Аналіз якості професійного встаткування для звукорежисури за матеріалами виставки "Show Technology Expo-2008"

1.2 Аналіз якості професійного встаткування для звукорежисури за матеріалами виставки "Show Technology Expo-2008"

Восени 2008 року в київському "Експо - центрі" проходила виставка "Show Technology Expo-2008", на якій було представлене новітнє встаткування для микшировання, обробки звуку за допомогою цифрових систем, звукозапису й ін. Даний проект став провідною подією галузі, що заслужило високу оцінку в середовищі професіоналів шоу-індустрії. Остання виставка зібрала на своїй площадці близько 100 компаній. Виставку відвідали більше 2 500 фахівців з регіонів України, країн ближнього й далекого зарубіжжя. Учасниками заходів ділової програми виставки стали більше 700 фахівців.

Тематика виставки охоплювала всі аспекти сучасної шоу-індустрії, що забезпечує універсальний характер експозиції й принципово відрізняє її від інших проектів.

Учасниками виставки стали вітчизняні й закордонні виробники й постачальники встаткування, матеріалів, конструкцій і послуг, що працюють у сфері шоу-індустрії. Серед експонентів також студії звукозапису, рекордингові компанії, професійні асоціації, союзи, навчальні заклади; спеціалізовані ЗМІ й інтернет-портали.

На виставці були представлені практично всі новинки музичної індустрії. Щоб залучити відвідувачів використали всі можливі засоби - і оформлення, і оригінальні шоу-номери типові для виставок.

На виставці були представлені наступні розділи, що ставляться до звукорежисури:

1)  Звукорежисерські пульти.

2)  Апаратури для цифрової обробки звуку за допомогою комп'ютерних засобів.

3)  Зовнішні звукові карти ( інтерфейси).

4)  Передпідсилювачі.

5)  Портастудії.

Усього у виставці взяло участь 87 компаній виробників професійної аудіоапаратури .

При цьому на виставці було укладено контрактів на суму 1, 8 млн. гривень і з даної суми 1, 43 млн. гривень доводиться на продукцію фірм Yamaxa (Японія), Behringer ( Німеччина) Alto (Нідерланди) (див. рис 1.1.)

Рис 1.1. Структура контрактної бази, укладеної на виставці "Show Technology Expo-2008" по фірмах – виробникам ( тис. грн) .

Таким чином, лідером по кількості продажів є фірма Yamaxa, за нею слідує фірма Behringer і завершує трійку лідерів продукція фірми Alto.

Інші виробники представлені на ринку України в незначному ступені.

Потрібно сказати, що більшість зацікавлених продукцією для професійної звукорежисури - професіонали, які прийшли з конкретними питаннями щодо можливостей цього встаткування, аж до аспектів технології виробництва. Серед них зацікавлені люди: директори клубів, філармоній, прокатних і концертних організацій, арт-директори - склали приблизно 20 відсотків, музиканти, саунд-інженери - 45 відсотків, продавці, менеджери столичних і регіональних фірм і магазинів - 30 відсотків., які і є цільовою аудиторією даної виставки (див. рис. 1.2) .

Рис. 1.2. Цільова аудиторія професійної апаратури для звукорежисури (%)

Далі в ході виставки за допомогою методу експертного опитування з'ясовувався інтегральний показник якості апаратури фірм - лідерів : Yamaxa, Behringer, Alto.

Для того, щоб оцінити інтегральний рівень якості продукції досліджуваних п'яти експертам було запропоновано оцінити різні вироби указаних фірм по наступних параметрах:

1. Ціна.

2. Якість, куди входила якість апаратури, компактність, зручність, гарантійне обслуговування й т.д.

Експертам пропонувалося відповістити на запитання: "Наскільки якість виробу, на Вашу думку, відповідає його ціні?"

Оцінка думок експертів проводилася по трибальній шкалі. Найбільш позитивній оцінці відповідало значення в 3 бали, середній оцінці - 2 бали, низькій оцінці - 1 бал.

Дана експертиза проводилася з дотриманням стандарту 4.202.003-04 "Метод експертної оцінки якості звукової апаратури".

Даний стандарт визначають вимоги:

А) До умов прослуховування (вимоги до приміщення, порядку відбору й розміщення зразків і слухачів, вимоги до параметрів звуковідтворюючого тракту й т.д.).

Б) До процедури тестування (вибору програмного матеріалу, методам оцінки, порядку прослуховування, інтерпретації отриманих результатів); до підбора експертів (перевірка слухових порогів, досвіду прослуховування, способів тренування й т.д.);

В) До видів оцінних таблиць і способам статистичної обробки результатів.

1) Першим товаром, що пропонувалося оцінити були звукорежисерські мікшерні пульти.

Мікшерний пульт - це серце будь-якої студії, як професійної, так і домашньої. Якщо без різних студійних приладів можна обійтися, використовуючи віртуальні інструменти комп'ютера, то микшерний пульт у кожному разі потрібний переважній більшості людей працюючих зі звуком.

Отже, головне завдання мікшерного пульта - звести безліч джерел сигналу воєдино й домогтися оптимального балансу на виході. Пульти бувають пасивні й активні. Пасивні не мають потреби в джерелі живлення й, як правило, використаються для комутації апаратури, що виробляє вже певний сигнал і не нужденної в предпосиленні. Пасивні мікшери звичайно не відрізняються функціональністю й більшою кількістю регулювань, але іноді зустрічаються пасивні пульти з регулюванням високих і низьких частот на виході. Кілька каналів, які управляються ручками гучності й головний потенціометр гучності на виході, от і весь набір стандартного пасивного пульта.

У випадку, якщо потрібно підключити два електроінструменти або два мікрофони до комбопідсилювачу або активної акустичної системи, то може згодитися й пасивний пульт. Або для комутації сигналу з декількох невеликих пультів, наприклад, коли кілька колективів працюють на сцені й кожний воліє набудовувати звук своїм учасникам самостійно.

Активні мікшерні пульти працюють від зовнішнього або убудованого блоку живлення, або на батарейках. Саме активні мікшери використає більшість домашніх і професійних студій. Практично у всіх пультах убудований двох- або трьохполосний еквалайзер, у більш просунутих моделях зустрічаються процесори ефектів, елементи електронного управління й так далі. Пульти, де регулювання частотності й обробка здійснюється електронним способом, носять індекс DSP (Digital Signal Processor) - "Цифрова обробка сигналу".

З огляду на те, що більшість людей працює з вокалом, одним з головних критеріїв при виборі пульта, є якість мікрофонного предпідсилювача. Взагалі, для роботи з вокалом найкраще використати спеціальні лампові предпідсилювачі, а отриманий сигнал подавати на компресор-лімітер або процесор ефектів прямо або через пульт, використовуючи посилання на зовнішній ефект. Але тому що більшість "устромляють" прямо мікрофон, то при виборі пульта важливо загострити увагу саме на особливостях предпосилення й перекручування сигналу.

Незважаючи на гадану абсурдність, мікшерні пульти "співають" по-різному. Сигнал, проходячи через численні схеми, не може не спотворюватися. До того ж глибина регулювань на всіх пультах розрізняється. Тому шум, перекручування, властивим недорогим пультам - звичайне явище при їхній експлуатації й очікувати від дешевого пульта безшумності професійної консолі нерозумно.

Фірма Yamaha представила на виставці мікшерний пульт М - 02 (10 каналів). Він має можливість працювати від автономного джерела живлення або від звичайної електричної мережі, при цьому надзвичайно зручна для роботи з вокалом: п'ять предпідсилювачів, п'ять входів XLR, фейдери на лицьовій панелі, легко дозволяють контролювати голосовий сигнал виступаючих або людей, що записуються. Ціна 8000 грн

 

Рис 1.3. Зовнішній вигляд мікшерного пульта від компанії Yamaha

Компанія Behringer представила на виставці модель MXB-1002 Eurorack. У цій моделі управління каналами по гучності здійснюється за допомогою фейдерів, що дає можливість візуально бачити який канал задіяний. Одночасно над мастер-фейдером установлений светодіодний індикатор піків (див. мал. 1.4) Ціна 11000 грн .

Рис. 1.4. Зовнішній вигляд мікшерного пульта від компанії Behringer

Пульт Alto S-8 за ціною перебуває приблизно на одній позиції з Behringer , він менш компактний, але в чомусь функціональніше останнього (див. мал. 1.5) Ціна 10200 грн.

Рис. 1.5. Зовнішній вигляд мікшерного пульта від компанії Alto

Пульт має чотири моноканала, два стереоканали й дві шини посилань на ефекти. Кожний моноканал містить мікрофонний вхід XLR, лінійний вхід, кнопку включення обрізного фільтра, регулятор чутливості, еквалайзер, два регулятори рівня посилань, потенціометр рівня й піковий світодіодний індикатор.

Мікшерні пульти компаній Yamaxa , Behringer , Alto експертами були оцінені таким чином (див. табл. 1.5)

Таблиця 1.5. Результати експертної оцінки мікшерних пультів компаній Yamaxa, Behringer, Alto

№ експерта	Фірма – виробник
	Yamaxa		Behringer		Alto
	Якість	Ціна	Якість	Ціна	Якість	Ціна
1 експерт	3	2	3	2	1	1
2 експерт	2	2	3	2	2	2
3 експерт	3	2	2	2	2	2
4 експерт	2	3	3	3	1	2
5 експерт	2	2	2	3	2	2
Сума	12	11	13	12	8	9

2) У другу чергу аналізувалися звукові карти, необхідні для цифрової обробки звуку.

Для звукозапису нормальної якості за допомогою комп'ютера, насамперед, необхідно придбати звукову карту, тому що убудовані майже завжди слабкі, або орієнтовані не на звукозапис, а на відтворення. Вибір звукових карт зараз величезний, але, найкраще звернути увагу на продукцію досліджуваних фірм.

Карта від Yamaha (R -12 34 A, див. мал. 1.6) обладнана цифровим виходом S-PDIF, а 24-розрядні аналогово-цифрові й цифрово-аналогові перетворювачі із частотою дискретизації 96 кгц (на виході частота вище й становить 192 kHz) Ціна 4000 грн.

Рис. 1.6. Зовнішній вигляд звукової карти від компанії Yamaha

У простій і доступній карті від Behringer (U -34/45, див. мал. 1.7) комутаційні можливості вже дозволяють працювати із зовнішніми цифровими пристроями за допомогою входу й виходу S-PDIF, є два аналогових входи. По частині розрядності й частоті карта ідентична по характеристиках моделі Revolution 5.1. Є 4 стерео-виходи, на небалансових джеках 1/8. Карта дозволяє робити запис по двох каналах одночасно, відтворювати - по восьми.

Рис. 1.7. Зовнішній вигляд звукової карти від компанії Behringer

Звукова карта від Alto ( Maya 1010, див. мал. 1.8.), це пристрій не такий дорогий, як може здатися на перший погляд, кількість функцій цілком виправдують ціну цієї карти. Комплект включає ще й зовнішній інтерфейс для більше зручного підключення. Є можливість багатоканального запису, використання MIDI, карта сумісна із програмним забезпеченням, таким як Sonar/Cakewalk, Cubase, Logic. Гарні характеристики роблять цей комплект одним із кращих у своєму класі. Кількість входів\виходів досягає в цій карті 8, передбачено 2 мікрофонних входи з фантомним живленням, 2 виходи на навушники й цифрові й MIDI входи-виходи.

Рис. 1.8. Зовнішній вигляд звукової карти від компанії Alto

Звукові карти компаній Yamaxa, Behringer, Alto експертами були оцінені таким чином (див. табл. 1.7)

Таблиця 1.7. Результати експертної оцінки звукових карт компаній Yamaxa, Behringer, Alto

№ експерта	Фірма – виробник
	Yamaxa		Behringer		Alto
	Якість	Ціна	Якість	Ціна	Якість	Ціна
1 експерт	2	2	2	2	1	3
2 експерт	2	1	1	2	2	2
3 експерт	2	2	1	2	2	2
4 експерт	2	2	2	2	2	1
5 експерт	2	2	1	2	2	1
Сума	10	9	7	10	9	9

3) Далі експерти аналізували зовнішні звукові карти або "інтерфейси", які працюють із комп'ютером за допомогою USB. Такі інтерфейси останнім часом випускаються на досить гарному рівні, вони дозволяють писати матеріал без особливих втрат у якості.

Переваги USB-інтерфейсу полягають у наступному.

Як відомо, аналогові лінійні входи у звуковій карті неминуче погіршують якість сигналу, шумлять, тріскотять, реагують на перешкоди комп'ютера. Особливо це помітно при записі вже готової обробки, скажемо, з гітарного або вокального процесора. Матеріал потім треба довго доводити до розуму, застосовуючи різні віртуальні спікеремулятори, еквалайзери й фільтри. З USB проблем у цьому плані набагато менше, по-перше, саме перетворення аналогового сигналу в електронний, як правило, трохи краще, ніж у картах PCI, по-друге, сам прилад можна видалити від комп'ютера подалі й тим самим знизити в якімсь ступені перешкоди. Виводи ці, звичайно, багато в чому відносні, особливо, якщо порівнювати зовнішні інтерфейси USB із професійними звуковими картами в які панель із комутацією також може бути винесена назовні, а внутрішні обробки включають "шумодави" і фільтри, але все-таки запис по USB вважається в цей час однієї із самих якісних.

Головною особливістю багатьох USB-інтерфейсів є убудовані ефекти-процесори, спікеремулятори, преампи, звук яких передається в комп'ютер практично в первозданному варіанті. Цим уже скористалися багато фірм і почали посилено випускати USB-інтерфейси для гітаристів.

Однією з перших фірм на цьому поприщі виступила компанія Yamaha, що випустила модель Guitar Port. Сам виріб рекламується "як мрія починаючого гітариста", але може бути прекрасною підмогою й для професійних музикантів. Якість запису в цьому приладі реалізовано на гарному рівні, а кількість внутрішніх обробок, емуляторів популярних комбо й стеків, можливість грати під "мінус" і зовсім роблять його надзвичайно привабливим.

Використати цей пристрій можна не тільки разом з електрогітарою, але, як показує практика, й з багатьма іншими електромузичними інструментами (див. мал. 1.9)

Рис. 1.9. Зовнішній вигляд USB-інтерфейсу від компанії Yamaha

На виставці компанія Behringer демонструвала пристрій MACKIE SPIKE. Це 24-бітний/96-кгц аудіо/MIDI-інтерфейс із мікрофонними преампами Mackie XDR, що сполучає в собі процесор ефектів, а також аудіо/MIDI програмний секвенсор з необмеженою кількістю доріжок і сумісністю із плагінами формату VST і плагіном Nomad Factory Blue Tubes Warmer Phaser (див. мал. 1.10)

Рис. 1.10. Зовнішній вигляд USB-інтерфейсу від компанії Behringer

На задній панелі інтерфейсу є цифрова шина формату SPDIF (RCA), MIDI-вхід і вихід, пара мікрофонних, інструментальних або лінійних входів (XLR/джек), рознімання живлення й порт USB. В інтерфейсі продумана система моніторингу, для підключення зовнішніх динаміків передбачено два виходи. Програмне забезпечення, що йде в комплекті, дуже непогано розроблено, є можливість детального відбудування ефектів, еквалізації й фільтрів.

Становить інтерес і пристрій Edirol UA-700, випущений компанією Alto. Зовнішній вигляд системи й розташування органів управління точно таке ж як у портативних мікшерних пультах, пристрій дуже зручно розташовується на столі й проведення не заважають роботі. У даному девайсі є практично все необхідне для домашнього запису, причому абсолютно для будь-якого музиканта - гітариста й басовита обрадує наявність внутрішньої обробки COSM з імітацією популярних кабінетів і комбо, клавішника - повний MIDI-інтерфейс, а вокалістові Edirol UA-700 дарує можливість моделювання мікрофонів і їхнього розташування, предпідсилювачів, фільтрів, реверберації й багато іншого. Кількість входів-виходів при певних обставинах, цілком дозволяє обходитися без микшерного пульта: два мікрофонних входи (комбинир. XLR з фантомним живленням, 1/4" джеки TRS), вхід для підключення гітари (моно 1/4" джек), рознімання AUX (RCA), цифрові рознімання Digital In (коаксіальні, оптичні). Виходи: цифрові вихідні рознімання Digital Out, рознімання для навушників, вихідні рознімання Master Output L/R (1/4-дюймові джеки, дублюються розніманнями RCA). Пристрій харчується від адаптера живлення, у комплекті до інтерфейсу йде диск із драйвером.

Рис. 1.11. Зовнішній вигляд USB-інтерфейсу від компанії Alto.

USB-інтерфейси від компаній Yamaxa, Behringer, Alto експертами були оцінені таким чином (див. табл. 1.8).

Таблиця 1.8. Результати експертної оцінки USB-інтерфейсів компаній Yamaxa, Behringer, Alto

№ експерта	Фірма – виробник
	Yamaxa		Behringer		Alto
	Якість	Ціна	Якість	Ціна	Якість	Ціна
1 експерт	3	3	2	2	2	2
2 експерт	3	3	3	2	3	2
3 експерт	2	3	2	2	2	2
4 експерт	3	3	2	2	3	2
5 експерт	3	3	2	1	2	2
Сума	14	15	11	9	12	10

4) На наступному етапі експертиза тестували вибір зовнішнього предпідсилювача (преампи). Убудовані предпідсилювачі в гнітючій частині інтерфейсів і звукових карт не мають достатню якість, це помітно не тільки при записі вокалу, але й при лінійному записі інструментів. Предпідсилювач необхідний, хоча б самий найпростіший і недорогий. Природно, наявність лампи в предпідсилювачі говорить про більше високу якість звуку - "ламповий" звук самий затребуваний і це знає кожний звукорежисер. Виробництво недорогих преампів, де предпосилення реалізоване повністю ламповим способом, практично неможливо через дорожнечу комплектуючих. Пам’ятуючи про це, багато хто відмовляються купувати недорогі вироби, або надовго грузнуть у форумах, обговорюючи, чи варто купувати недорогий преамп. Для вирішення цієї суперечки можна привести кілька прикладів із практики гітаристів, які, як відомо, є самими затятими прихильниками "лампового" звуку. Не будь ця схема успішною, ці моделі б не вироблялися такими тиражами, а якби лампа на виході ніяк не впливала на звучання, навряд чи б виробник став збільшувати власні витрати з її установкою.

Те ж саме можна сказати й про вокал. Якщо проспівати що-небудь через внутрішній предпідсилювач пульта або звукової карти, а потім через зовнішній навіть самий недорогий транзисторно-ламповий преамп, відразу можна відчути істотну різницю у звучанні: співати стає набагато комфортніше, звучання стає м'якше й тепліше.

ART Tube PAC - предпідсилювачна двох лампах від компанії Yamaha, обладнаний лампово-оптичним компресором. Компресор допомагає позбудеться від зайвих динамічних коливань, що у звукозаписі всіляко вітається( див. мал. 1.12). Ціна 6200 грн .

Рис. 1.12. Зовнішній вигляд предпідсилювача від компанії Yamaha,

Фірма Behringer представила на виставці предпідсилювач MIC 100 TUBE У даному виробі лампа все-таки почувається, так що як замінник убудованих преампів звукової карти або мікшерного пульта ці два пристрої підійдуть повною мірою (див. мал. 1.13) Ціна виробу 5500 грн.

Рис. 1.13 Зовнішній вигляд предпідсилювача від компанії Behringer

Більше дорогим преампом є Alto Minitube, відмінна риса якого в наявності індикатора рівня, що дуже непогано допомагає скоротити число перевантажень ( див. мал. 1.14) .

Рис. 1.14 Зовнішній вигляд предпідсилювача від компанії Alto

Його ще можна по праву назвати й найпростішим у роботі - є 16 готових пресетів для роботи з різним устаткуванням, зміна пресетів виробляється єдиною ручкою внаслідок чого, настроювання займає мінімум часу. На предпідсилювачі поширюється відоме правило музиканта: "чим дорожче, тим краще", хоча висока ціна може пояснюватися не стільки якістю звуку, скільки кількістю каналів і гарним зовнішнім виглядом.

Предпідсилювачі від компаній Yamaxa, Behringer, Alto експертами були оцінені такми чином (див. табл. 1.9).

Таблиця 1.9 Результати експертної оцінки предпідсилювачів компаній Yamaxa, Behringer, Alto

№ експерта	Фірма – виробник
	Yamaxa		Behringer		Alto
	Якість	Ціна	Якість	Ціна	Якість	Ціна
1 експерт	3	3	2	2	1	1
2 експерт	2	3	2	2	2	1
3 експерт	2	2	2	2	2	1
4 експерт	2	2	3	2	2	1
5 експерт	3	3	3	2	2	2
Сума	12	12	12	10	9	6

5) Одним з альтернативних варіантів всьому вищесказаному є покупка портастудії. У портастудії, як правило, уже є мікрофонний предпідсилювач, мікшерний пульт, процесор ефектів, записуючий пристрій, драма-машинка й ін., для роботи з нею досить підключити записуване джерело звуку - будь то гітара, мікрофон або електровіолончель і нажати на кнопку запису. Портастудію можна з легкістю взяти із собою на репетиційну базу, з нею не треба буде ламати голову над оптимальною конфігурацією апаратури і плутатися в павутині проводів. Багато портастудій постачені записуючими CD-пристроями, що дає можливість відразу ж записати матеріал на диск, розставити треки в необхідному порядку й установити мітки зміни сонга при записі живих концертів. На виході ви одержуєте вже готовий альбом. Інший плюс портастудій - можливість виставляти показники на мікшері вручну, при цьому мікшер на відміну від зовнішнього, не буде вносити в ланцюг перешкоди й спотворювати сигнал - всі схеми цифрові й працюють безшумно. Єдиним недоліком портастудій є незручне редагування матеріалу - маленький екран, невелика кількість органів управління, де на кожну кнопку доводиться до десяти функцій, все це робить процес редагування важким і довгим. Детальну роботу над звуком краще все-таки робити на комп'ютері, тому величезним успіхом користуються портастудії із цифровими входами-виходами або USB.

Портастудію рекомендується здобувати мінімум на 8 каналів, бажано щоб запис у ній вироблялася на жорсткий диск. Більше дешеві варіанти із записом на внутрішню пам'ять пристрою, або на карту SmartMedia теж можуть якоюсь мірою полегшити праці по записі матеріалу, але варіанти з жорстким диском переважніше, як у плані внутрішнього обсягу, так і у швидкості роботи, якості й т.д.

Відносно недорогими пристроями в яких запис виробляється на досить гарному рівні є ZOOM MRS-1608 від компанії Yamaha.

Це пристрій не уступають в якості запису інтерфейсам і звуковим картам. Безперечно, якоюсь мірою у звучанні записаних фрагментів є частка "синтетики", ця проблема властива портастудіям у більшему ступені, чим комп'ютерним пристроям, але навряд сторонній слухач цю різницю зможе помітити (див. мал. 1.15).

Рис. 1.15. Зовнішній вигляд портастудії від компанії Yamaha.

В ZOOM можна записувати одночасно до восьми треків, при цьому обсяг жорсткого диска розташовує 40 Гб вільного місця. Відтворювати можна одночасно 19 треків (16 аудіотреків, два треки ударних, один трек баса). Частота дискретизації 44,1 кгц, розрядність 16 біт, стиск даних не використається. Ціна : 24200 грн

В BOSS BR-1180 від компанії Behringer запис вироблятися одночасно на 10 каналів, при цьому на кожний "реальний" канал може доводитися по 8 віртуальних (див. рис. 1.16). Хто вже мав досвід роботи з портастудіями BOSS, знає, що всі портастудії цієї фірми мають убудований процесор, заснований на моделюванні COSM. BR-1180 не став виключенням, убудовані обробки дуже гарної якості, при цьому використати їх можна до й після запису, що дуже зручно. Управління драм-машинкою виконано в традиційному стилі, для цього передбачений окремий канал і окремий фейдер. Убудований жорсткий диск має обсяг в 20 Гб, обробки й перетворювачі 24-х бітні, частота семпліровання 44 kHz.

Рис. 1.16. Зовнішній вигляд портастудії від компанії Behringer

Портастудія ALTO S-6 (2800р) аналогічна ZOOM двоє моно- і два стереоканали, на верхній панелі індикатор піків, трьохполосний еквалайзер, майстер-регулювання здійснюється фейдером.

Ціна: 23000 грн.

Портастудії від компаній Yamaxa, Behringer, Alto експертами були оцінені такми чином (див. табл. 1.10).

Таблиця 1.10 Результати експертної оцінки портастудій компаній Yamaxa, Behringer, Alto

№ експерта	Фірма – виробник
	Yamaxa		Behringer		Alto
	Якість	Ціна	Якість	Ціна	Якість	Ціна
1 експерт	3	3	2	2	1	1
2 експерт	2	2	2	2	2	2
3 експерт	2	2	3	2	2	3
4 експерт	2	2	2	2	2	2
5 експерт	3	3	2	2	2	2
Сума	12	12	11	10	9	10

Загальна оцінка якості виробів фірм Yamaxa, Behringer, Alto виробляється підсумовуванням балів отриманих кожним виробом.

Загальний оцінка якості виробів фірм Yamaxa становить: (12 +11+10+9+14+15+12+12+12+12) : 2 = 61,5

Загальна оцінка якості виробів фірми Behringer становить: (13 +12+7+10+11+9+12+10+11+10) : 2 = 52, 5

Загальна оцінка якості виробів фірми Alto становить: (8+9+7+9+12+10+9+6+9+10) : 2 = 44, 5.

Результат даного аналізу відбиті на малюнку (див. рис. 1.17)

Рис. 1.17. Результати аналізу якості виробів фірм Yamaxa, Behringer, Alto

Проведений аналіз показує, що загальний показник якості виробів має фірма Yamaxa, за якою слідує фірма Behringer і замикає трійку лідерів фірма Alto.

При цьому проведений аналіз дає можливість проаналізувати й рівень якості окремих виробів досліджуваних фірм, що може бути визначено простим підсумовуванням балів, набраних фірмою по кожному виробуі (див. рис. 1.18)

Рис. 1.18. Рівень якості виробів фірм Yamaxa , Behringer , Alto

Даний аналіз показує, що фірма Yamaxa виграє перед основними конкурентами у всіх товарних позиціях крім мікшерних пультів, де найвищі показники має фірма Behringer.

У свою чергу фірми Alto програє конкурентам по всіх товарних позиціях, крім позиції "USB-інтерфейсу", де вона виграє у фірми Behringer.

Таким чином, проведений аналіз дозволяє затверджувати, що найбільш якісна апаратура для професійної звукорежисури випускається фірмою Yamaxa, однак вибираючи такий важливий компонент звукорежисерської роботи як мікшерний пульт, має сенс звернутися до продукції фірми Behringer.

2. Технологія відеомонтажу й роботи зі звуком у процесі створення рекламного відео продукту 2.1 Рекламний ролик: особливості жанру й етапи створення

Зараз стрімко росте й розвивається сучасний ринок телевізійної індустрії - виробництво інформаційних і художніх програм, розважальної продукції, рекламних кліпів. Це дозволило використати нові кіно-, відео-, цифрові й комп'ютерні технології у виробництві рекламних роликів. Адже використання комп'ютерних технологій дозволяє скоротити майже на 90% час, необхідне для редагування знятого матеріалу, а використання комп'ютерної графіки, анімаційних елементів у рекламному кліпі в сполученні з різними шумовими спецефектами й музичним оформленням робить його воістину дійсним твором мистецтва.

Гарний, якісний рекламний відеоролик здатний у дуже короткий термін створити образ товару (фірми), виділити його з маси йому подібних. Грамотно підібрана мотивація в рекламному відеосюжеті здатна створити чудо, і в одну мить зробити товар або послугу життєво необхідною.

Психологічні моменти й методи в професійному рекламному фільмі допомагають глядачеві зрозуміти героїв відеосюжету, викликати до них симпатію й навіть ототожнити себе з ними, створити бажання в потребі й у володінні рекламованого товару.

При створенні ефективного, якісного рекламного ролика необхідно враховувати особливості використовуваного в рекламному ролику жанру, строго дотримувати послідовності процесу створення й багато інших важливих моментів.

Рекламний кіноролик - це знятий на магнітному носії кінофільм, призначений для наступної "перегонки" на відео, передач в ефір або демонстрації за допомогою кіноапаратури.

Рекламний ролик, знятий на кіноплівку, звичайно більш якісний, чим ролик, знятий на відеоплівку. Перший краще передає колірні відтінки. Однак він і коштує набагато дорожче.

Ролик, знятий на кіноплівку, уже сам по собі виступає як елемент іміджевої реклами, привносячись у сприйняття споживача відчуття багатства й надійності фірми-рекламодавця.

За часом трансляції й ступеня подробиці викладу матеріалу фахівці виділяють:

- бліц-ролики.

Бліц-ролик займає 15-20 секунд. Він призначений для початкового ознайомлення майбутнього покупця з рекламованим товаром і особливо ефективний як засіб нагадування про знайомий товар;

- розгорнуті ролики.

Такий ролик триває 30 секунд (стандартна тривалість), що дозволяє більш докладно проінформувати про рекламовану фірму і її товари. Вважається, що цей оптимальний час сприйняття телеглядачем реклами й первинного осмислення її змісту або цільової спрямованості;

- рекламно-демонстраційні ролики.

Це всілякі "телемагазини" і "магазини на дивані", де протягом 5-10 хвилин розповідають про переваги і якості товару, показують його в дії й пропонують придбати його, не виходячи із квартири, подзвонивши по зазначених телефонах.

Фахівцями рекламного відео за довгі роки професійної творчості були розроблені певні драматичні й режисерські форми подачі рекламного матеріалу.

Можна виділити наступні жанри рекламних роликів

1."Самотній товар". Найпростіший спосіб продемонструвати можливості товару - це показати його в дії. Показ може проходити в природній обстановці або "у відриві від дійсності" (без тла або оточення), коли вся увага фіксується винятково на товарі.

2.Ведучий. Звичайно показ "самотнього товару" супроводжується закадровим голосом, що пояснює, що відбувається на екрані. Але ведучий може грати й більш істотну роль, з'являючись у кадрі. Це може бути або диктор, або персонаж, що персоніфікує фірму.

3.Ситуація "до" і "після". "Бачите цю брудну пляму... Дивиться, от ми застосовуємо наш засіб - і плями немає!"

4.Випробування в екстремальних умовах ("випробування катуванням"). У море з високого стрімчака стрибає юнак. Коли він зринає, його годинники продовжують нормально ходити. Валізу кидають у клітку розлютованої горили. Коли її дістають відтіля, вона виглядає як нова, і ін.

5.Показ "пліч-о-пліч". "Який із цих акумуляторів швидше заведе автомобіль?", "Яка фарба витримає руйнівну дію стихії?"

6."Замальовка з натури". Це інсценована ситуація, у якій рекламований товар рятує людей від якоїсь існуючої в реальному житті проблеми. У таких сюжетах героєві, як правило, дають пораду. Таку дружню пораду може подати дружина, сусід або постійний персонаж, що є фахівцем у даному питанні.

7.Віньєтки. Замість довгого розглядання однієї проблеми однієї людини дається серія фрагментів: обідня перерва, люди качаються на човнах, на атракціонах у парку, гуляють, відпочивають за містом і т.п. Це часто використається у фільмах про безалкогольні напої, морозиво, косметику.

8.Свідчення на користь товару. Це різновид реклами з "провідної". У цьому випадку "ведучий" може брати інтерв'ю в задоволеного користувача, що сам стає по суті справи ведучим. Свідчення може бути "добровільним" і "неінсценованим" (скажемо, бесіда із прибулими в аеропорт пасажирами про їхній політ), а може бути висловлене відомою особистістю (щиро або з іронією).

9.Документальний показ. Цей спосіб демонстрації можна використати для драматизації проблеми (наприклад, автомобіль урізався в огородження на шосе - і ніяких ушкоджень) або для підтвердження експлуатаційних якостей товару ("шина, що пройшла 50 тисяч миль катування").

10.Символізм. Якщо ідея або мотив абстрактні або невловимі, наочну демонстрацію рекомендується замінити символічним показом. Наприклад, думка про те, що пластиковий посуд зберігає ("замикає") свіжість, обіграна показом англійського замка, врізаного в шматок шинки, блискавки, вставленої в качан кукурудзи, і т.д.

11.Аналогія. Якщо реальний показ виробленого товаром ефекту неможливий, зрівняєте його із чимсь, що піддається показу. "Наш порошок чистить, як шквал при безхмарному небі". Зі сказаного вище ясно, що телереклама відкриває безмежний простір для творчої фантазії. Однак фантазія ця повинна бути функціональною, тобто підлеглої рішенню основного комерційного завдання фільму.

У сучасному рекламному відео прийнято вважати, що існує кілька типів рекламних фільмів. Розглянемо кожний з них:

1) рекламні відеоролики різних товарів, престижні відеоролики, а також відеоролики на соціальну тематику тривалістю до однієї хвилини, які призначені для прокату по телебаченню. Ці відеоролики ми бачимо щодня на своїх телеекранах;

2) рекламні відеоролики товарів, тривалістю від однієї до трьох хвилин, призначених для прокату на виставках, переговорах, презентаціях. В ефірі ці ролики не прокочуються, по-перше, через високу вартість прокату, а, по-друге, тому що найчастіше позиціюються на вже підготовленого й зацікавленого глядача;

3) рекламно-популярні фільми про товари з елементами пізнавальності. Тривалість таких фільмів від 3 до 20 хвилин, вони розповідають про товари, створення яких має цікаві традиції й багату історію. Фільми використаються як у зовнішньоторговельній практиці, так і для прокату в телеефірі. Однак їхній прокат на одному каналі не перевищує звичайно двох разів;

4) рекламно-популярні фільми, тривалістю від 5 до 20 хвилин, про товари виробничого призначення, технологіях, наукомісткій продукції, ліцензіях. Використаються в зовнішньоторговельній практиці, на виставках, переговорах, презентаціях. У телеефірі не прокочуються.

5) рекламно-популярні фільми про місця відпочинку й туризму, навчальні фільми (особливо в області спорту й медицини), тривалістю від 3 до 20 хвилин. Фільми використаються як для показу в офісах, магазинах відповідних фірм, так і для показу на телебаченні.

6) престижні фільми тривалістю 5 – 10 хвилин, що розповідають про фірми, іноді про міста й регіони, пов'язаних з експортом знаменитого товару. Сюди можна віднести рекламні фільми, що створюються для підтримки репутації, що похитнулася, фірми.

Усе починається з ідеї. Починаючи роботу над формулюванням ідеї рекламного відеоролика необхідно досконально розібратися в товарі, виявити основні його недоліки й достоїнства.

Основні принципи розробки рекламної ідеї:

1.  оригінальність реклами (несподівана, живаючи ідея);

2.  гарна ідея виключає "лобове" нав'язування товару (послуги);

3.  ідеї, що приймають форму візуального вираження якості товару через асоціації характер - є найдужчими, тому що несуть чіткий, давно сформований образ;

4.  у кожному товарі закладений зародок "драми", що найкраще розкриває сутність товару.

Ідея не повинна підмінюватися виконавською майстерністю; необхідно послідовний і чіткий розвиток ідеї реклами. Головне, сценарій потрібно будувати так, щоб рекламна ідея призивала до дії, вона насамперед повинна мати міцний фундамент - ідейно-тематичну основу. Сценарист зобов'язаний знати заради чого він узявся за перо й про що він буде розповідати своєму майбутньому глядачеві.

Перш ніж приступитися до розробки сценарію необхідно знайти єдиний прийом його ведення; стрижень, що з'єднує всі епізоди, захоплюючих хід, що допоможе удержати глядача до кінця в телеекранів. При цьому треба знать, що сценарно-режисерський хід повинен бути виражений у трьох видах:

·  декоративно-образному;

·  музично-образному;

·  образно-ігровим;

Всі три види повинні бути наслідком одного образно-значеннєвого ходу сценарної побудови теми.

Таким чином, аналізуючи все вищесказане, можна сформулювати поняття сценарно-режисерського ходу так: образно значеннєвий стрижень, що пронизує весь сценарій і цементує дію в його логічному розвитку. Сценаристові завжди потрібно пам'ятати, що кожна фраза, написана їм, наприкінці повинна бути виражена в якихось видимих формах на екрані, пластично, і, отже, важливі не ті слова, які він пише, а ті зовні виражені пластичні образи, які він цими словами описує. Вони повинні бути, насамперед, ясні й виразні. Є влучні слова - яскраві й виразні, є яскраві й виразні побудови зі слів - фрази.

Звідси важливе правило для сценариста: працюючи над кожним окремим відрізком, треба уважно обмірковувати й вибирати кожний зоровий образ: пам'ятати, що для кожної думки, для кожного поняття можуть бути десятки й сотні пластичних виражень, але серед них сценарист повинен вибрати самі ясні і яскраві. З особливою увагою потрібно ставитися до ролі предметів, речей у картині, тому що взаємини людей здебільшого складаються через слова, речі ж не можуть говорити, і тому робота з ними є досить цікавою.

Робота над пластичним матеріалом досить важлива для сценариста. У її процесі він учиться уявляти собі написане так, як воно повинне вийти на екрані, і це вміння необхідно для правильної й продуктивної роботи.

Крім того, необхідно пам'ятати, що матеріал, що поєднується в сценарій, повинен мати внутрішній логічний зв'язок, тематичну єдність, що відповідає ідеї твору. Саме для цього застосовується таке поняття, як монтаж.

Фахівці визначають, що для творчого втілення рекламної ідеї необхідні наступні етапи: збір і обробка супутньої інформації:

- відомості про потенційних споживачів і про засіб комунікації, на який зорієнтований рекламодавець;

- характеристики товару й виділити його відмітні властивості, які можуть бути покладені в основу рекламного мотиву;

- робота безпосередньо над текстом реклами.

Необхідно відзначити, що більшість аудіо - і відеороликів спрямовані на рекламування образу товару й на порушення інтересу до конкретної марки, категорії товарів, фірмі, банку й т.д.

Створення звернення припускає рішення трьох проблем: що (зміст), як це сказати логічно (структура) і як виразити зміст у вигляді символів (форма).

Можна виділити дві найпоширеніші структури рекламних роликів.

Структура №1: використається шокування глядачів у тому або іншому виді (наприклад, дезодорант Axe). Під шоком ми розуміємо той сплеск емоцій, що виникає в споживача після руйнування стереотипу, сформованого на початку книги. У ній варто виділити частини: перша тема (початкова), кульмінація першої теми, друга тема (конкуруюча), кульмінація конкуруючої теми, розв'язка. Однак кількість частин, тривалість і їхня послідовність можуть бути різні.. Ефект рекламних роликів з різною структурою буде відрізнятися.

Структура №2 часто використається для неекстремальних товарів, в такій рекламі рекламодавці підкреслюють спільність своїх інтересів з інтересами простого народу (хліба, молока, мінеральної води). У структурі чітко виділяються тільки дві частини: перша тема й розв'язка. У таких роликах споконвічно декларується перша тема, що і стає основною, розвитку сюжету немає, кульмінація не простежується. Приклад — ролик Mc'Donalds, "Чим більше продаємо, тим більше заробляємо" (http://videopricols.ru/video/reklama/mcdonalds/005.avi)

Відсутність двох тем у ролику є досить специфічним прийомом, що підходить далеко не всім. Фактично, таким чином, ми прирікаємо себе й глядача тільки на одну сюжетну лінію. У такому випадку немає протистояння двох точок зору. Немає конфлікту, переживання. У випадку подібної безконфліктності історія виходить "куцою". Однак якщо ми прагнемо просто створити споглядальний настрій у глядача, конфлікт нам і не потрібний. Найчастіше конфлікт протипоказаний, якщо ми намагаємося створити образ простого, правильного товару для простих людей. Також наявність тільки однієї теми характерно для роликів, основна мета яких полягає в демонстрації сили, моці й майстерності. Прикладом можуть стати численні ролики спортивних товарів (наприклад Nike "Зірки футболу. Кураж в аеропорті" http://videopricols.ru/video/reklama/nike/005.avi або NIKE, "Сердите курча" http://media.advertology.ru/2006/06/30/AngryChicken.wmv).

Однотемна структура характерна й для роликів-повідомлень. Наприклад, "Такого-то числа відбудеться відкриття нового магазина шуб на станції метро Київська"

Перша тема ролика призначена переважно для створення "атмосфери" ролика, занурення глядача в історію товару. Початок утягує глядача в ролик. Саме в ньому ми вперше знайомимо з діючими особами ролика, формується те перше посилання, що активує у свідомості глядача певний стереотип. "Атмосфера" ролика формує базу, на якій надалі будуються відгук і емоції глядача. Найяскравішими представниками в цьому плані є ролики на каналі Discovery з велогонщиками однойменної команди. З перших же кадрів глядач утягується в атмосферу професійних велогонщиків. Під дією накопиченого досвіду у свідомості глядача формуються картина: професіонали у велокостюмах довгі годинники крутять педалі під час гонок.

Кульмінацією першої теми є перехід до теми конкуруючої. Руйнується певний стереотип, що формувався в першій темі, глядач шокований, відбувається сплеск емоцій.

Розвитком дії в ролику є початок другої (конкуруючої) теми в сюжетній лінії ролика. Навколишнє оточення вже задане. Найчастіше саме в розвитку дії проявляється індивідуальність ролика. Проявляється унікальність героїв кліпу. Ця унікальність стає візитною карткою реклами й часто, потім герої використаються в інших роликах, що формують "рекламний серіал". Проявляються специфічні прийоми творців кліпу. У згаданих раніше роликах каналу Discovery серед велогонщиків на трасі й за її межами з'являються різні люди (і навіть ведмідь) з різних сфер життя.

Кульмінація конкуруючої (другої) теми є її значеннєвим закінченням, підсумком розвитку ролика, тим кінцевим пунктом, до якого прийде споживач, якщо прийме постулати другої теми у своє життя. Кульмінація може досягатися в ролику кілька разів, провокуючи всі нові й нові сплески емоцій глядачів. Звичайно використається наступний прийом: кілька разів повторюється сполучення першої й другої тем ролика, утворюючи свого роду міні-фільми. Тобто один герой фільму попадає в різні обставини, але в них приймає практично ідентичні рішення, попадає в схожі переробки. Кількість таких частин обмежено рекламним часом (звичайно 30 сек), а також тим фактом, що кожна нова кульмінація буде усе більше "приїдатися" глядачам, не будучи підкріпленою новими обставинами рекламної історії. Щоб кульмінації не приїдалися, потрібна майстерня роботи сценариста, всієї знімальної бригади, що, як наслідок, значно збільшує вартість створення ролика. Необхідно зробити так, щоб кожний наступний сплеск емоцій був сильніше попереднього. Глядач повинен шокуватися з кожним разом усе більше й сильніше. Результат використання декількох кульмінацій у роликах — це багаторазове періодичне апелювання до емоцій і інстинктів глядача, наростання його порушення. Домогтися того, щоб глядач одночасно ще й естетично споглядав ролик практично неможливо. Складно сформувати щиросердечне або ж ностальгічний настрій у глядача. Прикладом ролика із численними кульмінаціями є ролик Fox Sports Net "Nhl" http://media.advertology.ru/2006/06/30/AntiFreeze.wmv).

Глядача хокейних матчів то рак руку хапне, то пальці дверима прищемить, то водою з радіатора обшпарить. Якщо творці не можуть помістити всі частини в один ролик, то вони створюють рекламний серіал, кожний ролик у якому несе однаковий зміст, побудований на одній сюжетній базі й часто з тим самим героєм.

Розв'язка, як і реприза в музиці, повинна бути закономірним підсумком сюжетної лінії ролика. Так уже зложилося у світовій практиці, що наприкінці ролика глядач бачить назву товару, його логотип і салоган. І якщо сам товар, його слоган не будуть закономірним підсумком сюжету, то наші зусилля зійдуть нанівець. Не вишикується зв'язок між емоціями глядача й товаром. Клієнт не піде в магазин. Товар не буде куплений.

Для того щоб такий зв'язок побудувати, мотивувати глядача дивитися рекламу не відриваючись, творці роликів використають кілька специфічних прийомів при формуванні сюжету кліпу. У даній роботі охоплено кілька прийомів, що найчастіше зустрічаються в роликах-переможцях "Канських левів".

При створенні рекламного обігу виділяють три етапи, які необхідно перебороти для написання ефективного й оригінального рекламного матеріалу:

1) процес збору інформації;

2) розробка ідеї рекламного звернення;

3) відтворення оригіналів рекламного звернення;

Анотація й режисура виступають як домінанти рекламного процесу. Розглянемо фрагмент 120-секундного ролика, що рекламує легковий автомобіль. Проведемо порівняльний аналіз запису початкових кадрів реклами з даними в режисерському сценарії.

Мотивації: необхідно розписати літературний сценарій, для того, щоб якісно розробити анотацію.

Анотація - це короткі відомості про предмет реклами, пояснення, на чому повинен бути зроблений рекламний акцент.

Анотація, тобто вихідне завдання, - це впорядкований і відредагований виклад точки зору рекламодавця (замовника). Резюме - 90% всієї роботи з реклами доводиться на складання анотації й режисури.

По гарній тихій вулиці типового пригорода, у якому живуть люди різного статку, повільно рухається новий автомобіль.

За кермом чоловік років тридцяти, у звичайному діловому костюмі й при краватці. По виду - це бізнесмен, що повертається з роботи додому.

Однак у вигляді його є щось, що викликає бажання познайомитися з ним ближче.

Камера в декількох ракурсах показує машину зовні, коли вона звертає до проїзду, до симпатичного, але без усяких претензій 2-поверхового будинку й зупиняється.

Водій сигналить. Відкривається одне з вікон 2-го поверху, у якому з'являється дружина героя, приваблива блондинка років тридцяти, у простому домашньому платті й фартуху. Очевидно, вона готовить обід до приїзду чоловіка. Побачивши нову машину, вона сплескує руки від подиву.

У вищевказаному режисерському сценарії розписано так:

План сценарію	Зображення	Музично-шумове оформлення
I	II	III

Салон машини через вітрове скло (перегляд)

Середній план I. Гарна тіниста вулиця пригорода

Середній план ІІ. Дощ, що накрапає

Стукіт крапель дощу по даху машини

Великий план III. Профіль водія (зйомки із салону, ледве знизу)

Загальний план IV. У кадрі машина: радіатор, капот (зйомка й вітрове скло з рухом)

Середній план V. Машина звертає в проїзд до будинку (зйомка зверху й збоку)

Середній план VI. Машина зупиняється радіатором на камеру

Великий план VII. Водій опускає скло й махає рукою

Середній план VIII. У прорізі вікна 2-го поверху з'являється дружина

З наїздом IX. У кадрі дружина. Вона сплескує руками. Камера фіксує її захват і небагато недовірливий погляд, починає приглушено звучати мелодія у виконанні невеликого оркестру, що насвистує водій.

Далі складається докладний режисерський сценарій, що містить у собі наступні позиції:

1.Номер позиції.

2.Назва об'єкта (майстерня, студія, вулиця, житловий будинок, приміський ландшафт).

3.План.

4.Хронометраж.

5.Зміст кадру.

6.Музика, шуми.