = (Н_р + Р_п ) / Н_р

де Н_р - нормативна щільність населення приймається 1люд /га ;

Р_п - щільність населення в межах ареалу шкідливої дії підприємства (визначається експериментальним шляхом).

К_люд

Коефіцієнт цінності території в межах ареалу шкідливої дії підприємства (К_тер ) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує природню, суспільну, культурно-історичну, рекреаційну та інші цінності території з межах ареалу дії підприємства. Визначається експертними методом. К_тер = 1

5.4 Комплексна інтегральна оцінка екологічної небезпеки промислового об’єкту

Інтегральний показник екологічної небезпеки підприємства ( R_інт ) -безрозмірний показник, який відображає комплексну інтегральну порівняльну оцінку рівня екологічної небезпеки підприємства з врахуваннях зовнішніх та внутрішніх факторів.

R_інт =К_оз *К_люд*К_тер* S *V_а * V_в * V_від* V_ф.в.* К_н

Оцінка ресурсоспоживання та вартісна оцінка екологічної небезпеки підприємства.

Окремими блоками при оцінці екологічної безпеки на локальному рівні можна виділити показники ресурсоспоживання та еколого-економічні

показники.

Ресурси, які використовує підприємство, можна розділити на дві основні групи : екологічні та енергетичні. Для кожного із ресурсів визначають три показники:

1. Кількість використаного за визначений проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць) ресурсу;

2. Кількість виробленого за цей же період часу ресурсу;

3. Баланс за конкретним ресурсом.

В якості критеріїв вартісної оцінки екологічної безпеки підприємства використовують наступні показники:

1. Сумарні річні платежі за забруднення навколишнього природного середовища в межах встановлених для підприємства лімітів;

2. Сумарні річні понадлімітні екологічні платежі (за понадлімітне забруднення, за аварійні і залпові викиди, екологічні штрафи);

3. Сумарні річні платежі за нормативне використання відповідних ресурсів;

4. Сумарні річні платежі за понад нормативне використання ресурсів.

Порівнюючи перші два показники між собою та два останні - можемо одержати додаткові поправочні коефіцієнти, які характеризують перевищення нормативних показників екологічної безпеки і ресурсоспоживання підприємства уже на основі вартісних еколого-економічних показників.

Отже, маючи вихідні дані можна провести розрахунки відповідно до вказаних вище пунктів.

1,044

М_сум=

М_гдв =

V=

К_оз=

SO=252570, якщо 1000

SO=S_з , якщо 1,044

К_люд.=

К_інт= 0,99*1,08*1*1,044*7,65*2,3*2,4*2,5*400=47136,8

Так як К_інт = 47136,8, що є більше за коефіцієнт нормальної екологічної небезпеки (К_н=4), тому завод по виробництву алюмінію є небезпечним на локальному рівні. Екосистема не збережуться

Розділ VІ. Оцінка екологічної безпеки виробництва на основі аналізу балансу кисню

Проблема дослідження балансу відновлення та споживання атмосферного повітря тісно пов’язана з екологічно. безпекою території локального та регіонального рівнів. ЇЇ важливість і складність обумовлена, як зміною структури промисловості, так і підвищенням ролі екологічного фактора в господарюванні.

Загальна методика розрахунку відновлення – споживання атмосферного кисню запропонована в роботах В. Владімірова (1982, 1990). Згідно цієї методи, для розрахунку балансу відновлення – споживання атмосферного кисню необхідно визначити:

1.  Загальний об’єм відновлення кисню на території, виходячи з характеристик природних і штучних біогеоценозів.

2.  Загальний об’єм споживання атмосферного кисню при викиді забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

3.  Об’єм оптимального споживання кисню.

Об’єм відновлення атмосферного кисню на території визначають, виходячи з об’єму щорічного відтворення і-м рослинними угрупуванням.

Загальний об’єм відтвореного кисню визначається, як сума відтвореного кисню в ценозах за формулою:

П_В = , т/рік,

де П_В – регіональне відтворення кисню; - площа і-го біогеоценозу, км²; Y – щорічне виробництво кисню і-тим рослинним угрупуванням, т/км².

Виробництво кисню рослинним угрупуванням, т/км² наступне:

·  для змішаного лісу – 1000-1500,

·  для ріллі – 500-600,

·  для пасовищ – 400-500,

·  для водної поверхні – 100,

·  для міста – 80-100.

Загальний об’єм відтвореного кисню коректується на коефіцієнт, який визначає ту частину відтвореного кисню, яку можна забрати на потреби промисловості. Відомо, що порядку 60 % всього відтвореного кисню рослинні угрупування використовують на забезпечення своїх біологічних потреб (фактично, ця частина відтвореного кисню не підлягає вилученню), і взагалі за Н. Ф. Реймерсом, 1990, вилучення більше 10 % ресурсів екосистеми обумовлює невідновну її деградацію. Тому, коректовочний коефіцієнт був вибраний 0,04, що характеризує 4 % використання промисловістю відтвореного кисню.

Фактичне споживання кисню розраховують виходячи з об’ємів викидів забруднюючих речовин, які поступають від стаціонарних та пересувних джерел забруднення. Визначають об’єми тих забруднювачів, які зв’язують атмосферний кисень. Основними з них є оксид вуглецю, азоту та сірчистий ангідрид. Перехід від об’ємів забруднювачів до об’ємів спожитого кисню здійснюється за формулами, які залежать від молярних мас забруднювачів речовин. Так, для оксидів вуглецю (по СО) такий перехідний коефіцієнт рівний 0,571, для оксидів азоту (по NО₂) – 0,696, а для сірчистого ангідриду – 0,5.

Об’єм спожитого кисню можна розрахувати за допомогою формули:

П_С = 0,571*V_CО + 0,696 V_NО2 + 0,5 V_SО2

де: V_CО, V_NО2, V_SО2 – сумарні об’єми викидів відповідного оксидів вуглецю, азоту та сірки, від пересувних та стаціонарних джерел забруднення, т/рік.

Баланс відтворення кисню П (т/рік) можна визначити за формулою:

П = 0,04*П_В – П_С, т/рік,

де 0,04 – коефіцієнт, який визначає ту частину відтвореного кисню, яку можна використати для потреб промисловості без нанесення певної шкоди екосистемам регіону; П_В – об’єм відтвореного кисню, т/рік; П_С – об’єм спожитого кисню, т/рік.

Розрахунок

Загальний об’єм відтвореного кисню:

П_в=341,5*2080=710320

Об’єм спожитого кисню можна розраховується:

П_с=0,571*59000+0,696*10000+0,5*90000=92609

Баланс відтворення кисню:

П=0,04*710320-92609=-64196,2

Висновок: Так як баланс кисню вийшов від’ємним то це означає що дане підприємство не використовує велику кількість кисню з навколишнього середовища для своїх потреб.

Оцінка рівня екологічної небезпеки. Регулювання екологічних ситуацій.

При оцінці екологічних ситуацій враховують ряд параметрів, зокрема вид і характер екологічної небезпеки, сформований характер екологічної ситуації, територіальні і часові масштаби їх прояву, динаміку екологічно небезпечних явищ, фактори екологічного ризику тощо.

Більшість цих характеристик ми розглянули в попередній темі, але питання екологічної небезпеки та екологічного ризику залишається відкритим. При зовнішньому впливі на екосистеми або за умови складених несприятливих умов, в них можуть розвиватись різноманітні екологічно небезпечні явища, прояв яких залежить і від сили зовнішнього впливу з врахуванням просторово-часових масштабів цих явищ, і від властивостей системи, і від типу організації систем тощо. Прийнято розрізняти три групи екологічних небезпек, які мають різний прояв і тому являють різну загрозу:

* соціально-екологічної небезпека, яка пов'язана із загрозою
погіршення умов існування людини, зокрема, погіршення показників
стану їх здоров'я та благополуччя, підвищення ризику загрози
здоров'ю і життю людей тощо;

*  біосферно-екологічна небезпека, яка пов'язана із загрозою порушення природної рівноваги, деградацією екосистем, зникненню видів рослин і тварин тощо;

*  ресурсно-екологічна небезпека, яка пов'язана із загрозою погіршення природно-ресурсного потенціалу, деградацією природних ресурсів, втратою ресурсами властивостей відновлення, їх забрудненням тощо.

Отже, всі види екологічних небезпек є взаємопов'язаними, а пріоритет тим чи іншим, при оцінці екологічних ситуацій, віддають в залежності від типу організації систем. В цілому, з точки зору збереження біосфери, основну увагу слід приділяти біосферно-екологічним небезпекам, проте принцип антропоцентризму є, як правило, домінуючим.

Для характеристики цих екологічних небезпек вводять поняття екологічного ризику. Під екологічним ризиком розуміють імовірність виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

Екологічний ризик вимірюється різними величинами:

- можливими натуральними показниками збитку, тобто кількість жертв та зруйнованих об'єктів, величина втраченого врожаю тощо;

- можливими розмірами погіршення якості природних ресурсів, деградації екосистем тощо;

- можливим рівнем забруднення природних середовищ тощо.
Оцінка екологічного ризику, яка носить прогнозний характер,

проводиться трьома основними методами:

•  методом аналогії, тобто порівняння з іншими подібними об'єктами, причому порівняння проводиться за одними параметрами;

•  за статистичними даними на основі подібних явищ, які вже трапились тощо;

• теоретичним шляхом, тобто математичним моделюванням.
Для більшості об'єктів довкілля, розраховується еколого-геологіний ризик (ЕГР), який складається із трьох блокових ризикових індексів, що визначаються шляхом моніторингу, а саме літогеохімічного (ЛГХР), гідрогеологічного (ГГР) та інженерно-геодинамічного (ІГДР): ЕГР = ЛГХР + ГГР + ІГДР.

Літогеохімічний ризик визначається на основі даних про активність даної території, з врахуванням амортизації будівель і споруд за проектний час.

Гідрогеологічний ризик складається із ризику гідро-геодинамічного (зміна кількісних параметрів водотоків) та ризику гідрохімічного (зміна хімічних параметрів вод).

Інженерно-геодинамічний ризик складається із сейсмологічного ризику, інженерно-геологічного, екзогеодинамічного і інженерно-сейсмологічного (сумарний показник). Розрахунок цих параметрів проводять за стандартною методикою.

При аналізі показників еколого-геологічного ризику виділяють дві основні групи критеріїв:

- генетичні, які характеризують фактори-умови довкілля, що
визначаються особливостями формування екосистем;

- енергетичні, які визначають можливості зміни балансу енергії і
пов'язані з ними несприятливими змінами.

Отже, можливість виникнення несприятливих екологічних ситуацій можна оцінити через величину екологічного ризику.

Регулювання екологічних ситуацій проводиться шляхом екологічного менеджменту з врахуванням інформації про стан об'єктів, що підкреслює роль моніторингу довкілля.Дії по регулюванню екологічних ситуацій можуть бути адаптивними, нормативними та активними.

Адаптивні дії напрямлені на оптимізацію господарської діяльності людини до умов навколишнього природного середовища. В цьому випадку особливої ролі відіграє екологічна експертиза проектів, з врахуванням всіх можливих методів захисту довкілля, природоохоронне інспектування і екологічна паспортизація територій, тощо Адаптивні дії реалізуються, як правило, на локальному і регіональному рівнях. Вони передбачають і систему нормативних дій.

Нормативні дії напрямлені на реалізацію вимог екологічних стандартів та екологічних законодавчих актів при організації господарської діяльності людини, в процесах екологічного інспектування та проведення екологічної експертизи тощо. Нормативні дії реалізуються па всіх рівнях від локального до глобального - па державному рівні.

Активні дії передбачають цілеспрямовану зміну навколишнього середовища, наприклад, меліоративні роботи, з мстою попередження несприятливих екологічних ситуацій або покращення умов довкілля. Ці дії реалізуються на локальному рівні і передбачають врахування нормативної екологічної бази та принципів адаптивних дій.

Всі дії щодо регулювання екологічних ситуацій тісно пов'язані між собою і, в свою чергу, з природоохоронною діяльністю, сколого-управлінськими системами, еколого-іпформаціпиими системами тощо.

Висновок

При виконанні курсової роботи була проведена оцінка екологічної безпеки території Харківської області, тобто досліджені небезпечні природні явища, техногенна небезпека, виявлені антропогенні екологічні фактори, які призвели до порушення екологічної безпеки. Рельєф Харківської області різноманітний, з характерною сильною ерозією грунтів. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів грунтів. На ліосовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на карті області виділено 60 видів грунтів. Якщо в загальному про ґрунтовий покрив області, то для неї характерні чорноземи, у північних районах трапляються дернові слабопідзолені грунти.

Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв’язків з Росією, більш міцних, ніж це характерно для інших реґіонів України. Таке положення посилювалося розміщенням району на перетині напрямків масових перевезень вантажів між двома індустріальними велетнями: Донецько-Придніпровським районом України й Центральним районом Росії. Безпосередня близькість Північного Сходу до української металургійної бази сприяла розвитку тут важкого, металомісткого машинобудування. Машинобудування району представлено як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, будівельно-шляхове, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне машинобудування зосереджене в Харкові, де діє завод по виготовленню турбін – один з найбільших в Європі – і завод важких електромашин. Електротехнічне машинобудування розміщено у Полтаві, Конотопі. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці.

На території Харківської області відбуваються більше аварії техногенного характеру, що характерні для її території.

У 4-му розділі було проведено прогнозування наслідків викидів небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах. Провівши розрахунки ми можемо сказати, що аварія яка відбулася на ХНО – має незначні масштаби розповсюдження. Так як К_інт = 47136,8, що є більше за коефіцієнт нормальної екологічної небезпеки (К_н=4), тому завод по виробництву алюмінію є небезпечним на локальному рівні. Екосистема не збережуться. Оцінку екологічної безпеки виробництва на основі аналізу балансу кисню було розраховано в 6-му розділі. Так як баланс кисню вийшов від’ємним то це означає що дане підприємство не використовує велику кількість кисню з навколишнього середовища для своїх потреб.

Отож, проаналізувавши всі фактори, що впливають на екологічну безпеку регіону можна зробити висновок: на території Харківської області стаються надзвичайні ситуації як техногенного так і природного характеру, що створюють певну екологічну небезпеку для населення, також розміщені промислові об’єкти, які створюють загрозу для оточуючого середовища.

Для забезпечення екологічної безпеки даної області необхідно:

-утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення не
обхідних передумов її прискореного зростання;

-впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху розвитку як головного чинника сталого
економічного розвитку;

-здійснення активної аграрної політики;

- будівництво нових і реконструкція діючих потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд, розв'язання проблеми відходів на місцевих і державному рівнях;

- всебічний розвиток екологічної освіти.

Список використаної літератури

1. С.М. Сухарев, С.Ю. Чундак, О.Ю. Сухарева „Основи екології та охорони довкілля” Київ.:-2006р.

2. Географічна енциклопедія України: 2-й т./Г35 Редкол.: ... О. Маринич та ін. – К.: “Українська Радянська Енциклопедія” ім.. М.П. Бажана, 1989. – Т.:1 А – Ж. – 416 с.

3. Коротун І. М., Коротун Л.К. Природні умови і ресурси України. Рівне, 1997 р.

4. Екологічний паспорт Харківської області за 2006 р.

5. Класифікатор Надзвичайних ситуацій в Україні. – К., 1999, 178 с.

6. Методичні вказівки для виконання практичних робіт з курсу “Основи екологічної безпеки територій та акваторій”, 065-82/А. М. Прищепа, Н.М. Вознюк – Рівне: РДТУ, 2000. – 32 с.

7. Фізико-географічне районування України/ Маринич О.М., Пархоменко Г.О. – Український географічний журнал, 2003, №1 - с. 129

8. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. – К.: НІС, 2001. – 312 с.

9. Кондратьев К.Я. Глобальная безопасность и ее екологический компонент // Язв. ВГО. – Т. 122. – Вып. 3. – 1990 – С. 212-220.

11. www.harkiv.ua

12. Екологічне право : Особлива частина / За ред. В.І.Андрейцева.-К.: Вид-во ,,Істина’’,2001.-543с