Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні

4. Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні

В Україні, де центральний банк, який реалізує свою грошово-кредитну політику в режимі прив’язки гривні до долара США, в умовах відкритості економіки та притоку іноземного капіталу Національний банк України змушений проводити інтервенції з купівлі іноземної валюти з метою підтримки курсової стабільності.

Така політика супроводжується зростанням обсягів коштів на кор-рахунках банків у центральному банку та, відповідно, вільної ліквідності (резервів). Проведення валютних інтервенцій центральним банком стали основним каналом безготівкової емісії і вагомим чинником впливу на ліквідність банківської системи України.

У багатьох країнах світу на певному етапі розвитку проведення валютних інтервенцій, з метою підтримання стабільності курсу, було причиною надлишкової ліквідності та пов’язаних з цим негативних наслідків для економіки країни та діяльності центрального банку. У результаті накопичувалися надлишкові валютні запаси, які в окремих країнах центральної Європи, наприклад, Хорватії, Чехії, Угорщині, Польщі, Словаччині, Словенії в окремі періоди зростали до 20-30 % ВВП країни. Із часом більшість країн перейшли до більш гнучких видів курсоутворення, який дозволив зменшити вплив цього чинника надлишкової ліквідності.

На мікрорівні ліквідність є спроможністю окремого банку своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобов’язання та забезпечити розвиток банку на основі нарощення обсягів його операцій.

На макрорівні ліквідність – це динамічний стан банківської системи, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання усіх її грошових зобов’язань та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки.

Розмежування сутності банківської ліквідності на цих двох рівнях є принциповим для процесу управління ліквідністю, яке на мікрорівні здійснюється в кожному окремому банку шляхом саморегулювання з урахуванням чинних нормативних вимог, на макрорівні – через реалізацію регулятивних функцій центрального банку.

Мікрорівень (ліквідність банку). Найпоширенішим є трактування ліквідності банку як його спроможності своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов’язання. В Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні від 28 серпня 2001 року № 368 ліквідність банку визначається як здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів

Такий підхід характеризує банківську ліквідність як потік. Кожний банк має володіти запасом ліквідних активів, які можуть бути використані для виконання його поточних зобов’язань. У разі їх тимчасової нестачі банк може залучити (купувати) кошти на грошовому ринку.

З огляду на це управління ліквідністю на мікрорівні окремого банку означає підтримання її на достатньому рівні для своєчасного виконання усіх прийнятих на себе зобов’язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів шляхом забезпечення оптимального співвідношення активів і пасивів за строками і сумами та оптимального співвідношення між власними та залученими коштами з метою мінімізації витрат на підтримку ліквідності банку.

Відомо, що зобов’язання банку складаються із реальних і потенційних. Реальні зобов’язання відображені в балансі банку у вигляді депозитів, залучених міжбанківських ресурсів, коштів кредиторів тощо. Потенційні – зобов’язання, відображені на позабалансових рахунках, зокрема надані банком гарантії, поруки, інші зобов’язання, які передбачають їх виконання в грошовій формі.

Поділ зобов’язань банку на реальні і потенційні став підґрунтям для існування поширеного підходу до визначення ліквідності банку, відповідно до якого „ліквідність банку – це здатність банку вчасно і повністю виконувати свої поточні зобов’язання, задовольнити вимоги вкладників та попит позичальників”.

Проте однією з умов розвитку кожного окремого банку по висхідній є те, що його рівень ліквідності має забезпечити не лише своєчасне, повне виконання своїх зобов’язань та задоволення попиту кредитоспроможних клієнтів на кредитні ресурси, а й сприяти розвитку інших операцій відповідно до кон’юнктури на банківському ринку.

Макрорівень (ліквідність банківської системи). Теоретичні дослідження ліквідності банківської системи, на відміну від ліквідності банку, поки що не знайшли широкого висвітлення в економічній літературі. Серед трактувань сутності ліквідності банківської системи існує підхід, за яким вона ототожнюється із спроможністю банківської системи виконувати свої функції. Так, деякі вітчизняні дослідники під ліквідністю банківської системи розуміють її спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх боргових зобов’язань перед вкладниками, кредиторами і засновниками банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни.

Характеризуючи ліквідність банківської системи, автори виділяють:

• внутрішню ліквідність банківської системи – здатність виконувати свої зобов’язання перед резидентами України – юридичними і фізичними особами;

• міжнародну (зовнішню) ліквідність – здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги.

Жодна банківська система не може бути ізольована від банківських систем інших країн. Проте міжнародну ліквідність банківської системи не можна ототожнювати з платоспроможністю держави, за зобов’язаннями якої вона, відповідно до чинного законодавства, не відповідає. Міжнародну ліквідність банківської системи, слід визначати як спроможність банківських установ своєчасно та у повному обсязі відповідати за своїми грошовими зобов’язаннями за межами країни.

Ліквідність банківської системи є її динамічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання усіх грошових зобов’язань банківської системи та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки.

В ринкових умовах неможливо зберегти достатній рівень ліквідності в усіх банках. Проте втрата ліквідності одного або кількох банків ще не означає втрату ліквідності банківської системи країни. В цілому ліквідність банківської системи є складним явищем, яке визначається сукупною ліквідністю банківських установ другого рівня й обумовлюється багатьма факторами внутрішнього та зовнішнього впливу на мікро- та макро- рівні, що перебуває в постійній зміні та взаємозв’язку.

Таблиця 3

Характеристика змін у ліквідності банківської системи

Зокрема, на мікрорівні дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від таких основних чинників: відповідність структури активів і пасивів за строками та сумами; структури і стабільності депозитної бази; якість активів і достатність капіталу банку; стратегія управління ліквідністю; репутація банку тощо.

Ліквідність банку визначається його спроможністю адаптуватися до скорочення зобов’язань, здійснити фінансування зростання активів за мінімальною вартістю чи своєчасно ліквідувати активи за ринковою ціною.

Ліквідність банківської системи формується під впливом зовнішніх факторів загальноекономічного характеру, найважливішими з яких нині в Україні є:

динаміка коштів Уряду на рахунках у Національному банку України,

інтервенції центрального банку на валютному ринку,

динаміка готівки в касах банків та поза банками,

результати використання Національним банком відповідних механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку в попередньому періоді.

Ураховуючи багатофакторність проблеми ліквідності та її роль у забезпеченні стійкості всієї банківської системи, важливого значення набуває питання централізованого управління банківською ліквідністю, яке в Україні здійснюється Національним банком України в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

Управління ліквідністю – процес створення передумов, забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквідності банку та банківської системи в цілому. Однією з таких передумов є нормативно-законодавче забезпечення банківської діяльності, що визначає такі рамки поведінки банків, які сприяють забезпеченню ліквідної та стійкої банківської системи.

Іншим аспектом регулювання ліквідності є контроль за діяльністю банків, який проводиться з метою забезпечення надійності та стійкості, що передбачає цілісний і безперервний нагляд Національного банку України за здійсненням банками своєї діяльності у відповідності з діючим законодавством та інструкціями наглядового органу.

Важливою складовою управління ліквідністю банківської системи є її регулювання механізмами та інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України з метою нівелювання впливу волатильності банківської ліквідності на процентні ставки на грошово-кредитному ринку та зниження ефективності політики центрального банку щодо досягнення намічених цілей.

Оперативному управлінню ліквідністю банківської системи передує процес прогнозування та аналізу її стану за результатами якого центральний банк операційними механізмами та інструментами регулює (надає або вилучає) ліквідність на щоденній основі з метою згладжування небажаних коливань в попиті і пропозиції та її подальшого впливу на ринкові процентні ставки.

Задачі. Варіант 10

Завдання 1

Баланс комерційного банку містить наступну інформацію, млн.грн. Визначити розмір надлишку (дефіциту) ресурсів для задоволення потреби у нових кредитах.

Розрахунки:

Похожие работы

Управління кредитним портфелем

Скачать

258968

20

8

... ість відновлення та ступінь оновлення. Глибоке розуміння сутності портфеля позичок з точки зору його конкурентоспроможності сприятиме створенню банківськими менеджерами ефективної системи управління кредитним портфелем комерційного банку 3.3 Визначення ціни кредиту в ринкових умовах Забезпечення прибуткової діяльності та підвищення рентабельності активів – одне з найактуальніших завдань украї ...

Управління кредитними ризиками в комерційних банках

Скачать

248938

11

4

... портфеля банку: -  диверсифікація; -  лімітування; -  створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків. Класифікацію методів управління кредитним ризиком наведено в схемі 2.1. (додаток Т). Методи управління ризиком кредитного портфеля банку, які застосовуються в АКБ “Укрсоцбанк”: Диверсифікація. Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного ...

Управління ресурсами банку (на прикладі ЗАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк")

Скачать

172922

24

14

... ї бази АТЗТ «Акціонерний Комерційний Промінвестбанк» за 2004–2007 роки 2.1 Економічна характеристика діяльності АТЗТ «АК Промінвестбанк» за 2004–2007 роки Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України) створено 26 серпня 1992 року в результаті роздержавлення та приватизації республіканської інфраструктури Промстройбанку СРСР в Україні. У процесі акці ...

Управління вартістю кредитного портфеля банку

Скачать

190474

11

59

... управління кредитним портфелем в комерційному банку створюються: 1.  Кредитний комітет 2.  Комітет по ресурсам 3.  Департамент управління ризиками Організаційно –методичне забезпечення управління вартістю кредитного портфелю банку спирається на класифікаційний операційно – довідковий облік виданих кредитів та залучених ресурсів в облікових реєстрах аналітичних рахунків згідно «Плану рахунків в ...