Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

1.7 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

Перелік комплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Робота в комп’ютерній мережі»

1. Підручники:

а) Уэнделл Одом Компьютерные сети. Первый шаг — М.: Вильямс, 2005, 432 стр., с ил.

У книзі наведені основні відомості про комп'ютерні мережі, їх компоненти і технології. Розглянуто всі різновиди локальних і глобальних комп'ютерних мереж, розказано про особливості їхніх структур, компонентів і методах застосування. Особливу увагу приділено питанням безпеки комп'ютерних мереж. Книга призначена для всіх, хто хоче легко увійти в світ мереж. Це не означає, що в книзі не йдеться про деякі важливі технічні деталі – то кажуть, і дуже докладно. Проте перш за все ця книга розрахована на людей, які хочуть розібратися в основах комп'ютерних мереж і отримати знання термінології, яка використовується фахівцями по мережах в повсякденній роботі. Від читачів не потрібно якої-небудь технічної підготовки. Керівники компаній, менеджери й бізнесмени, інженери і техніки, рядові користувачі, що бажають розібратися в тому, як влаштовані комп'ютерні мережі – усі одержать користь від прочитання цієї книги.

Тема розглянута у частині 1 «Основы организации сетей».

б) Поляк-Брагинский. Книга Локальная сеть. Самое необходимое. – Питер; 2005. – 352.

Книга являє собою практичний посібник зі створення локальної обчислювальної мережі для дому або невеликого офісу. Обговорюються питання маршрутизації, віддаленого адміністрування і управління, настроювання поштового сервера, спільного використання ресурсів.

2. Навчальний посібник:

Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. – СПб.: Питер, 2004. – 388 с.

Книга призначена для студентів, аспірантів і технічних фахівців, які хотіли б отримати базові знання про принципи побудови комп'ютерних мереж, зрозуміти особливості традиційних і перспективних технологій локальних і глобальних мереж, вивчити способи створення великих складових мереж і керування такими мережами. Рекомендовано Міністерством освіти як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за напрямом «Інформатика і обчислювальна техніка» і за спеціальностями «Обчислювальні машини, комплекси, системи і мережі», «Автоматизовані машини, комплекси, системи і мережі», « Програмне забезпечення обчислювальної техніки і автоматизованих систем ».

Тема розглянута у главі 2 «Общие принципы построения сетей».

3. Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.

4. План-конспект уроку.

5. Поурочно-тематичний план.

1.8 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми

Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

·  учбово-виробничі майстерні;

·  учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

·  учбові полігони;

·  учбові господарства і ін.

Найпоширенішими є учбово-виробничі майстерні.

В таблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Робота в комп’ютерній мережі»

Таблиця 1.6 – Перелік необхідних майстерень, кабінетів і лабораторій по предметах професійно-технічного циклу.

Кабінети	Лабораторії
1. Основ інформатики.	1. Інформаційних та комп’ютерних технологій. 2. Програмного забезпечення та комп’ютерної графіки.

1.9 Висновок

В першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

·  аналіз учбового плану;

·  аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;

·  розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо тему уроку: «Загальні відомості про комп'ютерні мережі».

2. Організація і методика уроку обраної теми

 

Тема: «Загальні відомості про комп'ютерні мережі»

Ціль:

1) Дидактичні:

• практичне застосування вивченого матеріалу;

• надання знань про загальні принципи роботи з комп’ютерними мережами.

2) Розвиваючі:

• розвиток здатності логічно міркувати, робити евристичні висновки;

• розвинути вміння застосовувати отримані знання.

3) Виховні:

• виховання інформаційної культури;

• виховання творчого підходу до роботи, бажання експериментувати;

• професійна орієнтація і підготовка до подальшого самонавчання майбутньої трудової діяльності.

Тип уроку: лекційне заняття.

Методи навчання:

• наочні: ілюстрації на дошці, плакати;

• словесні: розповідь, бесіда.

Методи контролю:

• фронтальне опитування.

Дидактичне забезпечення:

• персональний комп’ютер;

• плакати.

План уроку:

I. Організаційний момент (10 хв.)

• привітання;

• перевірка присутніх;

• перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація (10 хв.)

III. Актуалізація знань (20 хв.)

• оголошення теми і цілей заняття тема сьогоднішнього уроку;

• пояснення нового матеріалу.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Загальні відомості про комп'ютерні мережі» (45 хв.)

V. Видача домашнього завдання (5 хв.)

Література:

1)  Уэнделл Одом Компьютерные сети. Первый шаг — М.: Вильямс, 2005, 432 стр., с ил.

2)  Поляк-Брагинский. Книга Локальная сеть. Самое необходимое. – Питер; 2005. – 352.

3)  Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. – СПб.: Питер, 2004. – 388 с.

Хід уроку:

I. Організаційний момент.

• привітання;

• перевірка присутніх;

• перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація.

Розуміння суті мережевих інформаційних технологій для майбутніх спеціалістів у галузі менеджменту - ключ до фінансового успіху. Практично всі сучасні інформаційні технології так чи інакше пов'язані з мережевими комунікаційними рішеннями, а без інформаційних систем неможлива робота жодного сучасного підприємства. Вимоги до сучасного фахівця в галузі менеджменту обов'язково включають не тільки володіння комп'ютером як ланкою технологічного процесу підприємства, але і мережевими інформаційними технологіями. Менеджер сучасного підприємства зобов'язаний швидко і в необхідному обсязі знаходити потрібну інформацію, оперативно зв'язуватися з клієнтами, викувати засоби планування діяльності і багато чого іншого, що можна охарактеризувати як використання мережевих інформаційних технологій.

III. Актуалізація знань.

На попередньому заняті ми ознайомилися з історією комп’ютерних мереж. Перевіримо, наскільки добре ви засвоїли матеріал, відповівши на декілька питань: 1) назвіть назву першої комп’ютерної мережі; 2) назвіть моделі КМ; 3) назвіть основні компоненти КМ.

Однією з важливих складових комп'ютерних технологій є вміння працювати в локальних і глобальних комп'ютерних мережах, головним призначенням яких є забезпечення обміну інформацією між користувачами, підключеними до мережі.

Локальні мережі об'єднують невелику кількість комп'ютерів, не більше 10–15, розташованих недалеко один від одного, наприклад, в одному будинку. Їх основними перевагами є:

·  доступність до загальної інформації, розміщеної в мережі, і її обробка;

·  можливість використання загальних ресурсів мережі, наприклад, принтерів;

·  обмін повідомленнями по мережі, що дозволяє порядок управління і ведення справ.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Створення і редагування макросів в інтерактивних документах засобами Word».

Обчислювальні мережі (НД) з'явилися давно. Ще на зорі появи комп'ютерів (в епоху великих ЕОМ) існували величезні системи, відомі як системи поділу часу. Вони дозволяли використовувати центральну ЕОМ за допомогою віддалених терміналів. Такий термінал складався з дисплея і клавіатури. Зовні виглядало як звичайний ПК, але не мав власного процесорного блоку. Користуючись такими терміналами, сотні, а іноді тисячі співробітників мали доступ до центральної ЕОМ. Такий режим забезпечувався завдяки тому, що система поділу часу розбивала час роботи центральної ЕОМ на короткі проміжки часу, розподіляючи їх між користувачами. При цьому створювалася ілюзія одночасного використання центральної ЕОМ багатьма співробітниками.

У 70-х роках великі ЕОМ поступилися місцем міні комп'ютерних систем, що використовують той самий режим поділу часу. Але технологія розвивалася, і з кінця 70-х років на робочих місцях з'явилися персональні комп'ютери (ПК). Однак, автономно працюють ПК: а) не дають безпосереднього доступу до даних всієї організації; б) не дозволяють спільно використовувати програми й устаткування. З цього моменту починається сучасний розвиток комп'ютерних мереж.

Обчислювальної мережею називається система, що складається з двох або більш віддалених ЕОМ, з'єднаних за допомогою спеціальної апаратури і взаємодіючих між собою каналами передачі даних. Найпростіша мережа (network) складається з декількох ПК, з'єднаних між собою мережевим кабелем (рис. 1.1). При цьому в кожному ПК встановлюється спеціальна плата мережного адаптера (NIC), що здійснює зв'язок між системною шиною комп'ютера та мережевим кабелем.

Рис. 1.1. Структура найпростішої обчислювальної мережі.

Крім цього, всі комп'ютерні мережі працюють під управлінням спеціальної мережевої операційної системи (NOS - Network Operation Sistem). Основне призначення комп'ютерних мереж - спільне використання ресурсів і здійснення інтерактивного зв'язку як усередині однієї фірми, так і за її межами (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Призначення обчислювальної мережі.

Ресурси - представляють собою дані (в т. ч. корпоративні бази даних і знань), додаток (у т. ч. різні мережеві програми), а також периферійні пристрої, такі як принтер, сканер, модем і т.д. До об'єднання ПК в мережу кожен користувач повинен був мати свій принтер, плоттер і інші периферійні пристрої, а також на кожному з ПК повинні були бути встановлені одні й ті ж програмні засоби, що використовуються групою користувачів.

Інший привабливою стороною мережі є наявність програм електронної пошти і планування робочого дня. Завдяки їм, співробітники ефективно взаємодіють між собою та партнерами по бізнесу, а планування і коректування діяльності всієї компанії здійснюється значно простіше. Використання комп'ютерних мереж дозволяє: а) підвищити ефективність роботи персоналу фірми; б) знизити витрати за рахунок спільного використання даних, дорогих ПУ і програмних засобів (додатків).

Локальні і глобальні мережі.

Локальні мережі - ЛВС (LAN - Local Area Network) об'єднують що знаходяться недалеко один від одного (у сусідній кімнаті або будинку) комп'ютери. Іноді комп'ютери можуть перебувати на відстані декількох миль і все одно належати локальної мережі. Комп'ютери глобальної мережі - ГВС (WAN - Wide Area Network) можуть перебувати в інших містах або навіть країнах. Інформація проробляє довгий шлях, переміщаючись в даній мережі. Інтернет складається з тисячі комп'ютерних мереж, розкиданих по всьому світу. Проте, користувач має розглядати Інтернет як єдину глобальну мережу.

Поєднуючи комп'ютери між собою і даючи їм можливість спілкуватися один з одним, ви створюєте мережа. Поєднуючи два і більше мереж, ви створюєте міжмережеві об'єднання, звана "інтернет" (internet - перша буква рядкова). На рис.1.3 показано як співвідносяться мережі і міжмережевий об'єднання.

Рис. 1.3. Межмережеве об'єднання

Інтернет (з великої літери) - найбільший і популярне міжмережеві об'єднання у світі. Воно об'єднує понад 20 тис. комп'ютерних мереж, розташованих у 130 країнах. При цьому об'єднані комп'ютери тисяч різних видів, оснащених різним програмним забезпеченням. Однак, користуючись мережею, можна не звертати уваги на ці відмінності.

Пакет як основна одиниця інформації у ЗС.

При обміні даними як між ПК в ЛВС, так і між ЛОМ будь-яке інформаційне повідомлення розбивається програмами передачі даних на невеликі блоки даних, які називаються пакетами (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Інформаційне повідомлення

Пов'язано це з тим, що дані звичайно містяться у великих за розмірами файлах, і якщо передавальний комп'ютер відправить його цілком, то він надовго заповнить канал зв'язку і "зв'яже" роботу всієї мережі, тобто буде перешкоджати взаємодії інших учасників мережі. Крім цього, виникнення помилок при передачі великих блоків викличе великі витрати часу, ніж на його повторну передачу. Пакет - основна одиниця інформації в комп'ютерних мережах. При розбитті даних на пакети швидкість їх передачі зростає на стільки, що кожен комп'ютер мережі отримує можливість приймати і передавати дані практично одночасно з іншими ПК. При розбитті даних на пакети мережева ОС до власне передаються даними додає спеціальну додавати інформацію:

- Заголовок, у якому вказується адреса відправника, а також інформація щодо збору блоків даних у вихідне інформаційне повідомлення при їх прийомі одержувачем;

- Трейлер, в якому міститься інформація для перевірки безпомилковості в передачі пакета. При виявленні помилки передача пакету повинна повторитися.

Переключення з'єднань.

Переключення з'єднань використовується мережами для передачі даних. Воно дозволяє засобом мережі розділити один і той же фізичний канал зв'язку між багатьма пристроями. Розрізняють два основних способи переключення з'єднань: переключення ланцюгів (каналів) і перемикання пакетів. Переключення ланцюгів створює єдиний безперервне з'єднання між двома мережевими пристроями. Поки ці пристрої взаємодіють, жодна інша не може скористатися цим з'єднанням для передачі власної інформації - воно змушене чекати, поки з'єднання звільниться і настане його черга приймати дані.

Рис. 1.5. Переключення ланцюгів

Найпростіший приклад переключення ланцюгів - це перемикачі для принтерів, що дозволяють декільком ПК використовувати один принтер (рис. 1.5). Одночасно з принтером може працювати тільки один ПК. Який саме, вирішить перемикач, який прослуховує сигнали ПК, і як тільки поступає сигнал з одного з них, він автоматично його приєднує і зберігає це з'єднання, поки не закінчиться друкована серія цього ПК. Утворюється з'єднання типу "точка-точка" (point to point), при якому інші ПК не можуть скористатися з'єднанням, поки воно не звільниться і не настане їхня черга. Більшість сучасних мереж, включаючи Інтернет, використовують перемикання каналів, будучи мережами з пакетної комунікацією.

Рис. 1.6. Переключення каналів

Початкове інформаційне повідомлення від одного ПК до іншого ПК в залежності від його розміру може слідувати одночасно одним пакетом чи кількома. Але оскільки в заголовку кожного з них є адреса одержувача, всі вони прибудуть в одне й те саме місце призначення, незважаючи на те, що вони ходили зовсім різними маршрутами (рис. 1.6). Для порівняння переключення ланцюгів і пакетів припустимо, що ми перервали канал у кожному з них. Наприклад, відключивши принтер від ПК1 ми зовсім позбавили його можливості друкувати. З'єднання з перемиканням ланцюгів вимагає безперервного каналу зв'язку. Навпаки, дані в мережі з переключенням пакетів можуть рухатися різними шляхами, і розрив не призведе до втрати з'єднання, оскільки є безліч альтернативних маршрутів. Концепція адресації пакетів і їх маршрутірізаціі - одна з найважливіших у ГВП, у тому числі і в Інтернет.

Способи організації передачі даних між ПК.

Передача даних між комп'ютерами та іншими пристроями відбувається паралельно або послідовно. Так більшість ПК користується паралельним портом для роботи з принтером. Термін "паралельно" означає, що дані передаються одночасно по декількох проводів. Щоб послати байт даних по паралельному з'єднанню, ПК одночасно встановлює весь біт на восьми проводах. Схему паралельного з'єднання можна ілюструвати рис. 1.7.

Рис. 1.7. Паралельне з'єднання

Як видно з малюнка, паралельне з'єднання по восьми проводах дозволяє передати байт даних одночасно. Навпаки, послідовне з'єднання на увазі передачі даних по черзі, біт за бітом. У мережах найчастіше використовується саме такий спосіб роботи, коли біти шикуються один за одним і послідовно передаються (і приймаються теж), що ілюструє рис. 1.8.

Рис. 1.8. Послідовне з'єднання

При з'єднанні з мережних каналах використовують три різних методи. З'єднання буває: симплексного, напівдуплексному і дуплексне. Про симплексному з'єднанні кажуть, коли дані переміщаються тільки в одному напрямку (рис. 1.9). Напівдуплексному з'єднання дозволяє даними переміщатися в обох напрямках, але в різний час.

Рис. 1.9. Типи з'єднань.

І, нарешті, дуплексне з'єднання дозволяє даними переміщатися в обох напрямах одночасно.

На сьогодні все. Дякую.

V. Видача домашнього завдання.

1) Уэнделл Одом Компьютерные сети. Первый шаг, частина 1.

3. Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Технологія постановки і конкретизації учбового процесу

 

3.1 Введення

Проблема полягає в підвищенні та досягнення якості навчання. Природно, що треба спочатку дати визначення цього самого "якості", а потім, вже відштовхуючись від нього будувати свою подальшу роботу.

Під якістю навчання будемо розуміти співвідношення мети і результату, міру досягнення мети. З цього визначення випливає, що треба навчитися вимірювати в однакових одиницях мету, поставлену перед учнями і результат, досягнутий учнями. Крім того, потрібно вибрати таку технологію, яка забезпечує одержання необхідної управлінської інформації, що має не усереднений, а індивідуально-особистісний характер, що дозволяє побачити просування кожної дитини в процесі навчання. Основою послідовної орієнтації навчання є оперативна зворотний зв'язок, що пронизує весь навчальний процес. [3]

·  Відповідно до цього в технологічному підході до навчання виділяються:

·  Постановка цілей та їх максимальне уточнення, формулювання навчальних цілей з орієнтацією на досягнення результатів;

·  Підготовка навчальних матеріалів і організація всього ходу навчання згідно з навчальними цілями;

·  Оцінка поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей;

·  Заключна оцінка результатів.

Домігшись міцних результатів навчання технологічним шляхом, учитель виявиться в змозі приділити більше уваги власне педагогічної творчості, розвитку учнів (правда, творчим початком у навчанні сама педагогічна технологія безпосередньо не займається, вона зосереджена на відтворених моментах навчального процесу)

Ключем до розуміння технологічного побудови навчального процесу є послідовна орієнтація на чітко поставлені цілі. Спосіб постановки цілей, який пропонує педагогічна технологія відрізняється підвищеною інструментальна. Він полягає в тому, що цілі навчання формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів, причому таких, які вчитель, або який-небудь інший експерт можуть надійно пізнати.

При реалізації цієї досить плідною ідеї зазвичай стикаються з наступними основними труднощами: у який спосіб перевести результати навчання на мову дій і як домогтися однозначності цього перекладу. Ці проблеми вирішуються двома основними способами: [4]

·  Побудовою чіткої системи цілей, усередині якої виділені їхні категорії і послідовні рівні (ієрархія) - такі системи одержали назву педагогічних таксономії;

·  Створенням максимально ясної, конкретної мови для опису цілей навчання, на які вчитель може перевести недостатньо ясні формулювання.

Таксономія позначає таку класифікацію та систематизацію об'єкта, яка побудована на основі їхнього природного взаємозв'язку і використовує для опису об'єктів категорії, розташовані послідовно, по наростаючій складності. У когнітивну область входять цілі від запам'ятовування і відтворення навчального матеріалу до вирішення проблем, в ході якого необхідно переосмислити наявні знання, будувати їх нові сполучення з попередньо вивченими ідеями, методами, способами дій, включаючи створення нового. Сюди відноситься більшість цілей навчання, що висуваються в програмах, в підручниках, у повсякденній практиці вчителя. Використання чіткою, впорядкованої, ієрархічної класифікації цілей важливо, перш за все, для вчителя з наступних причин:

Концентрація вчителя на головному; користуючись таксономії, учитель не тільки виділяє і конструює цілі, але і впорядковує їх, визначаючи першочергові завдання, порядок та перспективи подальшої роботи;

Ясність і гласність у спільну роботу вчителя та учнів; конкретні навчальні цілі дають учителю можливість роз'яснити учням орієнтири в їх загальної навчальної роботи, обговорити їх, зробити ясними для розуміння будь-яких зацікавлених осіб.

Створення еталонів оцінки результатів навчання; звернення до чітких формулювань цілей, які виражені через результати діяльності, піддаються більш надійної та об'єктивної оцінки.