Психологічна сутність психопатії

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет

Реферат

з патопсихології

на тему: Психологічна сутність психопатії

Виконала:

студентка ІІІ курсу 321 групи

факультету англійської мови

Колотило Людмила

Київ-2008

Зміст

Вступ................................................................................................................ 3

1. Загальна характеристика психопатій......................................................... 4

2. Клінічні прояви та типи психопатій............................................................ 5

3. Динаміка психопатій.................................................................................... 6

4. Лікування та профілактика психопатій...................................................... 7

Висновок.......................................................................................................... 9

Список використаної літератури.................................................................. 10

Вступ

Кожен з нас володіє характером – неповторним, унікальним набором індивідуальних особистісних рис. У більшості з нас він не є патологічним. Розцінювати кого-небудь як особистість, що має патологічний характер або особистісне порушення можна лише у тому випадку, коли його моделі поведінки настільки негнучкі, що перешкоджають повноцінному психологічному розвитку або адаптації. Важливим є розрізнення психопатії та акцентуації характеру. Оскільки їх часто плутають.

Акцентуації проявляються не завжди і не всюди, вони не перешкоджають соціальній адаптації, а також у певних ситуаціях акцентуації можуть сприяти адаптації. Акцентуація – це крайній варіант норми, при якому окремі риси вдачі надмірно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість відносно певного роду психогенних дій при хорошій стійкості до інших. Іншими словами, акцентуація є варіантом психічного здоров'я (норми), який характеризується особливою вираженістю, загостреністю, непропорційністю деяких рис вдачі всьому складу особистості і наводить її до певної дисгармонії.

Психопатія, в свою чергу, – стійка аномалія характеру, яка визначає всю психічну подобу індивідума і заважає її соціальній адаптації. Це патологічний розвиток особистості; тривалий стійкий патологічний стан. Для психопатії характерні: вираженість патологічних особливостей характеру, тотальність психопатичних особливостей людини та стабільність психічних особливостей людини.

1. Загальна характеристика психопатій

Психопатії виникають на основі взаємодії природженої або рано придбаної біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Проте впливу зовнішніх чинників для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання або педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється в її основі неповноцінністю нервової системи. Відхилення в поведінці ще не дають підстави зараховувати людину до психопатичних осіб. Психопатіям не властива прогредієнтність з розвитком недоумства і дефекту особистості. Слід також відрізняти психопатії від психопатоподібних станів після черепномозкової травми, інфекційних захворювань, інтоксикацій ЦНС, ендокринопатій та ін. Основним диференціально-діагностичним критерієм повинно служити те, що до появи психопатоподібних змін при тих або інших захворюваннях розвиток особистості був нормальним. На відміну від неврозів при психопатії патологічні риси вдачі визначають всю психічну подобу.

При окремих, хоча і достатньо виражених характерологічних відхиленнях, що не досягають патологічного рівня і досить компенсованих, діагноз психопатії також неправомірний. Ці акцентовані особистості, детально клінічно описані К. Леонгардом і А. Е. Лічко [5, 6]. Чіткої межі між нормальними і акцентованими особистостями, так само як і між останніми і психопатіями, немає. К. Леонгард виділяє педантичні, або ананкастичні; демонстративні, або істеричні; застряючі і збудливі акцентовані особистості у зв'язку з переважанням тих або інших властивостей характеру. Друга група (гіпертимні, дистимічні, тривожні, емотивні, афектно-лабільні і афектно-екзальтовані особистосіт) виділена по особливостях темпераменту. У практиці часто поєднуються акцентовані риси вдачі і темпераменту і різних типів акцентуації особистості.

Причини виникнення психопатії різні. Дисгармонія особистості може виникнути під впливом спадкових чинників, внутрішньоутробних, родових травм, патології раннього постнатального періоду. Незрілість психіки виявляється в підвищеній навіюваності, схильності до перебільшень, фантазій у істеричних суб'єктів; у емоційній лабільності біля збудливих; у слабкості волі біля нестійких; у незрілому мисленні біля параноїчних осіб. Велике значення у формуванні психопатії має несприятливий вплив середовища (неправильне виховання, психічні травми і ін.).