1. Кількості накопиченої агресивної енергії.
2. Наявність стимулів, що полегшують розрядку агресії.
Але, чим більша кількість агресивної енергії є в даний момент, тим менший стимул потрібен для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивна поведінка може виплеснутися спонтанно.
Лоренц відзначав, що окрім природженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділені можливістю пригнічувати свої прагнення, тобто мають стримуюче начало, яке перешкоджає нападу на представників свого виду. А люди, у свою чергу, володіють слабшим стримуючим началом, ніж тварини. Звідси, технічний прогрес (зброя масового знищення) може привести до знищення людини як виду.
Послаблення агресії можливе шляхом різних дій. Також Лоренц стверджував, що любов і дружні відносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої агресії і можуть блокувати її прояви.
ІІІ. Фрустраційна теорія (гомеостатична модель).
Ця теорія, запропонована Д.Доллардом, протиставляється двом вище описаним. Тут агресивна поведінка розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес. Основні положення цієї теорії звучать так:
– Фрустрація завжди приводить до агресії в якій-небудь формі.
– Агресія завжди є результатом фрустрації [33].
Відносно спонукання до агресії вирішальне значення мають три чинники:
1. Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети;
2. Сила перешкоди на шляху досягнення мети;
3. Кількості послідовних фрустрацій.
Тобто, чим більшою мірою суб'єкт передчуває задоволення, чим сильніше перешкода і чим більша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до агресивної поведінки. А якщо фрустрації слідують одна за одною, то їх сила може бути сукупною і це може викликати агресивну реакцію більшої сили.
Коли з'ясувалося, що індивідууми не завжди реагують агресією на фрустрацію, Доллард і співавтори дійшли висновку, що подібна поведінка не виявляється в той же момент фрустрації перш за все із-за загрози покарання. В цьому випадку відбувається "зсув", в результаті якого агресивні дії прямують на іншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням.
Таким чином, людина, якої утримує від агресивності проти фрустратора сильний страх покарання, вдається до зсуву своїх наладок, направляючи на інші мішені – на тих осіб, по відношенню до яких у даного індивідуума не діє стримуючий чинник.
Які ж чинники ослабляють агресивну мотивацію? Відповідь на це питання слід шукати в процесі катарсису, тобто такі акти агресії, які не приносять шкоди, знижують рівень спонукання до агресії (образа, агресивні фантазії, удар по столу кулаком – акти агресії, які знижують рівень спонукання до подальшої сильнішої агресії) [33].
ІV. Теорія соціального навчання (біхевіоральна модель).
На відміну від інших, ця теорія свідчить, що агресія є засвоєною поведінкою в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Тобто йде вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.
Ця теорія була запропонована Балдурою і представлена в роботі у вигляді таблиці 1.1., що пояснює засвоєння, провокацію і регуляцію агресивної поведінки.
Таблиця 1.1
Теорія соціального навчання Балдури [35]
Агресія, що набуває за допомогою: | • Біологічних чинників (наприклад, гормони, нервова система) • Навчання (наприклад, безпосередній досвід, спостереження) |
Агресія провокується: | • Дією шаблонів (наприклад, збудження, увага) • Неприйнятним зверненням (наприклад, нападки, фрустрація) • Спонукальними мотивами (наприклад, гроші, захоплення) • Інструкціями (наприклад, накази) • Ексцентричними переконаннями (наприклад, параноїдальними переконаннями) |
Агресія регулюється: | • Зовнішнім заохоченням і покаранням (наприклад, матеріальна винагорода, неприємні наслідки) • Вікарним підкріпленням (наприклад, спостереження за тим, як заохочують або карають інших) • Механізмами саморегуляції (наприклад, гордість, провина) |
З його точки зору, аналіз агресивної поведінки вимагає урахування трьох моментів:
1. Способів засвоєння подібних дій;
2. Чинників, що провокують їх появу;
3. Умов, при яких вони закріплюються.
Тому, суттєве значення тут приділяється навчанню, впливу первинних посередників соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. Зокрема, було доведено, що поведінка батьків може виступати як модель агресії і в агресивних батьків звичайно бувають агресивні діти. Також ця теорія стверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону агресивних реакцій – пряме заохочення такого підведення. Тобто отримання підкріплення за агресивні дії підвищує вірогідність того, що подібні дії повторюватимуться і надалі. Разом з тим, істотне значення має результативна агресія, тобто досягнення успіху при використанні агресивних дій. Сюди ж відноситься і вікарний досвід, тобто спостереження заохочення агресії у інших. Соціальне заохочення і покарання відносяться до спонукання агресії. Самозаохочення і самопокарання – моделі відкритої агресії, регульовані заохоченням і покаранням, які людина встановлює для себе сама.
Хочеться відзначити, що ця теорія залишає значно більше можливостей запобігти і контролювати людську агресію. Тому є дві причини:
... шляхом поширення генів переможців. Він розглядає будь-які форми поводження людини як результат взаємодії біологічних і соціогенетичних факторів не відкидаючи при цьому можливість онтогенетичної детермінації агресивної поведінки. До представників теорій потяга ставиться так само Мак-Доуголл (W. Mc. Dougall, 1908). У його переліку 12 основних інстинктів, агресивність ототожнюється з емоцією гніву. ...
... , що у результаті збережуться “кращі” (як природний відбір у Дарвіна). Такі процеси приводять до постійного розвитку суспільства. Розділ 3. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях та особистісних характеристик 3.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження У дослідженні приймали участь учні десятих класів Чернігівської середньої школи № 30. Загальна кількість ...
... агресія — спосіб досягнення, а агресія — самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших при низькому рівні самоконтролю. Крім того, конфлікти старшокласника в стосунках з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку — формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки Попередження конфліктної ...
... Як вже підкреслювалось, деякі психологи розглядають зависоку самооцінку тільки у негативному ракурсі: вважають її джерелом афективних станів, причиною конфліктної поведінки, але останні досліди вказують нам, що зависока самооцінка виконує корисну для розвитку підлітка роль. Має користь відмітити, що зависока самооцінка у психологічних дослідах зустрічається дуже часто. З даних різних авторів число ...
0 комментариев