Навигация
2.3 Внутрішнє вухо
Внутрішнє вухо є складною системою каналів, що знаходяться в піраміді скроневої кістки і отримали назву кісткового лабіринту. Розташовані в нім равлик і вестибулярний апарат утворюють перетинковий лабіринт (мал. 2).
Мал. 2. Загальна схема кісткового перетинкового лабіринту: 1 – кістка; 2 – порожнина середнього вуха; 3 — стремя; 4 — вікно переддя; 5— вікна равлика; 6 — равлик; 7 і 8 — отолітовий апарат (7 — саккулус або круглий мішочок; 8 — утрикулус, або овальний мішочок); 9, 10 і 11 — півкруглі канали 12 — простір між кістковим і перетин-ковим лабіринтами, заповнений перилімфою.
Простір між стінками кісткового і перетинкового лабіринтів заповнений рідиною — перилімфою. До слухового аналізатора відноситься тільки передня частина перетинкового лабіринту, яка розташована усередині кісткового каналу равлика і разом з ним утворює два з половиною обороти навколо кісткового стрижня (мал. 3). Від кісткового стрижня всередину каналу відходить відросток у вигляді гвинтоподібної спіральної пластинки, що широкої у підстави равлика і поступово звужується до її вершини. Ця пластинка не доходить до протилежної, зовнішньої стінки каналу.
Мал. 3. Схематичне зображення равлика внутрішнього вуха: А — кістковий канал равлика; У — схема поперечного розрізу частини равлика;1 — кістковий стрижень; 2 — спіральна кісткова пластинка; 3 — волокна нерва равлика; 4 — скупчення тіл першого нейрона слухового провідного шляху; 5 — сходи переддя; 6—сходи барабана; 7— частина равлика перетинкового лабіринту; 8 — кортіїв орган; 9 — основна пластинка.
На поперечному розрізі частина равлика перетинкового лабіринту має форму витягнутого трикутника. Його нижня сторона, що граничить зі сходами барабана, утворена основною пластинкою, яка складається із занурених в гомогенну масу якнайтонших еластичних зєднувальнотканинних волокон, натягнутих між вільним краєм спіральної кісткової пластинки і зовнішньою стінкою каналу равлика. Верхня сторона трикутника граничить зі сходами переддя, відходячи під гострим кутом від верхньої поверхні спіральної кісткової пластинки і прямуючи, як і основна пластинка, до зовнішньої стінки каналу равлика. Третя, найкоротша сторона трикутника складається із сполучної тканини, щільно зрощеної із зовнішньою стінкою кісткового каналу.
Мал. 4. Схема будови кортиєвого органу: 1 — основна пластинка; 2 — кісткова спіральна пластинка; 3 — спіральний канал; 4 — нервові волокна; 5 — стовпові клітки, створюючі тунель (6); 7 — слухові, або волосковые, клітки; 8 — опорні клітки; 9 — покривна пластинка.
2.4 Функція кортиєвого органу
Рецепторний апарат слухового аналізатора, або спіральний кортіїв орган, розташований усередині частини равлика перетинкового лабіринту на верхній поверхні основної пластинки (мал. 4). Уздовж внутрішньої частини основної пластинки, на деякій відстані один від одного, розташовано два ряди стовпових кліток, які, стикаючись своїми верхніми кінцями, відмежовують вільний трикутний простір, або тунель. По обидві сторони від нього знаходяться чутливі до звукових коливань сміхові, або волоскові клітки, кожна з яких на своїй верхній вільній поверхні має 15—20 невеликих якнайтонших волосків. Кінці волосків занурені в покривну пластинку, яка укріплена на костно-спіральній пластинці і вільним кінцем покриває кортієвий орган.
До підстав волоськових кліток підходять кінцеві розгалуження волокон біполярних нервових клітин, тіла яких розташовані в центральному каналі кісткового стрижня равлика, де вони утворюють так званий спіральний вузол, гомологічний міжхребетному вузлу спинномозкових нервів. Кожна з трьох з половиною тисяч внутрішніх волосковых кліток пов'язана з однією, а іноді і з двома окремими нервовими клітинами. Зовнішні волоскові клітки, кількість яких досягає 15—20 тисяч, можуть бути сполучені і з декількома нервовими клітинами, але при цьому кожне нервове волокно дає відгалуження тільки до волоскових кліток одного і того ж ряду.
Перилімфа, що оточує перетинковий апарат равлика, випробовує тиск, який і змінюється відповідно частоті, силі і формі звукових коливань. Зміни тиску викликають коливання основної пластинки разом з розташованими на ній клітками, волоски яких випробовують при цьому зміни тиску з боку покривної пластинки. Це, мабуть, і веде до виникнення збудження у волосковых клітках, яке передається на кінцеві розгалуження нервових волокон.
2.5 Резонансна теорія слуху
Серед різних теорій, що пояснюють механізм периферичного аналізу звуків, найбільш обгрунтованою слід рахувати резонансну теорію, запропоновану Гельмгольцом в 1863 році. Якщо біля відкритого рояля відтворити музичним інструментом або голосом звук певної висоти, то почне резонувати, тобто звучати у відповідь, струна, налаштована на той же самий тон. Вивчаючи структурні особливості основної пластинки равлика, Гельмгольц прийшов до висновку, що звукові хвилі, що приходять з навколишнього середовища, викликають коливання поперечних волокон пластинки за принципом резонансу.
Всього налічують в основній пластинці близько 24 000 поперечних еластичних волокон. Вони різні по довжині і ступеню натягнення: найкоротші і сильніше натягнуті розташовані у підстави равлика; чим ближче до її вершини, тим вони довше і слабкіше натягнуті. Згідно резонансної теорії, різні ділянки основної пластинки реагують коливанням своїх волокон на звуки різної висоти. Таке уявлення підтвердилося дослідами Л. А. Андрєєва.
Після вироблення у собак умовних рефлексів на чисті тони різної висоти равлика одного вуха він повністю видаляв, а равлика іншого піддавав частковому пошкодженню. Залежно від того, яка ділянка кортиєвого органу другого вуха була пошкоджена, спостерігалося зникнення раніше вироблених позитивних і негативних умовних рефлексів на звуки певної частоти коливань. При руйнуванні кортиєвого органу ближче до підстави равлика зникали умовні рефлекси на високі тоны. Чим ближче до верхівки локалізувалося пошкодження, тим нижче були тони, що втратили значення умовних подразників.
Похожие работы
... беруть участь в усвідомленні напрямку й швидкості руху кінцівок. За функцією вони нагадують рецептори вестибулярного аналізатора. Поряд із механо- і терморецепгорами шкіри. Пропріорецептори дозволяють правильно оцінити не тільки положення окремих частин тіла, а й побудувати тривимірний чуттєвий світ. Головним джерелом інформації при цьому служить рука, якщо вона рухається, дотикаючись до ...
... відділах дерми і підшкірному шарі. До рецепторів дотику відносять чутливі тільця (тільця Матеснара), залягають в сосочках шкіри, до рецепторів тиску – пластинчасті тільця (тільця Фатера – Пучіні) Фізіологія 1. Автономні рефлекси Вісцеро-вісцеральний рефлекс Вісцеро-вісцеральний рефлекс включає шляхи, в яких збудження виникає і закінчується у внутрішніх органах. В цьому випадку ...
... язки відмічені у лівій півкулі між бічною та задньою лобовими (r=0,760,03), передньою та задньою скроневими (r=0,720,06) і центральною та тім’яною (r=0,760,04) ділянками кори головного мозку. Міжпівкулеві значимі кореляційні зв’язки зафіксовані між передньолобовими частками (r=0,600,06), лівою передньою та правою задньою лобовими (r=0,510.06), потиличними (r=0,590,05) ділянками кори. Внутрішньопі ...
... (р <0,05 – 0,01). Показники витривалості практично не змінилися. Проведені дослідження свідчать про позитивний вплив запропонованих нами комплексів спеціально спрямованих вправ на функціональний стан сенсорних систем і, як наслідок, на рівень фізичної підготовленості школярів молодших класів, що дозволяє рекомендувати вчителям фізичної культури, вчителям початкових класів, тренерам з видів ...
0 комментариев