СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ЦІЛЬОВОГО ПІДХОДУ

2. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ЦІЛЬОВОГО ПІДХОДУ

Цільовий підхід — це система методів і методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, плановоуправлінських рішень, процесів виконання цих рішень, спрямованих на кінцеві результати, з урахуванням соціальноекономічних характеристик, які постійно змінюються завдяки розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі системи, відносно якої застосовується цільовий підхід.

 «Цільове управління, — зазначає Дж. Морісей, — ... потребує ясного і чіткого визначення цілей або бажаних результатів роботи, формування реальних програм їхнього досягнення та чіткої оцінки параметрів роботи шляхом вимірювання конкретних результатів на етапах досягнення поставлених цілей».

Останніми роками найбільшого поширення «цільовий підхід до управління» набув у формі стратегічного управління, яке продемонструвало свою ефективність в усьому світі. Визначення концепції стратегічного управління передбачає формування системи управління певного (стратегічного) типу з визначення місії як відправної точки стратегічних дій.

3. РОЛЬ, ЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ І МІСЦЕ МЕТИ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Встановлення мети це:

·  початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів;

·  основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінки діяльності закладу загалом, окремих його підсистем, робіт і виконавців;

·  одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв’язати);

·  стрижень організаційнопрактичної діяльності, оскільки усвідомлення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результату.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

·  виправдовують існування, законність закладу;

·  регулюють поведінку закладу та його членів;

·  сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;

·  зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища;

·  забезпечують основу для взаємодії між окремими її підсистемами.

Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкта, відносно якого формулюється мета.

Зміст мети в управлінні можна проілюструвати за допомогою кількох характеристик (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Характеристика основних груп факторів, що визначають мету в управлінні

Визначення мети в управлінні — це логікоаналітичний та емоційний процес, який складається з послідовності чотирьох взаємопов’язаних робіт:

1) визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управління, відображення їх у меті;

2) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

3) визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх у мету;

4) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивно неможливих обставин і стану об’єкта управління.

Встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, у якому поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а також урахування об’єктивних чинників, що відображають ситуацію у середовищі, стан потенціалу та вплив інших об’єктивних факторів.

4. МІСІЯ, ГЕНЕРАЛЬНА МЕТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ НОВОГО ТИПУ

Місія тісно пов’язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку закладу, «філософія існування закладу» тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку закладу.

Місія відіграє роль сили, що об’єднує зусилля працівників, дає змогу сполучити різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, батьків, учнів, працівників усіх ланок, профспілок тощо), визначити загальний діапазон обов’язків виконавців, що беруть участь у діяльності закладу; й розумні передумови розподілу ресурсів з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а також оцінити дію окремих факторів та елементів зовнішнього й внутрішнього середовища під єдиним «кутом зору» (сприяють вони чи ні виконанню місії).

Таким чином місія Житомирського міського колегіуму як закладу нового типу: забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.

Це організація такого стану навчально-виховного процесу, коли учні, вчителі і батьки, взаємодіючи за траєкторією розвитку окремо взятої дитини, складають певну траєкторію розвитку школи, а школу включено в траєкторію соціально-економічного розвитку регіону, країни, світу. За висловом І.Якиманської «систему освіти сьогодні слід будувати в напрямі від учня до мети, змісту і технологій навчання й виховання, а не навпаки». Педколектив колегіуму працює над створенням сприятливих умов для врахування індивідуальних особливостей, інтересів, потреб учнів, для формування у колегіантів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності.

5. ЦІЛЬОВИЙ ПОСАДОВИЙ ПРОФІЛЬ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА З НАУКОВОЇ РОБОТИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ НОВОГО ТИПУ

Місія заступника директора з наукової роботи Житомирського міського колегіуму: “... полягає в тому, щоб у найважчій справі привселюдно створювався, дозрівав і запроваджувався найкращий досвід на основі передових педагогічних ідей” (В. Сухомлинський). Керівник – це „ людина над людьми”, яка частково скеровує майбутнє своїх підлеглих. У підлеглих не має бути жодного приводу сумніватися в тому, що ним керує сильна особистість. Але при цьому не можна «давити» усіх своїм авторитетом. Давати колегам проявити себе і хвалити усіх і за все. У нашому лексиконі знайдеться багато теплих слів, щоб у наших колег за плечима розправилися крила.

Основний зміст діяльності заступника директора з наукової роботи у закладі нового типу:

1. Відповідає за:

1.1. Аналіз стану і прогнозування тенденцій змін у широкому соціальному оточенні, потенційно важливих для розвитку колегіуму; визначення нинішнього і прогнозованого майбутнього соціального замовлення, що адресуються колегіуму.

1.2. Виконання навчальних планів і програм вчителями, ефективність їхньої роботи, зокрема якість знань, умінь і навичок учнів.

1.3. Вивчення досягнень, попереднього досвіду, конкретних переваг колегіуму.

1.4. Проблемний аналіз стану наукової роботи з обдарованими учнями колегіуму, визначення завдань, які потребують виконання.

1.5. Організацію наукової і творчої роботи з обдарованими учнями.

1.6. Організацію психолого-соціальної служби колегіуму.

1.7. Організацію співпраці з вищими навчальними закладами України.

1.8. Організацію пошуку інноваційних ідей за межами колегіуму.

1.9. Організацію підрозділів колегіуму, які здійснюють наукову роботу з учнями (кафедри, інноваційні команди, тимчасові творчі колективи тощо), та керівництво ними.

1.10. Підготовку матеріалів і проведення прийому учнів до 10 класу (І курсу колегіуму)

1.11. Планування та організацію прийому нового контингенту учнів.

1.12. Організацію розробки індивідуального навчального плану колегіуму

1.13. Підготовку документів про освіту випускникам 9,11 класів колегіуму

1.14. Планування і організацію розробки нових освітніх технологій щодо наукової роботи з учнями

1.15. Розробку та реалізацію нових підходів до організації роботи з обдарованими дітьми

1.16. Організацію пошуку і залучення до роботи нових кваліфікованих педагогічних працівників для реалізації інноваційних проектів

1.17. Організацію підготовки вчителів до здійснення інноваційної, дослідницької, дослідно-експериментальної роботи з учнями

1.18. Організацію контактів зі сторонніми організаціями в інтересах розвитку колегіуму

1.19. Організацію предметних олімпіад

1.20. Організацію роботи малої академії наук

1.21. Участь у міських, обласних, Всеукраїнських та інших конкурсах і олімпіадах з основ наук

2. Планує та організовує:

2.1. Створення шкільних структур (кафедр, секцій, товариств тощо), які забезпечують розвиток наукової діяльності колегіуму

2.2. Розробку загальних вимог до роботи з обдарованими учнями і результатів діяльності та критеріїв їх оцінювання

2.3. Розробку заходів з підвищення рівня підготовки учнів до наукової роботу, участі в олімпіадах, конкурсах захисту наукових робіт тощо

2.4. Вивчення, узагальнення й поширення досвіду інноваційної діяльності в колегіумі

2.5. Збір і накопичення інформації про важливі для колегіуму інновації

2.6. Систему дослідницької, дослідно-експериментальної роботи в колегіуму

2.7. Систему зовнішніх зв'язків колегіуму, необхідних для успішного здійснення діяльності колегіуму

2.8. Систему контролю за процесом наукової роботи

3. Координує:

3.1. Спільну діяльність окремих учасників інноваційного процесу та їхніх груп; взаємодію в інноваційній діяльності працівників колегіуму і залучених представників сторонніх організацій

3.2. Взаємодію представників адміністрації колегіуму, служб і підрозділів, які забезпечують розвиток колегіуму

4. Керує:

4.1. Дослідницькою, експериментальною діяльністю педагогів з учнів колегіуму

4.2. Створенням сприятливої інноваційної ситуації в колегіумі

4.3. Здійсненням стимулювання учасників інноваційної діяльності колегіуму, наукової роботи

4.4. Роботою вчителів вчителями української мови та літературу, російської мови, зарубіжної літератури, фізкультури, літератури

4.5. Науковим товариством учнів колегіуму (НТУ ЖМК)

5. Контролює:

5.1. Роботу завідувачів кабінетами російської мови, зарубіжної літератури, української мови та літератури, соціально-психологічної служби

5.2. Результативність зовнішніх зв'язків колегіуму.

5.3. Ресурсне забезпечення інноваційних процесів у колегіумі

5.4. Виконання прийнятих рішень у сфері розвитку колегіуму

5.5. Якість наукової роботи з учнями

6. Розробляє:

6.1. Методологічні документи, які забезпечують наукову, інноваційну, дослідницьку, експериментальну діяльність

6.2. Нормативні документи для структур, які беруть участь у розвитку колегіуму

6.3. Технології здійснення інноваційної діяльності

6.4. Окремі фрагменти програм розвитку колегіуму, інших стратегічних документів

6.5. Головні цінності, нові завдання колегіуму, варіанти моделей випускника колегіуму (для подальшого обговорення)

7. Консультує:

7.1. Учасників навчально-виховного процесу з принципових питань реалізації нововведень, організації наукової роботи, роботи з обдарованими учнями

7.2. Осіб, які залучаються до співпраці з колегіумом

8. Погоджує свою діяльність із директором, іншими заступниками з навчально-виховної роботи, із заступником директора з виховної роботи, психологами, соціальним педагогом

9. Веде облік:

9.1. Творчих досягнень учнів

9.2. Дотримання вимог щодо ведення шкільної документації

9.3. Чергувань вчителів

10. Інформує:

10.1. Адміністрацію колегіуму про труднощі на шляху реалізації інноваційних програм.

10.2. Колектив колегіуму про хід та підсумки інноваційної діяльності та роботи з обдарованими учнями

10.3. Органи управління освітою про підсумки роботи з розвитку колегіуму

11.Звітує про організацію, стан і результати інноваційної діяльності та роботи з обдарованими учнями перед директором і педагогічною радою

12. Користується правом:

12.1. Брати участь у розробці інноваційної політики і стратегії розвитку колегіуму, у створенні відповідних нормативних документів

12.2. Брати участь у розробках будь-яких управлінських рішень, які стосуються питань розвитку колегіуму, проведення інноваційної, дослідницької, експериментальної роботи

12.3. Вносити пропозиції щодо створення і ліквідації тимчасових творчих колективів, інших груп і об'єднань, які займаються інноваційною, творчою, пошуковою діяльністю

12.4. Брати участь у розробці положень про підрозділи, які займаються роботою з розвитку колегіуму, їх комплектацію, обов'язки, повноваження, відповідальність

12.5. Вносити пропозиції щодо початку, припинення чи призупинення конкретних інноваційних дій, проектів, експериментів

12.6. Встановлювати від імені колегіуму ділові контакти з особами та організаціями, які можуть сприяти розвитку колегіуму, розгортанню інноваційного процесу, досліджень, експериментів тощо

12.7. Вносити пропозиції щодо заохочення, морального і матеріального стимулювання учасників інноваційної діяльності в колегіумі

12.8. Брати участь у проведенні переговорів з партнерами колегіумі

12.9. Приймати роботи, виконані на замовлення колегіуму різними виконавцями (як із числа працівників колегіуму, так і з числа сторонніх організацій)

12.10. Вимагати від різних підрозділів, служб і окремих учасників інноваційної діяльності робочу документацію (положення, плани, програми експериментів, матеріали спостережень, контрольні роботи тощо) для контролю і внесення коректив

12.11. Контролювати й оцінювати хід і результати групової та індивідуальної інноваційної діяльності, накладати вето на нововведення, дослідження, експерименти, які призводять до перевантаження учнів і вчителів, погіршення стану їхнього здоров'я, порушення техніки безпеки, не передбачають профілактики, компенсації і подолання можливих негативних наслідків

12.12. Бути присутнім на навчальних заняттях і заходах в експериментальних класах (групах, потоках) за домовленістю з експериментатором

12.13. Вимагати від учасників інноваційного процесу дотримання технології експериментальної, дослідницької діяльності, норм і вимог професійної етики, виконання прийнятих шкільною радою планів і програм, які носять обов'язковий характер

12.14. За відсутності в колегіумі директора заступати його і вирішувати загально шкільні питання самостійно

12.15. Вимагати застосування стягнень до порушників трудового і навчального розпорядку колегіуму. Має право підпису на фінансових документах колегіуму на час відсутності директора колегіуму. На час відсутності директора колегіуму виконує його обов’язки.

6. «ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ»

Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рівня та виконавця у закладі, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та задач, тобто побудовою «дерева цілей», де встановлюються конкретні, виміряні задачі, що лежать в основі конкретних видів робіт.

«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Рис. 6.1. «Дерево цілей» закладу

Вимоги до побудови «дерева цілей» такі:

·  повнота відображення процесу або явища;

·  на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

·  несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

·  декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;

·  усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

Варто зазначити, що другий та нижчі рівні «дерева цілей» мають містити основні та альтернативні елементи досягнення цілей вищого рівня. Перший рівень цілей не містить альтернативні варіанти, а являє собою узагальнені взаємопов’язані підсистеми.