Процедури й техніки психологічного консультування

4.2 Процедури й техніки психологічного консультування

 

·Важливою технікою консультування є постановка питання, використовується з двома цілями: одержання інформації про клієнта і спонукання його до самоаналізу.

Як відомо, питання розділяються на відкриті і закриті. Закриті питання використовуються для одержання конкретної інформації про клієнта і звичайно припускають відповідь в одному - двох словах, підтвердження або заперечення. Відкриті питання слугують не стільки для одержання відомостей про життя клієнтів, скільки дозволяють обговорювати почуття.

Будь-яке питання повинне бути обґрунтоване - задаючи його, треба знати, з якою метою воно задається.

·Для створення і зміцнення консультативного контракту дуже важливі прийоми схвалення і заспокоєння. Підбадьорити клієнта можна короткою фразою, що означає згоду або розуміння. Така фраза спонукує клієнта продовжити розповідь. Схваленням виражається підтримка. Заспокоєння, разом зі схваленням дозволяє клієнтові повірити в себе і ризикувати, змінюючи деякі аспекти самзвеличення, випробовуючи нові способи поводження.

·Відображаючи зміст визнань клієнта, ми перефразовуємо його висловлення або узагальнюємо кілька висловлювань. Відображення змісту показує клієнтові, що його активно вислуховують і що він зрозумілий. Це також допомагає і самому клієнтові краще зрозуміти себе, розібратися у своїх думках, ідеях, установках.

·Пізнання і відображення почуттів клієнта представляються однією з найголовніших технік консультування. Відображення почуттів тісно пов'язано з перефразовуванням висловлених клієнтом почуттів - різниця лише в тому, що в останньому випадку увага зосереджується на змісті, а при відображенні почуттів - на тім, що приховано за змістом. Бажаючи відображати почуття клієнта, консультант уважно вислуховує його визнання, перефразовує окремі твердження, тим самим орієнтуючись і на почуття, висловлені клієнтом у визнанні.

·Уміння мовчати і використовувати тишу в терапевтичних цілях - одна з найважливіших навичок консультування. Хоча тиша в консультуванні іноді означає порушення консультативного контракту, проте вона буває глибоко осмисленою. Для консультанта, що навчився бути чуйним до різних змістів тиші, взагалі до тиші і який навчився свідомо створювати і використовувати паузи в консультуванні, мовчання стає особливо коштовним.

·Мета консультування досягається за допомогою надання клієнтові інформації: консультант висловлює свою думку, відповідає на питання клієнта й інформує його про різні аспекти обговорюваних проблем.

·Кожен клієнт - це не відкрита книга, а невідома країна, де все нове і спочатку важко піддається розумінню. Хоча якось орієнтуватися в цій незвіданій країні консультантові допомагає техніка інтерпретації. У консультуванні дуже важливо виявити більше, ніж утримується в поверхневому оповіданні клієнта. Інтерпретаційні твердження консультанта додають визначений зміст чеканням, почуттям, поводженню клієнта, тому що допомагають установити причинні зв'язки між поводженням і переживаннями.

·Кожен консультант час від часу змушений у терапевтичних цілях вступати в конфронтацію з клієнтами. Конфронтацією домагаються показу клієнтові способів психологічного захисту, які використовуться у прагненні пристосуватися до життєвих ситуацій, але які пригнічують, обмежують становлення особистості. У центрі конфронтації звичайно виявляється стиль міжособистісного спілкування клієнта, що відображається в консультативному контракті.

·Структурування означає організацію відносин консультанта з клієнтом, виділення окремих етапів консультування й оцінку їх результатів, а також надання клієнтові інформації про процес консультування. Закінчивши один етап, консультант разом із клієнтом обговорюють результати, формують висновки.

4.3 Напрями професіональної підготовки психолога-консультанта

 

Професійна підготовка психолога-консультанта містить у собі, крім обов'язкової для будь-якого психолога загальноосвітньої наукової підготовки (до неї входить мінімум наукових знань, необхідних професійному психологові будь-якого профілю), також і освоєння ряду розділів психології, що припускають спеціалізацію у відповідній професійній галузі, у даному випадку – в галузі психологічного консультування. Ці спеціальні напрямки професійної підготовки психолога-консультанта наступні:

1. Вивчення підготовчого етапу психологічного консультування.

2. Освоєння інформації про зміст роботи психолога-консультанта.

3. Оволодіння методами роботи психолога-консультанта з клієнтом.

4. Ознайомлення з особливостями проведення психологічного консультування в наступних спеціальних галузях: сімейне консультування, ділове консультування, психолого-педагогічне консультування, інтимно-особистісне консультування.

5. Робота психолога-консультанта під керівництвом більш досвідченого психолога-консультанта-супервізора.

Вивчення процесу підготовки роботи психологічної консультації містить у собі уважне ознайомлення з комплексом організаційних питань, включаючи вибір галузі консультування, початку роботи консультації і т.д.

Серед тих конкретних задач, що у практичному плані повинен вміти вирішувати психолог-консультант, можуть бути названі наступні:

• Визначення кола потенційних клієнтів – відвідувачів психологічної консультації, їхніх можливих проблем у залежності від змісту роботи психологічної консультації і від тих професійних вимог, що можуть бути пред'явлені до працюючих у консультації психологів.

• Підбор кадрів психологів і обслуговуючого персоналу для роботи в психологічній консультації. Проведення з кадрами спеціальної підготовчої роботи з ознайомлення з умовами роботи й обов'язками, з організацією взаємодії один з одним, із правилами роботи консультації.

• Підготовка матеріальної бази і документації для початку практичної роботи консультації.

• Підготовка і поширення інформації про роботу консультації серед потенційних клієнтів.

Знайомство з організацією роботи психологічної консультації містить у собі також засвоєння того, як створюється психологічна консультація, що входить у мінімум необхідного для неї устаткування, який оптимальний режим роботи психологічної консультації і психолога-консультанта, якою повинна бути обстановка в психологічній консультації під час її роботи і ряд інших питань.

Знайомство починаючого фахівця зі змістом роботи психолога-консультанта у свою чергу припускає наступне. По-перше, ознайомлення з тим, що являє собою психологічне консультування, у чому полягає його відмінність від інших видів практичної діяльності психолога. По-друге, з'ясування того, що повинен знати і вміти робити психолог-консультант, щоб на досить високому рівні справлятися зі своїми професійними обов'язками. По-третє, ознайомлення з основними видами психологічного консультування, з головними вимогами, пропонованими до них. По-четверте, знання умов роботи психолога-консультанта.

Освоєння методів роботи психолога-консультанта передбачає оволодіння починаючим психологом-консультантом прийомами спілкування з клієнтами, методами психодіагностики, які використовуються в практиці психологічного консультування. Ці прийоми і методи повинні бути освоєні майбутнім психологом-консультантом практично, у ході відповідних спеціальних занять. У число таких прийомів і методів входять, зокрема, методи прямого психотерапевтичного впливу психолога-консультанта на клієнта.

Необхідність вивчення особливостей проведення психологічного консультування в різних галузях пов'язана з тим що, по-перше, інтимно-особистісне, сімейне, ділове і психолого-педагогічне консультування – це різні речі, по-друге, психолог-консультант не в однаковому ступені займається даними видами консультування і, звертаючись до них час від часу, повинен зберігати свою професійну кваліфікацію у всіх зазначених галузях. До того ж у цих сферах психологічного консультування існує безліч часткових, досить тонких і складних специфічних питань, пізнання яких вимагає довгого часу, а успішне практичне вирішення – твердих умінь і навичок.

Робота в ролі практичного психолога-консультанта під керівництвом більш досвідченого фахівця необхідна психологові-консультантові для придбання професійного досвіду й оволодіння на практиці необхідними уміннями і навичками. Цьому всьому набагато легше навчитися на досвіді інших, чим у результаті прослуховування лекцій і читання книг. Крім того, у практичній роботі психолога-консультанта нерідко виникає безліч несподіваних питань, що неможливо заздалегідь передбачити й у ході навчальної діяльності одержати на них задовільні відповіді. Уміння виробляються практично в ході наслідування професійної роботи інших, це ж зводить до мінімуму можливі помилки, які у своїй роботі може допустити починаючий психолог-консультант. Функція супервізора, що виконує більш досвідчений психолог-консультант, у даному випадку полягає в тім, щоб не тільки підготувати малодосвідченого психолога до самостійної роботи, але і кваліфіковано оцінити ступінь його готовності до такої роботи.

Висновки

 

Психологічне консультування спрямоване на вирішення різного роду психологічних труднощів, насамперед ситуативних і міжособистісних проблем. У важкий, критичний момент життя людини, психолог-консультант може допомогти перебороти стрес, життєву кризу, утрату близької людини, а також краще зрозуміти життєву ситуацію і прийняти вірне рішення.

Психологічне консультування також може допомогти в розумінні і реорганізації відносин з іншими людьми. Основна задача психолога-консультанта в даній ситуації полягає в тому, щоб допомогти подивитися на характер взаємин з іншими людьми збоку, обговорити ті їх сторони, що будучи джерелами труднощів, звичайно не усвідомлюються і не контролюються. Основа такої роботи складається в дослідженні і зміні установок щодо інших людей, і форм взаємодії з ними. У ході консультативної бесіди з’являється можливість ширше глянути на ситуацію, інакше оцінити свою роль у ній і, відповідно до цього нового бачення, змінити своє відношення до того, що відбувається і власне до поводження.

Використана література

1.  Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Пер. с лит.; Под ред. В.В. Макарова; Науч. консультант А.Б. Хавин.– М.: Академический проект, 1999.

2.  Кочюнас Р. Психологическое консультирование и групповая психотерапия. - М.: Академический Проект: Гаудеамус, 2005.

3.  Мэй Р. Искусство психологического консультирования. М., 1994.

4.  О.Ф. Бондаренко / Основи консультативної психології. Аналіз сучасних концепцій: Навч. посіб. /Метод. рекоменд. для студентів пед. інститутів спеціальності «Практичний психолог у закладах народної освіти». / Укл. О.Ф. Бондаренко.-К.: РНМК Мін. освіти України, 1992.

5.  Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. «Психология» -М.: Владос, 2001.

6.  Абрамова Г.С. Психологическое консультирование: Теория и опыт: Учеб. пособие для студ. высш. пед. уч. заведений / Москва: Академия, 2000.

7.  Алешина Ю.Е. “Специфика психологического консультирования”/“Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы”, №1, 1994."Психотерапевтическая энциклопедия". СПб, 1998.

8.  Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М., 1993.

9.  Б.Д. Карвасарский. Психотерапевтическая энциклопедия. 2-е издание, 2000г.

10.  Тобиас Л. Психологическое консультирование и менеджмент: Взгляд клинициста /Пер. с англ. А.И.Сотова. - М.: Независимая фирма “Класс” (Библиотека психологии и психотерапии).

11.  Шнейдер Л.Б., Вольнова Г.В., Зыкова М.Н. Психологическое кон­сультирование. Учебное пособие для студентов высших учебных за­ведений. Серия "Серебряная сова". — М.: Ижица, 2002.

12.  Елизаров А.Н. Введение в психологическое консультирование. Учебное пособие. – М.: «Ось-89», 2003.

13.  Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного психологического кон­сультирования: Учебное пособие. - М.: «Ось-89», 2003.

14.  Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: Независимая фирма “Класс”, 2001.

15.  Румянцева Т. В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре. Учебное пособие. — СПб.: Речь, 2006.

16.  С. Ю. Головин. Словарь практического психолога. – М.: 2001.

17.  Б.Г. Мещеряков, В.П. Зинченко. Большой психологический словарь. – М.: 1997. 18.  С.Л. Соловьева / Справочник практического психолога: Психотерапия / сост. С.Л. Соловьева. – М.: АСТ, 2005.

Словник основних понять

Психодіагностика — це надання психологічної допомоги клієн­тові шляхом повідомлення йому об'єктивної психологічної інфор­мації. При цьому психолог відповідає за достовірність та форми повідомлення інформації клієнтові, а він сам виробляє ставлення до інформації та приймає рішення про її використання.

Психологічна корекція — це організований вплив на клієнта з метою зміни показників його активності відповідно до вікових норм психічного здоров'я. Основними об'єктами уваги психолога є вікова норма та індивідуальний темп оволодіння певним видом діяльності.

Психологічне консультування — це вид психологічної допо­моги психічно нормальним людям для досягнення ними цілей осо­бистого зростання. Мета консультування — забезпечити продуктив­не існування людини в конкретних обставинах її життя, тобто здат­ність людини знаходити якомога більше варіантів поведінки, понять, думок, почуттів, вчинків для забезпечення можливостей спілкування з якомога більшою кількістю людей і груп.

Психотерапія — це вид психологічної допомоги, що передбачає активний вплив психотерапевта на особистість клієнта, який має на меті реконструкцію його особистості.

Психологічна служба — система практичного використання психології для вирішення комплексних задач психологічної експертизи, діагностики, консультації в сферах виробництва, медицини, освіти, культури, спорту, правоохоронної діяльності. (І. В. Дубровіна.)

Роджерс Карл Ренсом (1902-1987) - американський психолог, один із засновників гуманістичної психології. Автор книги "Клієнт-центрована терапія"(1954). В якості ядра особистості розглядав Я-концепцію, представлену динамікою співвідношення Я-реального і Я-ідеального. За його пуявленнями, в особистості існують дві інстанції, які мають працювати злагоджено, "реальне Я", що представляє собою систему уявлень й оцінок самого себе, які залежать від індивідуального досвіду і актуальних оцінок оточуючих, і "ідеальне Я", яке представляє собою те, якою людина хоче бути. Розробив так звану недирективну психотерапію, центровану на клієнті, в основі якої лежить правило не давати порад клієнту і уникати оцінок його поведінки, але актуалізувати його творчий потенціал, який потрібний для самостійного вирішення його проблем.