Навигация
5. Ремісники
Ремісники в царсько-храмовому господарстві об'єднувалися в робочі загони, працювали під наглядом майстрів, несли колективну відповідальність за виконання кожним декадної, місячної чи річної норми виробітку. Начальники царських майстерень мали щодекадний вихідний, жили в достатку, деякі з них навіть будували для себе гробниці. Прості ремісники працювали без вихідних і жили в матеріальній скруті.
У період Нового царства посилювалося майнове розшарування, суспільство досягло апогею бюрократизації. Країна, стала по суті єдиним державним господарським комплексом, у ній навіть храмові господарства контролювала царська адміністрація. Вони були особливою формою державного майна. Держава регулювала кількісний склад і соціальну структуру громадських служб і закладів за допомогою нарядів та регулярних переписів населення й майна. Під час таких переписів чиновники встановлювали розмір податку для кожного господарства і визначали професію кожного єгиптянина. Інституту громадянства в Єгипті не було.
Така система суспільного виробництва була характерна і для наступних періодів розвитку Стародавнього Єгипту. Проте в ній відбувалися й певні зміни. Так, якщо в добу будівництва пірамід селяни несли колективну відповідальність за сплату державі зернового податку, то тепер - індивідуальну, увесь хліб, зібраний із селянських наділів, йшов у державні засіки, селянину ж потім виділяли певну пайку сільськогосподарської продукції.
Висновок
Специфіка географічного положення Стародавнього Єгипту визначила основу основ економічного життя стародавніх єгиптян - іригаційне землеробство. Воно залишалося високоефективним навіть в періоди занепаду держави та характерним переважно для розвитку зернового господарства. Єгиптяни створювали просту, надійну басейнову систему іригації, яка довгий період зберігала воду на полях, протягом якого зернові культури проростали і дозрівали. Згодом вони винайшли ніломір, шадуф і колесо сакіє, що давало змогу інтенсивно освоювати високі поля.
В Стародавньому Єгипті завдяки іригаційній системі був високий валовий збір зернових культур. Вирощувались: ячмінь, сорго, пшениця - емер, часник, огірки та льон. Розвивалося садівництво та виноградарство.
Перші піраміди почали будуватися у XVIII ст. до н.е. На їх побудову витрачалася велика кількість будівельних матеріалів та коштів.
Основним багатством Стародавнього Єгипту вважалися худоба й домашня птиця. Єгиптяни вирощували курей, качок, гусей. Займалися бджільництвом та тримали коней. У цілому сільське господарство Стародавнього Єгипту розвивалося досить ефективно і повністю залежало від стану іригаційного будівництва в країні.
Єгиптяни досягли особливих успіхів у розвитку таких ремесел, як: столярство, каменярство, будівництво, суднобудування. В епоху Середнього царства вони будували надійні вітрильні та веслові судна. Пізніше почали освоювати бронзове виробництво. В епоху Нового царства в країні відбувався найвищий господарський розквіт. В цей період найшвидше почали розвиватися ремесла, виникла нові методи обробки золота, з’явилися перші вироби із заліза.
У період Стародавнього царства була примітивна обмінна торгівля. На свої ювелірні вироби, мед, тканини, ароматні олії, алебастровий посуд тощо єгиптяни вимінювали: мідь, бронзу, коней, бивні слона, хутра, пахощі тощо.
Майже увесь період існування Стародавнього Єгипту його економіка залишалася натуральною. Товарного виробництва в країні не було, збували не товар, а надлишок продукції, виготовленої для власних потреб. І лише в І тис. почали розвиватися товарно-грошові відносини. Виникає одиниця вартості - дебен. Розвитку торгівлі сприяли зв’язки з Грецією. А торгівля в свою чергу сприяла розвиткові мореплавства.
В Єгипті функціонувало велике багатогалузеве царське господарство. Фараону належали великі маєтки, значну частину яких він роздавав своїм вельможам у службове користування разом із селянами, зобов'язаними працювати на них. Частина вельмож обзаводилися власним господарством. Храми також були власниками землі.
Працівників фараонів, вельмож і храмів називали меретами, які виконували норми виробітку. В епоху Стародавнього царства в Єгипті були робітники, яких називали баку, їх використовували виключно в домашніх господарствах. Проте вони могли одружитися з вільною єгиптянкою, свідчити в суді проти свого пана, користуватися й вільно розпоряджатися майном, у тому числі землею. Майже все трудове населення всіх професій Єгипту доби Середнього царства становило царських хемуу, яке працювало на царя, храми та вельмож. Незначна частина селян були вільними. Була також незначна частина рабів, яких використовували в основному на роботах з обслуговування іригаційних систем.
Майнове розшарування посилюється в період Нового царства. Країна стала єдиним державним господарським комплексом. Царська адміністрація контролює храмові господарства. Держава регулювала кількісний склад і соціальну структуру громадських служб і закладів за допомогою нарядів та регулярних переписів населення й майна. Під час яких, чиновники встановлювали розмір податку для кожного господарства і визначали професію кожного єгиптянина. Інституту громадянства в Єгипті не було.
Єгипетські наука, мистецтво стали великим вкладом в світову скарбницю.
Література
1. Джохансон Д. Історики рода человеческого. - Москва, - 1984.
2. Кадеев В.И., Сорочан С.Б. Экономические связи античных городов Северного Причорноморья в І в. до н.э. - V в. Нашей эры. - Харьков, - 1989.
3. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія. Навчальний посібник. - Київ, - 2004. - 499 с.
4. Поляка Г.Б., Марковой А.Н. История мировой економики. - Москва, - 1999. - 727 с.
Похожие работы
... і повністю залежало від стану іригаційного будівництва в країні. Іригаційне землеробство об”єднувало єгиптян в монолітний трудовий колектив під егідою сильної монархії. 2. Розвиток ремесел в Стародавньому Єгипті Досить розвиненим було ремесло. Особливих успіхів єгиптяни досягли у таких галузях ремесла, як столярство, каменярство, чинбарство, будівництво, суднобудування, гончарство, ткацтво ...
... гроші. Швидко розвивалися мореплавство і кораблебудування. Грецькі малоазіатські міста Мілет, Коринф та ряд інших стали великими центрами середземноморської торгівлі. Бурхливий розвиток ремесла, торгівлі, сільського господарства змінив економічний базис Греції, її суспільний уклад. У сільському господарстві та ремеслі дедалі більше використовується праця рабів. Суспільство розпалося на два стани ...
... ією фараонів”. У релігійному житті країни все повернулося на круги своя - знеславлений фараоном-реформатором Амон знову очолив староєгипетський пантеон. Особливе місце в релігійно-міфологічній культурі стародавніх єгиптян посідав цикл міфів і ритуалів, пов'язаних з богом підземного царства Озірісом. Центральне святилище Озіріса містилося в Абідосі, проте його культ вшановувався в усіх єгипетських ...
... івля Н еможливо представити суспільство, в якому були відсутні б у якому-небудь виді економічні відносини. Не є отут виключенням і таке високорозвинене суспільство як давньоєгипетське. У Стародавнім Царстві грошей як таких не існувало, усі платежі проводилися натурою. Ця ж система існувала і на дуже високому соціальному рівні. Великі чиновники витягали доход з того майна, яким вони або волод ...
0 комментариев