Наслідки недотримання вимог до зустрічного позову

2.1.3 Наслідки недотримання вимог до зустрічного позову

Згідно п.2 ст.124 ЦПК України [2] наслідки недотримання форми та змісту правочину передбачених п.1 ст.124 ЦПК України передбачені в ст. 121 ЦПК України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України , або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України ., сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

2) справа не підсудна цьому суду;

3) подано зустрічний позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;

4) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього ЦПК України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

2.2 Заперечення на позовну вимогу як засіб проти позову

2.2.1 Загальна характеристика заперечення на позовну заяву

Згідно ст. 128 ЦПК України [2] з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі, відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

Письмове заперечення не є обов’язковим. Такі дії є правом відповідача, а не його обов’язком, тому за неподання письмових заперечень, до нього не може бути застосовано жодних заходів процесуального примусу.

Відповідач вправі подати кілька заперечень. Це право не обмежується певними часовими межами, а тому подати заперечення можна у будь-який час до завершення судового розгляду.

Подання заперечення проти позову є в інтересах відповідача, це є найпоширеніший тактичний прийом захисту. Подавши свої заперечення, відповідач сприятиме судові встановити характер спірних правовідносин, матеріальний закон який їх регулює, факти які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь в процесі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і різнобічно "зорієнтуватися" в характері спору, який буде предметом судового розгляду під час слухання справи по суті.

Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

Заперечення проти позову поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові.

Матеріально-правовими запереченнями є:

1) незаконність вимог позивача. Відповідач може доводити, що вимоги позивача суперечать чи не відповідають закону, зокрема через обрання неправильного способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону і т. п.;

2) необґрунтованість вимог. Відповідач може заперечувати порушення, в якому його звинувачує позивач, неналежність відповідача, відсутність відповідних доказів, неправильну оцінку доказів позивачем.

Процесуально-правовими запереченнями є:

1) відсутність в позивача права на звернення до суду. Відповідно до ст. 3 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Тому відповідач може доводити неналежність позивача (відсутність у нього прав, на захист яких подано позов);

2) наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Відповідач може покликатися на наявність обставин, які зазначені в ч.2 ст. 122 ЦПК.

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність позивача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі. З цих причин відповідачеві недоцільно визнавати небажані факти.

2.2.2 Форма заперечення на позовну заяву

Законом не установлена чітка форма заперечення на позовну заяву, але вона повинна відповідати всім вимогам які ставляться до клопотань та заяв, які подаються до суду. А саме:

1.  найменування суду, до якого подається заява;

2.  ПІБ суді в провадженні якого знаходиться справа.

3.  ім'я (найменування) відповідача та позивача, а також ім'я представника, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

4.  викладення обставин, якими спростовуються вимоги позивача, посилання на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

5.  зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

6.  перелік документів, що додаються до заперечення.

РОЗДІЛ ІІІ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

До загальних засобів захисту проти позову входять всі інші процесуальні права крім спеціальних, тобто відповідач має право:

1.  знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал;

2.  брати участь у судових засіданнях;

3.  подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

4.  заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

5.  знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти,

6.  оскаржувати рішення і ухвали суду;

7.  визнати позов повністю або частково;

8.  укласти з позивачем мирову угоду.

Права відповідача щодо змін та ознайомлення з фіксуванням цивільного процесу

П.3 ст. 197 ЦПК України [2] вказує, що повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. П.5 ст.197 ЦПК України відповідачу надається право за плату отримати повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого.

Відповідач має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу. Розмір плати за роздрукування технічного запису судового засідання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В ст. 198 ЦПК України вказано, що одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, що беруть участь у справі;

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;

5) назва процесуальної дії;

6) час вчинення процесуальної дії;

7) інші відомості, визначені цим Кодексом.