Включення обґрунтованого положення до сукупності фундаментальних положень (принципів) теорії

3. Включення обґрунтованого положення до сукупності фундаментальних положень (принципів) теорії.

Це включення передбачає внутрішню реконструкцію теорії, елементом якої є це положення, за допомогою введення у теорію нових означень і угод, уточнення основних понять і принципів теорії, визначення меж і можливостей їх поширення. У цьому випадку обґрунтування висловленого положення ґрунтується не тільки на емпіричній перевірці наслідків із нього самого, а й на зв'зках даної теорії з іншими теоріями.

Наведені факти співвідношення достатньої підстави і обґрунтованого в реальному процесі міркування реалізуються через такі види обґрунтування, як пояснення, передбачення, інтерпретація.

Різноманітність видів обґрунтування свідчить, що закон достатньої підстави вказує на наявність для кожної істини достатньої підстави лише у найзагальнішому вигляді. Тому, зрозуміло, що цей закон не може вказати, якою саме повинна бути ця підстава у кожному конкретному випадку, та у чому її витоки : у сприйнятті факту чи посиланні на теоретичне положення.

Закон достатньої підстави нічого не говорить і про те, яким повинно бути це сприйняття і посилання. Він висловлює тільки те, що для будь-якого істинного твердження існує і повинна бути зазначена достатня підстава, завдяки якій воно визнається істинним.

Підсумовуючи характеристику законів логіки, зазначимо, що у підручниках з логіки та деякій довідковій літературі часто підкреслюється, що закони логіки можна записати у вигляді формул класичної логіки:

Цей запис законів у вигляді формул дуже умовно висловлює їх суть. Наприклад, якщо сказати що закон виключеного третього — це формула Av A , це, по суті, майже нічого не сказати. Тому що закон виключеного третього — це методологічний принцип, який має цілу низку вимог до процесу міркування, і зводити його до зв'язку беззмістовних логічних термінів (диз'юнкції «v», і заперечення «-»), які фігурують у формулі закону, буде значним перебільшенням.

На користь запису законів у вигляді формул наводилася думка про те, що формули  — це завжди істинні висловлювання у класичній логіці. А завжди істинні висловлювання у класичній логіці називають законами. Таку точку зору можна спростувати при записі закону достатньої підстави у вигляді формули. Формула А  В не є завжди істинною, а відповідно, й не є логічним законом. Можна сказати, що неможливість подати закон достатньої підстави у вигляді формули була своєрідним свідченням того, що основні формально-логічні закони (або закони логіки) мають зовсім іншу природу, ніж завжди істинні формули, і виконують своєрідну функцію у процесі побудови та аналізу наших міркувань.

Запис законів логіки у вигляді формул і переконання, Що це велике досягнення сучасної логіки, з одного боку, збіднює суть і призначення цих законів, а з іншого — залишає поза увагою справжнє призначення та можливості сучасної логіки як ефективного інструменту дослідження та обґрунтування наукового пізнання.

Як уже зазначалося, головним завданням логіки є вивчення законів, правил, якими керується людина при отриманні вивідного знання. Вивідним називається знання, яке отримане опосередкованим шляхом. Ця опосередкованість полягає у співставленні раніше набутого знання з новим знанням. Саме співставлення не є хаотичним нагромадженням різних тверджень, це є певна струнка будова, яка передбачає суворе дотримання правил і законів логіки.

Більшість знань, якими володіє людина, мають опосередкований характер. І навіть та частина знань, яка має вигляд безпосередніх констатацій фактів типу «Сніг — білий», «Трикутник — геометрична фігура», — в кінцевому рахунку носить опосередкований характер. Оскільки визначення їх очевидно істинними чи хибними передбачає відомим тільки смисл термінів «є», «сніг», «білий», «трикутник», «геометнична фігура».

Практичне завдання

 

Задачі:

 

1. Дайте логічну характеристику понять та узагальніть їх:

Міністерство освіти і науки України; третій корпус академії, русалка.

Відповідь:

Дати логічну характеристику поняттям означає вміти виявити їх обсяг і зміст.

Поняття Міністерство освіти і науки України як обсяг (N) – це одне конкретне з усіх міністерств, які є в державі.

Поняття Міністерство освіти і науки України як свій зміст має такі ознаки: (W, що?) – установа, яка регулює окремі процеси на державному рівні; (у, яка?) – установа, яка виконує державні функції в державі Україна (загальна ознака): (z, яка?) – державна установа України, яка регулює процеси освіти і науки (істотна ознака).

Поняття третій корпус академії як обсяг (N) – це окрема будівля з всієї множини будівель освітнього закладу.

Поняття третій корпус академії як свій зміст має такі ознаки: (W, що?) – будівля, в якій здійснюється навчальний процес; (у, який?) – по встановленій нумерації це третя будівля (істотна ознака): (z, який?) – корпус належить до будівель освітнього закладу (академії) (загальна ознака).

Поняття русалка – це нульове поняття. Воно має нульовий обсяг та не має жодного елемента.

2. Проаналізуйте дефініції з погляду правил логічного визначення:

Юрист – людина, яка має вищу юридичну освіту.

Менеджер - людина, яка займається менеджментом.

Місто – населений пункт, який має певні розміри і кількість жителів.

Відповідь:

Юрист – людина, яка має вищу юридичну освіту.

1-е правило логічного визначення – визначення має бути співмірним.

Це – надто вузьке визначення, тому що обсяг визначаючого (людина, яка має вищу юридичну освіту) вужчий (менший) від обсягу визначуваного поняття (юрист). Юрист не тільки має освіту, але повинен займати певну посаду, мати дозвіл на практику і т.і.

2-е правило – визначення не має робити кола.

Тут має місце коло у визначенні, тому що визначальне поняття (людина, яка має вищу юридичну освіту) не розкриває зміст визначуваного (юрист), а просто повертає нас до нього (юрист – юридична...).

3-є правило – визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності.

Третє правило додержується, тому що поняття людина, освіта мають одиничне значення.

3. Згідно із структурною схемою придумайте силогізм і проведіть аналіз результату:

S- - М-

М+ - Р-

________

S- - Р-

Відповідь:

S- - М- Деякі студенти є членами студкому.

М+ - Р-Члени студкому – це активісти молодіжного руху.

_____________________________________________________________

S- - Р-Отже, деякі студенти є активістами молодіжного руху.

Перше судження частковоствердне, обсяг суб`єкту (студенти) частково (деякі) включається до предикату (членами студкому), суб`єкт S і предикат M – не розподільні.

Друге судження загальноствердне, обсяг суб`єкту (члени студкому) в повному обсязі включається до обсягу предикату (активісти молодіжного руху), тому що мислимо активістів, як осіб, які виконують додаткові заходи (роботи), а студкоми – це форми цих заходів. Тут суб`єкт М розподільний і предикат Р – не розподільний.

Висновок частковоствердний, тому що ознака (активісти молодіжного руху) стверджується за частиною предметів даної множини предметів (деякі студенти). Суб`єкт S і предикат Р – не розподільні. Термін S не розподілений, тому що частково (деякі) включається в обсяг предикату (активісти молодіжного руху). Термін Р не розподілений, тому що йому в даному силогізмі не має визначення, а саме, не визначений його обсяг.

4. Визначте вид судження і побудуйте таблицю істинності:

У разі належного фінансування і вдалого впровадження нових технологій фірма незабаром відкриє філії у Харкові, Сумах та Полтаві і почне подальше поширення свого впливу.

Відповідь:

Це умовне (імплікативне) складне судження з структурою А → В, яке складається з сполучного (належного фінансування і вдалого впровадження нових технологій) (a ∧ b) і еквівалентного (незабаром відкриє філії у Харкові, Сумах та Полтаві і почне подальше поширення свого впливу) (c ↔ d) суджень. Логічний сполучник “у разі” тотожний сполучнику „якщо..., то”. Формалізуємо його за допомогою логічних сполучників (a ∧ b) → (c ↔ d)

Згідно таблиць істинності для вказаних видів суджень знаходимо, що сполучне судження – хиба, а еквівалентне судження – істина, отже, імплікативне судження – істина.

(a ∧ b)		→	(c ↔ d)
і	х		і	і
х			і
і

Примітка: і – істина, х – хиба.

5. Проаналізуйте наведені міркування з погляду дотримання формально-логічних законів:

Аналіз результатів перевірки свідчить про повну відсутність порушень. Додамо до цього авторитет цієї організації та велику позитивну репутацію в регіоні. На позитивне враження від роботи організації не можуть серйозно вплинути навіть деякі порушення в оформленні договорів, які мали місце.

Відповідь:

А) Закон тотожності

Перше міркування – виконується. Перевірка з необхідністю дає результати, аналіз яких виявляє порушення або їх відсутність.

Друге міркування – порушується. Маємо дві тотожні думки авторитет і репутація, але не можна тотожні думки сприймати як відмінні.

Третє міркування – порушується. Допущена підміна понять. Успіхи організації не можуть оцінюватись наявними порушеннями.

Б) Закон суперечності (несуперечності)

Перше міркування – порушується. В виразі повна відсутність закладена суперечність. Поняття відсутність не може характеризуватись за кількістю виразом повна, неповна.

Друге міркування – порушується. Суб`єкти авторитет і репутація не можна спів ставити предикату додамо, їх можна мати або не мати.

Третє міркування – порушується. Поняттю позитивне враження від роботи організації відповідає поняття відсутність порушень, а в міркуванні наводяться порушення, а це суперечність.

В) Закон виключеного третього

Перше міркування – діє. Результатом перевірки завжди є наявність або відсутність порушень, третього не дано.

Друге міркування – не діє. Поняття авторитет і репутація згідно словника В.Даля поняття-синоніми – це думка про когось. Отже, не має другого, тому третього не дано.

Третє міркування – діє. Згідно закону суперечності (дивись пункт Б) дане міркування суперечне. Оскільки порушення в оформленні договорів дійсно мали місце, то це – істина. Отже, міркування, що порушення не впли-вають на роботу організації, хиба, тобто виконується формула А або не-А.

Г) Закон достатньої підстави

Перше міркування – діє. Аналіз – достатня причина для виявлення порушень.

Друге міркування – діє, якщо абстрагуватись від визначення понять авторитет і репутація. Наявність авторитету (репутації) достатня причина, щоб його (її) до чогось додати.

Третє міркування – не діє. Тому що саме міркування хибне і не має підстав його обґрунтовувати.

6. Використовуючи "логічний квадрат", зробіть безпосередні умовиводи з такого засновку, зверніть увагу на їх істинність: Усі птахи відлітають на зиму на південь (хибне).

Відповідь:

Використовуючи "логічний квадрат" за допомогою операції перетворення робимо безпосередні умовиводи:

А: Усі птахи відлітають на зиму на південь (хибне).

І: Деякі з птахів відлітають на зиму на південь.

Е: Жоден з птахів не належить до тих, хто не відлітає на зиму на південь.

О: Деякі з птахів не належить до тих, хто не відлітає на зиму на південь.

Якщо А – хиба, то О – істина.

Якщо О – істина, то І – істина або хиба.

Перший випадок: якщо І – істина, то Е – хиба;

якщо Е – хиба, то О – істина або хиба.

Другий випадок: якщо І – хиба, то Е –;

якщо Е – істина, то О – істина.

І в першому і в другому випадках, які між собою в відношеннях заперечності (І = істина ≠ хиба або навпаки), судження О має значення істина, що означає, що по правилам відношень між судженнями логічного квадрата при умові знання, що судження А хиба, не можливо вивести знання істинності або хибності суджень Е і І.

7. Визначте вид, формулу, модус силогізму. Проаналізуйте його правильність:

Деякі сумчани люблять своє місто.

Васюта не любить місто Суми.

Отже, Васюта не сумчанин.

Відповідь:

Це категоричний силогізм, друга фігура силогізму, його формула

Деякі Р є М

S не є М

Отже, S не є Р

Деякі Р є М – частковоствердне судження, Р і М не розподільні.

S не є М – загальнозаперечне, S і М розподілені.

Отже, S не є Р – частковозаперечне, S розподілене і Р не розподілене.

Правила другої фігури не виконуються: більший засновок має бути судженням загальним, а в наявності судження частковоствердне, отже, висновок хибний.

Модус фігури – І Е Е, а такого модусу у другої фігури не має, отже, висновок хибний.

8. Проведіть аналіз такого силогізму:

Усі студенти-заочники академії пишуть контрольні роботи.

Васюта пише контрольні роботи.

Відповідь:

Аналіз силогізму полягає в перевірці додержання правил категоричного силогізму.

Формула силогізму:Усі Р є М

S є М

Отже, S є Р

Усі студенти-заочники академії пишуть контрольні роботи.

Васюта пише контрольні роботи.

Отже, Васюта – студент-заочник академії.

Усі Р є М – загальноствердне судження, Р – розподілене, М – не розподілене.

S є М – частковоствердне судження, S – не розподілене, М – не розподілене.

Отже, S є Р – частковоствердне судження, S – не розподілене, Р – розподілене.

1-е правило додержується – в наявності три терміни (S – М – Р).

2-е правило не додержується – середній термін М не розподілений в обох засновках.

3-е правило додержується – у висновку менший термін S не розподілений, як і у засновку.

4-е правило – заперечних засновків не має.

5-е правило – заперечного засновку не має.

6-е правило – не діє.

7-е правило додержується – висновок частковий, є і частковий засновок.

Очевидно, що при нерозподіленості середнього терміну М із засновків можна вивести не один, а кілька висновків. Отже, істинного висновку здобути не можна і наведений висновок – хиба.

9. Проаналізуйте індуктивний умовивід з погляду його правильності:

Н. має вищу освіту;

П. має вищу освіту;

С. має вищу освіту;

Н., П., С. – частина працівників відділу К.

Працівники відділу К. мають вищу освіту.

Відповідь:

Цей умовивід неправильний, тому що в висновку відсутнє кванторне слово всі, як це має бути згідно з формулою індуктивного умовивіду. Тим самим, порушується зміст цього поняття і не зроблений перехід від знання частини класу предметів до знання класу в цілому.

 

Список літератури

 

1.  Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Кирик Д.П. Логіка. – К.: КНЕУ, 2000.

2.  Волошко І.М., Семенов І.С. Практикум з логіки. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1993.

3.  Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.: Основа, 1998.

4.  Ивлев Ю.В. Логика для вузов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997.

5.  Ивлев Ю.В. Логика: Сборник упражнений. – М.: Книжный дом «Университет», 1999.

6.  Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997.

7.  Кириллов В.Н., Орлов Г.А. Упражнения по логике. – М.: МЦУПЛ, 1999.

8.  Кириллов В.Н., Старченко А.А. Логика. – М.: Юрист, 1999.

9.  Кондаков Н.Н. Логический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1990.

10.  Орендарчук Г.О. Основи логіки. – Тернопіль: СМП “Астон”, 2001.

11.  Рузавин Г.Н. Логика. – М.: ЮНИТИ, 2002.

12.  Упражнения по логике: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1993.

13.  Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К.: Четверта хвиля, 1998.

14.  Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К.: Золоті ворота, 1996.