Навигация
Шляхи вирішення і механізми профілактики економічних криз
75355
знаков
11
таблиц
3
изображения
5. Шляхи вирішення і механізми профілактики економічних криз
Антициклічне регулювання економіки - це свідомі й цілеспрямовані дії держави й, частково, могутніх корпорацій і наднаціональних органів на промисловий цикл із метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури й темпів економічного росту. Найважливіша роль у цьому регулюванні належить державі.
В основі антициклічного регулювання лежить антикризове регулювання. Теоретично обґрунтував необхідність антикризового регулювання Дж. Кейнс. Після другої світової війни в більшості розвинених країн світу були розширені антикризові міри держави, а також доповнені певними антициклічними коштами відносно зм'якшення циклічних коливань. Зокрема, антикризові міри були розширені за рахунок збільшення державних закупівель товарів і послуг, стимулювання житлового будівництва (держава страхує й гарантує одержання кредитів на житлове будівництво, регулює строки погашення кредитів, розмір відсотка й т.д.), проведення політики прискореної амортизації, надання податкових знижок при встановленні нового обладнання, зниження податків на прибуток корпорацій і ін. Узагальнюючим показником впливу держави на економічний цикл є частка державних видатків у ВВП і, насамперед, державні закупівлі товарів і послуг. У середині 90-х рр. частка державних видатків у ВВП становила в Японії близько 35, а у Швеції - більше 70 %.
Особливості антициклічного регулювання значною мірою обумовлені домінуванням в економіці монополій. Э.Чемберлін цілком переконливо довів, що навіть при відсутності угод (усної або письмових) ціни на олігополистичному ринку вище, ніж на конкурентному, а обсяг виробництва нижче. Э.Чемберлін і інші західні вчені справедливо вказували на відсутність гнучкості цін, їхньої рухливості в порівнянні з періодом вільної конкуренції. Якщо раніше ціни під час економічної кризи різко знижувалися, то в умовах панування колективних монополій вони залишаються незмінними або навіть ростуть. Це обумовлено тим, що олігополії скорочують обсяги виробництва з метою недопущення надвиробництва товарів і зниження цін.
Цієї негативної тенденції може протистояти тільки діяльність держави по стимулюванню грошового попиту за допомогою відповідної грошово-кредитної політики. Цей метод активно використався в післявоєнний період і сприяв скороченню глибини й тривалості економічних криз. Темпи збільшення грошової маси, як правило, були більше високими, чим їх рекомендували монетаристи. Разом з тим, значне збільшення грошової маси, поряд з дією інших факторів, наприклад, різким підвищенням цін на нафту в період енергетичної кризи, привело наприкінці 60-х - на початку 70-х рр. до посилання інфляційних тенденцій, і темпи росту цін у середині 70-х рр. становили більше 10 %.
3 огляду на це, в 80-х рр. уряд почав обмежувати темпи росту грошової маси, проводити політикові «дорогих грошей». Засобом досягнення цієї мети стало здійснення твердої кредитно - грошової політики. Зокрема, у період високої економічної активності держава значно підвищує норму відсотка, що викликає подорожчання кредиту. Під час депресії й кризи держава збільшує резервну норму (нормативи обов'язкових відрахувань комерційних банків урезерви), знижує ставку відсотка й здешевлює кредит. Це обумовлено тим, що встановлена центральним державним банком норма відсотка впливає на його розмір, по якому банки дають кредит своїм клієнтам. Комерційні банки в США приблизно 20 % своїх активів зобов'язані зберігати у вигляді касового резерву в Центральному банку. Тому розширення кредитів залежить від величини приросту банківських пасивів, а комерційний відсоток, по якому банки дають кредит клієнтам, - від дисконтної ставки відсотка (яка є нижньою границею ефективності надання кредитів федеральною резервною системою). У ФРН Федеральний банк установлює для кожного кредитного інституту ліміти переоблікованих векселів, що обмежує обсяги кредитів під облік векселів, надаваних кожному банку. Це, у свою чергу, впливає на обсяг грошової маси.
Перевага методу антициклічного регулювання в тім, що його можна застосовувати дуже оперативно, не приймаючи відповідного закону. Важливо лише точно визначити час підвищення або зниження процентної ставки.
3 метою розширення сукупного попиту у фазах кризи й депресії держава проводить політикові «дешевих грошей», знижує ставки податків на прибуток, заробітну плату, надає пільги за умови прискореного списання вартості основних фондів, що є коштами стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень у державний сектор, насамперед, у галузі економічної й соціальної інфраструктури (сферу транспорту й транспортного будівництва, електро-, газо- і водопостачання, житлове будівництво, атомну енергетику й ін.) Так, у США з майже 43 тис. миль між штатної системи швидкісних автомагістралей щорічно стають непридатними близько 2 тис. миль, які необхідно ремонтувати за рахунок державного бюджету. В 1948-1949 р., щоб зменшити глибину економічної кризи, держава збільшила обсяг інвестицій удвічі (у порівнянні з 1946 р.). Однак у наступний період обсяг державних капіталовкладень у багатьох розвинених країнах миру поступово скорочувався. Так, їхня частина у ВНП за період 1970-1985 р. знизилася, %: у ФРН - з 6,1 до 3,9, у Франції - з 4,2 до 3,0, у Великобританії - з 5,0 до 2,4, у країнах з 5,0 до 4,0.
У фазі підйому держава збільшує податки, процентні ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих капіталовкладень, що гальмує процес надмірного «перегріву» економіки, послабляє протиріччя між виробництвом і споживанням, згладжує різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої. При цьому між вживанням заходів в області кредитно-грошової політики й одержанням певного результату проходить тривалий проміжок часу. По оцінці західних учених, цей тимчасовий лаг в умовах циклічного спаду становить від 5 до 20 місяців, а в період підйому – 10 - 24 місяця. 3 найбільшим запізненням діють методи податкового регулювання, що значною мірою обумовлено тривалістю законотворчого процесу, тому винятково важливо мати чіткий економічний прогноз механізму протікання економічного циклу.
Антициклічне й антикризове регулювання здійснюється економічними, правовими й адміністративними методами.
Антициклічне регулювання з боку олігополії здійснюється за допомогою вироблення ними погодженої політики, виконання державних програм і ін. У той же час їхньої дії нерідко суперечать політиці держави в цій сфері. Наднаціональнї органи в країнах ЄС проводять значною мірою уніфіковану промислову, структурну, податкову, амортизаційну й іншу форми політики, що є важливим чинником антициклічного регулювання, синхронізації економічного циклу.
Антициклічне регулювання в сучасних умовах також обумовлюють значні розходження між сучасними економічними кризами (у післявоєнний період) і кризами ХІХ в. Суть розходжень полягає в наступному: 1) сучасні кризи менш глибокі, але відбуваються частіше; 2) на відміну від криз у минулому, коли мало місце надвиробництво товарів, сучасні кризи характеризуються надвиробництвом основного капіталу (у формі простою значної частини виробничих потужностей); 3) якщо під час криз уминулому відбувалося різке зниження цін, у сучасних умовах воно, як правило, відсутній; 4) сучасні екологічні цикли характеризуються менш тривалим періодом проходження фаз властиво кризи й депресії, і відповідним збільшенням фаз пожвавлення й підйому; 5) на відміну від стихійного характеру криз у минулому, економічні кризи, механізм їхнього протікання усе більше піддаються регулюванню; 6) у сучасних умовах спостерігається синхронізація економічного циклу, насамперед, фінансових криз. Свідоцтвом останнього є фінансова криза в Японії й Південній Кореї, що вибухнула наприкінці 1997 р. 3 метою його локалізації, недопущення його розростання МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї безпрецедентний за всю історію свого існування кредит у сумі 47 млрд. діл.
Механізми профілактики економічних криз:
1. Фінансово-економічна криза, утримуванням якого став ріст безнадійної дебіторської й кредиторської заборгованості фінансових центрів, сутністю - зниження матеріально - речовинного забезпечення грошової маси, а наслідком перехід від економічного росту до занепаду, розвивається як реакція на неадекватність координації господарських відносин принципам закону економічного росту;
2. Механізми профілактики фінансово-економічної кризи повинні відповідати трьом основним принципам закону економічного росту:
2.1. Безумовна матеріально-речовинна капіталізація тієї контрольованої частини доходу конкретного капіталу, що відповідає перевищенню його продуктивності над середньою;
2.2. Забезпечення орієнтованого прямого перетікання капіталів убік максимальної продуктивності при ціновій нормалізації доходів, контрольованих кожним конкретним капіталом;
2.3. Економізація ієрархії влади, реалізованої в ході трансформації капіталу;
3. Практична реалізація механізмів профілактики фінансово-економічних криз зводиться:
3.1. До поповнення інституціональних правил і умов, що координують господарські відносини, обов'язковим і постійним контролем дотримання відповідності господарських угод принципам закону економічного розвитку;
3.2. До поповнення ринкового механізму такими процедурами визначення ціни предмета угоди, які б зафіксували капіталізацію частини доходу продавця (покупця) і необхідне пряме перетікання капіталу між ними, виходячи з оцінки продуктивності капіталу, що представляє кожним з них;
3.3. До забезпечення доступу кожного власника капіталу до стандартної й об'єктивної процедури оцінки ефективності управлінських дій ієрархічно впорядкованої адміністрації організації;
4. Запропоновані в даній роботі форми й розрахункові прийоми дотримання умов практичної реалізації механізмів профілактики фінансово-економічної кризи передбачають і забезпечують:
4.1. Структуризацію ціни предмета угоди, виходячи з його вартості, певної продавцем традиційним порядком, у вигляді двох складові ціни:
а) обсяг прямого перетікання капіталу (у грошовій формі) з фонду розвитку виробництва (резервного капіталу) учасника угоди з меншою продуктивністю капіталу до фонду розвитку виробництва (резервний капітал) учасника з більшою продуктивністю капіталу;
б) нормалізована ринкова ціна предмета угоди, скоректована на обсяг прямого перетікання капіталу;
4.2. Здійснення на основі бази даних регулярного моніторингу головних показників ефективності управлінських дій посадових осіб, виходячи з мінімуму достовірних відомостей, уже використовуваних, як правило, при веденні нормального бухгалтерського обліку в організації;
5. Теоретична строгість і математична інтерпретації запропонованих розробок дозволяють сподіватися на високу ефективність практичного використання механізмів профілактики фінансово-економічних криз. До того ж, потенціал розглянутих механізмів економічного росту забезпечує безліч "побічних" ефектів, серед яких:
а) рішення проблеми прогресивного ціноутворення через поступову ліквідацію цінових ножиців на продукцію галузей народного господарства;
б) рішення проблеми без інфляційної грошової емісії через обов’язкове створення у всіх суб'єктів господарювання обов'язкових фондів розвитку (резервних фондів), спочатку формованих емісійним кредитом під мінімальний (символічний) відсоток, і на цій основі поступову ліквідацію проблеми неплатежів;
в) рішення проблеми інвестування сектора реальної економіки ( причому винятково за рахунок вітчизняних інвесторів) по найбільш пріоритетним (з позицій продуктивності капіталу) напрямкам виробництва й створених реального захисту національного виробника.
Висновок
В даній курсовій роботі було ретельно відібрано достовірну й правдиву інформацію, яка точно характеризує даний розділ економічної теорії.
В цій роботу було дано конкретні відповіді на конкретні запитання, а саме, що економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, в остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.
Існує багато видів економічних криз (більшість з них наведена вище в роботі) і на мою думку ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть з'являтися нові види криз, але разом з цим - і нові методи їх вирішення.
Тема економічної кризи цікава, думаю не тільки мені. Вона буде актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю. При амплітуді коливань більше нуля - це вже цикл.
Коли спостерігаєш, як назрівають і відбуваються кризи в країнах - лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимоволі замислюєшся, що навіть такі багаті країни, стільки фахівців, що мають, засобів, впливу дотепер не можуть уникнути криз.
Також в ході виконання роботи я дізнався, що в Україні також були економічні спади і підйоми.
Основними ознаками, властиві економічній кризі України, були:
1. Катастрофічний спад виробництва і його низька ефективність.
2. Криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства, включаючи банківську систему.
3. Криза фондового ринку.
4. Криза державних платежів і державних фінансів в цілому.
5. Криза банківської системи.
6. Криза фінансів підприємств.
7. "Галопуюча" інфляція:
7.1 Фактична девальвація гривни.
7.2. Зростання реальних цін на імпортні товари.
7.3.Зниження купівельної спроможності населення унаслідок зростання цін без відповідного зростання заробітної платні.
7.4. Зростання безробіття.
8. Криміналізація економіки.
8.1. "Тінізація" економіки.
8.2. Витік грошових коштів українського походження за межу.
8.3. Корупція.
9. "Витік мізків".
Список використаної літератури:
1. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. – К.: Таксон, 1996.
2. Економічна теорія. Николаева Л.А., Черная И.П. М.,2000г
3. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. – Тернопіль, Астон, 1997.
4. Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2–х част. – Тернопіль, Астон, 1997
5. "Економіка" под ред. А. Булатова, 1997, с.374-377.
6. www.ukrreferat.com/
7. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995
8. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002
9. Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 1999
10. Фиглер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Экономика. – М., Дело, 199
11. Ролионова И. Макроэкономические факторы дефицита бюджета вУкраuне. // Экономика Украины . 1998.
12. Національна доктрина економічних трансформацій в Україні.// Профспілки України.-- 2002.- №2.- С.З
13. Экономическая теория. Николаева A., Черная и.П. М.,2000г
14. Антикризисное управление:Учебник/ Под ред. Э. М.Короткова. ИНФА-М, 2000. - 432 с.
15. Игольников А. Г. « Особенности формирования экономического кризиса в Украине и пути выхода из него// 'Экономические проблемы стабильности Украины. 2001 . с. 37-44.
16. Управління економічними реформами в Україні. Під ред. / Ігольников А.Г. 2002
17. Основи економічної теорії: політехнічний аспект. – Підручник / За ред. Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, – К.: Вища школа, 1997
18. Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров: 1996,
19. www.refine.org.ua
20. www.dvoek.net.ua
21. Дж.М. Кейнс «Обшая теория занятости, процента и денег», с.312
22. www.edu.meta.ua
23. www.readbookz.com
24. Экономический кризис в Украине и финансовая помощь Запада. // Мировая экономика и международные отношения.-.- №3.-С.65
Похожие работы
... для роботи за кордоном. Ліцензію надають лише тим організаціям, які мають необхідні знання, досвід роботи, міжнародні зв'язки й можуть нести відповідальність (юридичну, матеріальну) за свої дії. Процес регулювання міжнародної міграції робочої сили окремими країнами в сучасних умовах відбувається на підставі правових норм і правил, зафіксованих у документах міжнародних організацій, насамперед ...
... ії держави. Така система не могла врахувати індивідуальні розходження в праці і фактично представляла зрівняльний розподіл, що вбивало всякі стимули до високопродуктивної праці. Марксистська концепція типу економічної системи виходить з того, що суспільство у своєму розвитку проходить п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, комуністичну. ...
... 70 відсотків усіх капіталовкладень та всіх фінансових операцій світу. 124 Суть і ознаки змішаної економічної системи. Приватний, акціонерний і державний сектори економіки. Невизначеність шляхів подальшого політичного та економічного розвитку є основною причиною відсутності у багатьох країн чітко окреслених схем входження до регіональних і світових господарських структур. Національна економіка ...
... в) узгодження національного господарського механізму з наднаціональним. Про ці проблеми буде сказано в одній із наступних тем. Названі вище основні економічні функції держави (у т. ч. підфункції) можна представити як зростаючу роль держави як власника, кредитора, банкіра, продавця, покупця, виробника, споживача, боржника (пов'язану з існуванням державного боргу), організатора, центрального ...
0 комментариев