Роль інформаційних ресурсів і комп’ютерних програм у бізнес-моделюванні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана

Кафедра економіки підприємства

Реферат

на тему:

«Роль інформаційних ресурсів і комп’ютерних програм у бізнес моделюванні»

Виконала: студентка

Богунова Тетяна Ігорівна

Київ 2010

План

Вступ

1.  Визначення сутності категорій «інформаційні технології» та «комп’ютерні програми».

2.  Роль інформаційних технологій та комп’ютерних програм у бізнес-моделюванні.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В сучасних умовах насичення ринку і жорсткості конкуренції особливу актуальність набуває проблема вибору підходу до побудови бізнес-моделі компанії. Ключовим моментом при формуванні бізнес-моделі є виявлення джерел стійкої конкурентної переваги, що дозволять створити максимальну споживчу цінність продукції (послуг).

Науково-технічна революція сприяла різкому зростанню ролі такого ресурсу сучасних компаній, як інформаційний. Інформація як один з видів ресурсів, економічних по суті, зафіксована на матеріальних носіях наукових знань. На сучасному етапі суспільного розвитку інформатизація економіки та інших сфер життя стала центральним соціально-економічним процесом в усіх розвинутих країнах. Бази даних, суперкомп'ютери, волоконно-оптичні лінії зв'язку, персональні ЕОМ - усе це складові частини або елементи експлуатації інформаційних систем. Саме ці системи стали основою формування нової моделі економічного зростання окремих країн, сприяли появі нової парадигми розвитку сучасної цивілізації.

1. Визначення сутності категорій «інформаційні технології» та «комп’ютерні програми»

Інформація - це сукупність знань, даних про матеріальний і духовний світ, про закономірності й тенденції його розвитку. Вона позитивно впливає на зростання продуктивності праці, підвищення ролі ресурсозберігаючих технологій, поліпшення якості послуг. Західні вчені й спеціалісти, говорячи про соціальне значення інформації, вказують, що інформація - це не лише знання, а й влада. Управління інформацією є, по суті, управлінням соціальними й економічними процесами. Через це проблеми розповсюдження інформації, широкого її використання набувають не лише суто економічного, а й політичного характеру як у межах окремої країни, так і на міжнародній арені. Інформаційні ресурси суспільства характеризують загальний рівень розвитку продуктивних сил і передусім самої людини. Тому не випадково, що найбільш жорстка конкуренція у світі в сучасних умовах відбувається саме у сфері науки, виробництва знань, бо лідерство у цій сфері в кінцевому результаті забезпечує лідерство і в усіх інших сферах діяльності, включаючи економічну та військову. Уявлення про інформацію як економічний ресурс почало формуватися відносно недавно, в кінці 60-х років. Проте "ресурсом" у сучасному розумінні цього слова інформація стала лише останнім часом. І справді, сучасні уявлення про різні ресурси пов'язуються насамперед з їх великомасштабністю і, як результат, з індустріальними методами роботи з ними. Відносно інформації таке становище склалося тоді, коли, по-перше, в суспільстві сформувалось її справді масове виробництво та використання і коли, по-друге, для подолання "інформаційних бар'єрів" були створені і впроваджені принципово нові види техніки для переробки, зберігання й передачі інформації.

З економічної точки зору інформація - це:

1) вид економічної діяльності, її певна галузь;

2) фактор виробництва, ресурс;

3) певний товар;

4) суспільний здобуток;

5) елемент ринкового механізму;

6) фактор конкурентної боротьби.

Під інформаційними ресурсами на мікрорівні розуміють інформацію, яка є цінністю для підприємства і може дістати таку саму оцінку, як і інший матеріальний ресурс. Якщо ж розглядати інформаційні ресурси на макрорівні, то вони виступають безпосереднім продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої й творчо активної частини працездатного населення країни. Інакше кажучи, інформаційні ресурси ототожнюються, по суті, зі всією корисною інформацією, що її виробляє суспільство або світове співтовариство. Основу інформаційних ресурсів складають результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), які дають змогу створювати наукомісткі вироби, використовувати технічні та наукові ідеї, зафіксовані в різних документах та виданнях. Як особливу частину виділяють активні інформаційні ресурси, тобто інформацію, доступну для автоматизованого пошуку, зберігання та обробки (програми, бази даних, бази знань, документи тощо) й для широкого користування. Ефективність використання інформаційних ресурсів визначається відношенням активної їх частини до загального обсягу інформаційних ресурсів. У сучасному світі інформація ставиться в одну шеренгу з матеріальними та енергетичними ресурсами і розглядається як важливий фактор якісних змін у житті суспільства. При цьому в повній відповідності до реалій сучасної цивілізації виділяють два варіанти експлуатації інформаційних ресурсів: з одного боку, використання інформатизації у промисловості та соціальній сфері, а з іншого - перехід до високоорганізованих індустріальних методів здійснення самих інформаційних процесів. Отже, перетворення інформації в економічний ресурс привело до взаємопроникнення двох значних соціально-економічних процесів - індустріалізації інформатики та інформатизації суспільства, що створило важливі передумови для формування й реалізації нової моделі розвитку економіки і суспільства, становлення постіндустріальної цивілізації.

Незважаючи на відмінності окремих видів інформації (технічної, економічної, соціальної, політичної, культурної та ін.), усім їм притаманні загальні властивості, які визначають інформацію як особливий продукт людської діяльності поряд з матеріальними благами та послугами. У процесі використання інформаційних ресурсів вони не скорочуються, а навпаки, збільшуються. Невикористання веде до їх швидкого знецінення й старіння, а це, в свою чергу, призводить до втрати дієвої вартості і збуту даного виду ресурсів. Тому найважливішою вимогою до інформації є її своєчасність. В умовах інформаційної революції першою і необхідною умовою існування інформаційних ресурсів є їх постійне оновлення, розширене відтворення. Найменша затримка країни в нагромадженні та оновленні інформації призводить до її відставання, втрати лідируючих позицій на світовому ринку.

Власником інформаційних ресурсів, інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення є суб'єкт, який в повному обсязі реалізує повноваження володіння, користування та поширення вказаними об'єктами, а споживачем інформації є суб'єкт, що звертається до інформаційної системи чи до посередника за отриманням необхідної йому інформації для її використання.

Організаційний соціально-економічний та науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб та реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів називається інформатизацією.

Користувачами інформаційних ресурсів є громадяни, органи державної влади та місцевого самоврядування, організації та суспільні об'єднання, які володіють рівними правами на доступ до державних інформаційних ресурсів та не повинні обґрунтовувати перед власниками цих ресурсів необхідність отримання запитуваної ними інформації, за винятком інформації з обмеженим доступом. Доступ фізичних та юридичних осіб до державних інформаційних ресурсів є основою здійснення суспільного контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суспільних, політичних та інших організацій, а також за станом економіки, екології та інших сфер суспільного життя.

Власники інформаційних ресурсів забезпечують користувачів (споживачів) інформацією з інформаційних ресурсів на основі законодавства, статутів указаних органів і організацій, положень про них, а також договорів на послуги з інформаційного забезпечення.

Існує ще одне визначення поняття інформаційних ресурсів, згідно з яким інформаційні ресурси – це всі види інформації, що виробляються в суспільстві, зберігаються в банках даних, архівах, бібліотеках, на сайтах в інтернеті і т.п. Одним із видів інформаційних ресурсів є масова інформація, яку ми пов’язуємо із засобами масової інформації.

Інформаційні ресурси представляють цінність для тих чи інших сфер суспільної діяльності, можуть використовуватись для вирішення тих чи інших завдань, для освітніх цілей, розваг, інших форм споживання і т.п.

Інформаційні ресурси - у широкому розумінні –це сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації.

Інформаційні ресурси можна оцінювати за різними параметрами (критеріями, характеристиками): зміст, охват, час, джерело, якість, відповідність потребам, спосіб фіксації, мова, вартість.

Виходячи зі змісту інформації найчастіше називають такі групи інформації:

 - ділова інформація - це інформація про стан фінансів, котировки на біржах, статистична і прогнозна інформація, комерційна інформація щодо компаній, фірм, продукції, цін, ділові новини в галузі економіки і бізнесу (постачальниками є банки, біржі, інші державні і недержавні фінансові установи, спеціальні інформаційні служби);

 - спеціалізована інформація це спеціальні бази даних для юристів, лікарів, наукових робітників та інших фахівців в різних галузях науки, освіти, культури, виробництва, усіх сфер людської діяльності;

 - споживча інформація це продукція мас медіа, інформація, що використовується у повсякденному житті (розклад руху транспорту, замовлення товарів і послуг, банківські операції), розважальна інформація.

Інформація представлена в різних формах як в електронному так і в неелектронному вигляді, однак в процесі розвитку комунікаційних систем і інтернету все більшу вагу набувають електронні носії інформації.

В Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженій КМ України у 2003 р, прийнята така класифікація інформаційних ресурсів за критерієм власності: державні, комунальні, приватні інформаційні ресурси.

Державні інформаційні ресурси є об'єктом права державної власності; комунальні інформаційні ресурси є об'єктом права комунальної власності; приватні інформаційні ресурси є об'єктом права приватної власності. Власник інформаційних ресурсів - фізична або юридична особа, яка має право власності на ресурси.

Державні інформаційні ресурси створюються за рахунок держави і належать державі. Ними користуються органи державної влади, місцевого самоврядування, організації, юридичні особи усіх форм власності, громадяни. Стратегія формування системи інформаційних ресурсів органів державної влади полягає в систематизації та інтеграції зазначених ресурсів з метою забезпечення прозорості, відкритості, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.

Національні інформаційні ресурси ширше поняття ніж державні інформаційні ресурси. Вони створюються як державою так і суб'єктами всіх форм власності. Національні інформаційні ресурси незалежно від їх змісту, форми, часу та місця створення, форми власності, призначені для задоволення потреб громадянина, суспільства, держави. Національні інформаційні ресурси включають державні, комунальні та приватні інформаційні ресурси. Національні інформаційні ресурси забезпечують життєдіяльність всіх сфер суспільства, їх рівень є показником інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки держави. Національні інформаційні ресурси є надбанням усього суспільства. Рівень їх розвитку та можливості використання в інтересах суспільства визначають рівень держави, її статус в світовому співтоваристві.

Інформаційні ресурси характеризуються як різноманітними формами представлення інформації, так і організаційними та технологічними рішеннями, кількість яких збільшується одночасно із стрімким розвитком інформаційних технологій. Під час цих процесів виникає багато проблем, вирішення яких потребує проведення державної інформаційній політики.

Національні інформаційні ресурси є важливою складовою стратегічних ресурсів держави, значення цієї складової зростає із розвитком інформаційних технологій та їх використанням в усіх сферах суспільного життя. Ефективне державне управління національними інформаційними ресурсами є важливою умовою забезпечення інформаційної безпеки держави та реалізації державної політики у сфері інформатизації.

Інформаційні ресурси тісно пов’язані з інформаційними технологіями, адже використання цих ресурсів відбувається саме через ІТ. Інформаційні технології (IT) - це технології, які:

-  забезпечують розв'язання прикладних задач методами обробки інформації;

-  використовуються для обробки інформації.

Термін «інформаційні технології» означає цілеспрямовано (на вирішення певних задач) організовану сукупність інформаційних процесів. Як приклад інформаційних технологій можна навести автоматизоване проектування, автоматизоване управління і т.п. Зазвичай інформаційні технології реалізуються з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Відповідно, як приклад засобів для реалізації інформаційних технологій можна навести комп'ютери та програмне забезпечення, завданням яких є перетворення, захист, передача та отримання інформації.

Досить часто інформаційні ресурси використовуються при розробці комп’ютерних програм.

Комп'ютерна програма (англ. Computer program) — це логічно впорядкована послідовність команд, необхідних для вирішення задачі. Як об'єкт авторського права, комп'ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Функціонально комп'ютерні програми поділяються на системні програмні засоби та прикладні програмні засоби. Основною системною програмою є операційна система, що пов’язує комп'ютерне обладнання з прикладними програмами. Призначення операційної системи — надати оточення, в якому прикладна програма виконується в зручний та ефективний манер. На додаток до операційної системи, до системних програмам також відносяться утиліти що допомагають керувати та налаштовувати комп’ютер. Програми, основою ціллю яких є підтримка або покращення роботи користувача, називаються прикладними. До прикладних програм також відносяться утиліти, що виконують прикладні функції, наприклад, упорядкування даних.