Проведення уроків

Урок №1

22.11., 6-В

Тема: Ступені порівняння якісних прикметників.

Мета: розширити та поглибити знання учнів про ступені порівняння якісних прикметників, навчити утворювати форми вищого и найвищого ступенів порівняння прикметників

Тип уроку: пояснення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку.

I Мотивація навчання учнів

1) організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку)

2) повідомлення теми та мети уроку.

II Перевірка д/з

III Актуалізація опорних знань.

1) Які є групи прикметників за знанням? (якісні ознаки, що здатні виявлятися різною мірою: смаку, зору, нюху, дотику. Світлий, гучний, солодкий)

(відносні - ознаки властивості відносно предмета, явища, місця, часу, числа, дії. (скляний, осінній, дощовий, науковий).

(присвійні - належать предметам якість істоті (комусь) Лесин, Надіїн, сестрин.

IV Пояснення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Взагалі якісні прикметники мають ступені порівняння. Якісні прикметники виражають різну міру ознаки. Вини утворюють форми ступенів порівняння: вищого та найвищого.

Вищий показує, що в одному предметі ознака виявляється більшою (меншою) мірою, ніж в іншому: тихий - тихіший, легкий - легший.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: найтихіший, найлегший.

Вищий, найвищий ступені порівнянь прикметників мають 2 форми: просту і складену (табл. 150 ст.)

При творені форм вищого ступеня в основах окремих прикметників відбуваються зміни:

1. Випадають -к, - ок, - ек: легкий - легший, далекий - дальший.

2. Перед -ш відбуваються чергування, а суфіксальний звук [ш] змінюється на [ч]:

[г] - [ж]дорогий - дорожчий.

з - ж - вузький - вужчий.

с - на високий - вищий.

3. Суфіксальний не чергується з[ч] перед коренем із ж - дужий - дужчий.

Вищий		Найвищий
проста форма	складена	проста	складена
основа + ш + іш: старший, глибший, мудріший.	більш, менш + прикм. більш гострий, більш вдалий.	най, як най, щонай + форма вищого ступеня: найкращий, найбільший.	найбільш, найменш + прикм.: найбільш зручний, найменш здатний.

Увага! У деяких прикм. форми вищого ступеня утворюються від інших основ: великий - більший, гарний - кращий, поганий - гірший.

V Виконання тренувальних вправ.

Впр. 257. Утворити вищий ступень від поданих прикметників, записавши їх у два стовпчика: а)із ш; б) із іш.

VI Оцінювання. (За виконання вправ діти отримують відповідні оцінки.

Д/з 262 пр., ст 152.

Урок № 2

10 - А, 27.11.06

Тема: Вживання апострофа.

Мета: повторити правила на вживання апострофа; вдосконалювати навички письма слів з апострофами; виховувати любов до Батьківщини та шановливе ставлення до людей похилого віку.

Обладнання: підручник.

Тип уроку:

Хід уроку.

I Мотивація навчання учнів.

1. Організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку.

2. Оголошення теми та мети уроку.

II Перевірка Д/з.

III Слово вчителя.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять:

а)на початку кореня: в'язка, в'юн, м'якший.

б) після голосного: здоров'я, солов'ї, риб'ячий.

в) після р: черв'як, арф'яр.

В інших випадках після губних апостроф не ставиться: свято, цвях, морквяний.

2. Апостроф ставиться перед я, ю. є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: бур'ян, сузір'я, кар'єр, але буряк, зоря, гарячий.

3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які закінчуються на приголосні (від, під, над, перед, без, з, в, об, між).роз'єднати з'їзд.

4. В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після губних та р, а й після шиплячих якщо після них чується звук [й]: Х'юстон, бар'єр.

5)Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: бюро, кювет, рюкзак.

IV Виконання тренувальних вправ.

Впр. 55. Написати слова у дві колонки: а) з апострофом; б) без апострофа.

Впр. 57. Записати речення, розставляючи коми, та в словах де потрібно, ставити апостроф.

V Д/з Впр. 58

Урок №3

10 - В, 14.11.06 г.

Тема: Творчість Івана Франка.

Мета: доповнити й поглибити знання учнів про І. Франка, набуті в попередніх класах, зупинитись на основних напрямках його діяльності; розвівати вміння учнів застосовувати свої знання; виховувати в них патріотичні почуття, любов і повагу до видатних діячів української культури.

Тип уроку: систематизація набутих знань.

Обладнання: підручник.

Хід уроку.

I Мотивація навчання учнів.

1. Організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку)

2. Оголошення теми, мети, завдання уроку.

II Перевірка д/з.

III Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя.

Великий український письменник, учений, політичний діяч, революціонер-демократ Іван Якович Франко нар. 27 серия1856 р. в с. Нащєвичах Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.

Дитячі роки найбільш письменника проходили серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина, людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. Каржини праці в кузні, сумні оповідання змученого люду і образ вогню батьківського горна назавжди запам'яталися йому.

В автобіографії оповіданні "У кузні" І.Ф. писав: "На дні моїх спамитів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому пронизується сині, червоні та золото-білі промені, чевріє, мов розтажене вугля, і яриться в його глибині щось іще більше, промінясте..."