Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ "Луганськмлин"

Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ «Луганськмлин»

Зміст

Вступ

1.    Теоретичні та правові засади організації обліку власного капіталу

2.    Аналіз стану облікової політики ВАТ «Луганськмлин»

3.    Організація обліку власного капіталу

3.1  Завдання обліку власного капіталу, його оцінка та функції

3.2  Формування і облік статутного капіталу

3.3  Організація обліку додаткового, резервного капіталів та нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)

3.4  Організація документування та документообігу в обліку власного капіталу

3.5  Звіт про власний капітал

4.    Шляхи вдосконалення організації обліку власного капіталу на ВАТ «Луганськмлин»

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки особливої актуальності набирають облік та аналіз власного капіталу, наявність якого дозволяє функціонувати підприємствам всіх форм власності.

Актуальність обліку власного капіталу виникла через появу нових організаційно-правових форм підприємств, внаслідок прийняття нормативних документів, які найближче до умов функціонування ринкової економіки.

У теперішній час, коли біля 80% підприємств мають недержавну форму власності, власний капітал набуває важливе економічне значення, так як показує кількість власних засобів підприємства, які знаходяться в його розпорядженні, та які представляють собою фонди та резерви.

Таким чином, економічна важливість власного капіталу і багатогранність його структури обумовлюють необхідність проведення правильного та достовірного обліку, а також здійснення аналізу власного капіталу на кожному підприємстві, тим самим підтверджуючи актуальність вивчення даної проблеми, що визначило вибір теми дипломної роботи та її мету.

Метою дипломної роботи є вивчення організації обліку власного капіталу на ВАТ «Луганськмлин» та виявлення недоліків у такому обліку.

Об’єктом вивчення дипломної роботи виступають різноманітні питання і проблеми сучасного обліку власного капіталу на прикладі підприємства, а також саме підприємство Відкрите акціонерне товариство «Луганськмлин»

Кожне підприємство має майно, яке складається з різних об’єктів обліку – носіїв прав власності окремих фізичних та юридичних осіб. Кожен власник має право на майно підприємства, а також може претендувати на отримання прибутку лише в межах його частини та форми інвестування коштів у це підприємство. Тому такі частини, на підставі статутних та первинних документів, повинні бути чітко відображені у системному бухгалтерському обліку. Одне з головних завдань обліку складається з того, щоб розкрити права власника на частину його майна і належний йому прибуток.

У процесі написання роботи використовувались як традиційні методики (літературний, графічний, порівняльний) так і наукові (методи бухгалтерського обліку, економічного аналізу, економічно-математичні методи, методи групування, балансовий та інші). Так само в роботі був використаний практичний матеріал обліку та аналізу власного капіталу ВАТ «Луганськмлин», а також фінансова звітність, розглянуті та вивчені нормативні та законодавчі документи України, що регулюють облік власного капіталу.

1.         Теоретичні та правові засади організації обліку власного капіталу

Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку власного капіталу підприємств. Отже на цей момент нормативна та законодавча база України містить наступні основні елементів.

Нормативною базою формування власного капіталу є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Цим положенням (стандартом) визначаються зміст та форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності (за винятком банків та бюджетних закладів).

Одним із важливих документів є Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні». Воно встановлює єдині методичні основи бухгалтерського обліку й звітності в Україні для підприємств, їх об’єднання і організацій (крім банків) незалежно від форми власності, бюджетних заснувань. Положення має підрозділи «Фонди і резерви» і «Прибуток (збиток) виробництва», що розкриває сутність і межі утворення окремих складового власного капіталу, наприклад: статутного фонду, резервного фонду та інші.

Такий нормативний документ – Господарський кодекс України визначає правові основи здійснення підприємницької діяльності в Україні, розкриває сутність підприємництва, його суб’єкти й об’єкти, організаційні форми, обмеження в здійсненні підприємницької діяльності. Окремим поділом виділені умови здійснення підприємницької діяльності і порядок державної реєстрації.

Будь-яке підприємство при організації фінансово-господарської діяльності, спирається на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства». Він містить у собі такі питання, як об’єкт і суб’єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, хто є платником податку. Так само в законі розкриті поняття валових втрат і прибутків підприємства, амортизаційних відрахувань. Цей закон дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку.

Закон України «Про господарські товариства» визначає організаційні, економічні, правові норми утворення господарських товариств. У законі сказано, що акціонерні товариства утворяться на основі встановленого договору і статуту. Установчі документи повинні містити в собі зведення про вид діяльності, склад засновників, назва, місце знаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку і збитків, склад і компетенцію об’єднання.

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» упорядкує види цінних паперів, що можуть бути випущені в Україні. Законом затверджується, що акціонерне товариство, що прийняло вклад засновника повинно розподілити між ними акції відповідно їхнім внескам і виплачувати по акціях відповідні дивіденди.

Переглянуті документи були прийняти в період переходу до ринкових відносин, але вони не задовольняють цілком вимогам сучасного обліку, який був орієнтований на міжнародні стандарти. Був прийнятий Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», яким законодавчо закріплено орієнтацію бухгалтерського обліку і звітності на застосування міжнародних стандартів фінансової звітності. З метою реалізації цього Закону КМУ затвердив «Програму реформування бухгалтерського обліку».

В Балансі Статутний капітал відображається як зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, яка є внеском власників (учасників) в капітал підприємства.

П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітний рік інформацію про зміни (збільшення, зменшення) статутного фонду, капіталу, пайового капіталу, додаткового, резервного, несплаченого і вилученого капіталу, а також про нерозподілений прибуток. Додаткова інформація, розкриття якої в поясненнях звіту вимагається П(С)БО 5, висвітить призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства.

При організації обліку власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно – правову форму господарювання; кількість засновників, а також інформацію про власний капітал, що наводиться в наказі про облікову політику.

На ВАТ «Луганськмлин» облік власного капіталу підприємства ведеться згідно наказу про облікову політику. Як зазначив Житний П. – перший наказ, який має підписати керівник підприємства на новий звітний рік, - це наказ про облікову політику. Загальне керівництво і відповідальність за процес формування облікової політики доцільно накласти на виконуючий орган – спеціалізований підрозділ, підпорядкований головному бухгалтеру. Це може бути одне із структурних підрозділів обліково – фінансової служби, наприклад, сектор облікової політики (СУП).

При обліку власного капіталу застосовуються рахунки 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження».

Використовуючи програмний комплекс SVOD, більшість документів на ВАТ «Луганськмлин» заповнюються на комп’ютерах.

Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документу. Порядок електронного документообороту визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, закладами та організаціями всіх форм власності згідно законодавству.

Вивчення, здійснення, постійне вдосконалення законодавчих вимог, норм кодексів корпоративної поведінки, професійної етики, розроблених на засадах міжнародного досвіду, є основним орієнтиром попередження конфліктів інтересів між власниками і інвесторами.

Власний капітал підприємства обов’язково підлягає перевірці. Сук П. вважає, що завданням ревізії власного капіталу є:

-           перевірка дотримання законів при формуванні капіталу;

-           встановлення достовірності даних по власному капіталу;

-           аналіз використання власного капіталу.

Об’єктом ревізії є власний капітал підприємства. Ревізор знайомиться зі структурою власного капіталу та перевіряє кожен його вид.

Господарський кодекс України (стаття 86) передбачає, що вкладами учасників можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права, кошти (в тому числі в іноземній валюті).

Невід’ємним атрибутом ринкової економіки є також і цінні папери. Тому аудит цінних паперів, в тому числі і внутрішній аудит цінних паперів, на сьогодні є одним із важливих напрямків аудиторської діяльності.

Акція – це цінний папір без визначення терміну обігу, який посвідчує внесення визначеного паю до статутного капіталу акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним і на одержання прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства.

При перевірці тверджень про права та зобов’язання, що виникають у суб’єкта господарювання у зв’язку з випуском або придбанням цінних паперів, внутрішній аудитор отримує докази щодо підтвердження суттєвих умов утримувачем або контрагентом і знайомиться з депозитним та іншим документами, перевіряє установчі і платіжні документи та відповідні банківські витяги, а в разі отримання цінних паперів в обмін на активи – накладні. Крім того, аудитор перевіряє своєчасність і достовірність записів про зміни прав власності у разі ведення реєстру власників цінних паперів на підприємстві.

Кучеренко Є. зазначає, що акціонерне товариство самостійно вирішує, чи створювати ревізійну комісію, чи залучати аудитора.

У разі прийняття рішення про створення ревізійної комісії, аудиторську перевірку річного звіту товариства слід проводити до проведення чергових загальних зборів та на їх розсуд виносити як річний звіт, так і висновки аудитора за ним.

У разі прийняття рішення про створення ревізійної комісії необхідно дотримуватися норм Закону України «Про господарські товариства», а саме:

-           ревізійна комісія обирається з числа акціонерів;

-           порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується виключно загальними зборами акціонерів;

-           ревізійна комісія звітує перед наглядовою радою та загальними зборами акціонерів;

-           ревізійна комісія повинна готувати та подавати загальним зборам висновок за річним звітом.

28. 04. 2009 року Мінфін наказом № 415 затвердив новий стандарт – П(С)БУ № 31 «Фінансові витрати». Цей стандарт встановлює нові правила бухгалтерського обліку фінансових витрат, а саме витрати у вигляді відсотків по цінним паперам. На сьогоднішній день підприємству дозволяється зазначати в своїй обліковій політиці можливість капіталізації фінансових витрат, пов’язаних з створенням кваліфікаційного активу.

Підприємство – резидент, яке виплачує дивіденди засновникам, згідно з п. 9.3 ст. 9 Закону «Про податок з прибутку фізичних осіб», надає в податковий орган по місцю реєстрації «Податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платнику податку з доходів фізичних осіб» по формі, затвердженій наказом ДПАУ від 04.12.08 року № 586.

Кудрянця – Висоцька О. П. вважає, що організація документообігу полягає в розробленні найбільш раціональних шляхів руху документів від їх складання до передачі в архів із зазначенням інстанцій, через які має проходити документ, мети і конкретного часу надходження та вибуття документів на кожній інстанції, а також назви посади виконавця, що складає, перевіряє та опрацьовує документ у формі таблиці.

Статутний і додатковий капітали виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування та формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Формується статутний капітал за рахунок внесків засновників (учасників), фіксується в засновницьких документах підприємства сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов’язково реєструється в Державному реєстрі. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожні.

В Господарському кодексі України статтею 81, п.7 передбачено, що засновники несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням, які виникли відповідно до засновницького договору.