Гарантії діяльності суддів конституційного Суду України

3. Гарантії діяльності суддів конституційного Суду України

Судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються цим Законом, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною.

Суддя Конституційного Суду України не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом.

Судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Судді Конституційного Суду України одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України щодо статусу суддів.

Повноваження судді, його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введенні воєнного або надзвичайного стану в Україні.

Повноваження судді припиняються у разі (ст. 23 Закону)

1)  закінчення строку призначення;

2)  досягнення суддею 65 річного віку;

3)  неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4)  порушення, пов’язаного із вступом його в політичну партію, зайняттям підприємницькою діяльністю (невиконання вимог передбачених ч. 2 ст. 16 Закону);

5)  порушення суддею присяги;

6)  набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7)  припинення його громадянства;

8)  визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9)  подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власним бажанням.

Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У разі коли повноваження судді Конституційного Суду України були припинені відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 23 цього Закону, за ним зберігається до виходу на пенсію за віком, вісімдесят відсотків грошового утримання та інші види матеріального забезпечення, якими користується суддя Конституційного Суду України.

Висновок

Успіх української демократії не буде залежати від наявності чи відсутності конституційного суду. В Україні поки немає багатьох елементів демократичної системи, які мають важливе значення. Проте серед неодмінних умов функціонування демократичної системи вперше з'явився механізм, що забезпечує ефективний захист конституційних прав і свобод, у той час як протягом 70 років авторитарність Радянської влади перешкоджала розвитку інститутів, здатних вирішити подібну задачу. Український Конституційний Суд є єдиним органом юрисдикції, здатним виносити остаточні і не підлягаючі заперечуванню рішення. Якщо в перші роки діяльність Суду була надто обережна, то зараз при наявності ряду позитивних змін, Суд показав, що він у стані і захищати індивідуальні права, і обмежувати перевищення влади на державному рівні, що вже саме по собі є істотним досягненням.

Конституційний Суд – важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичної стабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах. При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формі судового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра, чи посередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки, обов'язкові для сторін конституційної суперечки.

Головна особливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судів загальної юрисдикції й арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України – це не тільки судовий орган, але і такий конституційний орган, якому надане право у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контроль над органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді – і над іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищу державну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду як гаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителя довгострокових конституційних цінностей.

Проаналізувавши основні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України я прийшла до висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні повноваження й інструменти для виконання своєї першорядної задачі – захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності в організації судової практики, головна проблема ефективності роботи Конституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційного судочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішень Суду, що часом відкрито ігноруються як суб'єктами держави, так і галузями державної влади. Невиконання судових рішень – характерна риса всього українського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну, повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура, правоохоронні відомства. Конституційний суд – це фактично вища й остання інстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся інша система влади чи правосуддя.

Таким чином, краща гарантія виконання рішень Конституційного Суду – не примус, а такий стан суспільної свідомості, при якому в жодного органу, посадової особи чи громадянина, не виникало бажання діяти всупереч цьому рішенню. Під «такою» суспільною свідомістю я маю на увазі підвищення рівня правової культури.

Література

1.  Конституція України

2.  Закон України «Про Конституційний Суд України»

3.  Бойко В. Нова Конституція і судова влада. Право України. – 1997.

4.  Право України 1998 р. №5/ Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України.

5.  Лисенков С.Л. Конституція України: матеріали до вивчення – Київ Либідь 1997 р.

6.  Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1998.

7.  Погорілко В.Ф. Конституційне право України – Київ Наукова думка 1999 р.

8.  Конституційне право України. За редакцією В.Ф. Погорілка. Київ. Наукова думка. 2000 р.

9.  В. Скоромоха Конституційний Суд України: досвід і проблеми. // Право України 1999. №1

10.  Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.0. Конституційний Суд України –

11.  Київ Ін Юре 1997 р.