Навигация
Організація і проведення аудиту
66122
знака
0
таблиц
0
изображений
1. Організація і проведення аудиту.
Планування аудиту.
Процес планування як початковий етап проведення аудиту, включає розробку загального плану з визначенням обсягу, графіків і строків проведення перевірки, а також аудиторської програми, яка конкретизує обсяг, види та послідовність аудиторських процедур, необхідних для формування об’єктивної та обгрунтованої думки про досліджені факти господарського життя, достовірність показників бухгалтерської звітності клієнта.
Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. Метою планування аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямах перевірки, проблемах, які слід вивчити глибше.
Планування аудиту допомагає належним чином організувати роботу аудитора, здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, координувати роботу інших аудиторів і фахівців інших професій.
Процес планування умовно можно поділити на три стадії:
· попереднє (стратегічне) планування;
· складання загального плану;
· розробка програми аудиту.
На стадії попереднього планування аудитором вивчається наявна та доступна йому інформація про підприємство-замовника, погоджуються з керівництвом клієнта основні організаційні питання з аудиту, формується робоча бригада для його проведення.
Для цього використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архиві аудиторської фірми, інформація, отримана від інших аудиторських фірм. Для роз’яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, при попередньому узгодженні з ним переліку питань, які підлягають обговоренню.
У процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням і розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.
Джерелами інформації при цьому можуть бути:
q Статут підприємства;
q документи, що підтверджують його реєстрацію;
q протоколи засідань ради директорів та зборів акціонерів;
q договори;
q наказ про облікову політику;
q внутрішні звіти аудиторів;
q внутрішноьфірмові інструкції;
q організаційна структура;
q список філій і дочірніх підприємств;
q судові та арбітражні матеріали;
q статистична звітність;
q інформація, отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.
У результаті попереднього планування необхідно отримати інформацію про:
¨ організаційно-управлінську структуру клієнта;
¨ види виробничої діяльності та номенклатуру виготовленої продукції;
¨ структуру капіталу та курс акцій;
¨ технологічні особливості виготовленої продукції;
¨ рівень рентабельності;
¨ основних покупців і постачальників;
¨ порядок розподілу чистого прибутку;
¨ дочірні й залежні організації;
¨ організацію системи внутрішнього контролю;
¨ принципи формування і розподілу оплати праці тощо.
Зібрана аудитором інформація про діяльність господарюючого суб’єкта дозволяє йому визначити коло проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів.
Можливість та необхідність залучення сторонніх спеціалістів визначаються наявністю наступних факторів:
v характер та складність питань, які підлягають експертному дослідженню;
v суттєвість питань для загальної оцінки бухгалтерської звітності господарюючого суб’єкта;
v можливість отримання необхідних відомостей шляхом застосування альтернативних прийомів.
У випадку прийняття рішення про необхідність залучення стороннього спеціаліста (експерта) аудитор повинен отримати на це згоду керівництва господарюючого суб’єкта, на якому проводиться перевірка.
Якщо керівництво відмовляється дати таку згоду, в той час як аудитор вважає, що думка експерта з того чи іншого питання повинна бути неодмінно отримана, тоді за підсумками аудиту може бути виданий умовно-позитивний чи негативний висновок або оформлена відмова про висловлення думки аудиторської фірми про достовірність перевірених фактів господарюючого суб’єкта.
При одержанні дозволу від керівництва господарюючого суб’єкта на залучення стороннього спеціаліста аудиторська фірма приділяє значну увагу правильному вибору такого експерта.
В ході спілкування з експертом аудитор детально обговорює та узгоджує з ним питання зв’язку та координації, в тому числі домовляється про порядок взаємного інформування щодо проблем, які можуть виникнути в процесі роботи.
Робота експерта при проведенні аудиту використовується на основі договору платного надання послуг, який укладається між господарюючим суб’єктом, на якому проводиться аудит, та експортом або аудиторською фірмою та експертом.
Результати роботи експерта повинні бути оформлені письмово у вигляді висновку із зазначенням найменування господарюючого суб’єкта, об’єкта та проведеної роботи, її обсягу і меж відповідальності експерта, використаних нормативно-довідкових матеріалів, методів роботи, що застосовувались, наданих експертом пропозицій, будь-яких невирішених суттєвих сумнівів, пов’язаною з проведеною роботою, результатів проведеної роботи. Висновок підписується експертом, скріплюється печаткою.
Він додається до робочої дркументації аудитора та може бути використаний в якості аудиторських підтверджень. При цьому висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений аудитор міг, ознайомившись з ним, отримати повне уявлення про проведену експертом роботу.
Створений безпосередньо перед проведення перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто за якими напрямами і з якою інтенсивністю буде проводитись перевірка. Для кращого огляду і раціональної постановки завдань можуть використовуватись графіки, діаграми і комп’ютерні системи. Програма аудиторської перевірки необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередені аудиторської групи і для контролю за ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми.
Джерела інформації про клієнта.
Аудитор може отримати інформацію про діяльність клієнта з наступних джерел:
– офіційні публікації в юридичних виданнях, професійних, галузевих та регіональних журналах і монографіях;
– статистичні дані, офіційні звіти господарюючих суб’єктів, банківські звіти;
– нормативні та законодавчі акти, що регламентують діяльність клієнта;
– результати відвідування спеціальних семінарів, конференцій, інших аналогічних заходів;
– роз’яснення і підтвердження, отримані від персоналу клієнта, бесіди з внутрішнім аудитором та іншими компетентними особами;
– консультації з аудитором, який проводив аудит в попередні періоди;
– засновницькі документи, протоколи зборів ради директорів й акціонерів, контракти та договори, бухгалтерська звітність минулих періодів, плани та бюджети, наказ про облікова політику;
– результати огляду цехів, складів та служб клієнта, а також досвід персоналу, що безпосередньо не пов’язаний зі сферою обліку;
– контракти, договори, угоди клієнта;
– внутрішні звіти аудиторів, консультантів, внутрішньофірмові інструкції;
– результати проведення аналітичних процедур; виявлення незвичайних господарських операцій, порядок оформлення яких неоднозначно трактується чинним законодавством;
– документи, що регламентують виробничу та організаційну структуру клієнта, список його філій і дочірніх підприємств;
– результати роботи із залученими спеціалістами-експертами;
– знайомство з реєстрами акціонерів;
– використання знань, набутих з попереднього досвіду аудитора.
На етапі попереднього планування потрібно отримати загальну інформацію про фінансово-господарську діяльність клієнта: про зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на бізнес клієнта, пов’язані з особливостями його діяльності.
Важливо отримати інформацію про політику клієнта в різних галузях, установити ступінь відповідальності і права керівників різних рівнів, визначити коло осіб, що мають право змінювати політику клієнта.
На основі отриманої інформації аудитор приймає рішення про необхідність залучення для консультацій відповідних спеціалістів (юристів, спеціалістів з податків, технологій тощо).
План аудитуОдержавши в процесі попереднього планування дані про підприємство, аудитор приступає до розробки загального плану аудиту.
План аудиту є документом організаційно-методологічного характеру, який містить основні стадії процесу аудиту, розміщені в логічній послідовності, із зазначенням видів запланованих робіт, періоду їх проведення, відповідальних виконавців та інших питань. План складається з врахуванням особливостей бізнесу клієнта, організації обліку і системи внутрішнього контролю, визначених ризиків і меж суттєвості, координації дій, супроводження і нагляду за діяльністю асистентів, експертів та інших фахівців, які не є аудиторами.
У випадку, якщо системою внутрішнього контролю своєчасно попереджається здійснення неефективних операцій, виникнення недостовірної інформації, виявляються можливі відхилення, тоді аудитор за достатнього ступеня впевненості може суттєво зменшити обсяг запланованих прийомів перевірки.
Займаючись розробкой плану, аудитору необхідно визначити аудиторський ризик і рівень суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства достовірною. Рівень даних показників значно впливає на особливості підбору прийомів і способів аудиту.
Під час планування також враховується ступінь автоматизації облікових робіт, обробки звітної інформації, наявність структурних підрозділів і філій, показники діяльності яких відображаються в консолідованій звітності підприємства.
З метою підвищення ефективності перевірки окремі пункти плану можуть обговорюватися з керівництвом підприємства, що дозволить скоординувати роботу аудиторів і спеціалістів господарюючого суб’єкта.
Важливим моментом при розробці плану є формування бригади аудиторів, розподіл їх відповідно до професійних здібностей по конкретних ділянках аудиту, інструктаж, ознайомлення з планом і програмою аудиту, порядком контролю якості виконаних робіт.
Програма аудитуПісля складання плану розробляється програма аудиту, яка є переліком етапів аудиту, необхідних для його реалізації. В програмі визначаються завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети перевірки.
Програма складається до початку аудиту, але в ході перевірки до неї можуть вноситися як незначні, так і суттєві зміни.
Програма аудиторської перевірки повинна включати:
ü перелік всіх аудиторських прийомів і способів, необхідних для вивчення поставлених в договорі питань;
ü детальний опис кожного способу та прийому.
Планування і розробка програми відноситься до компетенції головного аудитора (керівника групи), який здійснює контроль за їх виконанням.
Висновки, зроблені аудитором при виконанні кожного розділу плану і програми відображаються в його робочих документах. Вони є основою для підготовки аудиторського висновку і формування думки про достовірність фінансової звітності та обліку в їх суттєвих аспектах.
Графік проведення аудитуГрафік визначає граничні терміни підготовки і надання матеріалів, які були підготовлені під час перевірки для складання аудиторського висновку та інших документів. При складанні графіку вирішується питання про витрати часу на окремі види і ділянки перевірки з врахуванням і в межах очікуваної винагороди, з метою забезпечення отримання прибутку.
Таким чином, планування і складання програми аудиту є важливим етапом підготовки аудиторської перевірки та забезпечення її якості та надійності.
Похожие работы
... ; деталі і подробиці висновку, обробку та вивід інформації; технічну інформацію стосовно доказів; опис роботи контролю програми, висновки про контроль тощо. 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ АУДИТУ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА Фінансова звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рі ...
... ість представляє найбільш розвинену форму приватної власності: асоційовану приватну власність як органічну єдність двох якостей відношень привласнення – приватного та загального. 2. Проблеми становлення акціонерного товариства 2.1. Тенденції розвитку акціонерних товариств Ефективне функціонування акціонерних товариств визначається такими обставинами, що одні обумовлені самою сутністю акці ...
... форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов ...
... Баланс, інші форми звітності. Тому можна сказати, що суттєвих недоліків по обліку власного капіталу на ВАТ «Луганськмлин» немає. Але можна знайти деякі шляхи вдосконалення обліку власного капіталу. Так, наприклад, у зв’язку з тим, що ВАТ «Луганськмлин» є акціонерним підприємством, то великий об’єм роботи в обліку власного капіталу займає складання Звіту про власний капітал. Згідно з Міжнародними ...
0 комментариев