Розгляд і аналіз картини

2. Розгляд і аналіз картини.

– Кому прийшли допомагати діти? Хто командир учнівської групи? Як він організував вантаження капусти? Хто у кошику підносить капусту?

– Що б ви почули, коли ближче підійшли б до хлоп'ят? Про що вони розмовляють?

– Чому так загадково посміхається хлопчик у синій куртці. Що пропонує другові? Чи почули його слова дівчатка, які, стоячи ланцюжком, вантажать капусту на машину?

– Чому такі радісні, усміхнені їх обличчя? Чому навіть їх кіски весело затанцювали?

3. Розгляньте картини.

Всі вони залиті сріблясто-блідим, голубуватим світлом, Сніг, сніг, сніг. Аж до край неба – простелилися ніжно-білі простори.

– Що чується нам, коли ми ступаємо по цьому сріблисто-білому килимку? Яку веселу пісеньку видзвонюють сніжинки?

– Придивіться до картини. Уявіть, що наближаєтеся до гірки. Які голоси долітають до нас? (Чути скрип санчат, сміх дітей, радісні голоси, крики, гавкання собачки.)

– Уважно роздивіться дівчаток, які спускаються з гірки? Які у них стали личка від морозу? Чому вони так радісно посміхаються? Чому менша дівчинка простягнула руку? Що вигукує старшій? Чому слідом за санчатами біжить Дружок? Що песик хотів би сказати дівчаткам?

– А яка весела пригода сталася із хлоп'ятами, які вже з'їхали з гірки? Що, сміючись, говорять один одному хлопчики?

– Чим зайнята групка дітей, що зображена на передньому плані? Яка вийшла у них снігова баба? Що говорить хлопчик, звертаючись до дівчаток? Чому весело розсміялася менша дівчинка?

У практиці навчання робота з картиною викликала значні труднощі. Зокрема, важливо було не припуститися методичних помилок: опустити підготовчий етап до сприймання художнього твору; ставити завдання у процесі бесіди, не враховуючи жанрової специфіки, теми твору; не досить чітко продумати послідовність завдань; постановкою однотипних запитань: «Що намальовано? Що ви бачите на картині? А що ви бачите ще? А ще?» – порушити цілісність сприймання. Це могло б призвести до того, що діти перелічували б одні факти без зв’язку з іншими, втрачали б інтерес до роботи.

З метою естетичного виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах ми пропонували учням низку завдань.

1. На уроці образотворчого мистецтва розповісти казку.

– В одному чарівному місті є кімната, яка має чудову властивість – коли в цю кімнату входить людина, вона одразу засвічується різними барвами, що відповідають настрою того, хто увійшов. А як ви думаєте, які кольори відповідають радості (суму, спокою і т. ін.)?

2. Під час вивчення творів образотворчого мистецтва показати репродукції: «Річка» І. Левітана; «Гори» М. Реріха; «Поєдинок» М. Авілова; «В Амбрамцевому парку. Осінь» І. Остроухова; «Рибки в акваріумі» (кольорова фотографія) і запропонувати підібрати домінуючі кольори і емоційний тон для кожної картини.

Після відповіді дітей ми робили висновок.

– Ви помітили, як загальний настрій картини може виражатися одним кольором.

Це завдання допомагало учням усвідомити сутність і образотворче призначення кольорів.

На уроках образотворчого мистецтва ми пропонували дітям послухати грамзапис літературного уривку «Ніч» із віршованої казки П.Єршова «Горбоконик», у перекладі М. Рильського. Після чого запитували:

– Якби ви були художниками, яку картину створили, щоб показати темну ніч, «щоб стояти на сторожі, хліб ночами берегти, злодія стерегти»?

Після учнівських відповідей вчитель демонстрував зразки картин художників на дану тематику.

Щоб підтримувати інтерес учнів до уроків художньо-естетичного циклу, ми використовували спеціальний пізнавальний матеріал, який зацікавлював дітей незвичайністю, простим і доступним викладом. Наприклад, на уроках образотворчого мистецтва ми пропонували дітям послухати оповідання А. Кльонова «Там, де музика живе» про давні музичні інструменти.

– У всі часи людині була необхідна музика. Як тільки з'явилась на землі людина, вона стала створювати пісні. Так з'явилась народна музика. Але цього було замало. Люди хотіли почути музичні звуки не тільки під час співу. Із чого вони тільки не добували їх.

– Ось морська раковина (показати малюнок). Вона колись була першою у світі трубою. Перекази повідомляють, що така раковина дає «жахливий звук, який приголомшує небо й землю».

– А це – мисливський ріг (показати малюнок). Він виточується зі слонової кістки, має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звук одного тону.

Далі ми пропонували дітям прослухати грамзапис звучання кожного музичного інструмента і підібрати найбільш підходящі кольори до відповідного звучання.

Ми враховували, що значну радість доставляє дітям римована мова. Вона здатна пробудити образну фантазію, викликати інтерес до образотворчості, до відтінків кольорової інтонації. Тому з цією метою використовувалися старовинні дитячі народні віршики, лічилки.

У молодших школярів ще не досить спеціальних здібностей (писати і т.д.), тому ми вчили їх фантазувати навколо певної теми. Наприклад: спробувати уявно створити музику до запропонованих картинок «Лелека захворів», «Равлик-мандрівник», «Дзиґа крутилася і впала», «Тигр-ледащо», «Папуга, що розмовляє», «Черепаха поспішає», «Курча танцює», «Дружні їжачки» тощо. В процесі такої роботи ми привчали учнів ретельно шукати найбільш виразний, красивий варіант.

   
Дзига крутилася і впала

Завданням вчителя було створити умови для творчого самовираження кожного учня. Виявилося корисним, коли учитель на уроці постійно наголошував: «Тут усі талановиті», «Роби, як вважаєш за потрібне», «Умій виразити себе». Розвитку творчих здібностей сприяє надання дітям вибору у всьому, де є для цього можливість. Так, для розкриття тієї чи іншої теми пропонувався не один варіант малюнка, а декілька. Діти могли подивитися їх і обрати для малювання той, який більше сподобався.

Особливу увагу ми приділяли накопиченню художньо-образних вражень, що здійснювалось у найрізноманітніших формах роботи: на уроках, концертах, під час відвідування виставок, у спілкуванні з природою і т. ін. Процесом накопичування вражень було доцільно керувати, оскільки враження учні одержують з різних джерел, які є не завжди педагогічно цінними. Тому ми зверталися у своїй роботі до найкращих зразків мистецтва.

У міру оволодіння знаннями і формування певних умінь і навичок ми поступово вводили творчі завдання художньо-естетичної спрямованості, які були, по-перше, комплексними, тобто охоплювали такі види мистецтва, як музика, література, образотворче мистецтво; по-друге – багатофункціональними, тобто не тільки забезпечували досягнення поставленої дидактичної мети, а й сприяли формуванню і розвитку якостей і властивостей творчої особистості; по-третє, не вимагали для свого виконання великих часових затрат і не були «прив'язаними» до певного програмового матеріалу; по-четверте, були незвичайними і новими за своїм змістом.

Наше дослідження особливостей естетичного виховання молодших школярів з використанням методу бесіди виявило, що уміння аналізувати об'єкти естетичного сприймання значно поглиблює естетичну вихованість учнів і робить її більш усвідомленою. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень учнів свідчать про залежність естетичного виховання учнів від методично правильного використання методу бесіди на уроках образотворчого мистецтва.

Виявлені в дослідженні особливості естетичних суджень як показники естетичної вихованості учнів молодшого шкільного віку дають можливість установити відповідну залежність їх естетичного розвитку від використовуваного методу бесіди і зробити відповідні висновки щодо доцільності використання розробленої методики естетичного виховання молодших школярів у практиці роботи сучасної початкової школи.

Висновки

Отже, бесіда – метод навчання, за якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою запитань підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Бесіда має великі можливості для керування пізнавальною діяльністю школярів, активної участі кожного в аналізі явищ, фактів, порівнянні й зіставленні їх, у формулюванні висновків, узагальнень. Велика і виховна її роль: бесіда вчить колективного пошуку істини, допомагає формувати переконання, дає змогу яскравіше виявитись індивідуальності учня, розвиває критичність, самостійність, уміння доводити, переконувати. Метод бесіди цінується за його рухливість, гнучкість. Він практикується на заняттях з усіх предметів і може застосовуватися для розв’язування будь-якого дидактичного завдання, у тому числі і на уроках образотворчого мистецтва.

Бесіда – це діалог: запитання вчителя й відповіді учнів. Навчання за допомогою запитань і відповідей дуже поширене у школі. Застосування методу бесіди доцільне для засвоєння учнями складного теоретичного матеріалу, коли він за допомогою запитань розчленовується на ряд відносно самостійних елементів, що полегшує шлях пошуку відповіді або набуття нових знань. Запитання мають бути короткими, точними, логічно послідовними, активізувати різні мислительні операції. Важливо, щоб запитань було небагато, але достатньо для досягнення мети даної бесіди.

На уроках образотворчого мистецтва використовуються різні види бесід. Підсумкова бесіда, як правило, завершує вивчення нового матеріалу або є розгорнутим підсумком уроку. Під час такої бесіди вчитель пропонує запитання для узагальнення матеріалу уроку, виявлення емоційного ставлення дітей до вивченого, висловлення оцінних суджень про роботу всього класу в цілому та окремих учнів. Функції контрольно-перевірної бесіди пов’язані з контролем якості засвоєних знань у вигляді фронтального опитування. Для фронтального опитування результативною є така бесіда, в якій запитання і завдання не тільки напружують пам’ять, а й збуджують інтерес, змушують установлювати причинно-наслідкові зв’язки, визначати істотні ознаки предмета, доводити правильність висловленої думки.

Предмет сприймання в образотворчому мистецтві – провідний у навчанні і вихованні учнів початкових класів. Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається їх загальний емоційно-естетичний розвиток. Правильне опрацювання художнього твору сприяє єдності морального, розумового, естетичного виховання учнів загалом і кожної особистості зокрема. А тому так важливо вчити дітей сприймати мистецько-художні твори через активну естетичну діяльність.

Сприймання й обговорення художнього твору є основою сучасного уроку образотворчого мистецтва в аспекті формування ціннісно-естетичної сфери молодшого школяра. Організувати такий урок – досить складна справа для будь-якого педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з мистецькими творами, різними за жанром, тематикою і складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку образотворчого мистецтва. Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту твору, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат його опрацювання та позитивний вплив на розвиток дитини.

Уроки-бесіди про твори образотворчого мистецтва сприяють естетичному розвиткові учнів, прищеплюють інтерес і любов до мистецтва, виховують самостійність судження в оцінці творів. Учнів необхідно вчити не тільки розкривати зміст твору мистецтва, а й аналізувати його художні особливості. Вміючи розпізнавати засоби художньої виразності твору образотворчого мистецтва, учень зможе визначити його ідейний зміст.

У процесі аналізу досвіду роботи вчителів початкових класів виявилося, що в учнів часто не розвивають естетичних почуттів, не виховують естетичних суджень, не навчають естетично мислити і переживати, а обмежуються лише поданням формальних відомостей про естетичні об'єкти. Складається враження, ніби вони розуміють твір. Насправді вони просто це засвоїли, запам'ятали, а естетичний бік мистецького твору залишилася поза їх сприйманням. Урахування особливостей дитячого естетичного сприймання забезпечує розвиток їх естетичних почуттів, суджень, смаків, ідеалів.

Виявилося, що естетична вихованість молодших школярів значною мірою виявляється у їх естетичних судженнях, які є виявом естетичного ставлення людини до дійсності. Формування естетичних суджень сприяє подальшому розвитку цього ставлення. Естетичні судження учнів молодшого шкільного віку надзвичайно тісно пов'язані з загальним рівнем естетичного сприймання – його осмисленістю, емоційністю, цілісністю, вибірковістю і спостережливістю. Взаємозв'язок думки і почуття в естетичному сприйманні зумовлює залежність емоцій і оцінності естетичних суджень від наявних в учнів конкретних знань, уявлень, смаків, ідеалів, сформованих зорових оцінок.

Наше дослідження особливостей естетичного виховання молодших школярів з використанням методу бесіди виявило, що уміння аналізувати об'єкти естетичного сприймання значно поглиблює естетичну вихованість учнів і робить її більш усвідомленою. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень учнів свідчать про залежність естетичного виховання учнів від методично правильного використання методу бесіди на уроках образотворчого мистецтва.

Виявлені в дослідженні особливості естетичних суджень як показники естетичної вихованості учнів молодшого шкільного віку дають можливість установити відповідну залежність їх естетичного розвитку від використовуваного методу бесіди і зробити відповідні висновки щодо доцільності використання розробленої методики естетичного виховання молодших школярів у практиці роботи сучасної початкової школи.

Отже, заняття образотворчим мистецтвом мають бути організовані за законами мистецтва, що передбачає нестереотипність та структурну різноманітність занять із залученням емоційно значущих ситуацій; залучення учнів до співпереживання, створення відповідного до теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв; наявність трьох основних структурних елементів уроку: сприймання, формування творчого задуму та його посильна творча реалізація.

Список використаних джерел

1.  Алексеева В. Что такое искуство? – М.: Сов. художник, 1985. – 260 с.

2.  Алексюк А.М. Взаємодія форм організації і методів навчання // Рад. школа. – 1983. – №7. – С. 8–15.

3.  Алексюк А.М., Катушонок Т.А. Єдність змісту і методів навчання // Педагогіка. – К., 1986. – Вип. 25. – С. 13–16.

4.  Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. – К.: Академія, 2001. – 160 с.

5.  Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.

6.  Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. – М.: Просвещение, 1981. – 240 с.

7.  Беда Г.В. Живопись. – М.: Просвещение, 1986. – 190 с.

8.  Беседы о живописи в школе. – М.: Искусство, 1966. – 96 с.

9.  Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.

10.  Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.

11.  Вишковський І. Методи активізації пізнавальної діяльності // Психолог. – 2004. – №21–22. – С. 100–114.

12.  Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1976. – 270 с.

13.  Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1–2 класи. – К.: Рад. нас., 1991. – 128 с.

14.  Волков Б.С. Психология младшего школьника. – М.: Просвещение, 2002. – 125 с.

15.  Волков Н.Н. Цвет в живописи. – М.: Искусство, 1984. – 320 с.

16.  Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. – М.: Искусство, 1988. – 240 с.

17.  Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.

18.  Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей //
Початкова школа. – 1990. – №4. – С. 64–66.

19.  Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.

20.  Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.

21.  Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.

22.  Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1–3 классах. – К.: Педагогіка, 1978. – 186 с.

23.  Глобчак В. Особистісно-орієнтоване навчання і виховання молодших школярів на уроках у початковій ланці // Рідна школа. – 2004. – №4. – С. 19–20.

24.  Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1989. – №3. – С. 23–25.

25.  Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. – М.: Просвещение, 1971. – 127 с.

26.  Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К.: Просвещение, 1990. – 249 с.

27.  Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.

28.  Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Просвещение, 1972. – 212 с.

29.  Данилова Л., Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 18–20.

30.  Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62–64.

31.  Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

32.  Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987. – 351 с.

33.  Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С. 39–43.

34.  Жижко Т. Методи навчання – передумова інтелектуального розвитку особистості // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 72–73

35.  Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1–3 класи. – К.: Рад. шк., 1972. – 151 с.

36.  Занков Л.В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. – М.: Педагогика, 1968. – 284 с.

37.  Захарова А.М. Розвивальне навчання в початковій школі // Психол. і педагогіка. – 2000. – №1. – С. 21–27.

38.  Зламанюк Л.М. Методи вдосконалення та активізації навчання як педагогічна проблема // Управління школою. – 2004. – №25–26. – С. 21–22.

39.  Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей школярів // Рад. шк. – 1981. – С. 48–50.

40.  Каган М.С. О месте искусства в жизни школы // Искусство в школе. – М., 1992. – №1. – С. 11–19.

41.  Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.

42.  Калініна Е. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №2. – С. 37–38.

43.  Кальнинг А.К. Акварельная живопись. – М.: Искусство, 1968. – 76 с.

44.  Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. – К.: Освіта, 1996. – 128 с.

45.  Кириченко М.А. Учіться малювати. – К.: Рад. шк., 1987. – 58 с.

46.  Конопко О. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. – 2000. – №3. – С. 25–28.

47.  Король А. Традиційні та нетрадиційні методи навчання у розвитку творчої особистості // Рідна школа. – 2000. – №12. – С. 29–30.

48.  Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток осо-бистості / За ред. Л.Н. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

49.  Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання. Розвиток комунікативних і мовних умінь // Дивослово. – №10. – С. 2–11.

50.  Крутецкий П.А. Эстетическое воспитание. – М.: Знание, 1987. – 234 с.

51.  Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.

52.  Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания. – М.: Педагогика, 1985. – 250 с.

53.  Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.

54.  Лернер М.Ж. Эстетические чуства. – М.: Знание, 1967. – 254 с.

55.  Лихачов Д.Б. Теория эстетического воспитания школьников. – М.: Знание, 1987. – 231 с.

56.  Лунячек Й. Основы изображения с натуры. – К.: Изд-во АН УССР, 1961. – 127 с.

57.  Лутаєнко В.С. Естетика мислення. – К.: Мистецтво, 1974. – 215 с.

58.  Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №9. – С. 50–55.

59.  Любарська Л.М. Виховні можливості образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 1986. – №2. – С. 55–59.

60.  Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 354 с.

61.  Малышов С.Д. Искусство видеть. – М.: Просвещение, 1986. – 178 с.

62.  Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. – М.: Просвещение, 1985. – 318 с.

63.  Мойсеюк М.Є. Педагогіка. – К.: Либідь, 2001. – 446 с.

64.  Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.

65.  Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. – М.: Академия, 1996. – 387 с.

66.  Орловский Г.И. Учитесь смотреть и видеть. – М.: Искусство, 1969.

67.  Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.

68.  Паламарчук В.І. Проблема поєднання слова і наочності у сучасній дидактиці // Педагогіка. – К., 1986. – Вип. 25. – С. 20–24.

69.  Парнах М. Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. – 2001. – №3. – С. 57–60.

70.  Половникова П.Б. Эстетические чувства. – К.: Знание, 1978 – 343 с.

71.  Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2003. – 296 с.

72.  Проців В.I., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1–3 класах. – К.: Рад. шк., 1984. – 188 с.

73.  Раев А.И. Управление умственной деятельностью младшего школьника. – М.: Просвещение, 1976. – 268 с.

74.  Раппопорт С.Х. Искусство и эмоции. – М.: Педагогика, 1972. – 237 с.

75.  Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. – М.: Просвещение, 1976. – 222 с.

76.  Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. – М.: Агар, 1998. – 251 с.

77.  Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.

78.  Словесные методы обучения // Бабанский Ю. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. – М., 1986.

79.  Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Рад. шк., 1973. – Т 3. – 464 с.

80.  Фалько О.С. Естетика уроку в системі особистісно орієнтованого навчання // Управління школою. – 2004. – №5. – С. 15.

81.  Шеремета П. Дещо про методи навчання // Рідна школа. – 2004. – №6. – С. 25–26.

82.  Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.