1. Згідно теорії, агресія – набута модель соціальної поведінки. Звідси може бути ослаблена за допомогою процедур (усунення умов).
2. Соціальне навчання передбачає прояв агресії людьми тільки в певних соціальних умовах.
В даний час теорія соціального навчання є найбільш ефективною в прогнозі агресивної поведінки, особливо якщо є відомості про агресора і ситуацію соціального розвитку.
Таким чином, з вищезазначених теорій, що пояснюють природу агресивності, можна зробити наступні висновки:
• Прояв агресії пояснюють біологічні і соціальні чинники;
• Агресивність може бути не тільки жорстокою, але й нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;
• Агресивні дії можуть бути послаблені або направлені в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивної поведінки, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміну умов, сприяючих прояву агресії.
Розглянувши основні теорії що пояснюють природу агресивності, визначимо основні поняття.
Р.Берон і Д.Річардсон вважають, що агресія, в якій би формі вона не виявлялася, є поведінкою, направленою на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, яка має всі підстави уникати подібного поводження з собою. Дане комплексне визначення включає наступні приватні положення:
1. Агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване спричинення шкоди жертві;
2. Як агресія може розглядатися тільки така поведінка, яка має на увазі спричинення шкоди або збитку живим організмам;
3. Жертви повинні володіти мотивацією уникнення подібного поводження з собою (Р.Берон, Д.Річардсон "Агресія") [7].
Під агресією, згідно Е.Фромму, слід розуміти будь-які дії, які заподіюють або мають намір заподіяти шкоду іншій людині, групі людей або тварині, а також спричинення шкоди взагалі всякому неживому об'єкту.
Агресивність, за Р.С.Немовим, розуміється як ворожість – поведінка людини відносно інших людей, яка відрізняється прагненням заподіяти їм неприємності, завдати шкоди.
"Психологічний словник" під редакцією Зінченко пропонує наступне визначення: Агресія – мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам співіснування людей у суспільстві, завдає шкоди об'єктам нападу (одушевленим і неживим), приносить фізичний збиток людям або викликає у них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості).
Прояви агресії вельми різноманітні.
Розрізняють два основних типи агресивних проявів:
– цільова агресія;
– інструментальна агресія.
Перша виступає як здійснення агресії в якості наперед спланованого акту, мета якого – нанесення шкоди або збитку об'єкту. Друга здійснюється як засіб досягнення деякого результату, який сам по собі не є агресивним актом.
Структуру агресивного прояву запропонували в своїх роботах Заградова Й., Осинський А.К., Левітов Н.Д.:
1. За спрямованості:
– агресія, направлена зовні;
– аутоагресія – направлена на себе.
2. За метою:
– інтелектуальна агресія;
– ворожа агресія.
3. За методом вираження:
– фізична агресія;
– вербальна агресія.
4. За ступенем вираженості:
– пряма агресія;
– непряма агресія.
5. За наявністю ініціативи:
– ініціативна агресія;
– оборонна агресія [33].
Тепер визначимо, що таке агресивна дія і агресивна поведінка, агресивність, оскільки часто в ці поняття вкладають один і той же смисл.
Агресивна дія – це прояв агресивності як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні дії періодично повторюються, то в цьому випадку слід говорити про агресивну поведінку.
Сама ж агресивність має на увазі ситуативний, соціальний, психологічний стан безпосередньо перед або під час агресивної дії.
Так само хочеться відзначити, що кожна особа повинна мати певний ступінь агресивності, оскільки агресія є невід'ємною характеристикою активності й адаптивності людини.
В. Клайн вважає, що в агресивності є певні здорові риси, які просто необхідні для активного життя. Це – наполегливість, ініціатива, завзятість у досягненні мети, подолання перешкод. Ці якості властиві лідерам.
Р.С. Хоманс вважає, що агресію може викликати ситуація, пов'язана з прагненням до справедливості.
Реан А.А., Бютнер К. та інші розглядають деякі випадки агресивного прояву як адаптивну властивість, пов'язану з позбавленням від фрустрації і тривог.
Стан фрустрації – це психічний стан, що характеризується наявністю стимулюючої потреби, що не знайшла свого задоволення ("Психологічний словник" під редакцією Давидова). Цей стан супроводжується різними негативними переживаннями: роздратуванням, відчаєм.
Таким чином, агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, яка сприяє виживанню і адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній суті людей.
Так який акт поведінки можна вважати агресивним?
Румянцева Т.Р. вважає, що сьогодні на перший план висувається нормативний підхід. Згідно з цією точкою зору, у визначенні поведінки як агресивної вирішальне місце повинно належати поняттю норми. Норми формують своєрідний механізм контролю за позначенням тих або інших дій. Поняття норми формується в процесі соціалізації дитини. Звідси поведінку можна назвати агресивною за наявності двох обов'язкових умов:
... шляхом поширення генів переможців. Він розглядає будь-які форми поводження людини як результат взаємодії біологічних і соціогенетичних факторів не відкидаючи при цьому можливість онтогенетичної детермінації агресивної поведінки. До представників теорій потяга ставиться так само Мак-Доуголл (W. Mc. Dougall, 1908). У його переліку 12 основних інстинктів, агресивність ототожнюється з емоцією гніву. ...
... , що у результаті збережуться “кращі” (як природний відбір у Дарвіна). Такі процеси приводять до постійного розвитку суспільства. Розділ 3. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях та особистісних характеристик 3.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження У дослідженні приймали участь учні десятих класів Чернігівської середньої школи № 30. Загальна кількість ...
... агресія — спосіб досягнення, а агресія — самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших при низькому рівні самоконтролю. Крім того, конфлікти старшокласника в стосунках з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку — формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки Попередження конфліктної ...
... Як вже підкреслювалось, деякі психологи розглядають зависоку самооцінку тільки у негативному ракурсі: вважають її джерелом афективних станів, причиною конфліктної поведінки, але останні досліди вказують нам, що зависока самооцінка виконує корисну для розвитку підлітка роль. Має користь відмітити, що зависока самооцінка у психологічних дослідах зустрічається дуже часто. З даних різних авторів число ...
0 комментариев