Навигация
Спадкування земельної частки (паю) або земельної ділянки
23636
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.4 Спадкування земельної частки (паю) або земельної ділянки
Спадкування – це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Чинний ЦКУ передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1216,1217 ЦКУ).
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи (громадянина) своїм майном (у т. ч. й земельною ділянкою) на випадок смерті, зроблене у встановлених законом порядку і формі. Значення заповіту полягає у тому, що ним визначається порядок переходу після смерті заповідача усього майна чи його частки, майнових прав та обов'язків до певних осіб.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Під цивільною дієздатністю фізичної особи необхідно розуміти її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. ЗО, 1233,1234 ЦКУ).
Передачу земельної ділянки в спадщину можна здійснити шляхом складення заповіту. Заповіт має бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріусом. Разом з тим, у певних випадках Цивільний кодекс дозволяє посвідчувати заповіти громадян іншими посадовими особами (ст. 1247 ЦКУ).
Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його нотаріусу в заклеєному конверті, на якому має бути підпис заповідача.
Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.
Земельну ділянку, як і будь-яке інше майно, спадкодавець може передати у спадщину за секретним заповітом (ст. 1249,1250 ЦКУ).
Посвідчення заповітів здійснюється обов'язково у присутності не менш як двох свідків за бажанням заповідача або у таких випадках:
· якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт;
· якщо заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчується головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
· якщо заповіт особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, посвідчується начальником відповідного закладу виконання покарань;
· якщо заповіт особи, яка тримається під вартою, посвідчується начальником слідчого ізолятора;
· в інших випадках, передбачених цивільним законодавством (ст. 1248,1252 ЦКУ).
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:
– нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
– спадкоємці за заповітом;
– члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
– особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків (ст. 1253 ЦКУ).
Відповідно до ст. 1246 ЦКУ спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут не лише щодо земельної ділянки, але й щодо інших природних ресурсів чи іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 1,2 ст. 1257 ЦКУ).
Спадковий договір – це договір, відповідно до якого одна сторона (набувач – одержувач спадкового майна) зобов'язується виконати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового, або немайнового характеру до відкриття спадщини, або після її відкриття. Набувач повинен вчинити дії у точній відповідності до волі відчужувача. У спадковому договорі мають бути чітко і конкретно застережені всі необхідні дії, які зобов'язаний виконати набувач. В договорі може бути зазначена особа, яка здійснює контроль за виконанням такого договору. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини (ст. 1302, 1304, 1305, 1307 ЦКУ).
3. Правовий режим екологічно уражених земель та консервація земель
До деградованих земель ЗК України відносить земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок екстремальних природних явищ: стихійних лих чи інших надзвичайних ситуацій природного характеру (ст. 171). Серед таких ситуацій Кодекс називає землетруси, зсуви, карстоутворення, повені, однак перелік відповідних ситуацій не є закритим, це означає, що деградація земель може виявитися результатом дії інших факторів, в тому числі надзвичайних ситуацій природного походження. Повний перелік таких ситуацій, їх класифікацію, критерії віднесення до них та заходи реагування містять закони та інші нормативно-правові акти з питань надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру: Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (2000), Постанова Верховної Ради України «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо виконання законодавства України про мінімізацію збитків від руйнівної дії паводків і повеней, захист населених пунктів, народногосподарських об'єктів і земель від шкідливої дії вод» (2003), Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення ефективного прогнозування повеней і паводків та ліквідації їх наслідків», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» (від 15 липня 1998 р.), «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» (від 3 серпня 1998 р.), «Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 роки» (від 22 серпня 2000 р.), «Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (від 15 лютого 2002 р.), розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Комплексної програми протизсувних заходів» (від 16 травня 2002 р.) та інші.
Висновки
Предметом регулювання земельного права виступають вольові суспільні відносини, об’єктом яких є земля. У процесі взаємодії людини із землею остання виконує різні функції: екологічну, соціальну, політичну, економічну та ін. Правова регламентація суспільних відносин, пов’язаних з виконанням землею зазначених функцій, здійснюється нормами різних галузей законодавства. Земельно-правовими приписами регулюються відносини щодо землі, яка використовується як головний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві, як територіальний базис, місце для розташування населених пунктів, різних об’єктів виробничого, культурно-побутового та іншого характеру, здійснення несільськогосподарської діяльності тощо. Земельно-правове регулювання в певній мірі здійснюється і щодо відносин, які виникають у зв’язку з виконанням землею екологічної функції. В даному випадку мова йде про землю як природний об’єкт, який функціонує незалежно від волі і свідомості людини і потребує належної охорони.
Література
1. Конституція України. – 1996 р.
2. Земельний Кодекс України.
3. Закону України "Основи законодавства України про культуру” від 14.02.1992 р.
4. Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р.
5. Постанова ВРУ, яка затверджує „Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду” від 31.10.1991 р.
6. Закон України «Про екологічну мережу України»
7. Закону України «Про охорону земель»
8. Закон України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р.
9. Постанова Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки»
10. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147
11. Правила відновлення лісів і лісорозведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 97
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» від 15 липня 1998 р.
13. Додаток до Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 17 жовтня 2002 р. № 175
Похожие работы
... стах. Нові земельні відносини в місті вимагають здійснення оновлених методів управління землекористуванням. Метою удосконалення земельних відносин у місті повинно стати створення ефективної системи планування використання міських земель, територіального його розвитку, усунення юридичних перешкод на шляху вільного обігу землі серед громадян і юридичних осіб, гарантування прав власності на землю і ...
... земли, землевладельцев, землепользователей, руководителей хозяйств. Ранее для проведения работ по землеустройству необходимо было получить лицензию у органов власти. Основным нормативным правовым актом, который определял порядок лицензирования землеустроительной деятельности, являлось Положение о лицензировании проектно-изыскательских работ, связанных с использованием земель, утвержденное По ...
... підхід). В сучасних умовах розвитку ринкових відносин доцільним є перехід на конкурсну (аукціонну) форму продажу прав на земельні ділянки або права їх оренди. Такий підхід грунтується на системному розгляді комплексу об'єктів нерухомості та їх земельно-ресурсної й просторової основи. Технологічно даний підхід реалізується через процедури формування нерухомості, у тому числі через її містобудівне ...
... ї та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однією із форм використання земель є передача земельної ділянки в оренду. Ст.. 93 ЗК передбачає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприє ...
0 комментариев