Навигация
Основні механізми економічного регулювання природокористування
51919
знаков
4
таблицы
2
изображения
2.2 Основні механізми економічного регулювання природокористування
Розглянемо два види економічного механізму природокористування : механізм відшкодування збитків та механізм запобігання їм.
Механізм відшкодування збитків. Виникають при техногенних і природних катастрофах, мають забезпечувати проведення оцінки збитків, потреби у компенсаційних ресурсах та відшкодування витрат. При цьому варто розрізняти дві форми збитку – нанесений і відшкодований. Важливим засобом компенсацій є система страхування.
Механізм запобігання збиткам. Ці механізми мають забезпечувати: правовий та економічний захист діяльності запобігання збиткам; правову й економічну відповідальність за збільшення величини ризику; зацікавленість суб’єктів господарювання й управління у запобіганні ризику. Даний механізм має заходи як економічного, так і адміністративного характеру. Його складові можна умовно об’єднати у п’ять груп.
Перша група механізмів пов’язана зі зміною структури народного господарства на користь тих галузей, які задовольняли б потреби людини при значному скороченні питомої ваги військово-промислового комплексу. Перехід на випуск цивільної продукції дозволить інтегрувати військово-промисловий комплекс в економіку, працювати на людину, і сприятиме вивільненню значної кількості ресурсів і технічному переозброєнню відсталих галузей промисловості. Важливим напрямом підвищення рівня екологічної безпеки є також усунення структурних диспропорцій на користь переробних галузей, зокрема, виробництв з переробних відходів вторинних ресурсів.
Друга група складається з механізмів, які мають сприяти зниженню аварій. До них передусім відносять платні квоти за ризик, що дозволяє створити ринок квот і підтримувати мінімальний рівень ризику в цілому по регіону.
Третя група механізмів вимагає зміни і вдосконалення технічної бази, відновлення обладнання, впровадження нових технологій та інформаційних систем.
Четверта група покликана розширити ринок кваліфікованих кадрів і реорганізовувати систему перепідготовки працівників.
П’ята група механізмів спрямована на стимулювання інвестицій, які запобігали б збиткам, за допомогою податкової політики.
Крім того, в самому загальному вигляді можна виділяти три типи економічних механізмів природокористування.
Перший тип – м’який або „ наздогоняючий ” механізм. Це ліберальний в економічному відношенні механізм. Він ставить самі загальні обмежуючі економічні рамки для розвитку галузей та секторів, практично не гальмуючи його. Даний тип економічного механізму направлений , головним чином на ліквідацію негативних екологічних наслідків, він слабо впливає на темпи та масштабі розвитку. Саме такий тип механізму природокористування властивий техногенному типу розвитку економіки. Він направлений, головним чином, на боротьбу з негативними екологічними наслідками економічного розвитку, а не з причинами їх виникнення.
Другий тип – стимулюючий розвиток еколого збалансований та природоохоронних виробництв і видів діяльності. Ведуче місце в функціонуванні такого механізму природокористування відіграють ринкові інструменти. Він сприяє зростанню виробництва на базі нових технологій, дозволяє покращити використання та охорону природних ресурсів. Прикладом такого механізму може стати створення сприятливого середовища для розвитку біологічного сільського господарства.
Третій тип екологічного механізму природокористування можна охарактеризувати як жорстокий або „підкоряючий”. Цей механізм використовує адміністративні і ринкові інструменти та через жорстоку правову, податкову, кредитну, штрафну політики практично подавляє розвиток окремих галузей та комплексів.
Це види і типи економічного механізму природокористування. Серед елементів такого механізму можна назвати такі: плата за природокористування, торгівля ліцензіями, екологічне страхування та інші. При чому ці елементи механізму розвинуті і реалізовані не однаковою мірою.[11]
На сьогодні економічний механізм екологічного управління оперує переважно групою таких регуляторів, які змушують товаровиробників обмежувати свою природо руйнівну діяльність згідно вимогам нормативних актів, постанов і законів. Але не спонукає до впровадження екологічно безпечних способів введення господарства, сковує природозберігаючу діяльність, застосування інноваційну екологозорієнтованих технологій, що призводить до погіршення якості довкілля.
В існуючий системі економічного механізму фактично не функціонують механізми кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цінового заохочення. Не набули необхідного розвитку механізми надання субсидій на формування екологічної інфраструктури, зеленої індустрії національного ринку екологічних послуг, в тому числі екологічний аудит та екологічне страхування.
Таким чином, до негативних рис функціонування економічного механізму природокористування на сьогодні можна віднести такі:
1) надто тривале формування, що не відповідає еколого-економічним потребам національного господарства і таким чином гальмування розв’язання багатьох проблем, які мають тенденцію до загострення в умовах переходу до сталого розвитку (екологічна модернізація основних фондів, ресурсозбереження, екологізація суспільного відтворення);
2) відсутність комплексності, нерівномірність формування підсистеми (елементів), що таким чином знижує так би мовити „коефіцієнт корисної дії” цього механізму.[10]
Крім того, даний економічний механізм характеризується негнучкістю свого інструментарію, не конструктивністю щодо подолання суперечностей взаємодії суспільства з навколишнім середовищем.
З огляду на тактику подальшої розбудови механізму раціоналізації природокористування випливає, що:
- економічний механізм економічного регулювання, як і будь-який механізм господарювання, можна вдосконалювати лише шляхом змінювання конкретних форм відносин (прибутку, ціни, кредиту, податків тощо), тобто поліпшувати притаманний його інструментарій – методи стимулювання раціонального використання природних ресурсів, системи оподаткування, фінансування і кредитування природоохоронних заходів, систему санкцій за природо руйнівне господарювання тощо;
- впливаючи на конкретні форми економічних відносин, змінюючи їх у межах, що визначаються закономірностями функціонування, рівнем розвитку відносин щодо природокористування в бажаному напрямі, створювати ефективний, дійовий механізм екологічного регулювання.
Отже, якщо оцінювати існуючий економічний механізм природокористування за критерієм екологічної доцільності й поліпшення якості довкілля, то доведеться констатувати його неефективність щодо розв’язання проблеми збереження навколишнього природного середовища та неспроможність забезпечити екологічно сприятливі умови господарювання чи бути засобом переходу до сталого екологозрівноваженого розвитку економіки країни.
Таким чином, сутністю економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є і має бути свідоме регулювання процесів розв’язання еколого-економічних суперечностей через застосування певних соціально-економічних заходів, методів, інструментів.
Ідеться про необхідність формування і реалізації такого економічного механізму екологічного регулювання в Україні, який би гнучко й ефективно впроваджував екологічну складову в ринкову модель розвитку національного господарства. Адже, з точки зору концепції стійкого розвитку, використання економічного механізму у природоохоронній роботі сприяє розвитку інноваційних технологій, змушує забруднювачів використовувати більш екологічно чисті або створювати нові технології.
І повертаючись до початку, де говорилось про зацікавленість підприємств. Підприємства, що прийняло до уваги цю концепцію, ефективно використовують більш досконалі виробничі процеси, підвищують тим самим продуктивність, зменшують витрати на виконання екологічних вимог та найкращим чином використовують можливість ринку, а відтак отримують значні переваги у конкретній боротьбі.
Висновки
Охорона навколишнього природного середовища – це комплекс державних і суспільних заходів щодо збереження природних ресурсів, завданням яких є запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище і порушення динамічної рівноваги в природі. Проблема забруднення навколишнього природного середовища є глобальною, тому важливо знайти рівновагу між функцією попередження деградації природного середовища та функцією ліквідації наслідків деградації.
Управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища є частиною системи управління народним господарством.
Управління природоохоронною діяльністю можливе лише при координації діяльності підприємств регіону, єдності всієї системи заходів, спрямованих на мінімізацію забруднення. З метою максимального використання регіональних методів управління природоохоронними заходами, які повинні забезпечувати галузеву спеціалізацію робіт з охорони природи, потрібне вдосконалення всієї системи управління охороною природи.
Основи екологічного регулювання вводяться в дію законами про охорону навколишнього середовища.
Механізми прямого екологічного регулювання є гнучкими, тобто дають можливість диференційовано підходити до об’єкта регулювання й різних екологічних ситуацій, а також до визначення міри жорсткості регулювання. Ці механізми не включають, а навпаки, передбачають надання державної допомоги підприємствам, зокрема на технічне переозброєння. Це дає задовільні результати щодо головного критерію економічної ефективності регулювання – величини питомих витрат для скорочення викидів. У реальній практиці екологічного регулювання країн Заходу величина державного стимулювання досягає за найскромнішими оцінками 0,1 % ВВП.
В Україні поліпшення стану природного середовища та використання природних ресурсів можливе тільки за умови державної підтримки та регулювання цих процесів, особливо в процесі формування ринкових відносин, економічної свободи й безвідповідальності господарських структур та правового нігілізму, який поки що панує у свідомості підприємців.
В Україні існує система органів управління в галузі охорони навколишнього середовища – це юридично самостійні державні, самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультаційні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.
Фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ і організацій, позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
На базі чинного в Україні природоохоронного, податкового та бюджетного законодавства сформовано фінансово-економічний механізм природокористування, який містить як запровадження зборів за природні ресурси, надання пільг при оподаткуванні, так і систему фінансового забезпечення природоохоронних заходів.
Система регулювання природокористуванням в Україні потерпає від дефіциту фінансових ресурсів. Водночас нестача фінансових ресурсів – явище, притаманне ринковим відносинам. Через те основна ставка має бути зроблена на вдосконалення інноваційних фінансових технологій та інструментів і їх впровадження за допомогою ринкових механізмів.
Організаційна структура регулювання природокористуванням потребує суттєвого розвитку, а впровадження фінансових інструментів у цій галузі мають бути підконтрольні державі.
Отже, виникає питання: як діяти у сфері екології на сучасному етапі, зважаючи на гостроту економічної кризи і потребу в проведенні докорінних соціально-екологічних реформ?
Тут є можливими два варіанти. Перший – дещо модернізувати та вдосконалити існуючу систему управління, а другий – створити принципово нову систему управління й регулювання в сфері природокористування та природоохорони, яка б повною мірою включала й ринкові механізми. Другий варіант має низку істотних переваг, бо саме ринок можна з успіхом використати для обмеження руйнівної дії суспільства на навколишнє середовище, застосовуючи гнучку систему товарно-грошових відносин. Досвід країн з ринковою економікою переконує, що ринкові механізми за належного державного контролю за дотриманням вимог екологічного законодавства забезпечать сприятливіші умови для природо - та ресурсозбереження, застосування еколого безпечних технологій і методів господарювання тощо, ніж жорстке планово-адміністративне регулювання.
Список використаних джерел
1. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ Е.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000, 316 с.
2. Доннік Т.С. Економічний механізм стимулювання в системі раціонального використання природних ресурсів// Вісник СНАУ, серія “Економіка і менеджмент”, випуск 3-4,2004, с 40-43
3. Дунда С.П. Формування системи управління охороною навколишнього природного середовища на регіональному рівні//Економіка АПК, 2005, № 2, с 51-53
4. Кашенко О.Л. Соціально-економічні фонди та форми екологічних інвестицій// Агроінком, 1999, № 6-7, с 36-38
5. Кашенко О.Л. Фінансові аспекти екологічних платежів// Фінанси України, 2001, № 1, с 36-38
6. Коренюк П.І. Фінансові проблеми економіки природокористування в аграрному секторі України// Фінанси України, 2005, № 1, с 132-136
7. Купінець Л., Харічков С. Екологічний фактор у нормативно-правовому регулюванні міжнародної торгівлі// Економіка України, 2005, № 2, с 71-78
8. Лазор О., Загвойська Л. Еколого-економічні підходи до реалізації екологічної політики// Економіка України, 2002, № 12, с 76-79
9. Паламарчук М.М., Закорчевна Н.Б. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів у сільському господарстві// Економіка АПК, 2000, № 10, с 21-25
10. Пінчук Н.М. Економічний механізм стимулювання в системі раціонального використання природних ресурсів// Вісник СНАУ, серія “Економіка і менеджмент”, випуск 3-4, 2004, с 40-43
11. Степанова Є.В. Проблеми вдосконалення системи платежів та податків в сфері природокористування// Вісник Сумського державного аграрного університету, 2001, № 2, с 84-86
12. Юргутіс І.А. Екологічний менеджмент і його вплив на поліпшення екологічної ситуації в Україні// економіка АПК, 2003, № 6, с 44-4
Похожие работы
... екоконтролінгу повинен стати екологічний аудит, як ефективний засіб регулювання відносин виробництва з навколишнім природним середовищем. РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОГО ОБЛІКУ ТА ЕКОКОНТРОЛІНГУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ 2.1 Вплив рівня забруднення навколишнього середовища регіону на сільськогосподарське виробництво Навколишнє середовище є необхі ...
... речовини, викиди поживних елементів, подібних до стоку добрив; осідання кислотних опадів, хвороботворні організми. Все це призводить до погіршення якості води і деградації водних ресурсів. Комплексна екологічна оцінка стану річок басейнів Дніпра за методикою, яка розроблена Українським НДІ водогосподарсько-екологічних проблем, показала, що немає жодного басейну, стан котрого можна було б класифі ...
... ї моделі економіки і способів її побудови; на визначенні пріоритетних цінностей та економічного порядку, який повинен забезпечувати реалізацію цієї моделі. Тому розроблення філософії взаємодії держави і ринку передбачає дослідження багатогранності цього процесу, урахування впливу інституційного середовища на конкретну модель економіки. Без визначення цілей, цінностей у суспільстві неможливо ...
... ї думки. Панівні державні ідеології Давнього Сходу ґрунтувалися на основі релігійно-міфологічних, моральних доктрин [3, с. 50]. Узагальнюючи ці ідеології, можна дійти висновку, що сутність держави за давньосхідною традицією полягала у її божественному, надприродному походженні, а разом із тим – і в божественному характері державної влади. Класичними прикладами рабовласницьких держав історико- ...
0 комментариев