Навигация
Психологічні критерії підготовки до навчання в школі дітей старшого дошкільного віку
39765
знаков
7
таблиц
0
изображений
1.2 Психологічні критерії підготовки до навчання в школі дітей старшого дошкільного віку
Психологічна готовність складається з: мотиваційній, розумовій, вольовій і етичній готовності.
Поняття мотиваційної готовності включає відношення дошкільника до майбутнього навчання. Йдеться про позитивне відношення дитини до школи, про його настроєність на серйозну діяльність. Бажання стать учнем виникає майже у кожного старшого дошкільника. Це пояснюється тим, що дитина вже не задовольняється тими засобами зближення з життям дорослих, які йому надає гра. Він як би психологічно переростає гру хоча ще не перестає грати тривалий час, положення школяра все більше притягає дитину саме як сходинка дорослішання. Ваблять його і зовнішні атрибути шкільного життя: форма, приналежності учня. Так воно і є насправді: з переходом до шкільного життя змінюється суспільною положення дитини, у нього виникають нові обов'язки.
Проте бажання увійти до світу дорослих в новій якості не єдина причина для позитивної настроєності на майбутнє навчання. Друга причина полягає в пізнавальній активності, яка при завершенні дошкільного віку досягає щодо високого рівня розвитку. Для задоволення пізнавальних інтересів дитини на цьому рівні недостатньо «дошкільних» видів діяльності. Все настійніше ставати потреба в спеціальному навчанні, в бажанні пізнати нове, невідоме, розібратися в складному [8. c. 79].
Наукові дослідження показують, що великі труднощі в початковій школі випробовують не тільки ті діти, які не мають достатнього запасу знань і умінь, але перш за все ті, у яких не розвинена пізнавальна спрямованість, не сформована звичка думати, немає бажання шукати відповідь і т.д.
Не можна упевнено сказати про готовність до шкільного учення, того або іншої дитини, не з'ясувавши особливостей розвитку його пізнавальній активності, уявлень, що склалися, про школу, бажання вчитися і відношення до учення в цілому.
Мотиваційна готовність формується в кінці дошкільного - на початку шкільного віку як прояв потреби в знаннях - якісно нового етапу в розвитку пізнавальної діяльності дитини.
Одним з важливих завдань сучасної школи є формування пізнавальної активності дітей, розвиток їх творчих здібностей, готовності і уміння самостійно працювати: уміти виділяти істотні ознаки в сприйманих предметах і явищах, доступних його розумінню; порівнювати один предмет з іншим, указуючи на відмінність і схожість; визначати причину явищ, робити прості висновки. Дитина повинна уміти швидко знаходити певні предмети, дії, якості; підбирати слова з протилежним значенням; згруповувати декілька предметів за загальною ознакою [8. c.83].
Рівень розвитку мислення дітей старшого дошкільного віку дозволяє давати їм для вирішення завдання, розраховані на застосування одержаних знань, прояв кмітливості, кмітливості там, де чіткі знання не вистачає. До таких завдань відносяться розповіді, загадки, відповідь на які вимагає усвідомлення зв'язків і закономірностей явищ природи.
1.3 Специфіка мотиваційної підготовки дітей старшого дошкільного віку
Школа входить в життя дошкільника набагато раніше, ніж він переступає її поріг. У дитячому саду і удома діти з цікавістю виконують завдання, якщо їм говорять, що вони подібні школярам або важливі для підготовки до школи. Їх привертає шкільна дійсність зі всім тим новим, що вона несе: учнівська форма, ранець, класні кімнати, спортзал і ін. На грунті природного інтересу дітей до школи вже в умовах дошкільної установи необхідно формувати правильні уявлення про неї.
Наші спостереження показують, що у багатьох вихованців підготовчих груп знання про школу часом бідні і поверхневі. Ось, наприклад, як вони відповідають на питання «Чим тобі подобатися школа?»: «Школа подобатися тим, що там не сплять, там є довгі коридори», «В школі завжди ставлять хороші відмітки» і т.д. Першокласники з такими уявленнями про школу дуже швидко розчаровуються. Вони ж готові до учення як праці. Після перших же труднощів і зв'язаних з ними невдач іноді наступає таке сильне охолоджування до учбової діяльності, що у дитини пропадає всякий інтерес до шкільних занять і він шукає задоволення в позаурочному житті [2. c.72].
Введення розповіді-загадки в бесіду, дидактичну гру, в заняття не тільки пожвавив його, але забезпечує активність розумової діяльності дітей. Незвичність ситуації, новизна форми підношення знайомого матеріалу підвищує інтерес до завдання. Наприклад, розповіді-загадки про природу допомагає глибше осмислити сукупність ознак, характерних різним порам року, знайти і виразити залежність змін рослинного і тваринного світу від сезонних явищ.
Підбір розповідей-загадок ґрунтується на спостереженнях, що проводяться під час екскурсій, прогулянок, праці на свіжому повітрі, метою яких є ознайомлення дітей з процесами розвитку природи, сезонними змінами в ній. Завдання можна давати в такій послідовності: загадки першого типу, які стосуються очевидних, явищ, що проходять за короткий період. Рішення таких загадок часто спирається на самостійне експериментування, досліди, що проводяться під час спостережень, ігор, праці. Під впливом безпосередніх вражень, діти легко знаходять відгадку. Наприклад: «Поверталися хлоп'ята з дитячого саду додому, обходили калюжі, щоб ноги не замочити. А вранці або в дитячий сад - лід під ногами хрустить. Води немає. Що трапилося? Куди вода поділася?» [7. ст.126].
Ці загадки першого типу готують до рішення складніших задач, які вимагають розуміння взаємозв'язків, взаємозалежності між явищами, встановлення загальної для них причини. Розкриття її вже не лежить на поверхні, а пропонує порівняння, зіставлення різних фактів, спостережуваних тривалий час. До таких розповідей-загадок відносяться загадки другого типу. Наприклад: «Кожен по-своєму готується до зими. Стрибає непосида-білка, збирає горіхи, жолуді, ховає в дуплах, в деревних щілинах. А якщо знайде на землі грибок, зірве його і повісить сушити. Їй ця їжа дуже стане в нагоді. Цілий день трудиться білка і все поглядає на свого сусіда-їжака, який до осені став ледачим, неповоротким, мало бігає по лісу, не ловить мишей. Забереться в сухе листя та дрімає. «Що ти, їжак, зовсім розледачів? - питає білка. - Взимку є нічого буде». Розсміявся їжак і щось сказав білці. Та тільки я не розчула. Що ж він сказав білочку? Як їжачок готується до зими?»[2. c.101].
Загадки третього типу вимагають виділити характерні особливості тих періодів, на які ділитися кожну пору року, - рання пора, розпал і пізня пора. Загадка цього використана в методиці обстеження дітей підготовчої групи. Ускладнення змісту завдання, що стоїть перед дітьми сприяє розвитку мови: від односкладових відповідей відгадки, визначення вони переходять до докладніших пояснень опису, розповіді. Тут потрібна яскрава, образна мова із застосуванням складних лексико-граматичних категорій. Використовувати розповіді-загадки потрібно поступово і систематично. Роль вихователя в процесі рішення дітьми розповідей-загадок полягає не тільки в тому, щоб стежити і виправляти мовні погрішності, а і сприяти збагаченню дитячої мови. Він допомагає знайти різні варіанти мовних відповідей. Цьому сприяють питання, що направляють увагу дітей на встановлення причин, наслідків, закономірностей. Він схвалює правильний шлях рішення, націлює думку на пошуки відповіді. Задоволення, яке приносить знаходження правильної відповіді і сам шлях до нього, виступає сильним стимулом інтелектуальної активності.
Вихователі дитячих садів мають в своєму розпорядженні достатньо багатообразні засоби формування у дітей адекватних уявлень про школу. Складаючи на початку року план спільної роботи дитячого саду і школи, слід передбачити низку заходів щодо ознайомлення старших дошкільників із змістовною стороною майбутній їм в недалекому майбутньому життя. Вже на святі, яке звичайно знаменується перехід в по в підготовчу групу, бажано в доступній для розуміння дітей формі напучувати їх на старанність, працьовитість при виконанні завдань, тому що підготовча група - це сходинка до школи. Відтепер всі розмови про шкільну дійсність повинні включати орієнтацію дітей на серйозні і відповідальні відношення до навчання. У представленні майбутніх учнів школа повинна з'явитися джерелом нового, цікавого проникнення в принадний світ знань.
Зустрічі дошкільників з випускниками дитячого саду доцільно організувати так, щоб школярі, що починають, розповіли, як їм було цікаво в підготовчій групі: вони вчилися читати, вирішували завдання. Діти можуть показати своїм наступникам малюнки, іграшки - саморобки, навчити грати в дидактичні ігри. Сумісні веселі розваги, якими закінчується це свято, вносять мажорний завершальний акорд.
Мета таких свят - викликати у дітей бажання добре підготується до школи. Зрозуміло, первинне відношення потребує постійної підтримки. Лише завдяки повсякденним турботам вихователя про формування елементарних умінь вчитися діти можуть усвідомити, що для того, щоб стать школярем, потрібно бути уважним, старанним, дисциплінованим.
Сюжетно-ролеві ігри на теми шкільного життя сприяють закріпленню одержаних в школі уявлень і формуванню готовності дітей до учення. Вихователь орієнтує дітей на віддзеркалення не зовнішньої сторони, а найбільш істотних моментів в житті школяра. При цьому в грі відтворюються основні мотиви учення: прагнення проявити себе хорошим, дисциплінованим учнем і готовність прикладати зусилля, прагнути бути старанним і акуратним.
Щоб спонукати учасників гри до названих проявів, вихователь до е початку допомагає обговорити задум і намітити план, що включає різноманітні завдання. Дитині, виступаючій в ролі вчителя, пропонують попередити своїх «учнів», що потрібно уважно слухати пояснення і ретельно слідувати вказівкам. Що у такому разі грають переходять від ігрових дій, умовно передавальних зміст учбової діяльності, до їх більш розгорненого варіанту. Це допомагає дітям осягнути учення як би зсередини, поступово опанувавши його мотивами. Тільки при умілому керівництві гри «в школу» мають виховне значення, але робити це потрібно не нав'язливо, а тоді, коли, це доречно.
При виконанні окремих завдань на заняттях потрібна особлива старанність, увага, зібраність, і, оцінюючи вдалу відповідь, важливо похвалити дитину, сказавши: «Добре відповів, як справжній школяр» [1. c.33]. Подібні оцінки формують необхідну мотивацію учення. При нормальному ході розвитку ті якості, які потрібні для первинного входження в шкільне навчання закладаються не зовні, а усередині «дитячих» видів діяльності. Головні з цих якостей - довільність розумових процесів, уміння направляти їх на рішення певних задач, на засвоєння і виконання правив, досягнення наперед наміченого результату і тісно пов'язане з цим оволодіння плануванням своїх дій, можливістю будувати і утілювати певний хай поки що вельми нескладний задум.
До певного часу дитина не звертає уваги на виконання правив гри, його цікавить сам процес. Але поступово, звичайно якраз на 6-му році життя, картина міняється. На перший план виступають саме правила, їх дотримання і зрештою виграш. У зв'язку з установкою, що формується, на результат стає можливим пропонувати дитині нові типи повчальних, дидактичних ігор, наприклад настільні ігри, де виграє той, хто, діючи за правилом, першим заповнить свою карту або першим дійде фінішу. Звідси вже один крок до навчання шкільного, яке побудоване на увагу до того, як, яким способом досягається той або інший результат.
Похожие работы
... діти з низькою емоційною готовністю до навчання у школі потребують психологічної корекції у дошкільному навчальному закладі. Розділ 3. Розробка системи коригування та розвитку емоційної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі 3.1 Основні засади колекційної роботи для покращення емоційної сфери дитини та підвищення її емоційної готовності до навчання у школі ...
... . 2.2 Кількісний і якісний аналіз експериментального дослідження Оцiнити ефективнiсть i результативнiсть розробленого комплесу діагностичних завдань для виявлення особливостей адаптації дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовлення до навчання у школі, можна тiльки через ґрунтовну психологічну дiагностику дитини. Тому по завершеннi констатуючого і формуючого експерименту нами був пі ...
... умовах зуміти ввійти в колектив, дитині необхідно володіти достатньо гнучкими способами встановлення взаємостосунків з іншими дітьми, розвиненим відчуттям товариства. Легко побачити, що психологічна готовність до школи, — яку б її сторону ми не узяли, є підсумком всього передування психічного розвитку дитини, результатом всієї системи виховання і навчання в сім'ї і дитячому саду. Якості, необх ...
... євого дефекту та базувалася на принципах особистісно орієнтованого навчання. 6. За розробленими напрямами і змістом проводилася експериментальна логопедична робота по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня в умовах ДНЗ за розробленою нами програмою. Заняття по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення поділяються на заняття по ...
0 комментариев