Стандарти на систему правління якістю: необхідність розроблення, призначення, еволюція

3.  Стандарти на систему правління якістю: необхідність розроблення, призначення, еволюція

Ринкова економіка завжди приділяла велику увагу якості продукції. Наприкінці 1970-х років ринкову економіку характеризували такі проблеми у сфері забезпечення якості:

• неухильне підвищення вимог з боку споживачів не тільки до рівня якості продукції, а й до забезпечення його стабільності;

• високі економічні ризики споживачів, пов'язані з можливістю придбання продукції нестабільної якості;

• високі економічні ризики постачальників, пов'язані з можливістю відмови споживачів від продукції внаслідок її нестабільної якості;

• відсутність загальноприйнятого підходу до оцінювання здатності постачальників гарантувати стабільну якість продукції.

Вирішення цих проблем постало в центрі уваги спеціалістів ISO/TK 176 "Менеджмент якості і забезпечення якості".

Визнавши існування національних підходів до систем якості, ISO/TK 176 вважав доцільним втілити їх у стандарти, які одержали індекс 9000. Експертам з якості, які представляли різні країни і школи, знадобилось кілька років для того, щоб знайти спільну мову щодо основних понять у сфері якості і вибору елементів системи якості. Розроблені стандарти ISO увібрали в себе все раціональне, що було накопичено в цій сфері знань і практичній діяльності. Це документи загального характеру, що утворюють добровільну, засновану на міжнародному консенсусі систему. Принципи, встановлені цією системою і узгоджені між професіоналами у сфері якості, можуть бути використані в діяльності будь-якої виробничої або сервісної організації як державного, так і приватного сектору, регулюючи відносини різних сторін на ринку, коли це вкрай необхідно. Ці стандарти не заважають вільному розвиткові різних напрямків забезпечення якості й технологій, не нав'язують ніяких моделей удосконалення внутрішнього менеджменту якості.

Стандарти ISO 9000 схвалено та введено в дію в 1987 р. Разом з раніше прийнятим термінологічним стандартом ISO 8402 вони утворили основоположний комплекс міжнародних документів з якості, охоплюючи практично всі можливі сфери використання.

Друга версія цих стандартів була впроваджена в 1994 р. Вона відображала прогрес у сфері менеджменту якості і накопичений за 7 років практичний досвід використання першої версії стандартів.

Стандарти серії 9000 зразу ж отримали всесвітнє визнання і стали одними з найпопулярніших документів ISO тому, що:

• вони містили перевірені часом концепції внутрішнього керівництва якістю та моделі зовнішнього забезпечення якості;

• стандарти задовольняли зростаючі потреби міжнародного менеджменту якості і широко використовувались як універсальний інструмент оцінювання систем якості іншою стороною.

У 1998 р. стандарти ISO 9000 діяли більше ніж у 90 країнах світу і більшість з них, зокрема і в Україні, були прийняті як національні.

У грудні 2000 р. введено нову версію міжнародних стандартів ISO 9000:2000. Порівняно з попередньою версією скорочено їхню загальну кількість шляхом злиття ряду стандартів, деякі з них перетворено на технічні звіти, довідники і методичні брошури, а деякі стандарти відмінено. Враховуючи це, нова версія стандартів ISO 9000 складається з таких нормативних документів.

1. ISO 9000:2000. Системи управління якістю. Основоположні принципи і словник. Ця редакція стандарту заміняє і скасовує ISO 8402:1994 та ISO 9000-1:1994. Розділи ISO 9000-1, що складають путівник по стандартах ISO сімейства 9000 (фактично "Настанови щодо вибору і застосування") видані ISO окремо у вигляді брошури.

2. ISO 9001:2000. Системи управління якістю. Вимоги. Ця редакція стандарту заміняє і скасовує ISO 9001:1994, ISO 9002:1994 і ISO 9003:1994, включаючи вимоги вказаних стандартів.

3. ISO 9004:2000. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення показників.

4. ISO 19011:2000. Вказівки щодо аудиту систем управління якістю й екологічного управління середовищем.

Стандарти ISO 9001 та ISO 9004 у повній редакції розроблено як сумісна пара стандартів на системи управління якістю, що мають доповнювати один одного, але можуть застосовуватись і окремо. Попри те, що галузь використання цих двох стандартів відрізняється, вони мають однакову структуру, і це дає змогу використовувати їх як узгоджену пару.

Стандарт ISO 9001 встановлює вимоги до систем управління якістю, які можуть використовуватися в організаціях для сертифікації чи з метою укладання контрактів. У центрі його уваги — дієвість системи управління якістю з погляду задоволення вимог споживача.

ISO 9004 містить вказівки стосовно ширшого кола завдань системи якості, ніж ISO 9001, зокрема щодо постійного поліпшення загальних показників і ефективності та результативності роботи організації. ISO 9004 рекомендується як настанови для організацій, чиє вище керівництво, прагнучи постійного поліпшення показників роботи, хоче перевищити вимоги ISO 9001. При цьому він не призначений для сертифікації чи контрактних цілей.

Стандарти ISO 9000 версії 2000 р. містять найсучасніший досвід системного управління якістю, гармонізовані з вимогами стандартів ISO 14000 з управління навколишнім середовищем і базуються на 8 принципах менеджменту.

1. Орієнтація на споживача. Організація залежить від споживачів, а отже, повинна розуміти їхні поточні та майбутні потреби, задовольняти їхні вимоги й намагатися перевищувати очікування споживачів.

2. Провід (лідерство). Особи, які очолюють організацію, встановлюють єдність її мети і напряму. їм належить створювати і підтримувати такий внутрішній клімат, за якого можливе повне залучення працівників до виконання завдань організації.

3. Залучення працівників. Працівники будь-якого рівня становлять єдність, а повне залучення їх дає змогу використовувати їхнє уміння на благо організації.

4. Підхід з позицій процесу. Бажаний результат досягається більш ефективно, коли керівництво діяльністю і відповідними ресурсами здійснюється у вигляді процесу.

5. Системний підхід до менеджменту. Встановлення, розуміння і керування взаємопов'язаними процесами як системою сприяє підвищенню ефективності та результативності роботи організації у виконанні її завдань.

6. Постійне вдосконалення. Незмінним завданням організації має бути постійне поліпшення загальних показників її роботи.

7. Підхід до прийняття рішень на підставі фактів. Ефективні рішення ґрунтуються на аналізі даних та інформації.

8. Взаємовигідні стосунки з постачальниками. Організація та її постачальники є взаємозалежними, взаємовигідні стосунки між ними розширюють можливості обох сторін у створенні цінностей.

Міжнародний досвід показує, що для побудови системи якості на підприємстві найкращим рішенням є використання стандартів ISO 9000. Завдяки універсальній природі ці стандарти знайшли використання в усіх без винятку галузях виробництва і сфери послуг. Незважаючи на те, що на сьогодні є різні концепції управління якістю, всі вони так чи інакше базуються на стандартах ISO 9000.

Стандарти ISO 9000 версії 2000 р. прийнято в Україні як національні з 1 жовтня 2001 р. з індексом ДСТУ ISO 9000.

Список використаної літератури

1.  Указ Президента України „Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукціъ” від 23 лютого 2001 року № 113 // Урядовий кур'єр., 2001. –– № 42. –– с.10

2.  Закон України „Про стандартизацію" від 17.05.2001 р. №2408-III // Відомо Верховної Ради., 2001. –– № 31. –– с. 145.

3.  ДСТУ ISO 9001-2001. Система управління якістю. Вимоги. –– К.: Держстандарт України, 2001.

4.  ДСТУ ISO 9000-2001. Система управління якістю. Основні положення та словник. –– К.: Держстандарт України, 2001.

5.  ДСТУ ISO 9004-2001. Система управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. –– К.: Держстандарт України, 2001.

6.  ДСТУ ISO 9001...4-95...98. Стандарти з управління якістю та забезпечення якості. –– К.: Держстандарт України, 1998.

7.  Закон України „Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 року № 2406-Ш // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001. –– №32. –– с. 169.

8.  Бричківський Р. Управління якістю: Навч. посібник. –– Л.: ДУ „Львівська політехніка"., 2000. –– 329 с.

9.  Вакуленко А.В. Управління якістю: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. –– К.: КНЕУ, 2004. –– 167 с.

10.   Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О.П. Глудкин, Н.М. Горбунов, А.И. Гуров, Ю.В. Зорин. Под ред. О.П. Глудкина. –– М.: Горячая линия - Телеком, 2001. –– 600 с.

11.  Менеджмент якості. Навчальний посібник /За ред. Е. М. Векслера. –– К.: ВД “Професіонал”, 2008. –– 320 с.

12.  Момот О. М. Менеджмент якості і елементи системи якості: Навчальний посібник. ––К.: Центр учбової літератури, 2007. –– 368 с.

13.  Фомичев С. К., Старостина А. А., Скрябіна Н. И. Основы управления качеством: Учебное пособие. –– К.: МАУП, 2000. –– 196 с.