Запиши від чого походять назви весняних місяців

5. Запиши від чого походять назви весняних місяців.

Березень ______________________

Квітень _______________________

Травень _______________________

6. З’єднай стрілками.

	●	Великий Спас
Зима	● ●	Водохреща
	●	Трійця (Зелені свята)
Весна	● ●	Івана Купала
	●	Великдень
Літо	● ●	Різдво Христове
	●	Святого Миколая
Осінь	● ●	Вербна неділя
	●	Покрова

7. Запиши народні прикмети, за якими можна передбачити погоду у якусь пору року.

8. Запиши назви українських народних казок, у яких героями є тварини.

9. Запиши, в які ігри гралися українські діти в давнину.

10. Прочитай і запиши вислів, починаючи з виділеного кружечка. Поясни, як ти його розумієш.

Критерієм оцінювання результатів письмового опитування була якість виконання учнями завдань, тобто правильність та повнота відповіді. За кожне правильно виконане завдання №№ 1-9 учень отримував 1 бал, за правильно виконане завдання № 10 учень отримував 3 бали.

Результати виконання учнями завдань подано у вигляді таблиці 4.

 

Таблиця 4. Результати виконання завдань

Клас	Кількість учнів, що отримали бали
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
ЕК	0	0	0	0	2	3	3	3	7	2	3	2
КК	0	0	1	3	2	5	2	4	4	2	1	0

На основі даних таблиці ми визначили рівні сформованості знань учнів (див. рис.1)

Рис.1. Співвідношення рівнів навчальних досягнень учнів експериментального і контрольного класів

Із діаграми видно, що рівень навчальних досягнень учнів експериментального класу вищий, ніж учнів контрольного класу. Високого рівня навчальних досягнень в експериментальному класі досягли 28% учнів, а в контрольному - 12%; достатнього рівня в експериментальному класі досягли 52% учнів, а в контрольному класі - 42%; середнього рівня в експериментальному класі досягли 20% учнів, а в контрольному - 42%; низький рівень знань в експериментальному класі не виявив жоден учень, а в контрольному класі цей показник становив 4%.

Наведені результати експериментального дослідження свідчать про те, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал.

Висновки

Використання елементів народознавства в окремих видах роботи дуже важливе на сучасному етапі. Дітей треба навчити не просто спостерігати, а й бачити, чути цей бентежний світ, щоб вони відчули потребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне й загадкове, приховане від лінивого ока, використовуючи при цьому народний календар. І всього цього можна досягти, використовуючи елементи народознавства. Кожен народ, нація протягом багатьох віків виробили власну духовність, якою має оволодіти дитина в сім’ї, дитсадку, школі й далі - у вузі. Народною духовністю повинні бути пройняті всі навчальні предмети і навчальні заходи. Лише за таких умов підростаюче покоління стає народом своєї країни, нацією.

Нині діти опановують зразки національної культури. Використовуючи народознавчий матеріал на уроках „Я і Україна”, можна цікаво збагатити, урізноманітнити програмовий матеріал.

Народознавчий підхід у навчально-виховному процесі сприяє формуванню загальнолюдської моралі, готовності виконувати заповіти батьків. Використання досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, допомагає впроваджувати в навчально-виховний процес все цінне з народної мудрості, активно залучати школярів до засвоєння спадщини свого народу, адже дитина, позбавлена можливості спиратися на досвід людства, не може розвиватись повноцінно.

Особливого значення ця проблема набуває в початковій школі. Адже добре відомо, що діти цього віку відрізняються підвищеною емоційністю, яскравим сприйманням навколишнього, що створює сприятливі умови для залучення їх до вивчення історії народу.

Розбудовуючи національну школу, необхідно враховувати надбання освіти інших країн, і насамперед, наш національний скарб - етнопедагогіку, педагогічну спадщину Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Грушевського, І. Огієнка, Г. Ващенка, С. Єфремова та інших, пошуки вчителів, учених.

Наукою і багатовіковою практикою переконливо доведено, що українська школа справді національна тоді, коли ґрунтується на українській етнопедагогіці, українській національній системі впливу на формування особистості й за орієнтацінний еталон має народні чесноти, норми християнської моралі, гармонію родинно-громадсько-шкільного виховання. Життя молодших школярів повинно будуватися з урахуванням народних традицій трудового, родинно-сімейного, морально-естетичного та духовного виховання. Такої точки зору дотримувались провідні українські педагоги, зокрема К. Ушинський, О. Духнович, І. Огієнко, Ю. Дзерович, П. Холодний, І. Бажанський, С. Русова, А. Волошин, Г. Ващенко, В. Сухомлинський.

Використання елементів народознавства на уроках та в позакласній роботі забезпечує всебічне і глибоке засвоєння учнями всього культурно-історичного шляху розвитку рідного народу. Розкриття навчального матеріалу всіх основ наук, змісту освіти в народознавчому аспекті створює сприятливі умови для виховання високоморальної особистості, повноправного господаря країни, палкого патріота й інтернаціоналіста. діяльності відіграє важливу роль у формуванні національної української культури.

Опрацювавши науково-методичну літературу з даної проблеми, ми дійшли висновку, що використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" дає змогу вчителеві формувати у молодших школярів інтерес до природи, історії, культури і традицій рідного краю, розвивати морально-естетичні почуття, привчати учнів шанобливо ставитись до природи, людей, історичних пам’яток. У численних прислів’ях, приказках, обрядах відображено досвід поколінь, норми і правила поведінки. Пісні, легенди, прикмети, повір’я засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є досить характерним для українського народу.

Проаналізувавши чинні навчальні програми та підручники із навчального курсу „Я і Україна", ми з’ясували, що в курсі народні знання інтегровані з природничими та суспільними, проте включені вони в зміст курсу фрагментарно, без певної системи.

На основі вивчення педагогічної та методичної літератури ми визначили сукупність взаємопов’язаних педагогічних умов, дотримання яких буде сприяти ефективності використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" в початковій школі. До таких умов належать:

у процесі добору народознавчого матеріалу необхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів;

використання народознавчого матеріалу в навчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;

під час розробки методики використання народознавчого матеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів, специфіку навчального предмету „Я і Україна" і спиратися на пізнавальну активність учнів.

На основі аналізу навчальної програми курсу „Я і Україна”, ми здійснили відбір народознавчого матеріалу до уроків в 2 класі. Під час відбору матеріалу ми враховували, що підготовка і проведення уроків „Я і Україна" із використанням народознавчого матеріалу повинні включати такі етапи:

Ретельний аналіз змісту теми, що вивчається, з точки зору можливостей використання народознавчого матеріалу.

Добір до теми необхідного народознавчого матеріалу.

Визначення, з якою метою буде застосовуватися народознавчий матеріал.

Визначення етапу уроку, на якому доцільно використати народознавчий матеріал (актуалізація знань учнів, перевірка засвоєних знань, умінь і навичок, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого матеріалу).

Для перевірки гіпотези, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал, ми провели експериментальне дослідження впродовж 2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи № 15 м. Тернополя.

У контрольному класі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою, а для проведення уроків „Я і Україна" в експериментальному класі нами було підібрано народознавчий матеріал до тем, що вивчалися. За допомогою різноманітних жанрів фольклору (загадки, легенди, народні ігри, казки, скоромовки, прислів’я та приказки) ми намагались ознайомити учнів з історією, культурою, традиціями і звичаями українського народу, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносять рослини, тварини людям, узагальнити знання учнів про взаємозв’язки в природі, розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо.

Отримані результати експериментального навчання дали змогу обґрунтувати його ефективність. Загалом під час аналізу результатів формувального експерименту виявилося, що наприкінці вивчення курсу „Я і Україна" в 2 класі рівень навчальних досягнень учнів експериментального класу вищий, ніж учнів контрольного класу. Зокрема, високого рівня навчальних досягнень в експериментальному класі досягли 28% учнів, а в контрольному - 12%. Крім того, низький рівень знань в експериментальному класі не виявив жоден учень, а в контрольному класі цей показник становив 4%.

Таким чином, систематичне, послідовне і цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна”, в позакласній роботі сприяє удосконаленню відповідних знань, умінь і навичок молодших школярів, зацікавлює учнів і формує позитивну навчальну мотивацію, допомагає учням зосередити увагу на фактах, подіях і явищах оточуючої дійсності, сприяючи тим самим формуванню правильних уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені й міцні знання про навколишній світ. У невимушеній обстановці діти набувають знань, які нагромадив наш народ протягом усього свого розвитку. Разом з тим, встановлено, що систематичне використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" сприяє позитивному ставленню учнів до цього навчального предмету та підвищенню інтересу школярів до вивчення історії, культури, природи і традицій рідного краю.

Список використаних джерел

1.  Байбара Т.М. Методика навчання природознавства початкових класів: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998. - 334 с.

2.  Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу. - К.: Форум, 2002. - 176 с.

3.  Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 класу. - К.: Форум, 2003. - 176 с.

4.  Барвистий світ навколо нас. Методичний посібник з питань екологічного виховання. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2007.

5.  Бібік Н.М. До відродження традицій - через інтерес дитини // Початкова школа. - 1995. - № 3. - С.16-18.

6.  Бібік Н.М., Коваль Н.С. Особливості змісту й методики інтегрованого курсу „Я і Україна" // Навчання і виховання учнів 2 класу. - К.: Початкова школа, 2003. - С.384-411.

7.  Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко: Підручник для 1 класу. - К.: Генеза, 2007. - 112 с.

8.  Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підручник для 2 класу. - К.: Форум, 2002. - 144 с.

9.  Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. - Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2000. - С.321-333.

10.  Вакалюк П.Г. Оповіді про дерева. - К.: Урожай, 1991. - 108 с.

11.  Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр „Академія", 2001. - 576 с.

12.  Волкова С.В. Український фольклор у контексті формування морально-ціннісних орієнтацій особистості // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. - Вип.34. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - С.132-136.

13.  Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Из опыта работы / Сост. Л.Ф. Мельчаков. - М.: Просвещение, 1981. - 158 с.

14.  Вострікова Л.Д. Роль фольклору в процесі національного виховання особистості // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. - Вип.34. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - С.136-141.

15.  Горленко В.Ф., Раулко В.І. Народні знання і світоглядні уявлення українців // Радянська школа. - 1991. - № 1. - С.29-38.

16.  Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1978. - 224 с.

17.  Гагарін М. Критерії добору української народної казки для виховання морально-естетичних почуттів // Початкова школа. - 2006. - № 1. - С.55-58.

18.  Грущинська І. Реалізація українознавчого принципу у процесі навчання // Початкова школа. - 2004. - № 1. - С.28-31.

19.  Дем’янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчої роботи в сучасній школі. - К., 1996. - 106 с.

20.  Довженок Г.В. Український дитячий фольклор. - К.: Наукова думка, 1984. - 470 с.

21.  Екологічне виховання учнів молодших класів на українських народних традиціях: Методичні рекомендації для вчителів початкової школи / Укл. Л.М. Різник. - К.: ІСДО, 1994. - 64 с.

22.  Ємець А., Шапка О. Українські літературні загадки в початковій школі // Початкова школа. - 2006. - № 5. - С.42-46.

23.  Жаркова І.І., Мечник Л.А. Я і Україна. Зошит для 2 класу. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 48 с.

24.  З перлин народної мудрості / Упоряд. В.А. Юрович, М.Ф. Бриняк, З.М. Кочмар. - Жидачів, 1997. - С.5-52.

25.  Загрева В.Я. Народознавство в навчально-виховному процесі // Початкова школа. - 1995. - № 5-6. - С.13-19.

26.  Запереченко Н. Цікаві завдання з природознавства // Початкова школа. - 2006. - № 1. - С.28-30.

27.  Запорожан З. Є. Екологія в початковій школі. - Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, 2005. - 252 с.

28.  Іваницька А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика). - К.: Заповіт, 1997. - 391 с.

29.  Клепач Н. Використання народознавчого матеріалу на уроках навчання грамоти // Початкова школа. - 2004. - № 11. - С.6-8.

30.  Коровин А.И., Коровина О.Н. Календарь природы // Биология в школе. - 1991. - № 1-4.

31.  Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчик З.О. Основи національного виховання: Концептуальні положення. - К.: Інформ.-вид. центр „Київ", 1993. - 108 с.

32.  Кузьмич Л.В. Цікавий додатковий матеріал для уроків природознавства // Розкажіть онуку. - 2005. - № 19-20. - С.69-71.

33.  Кучинський М.В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів // Початкова школа. - 1993. - № 1. - С.8-13.

34.  Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 360 с.

35.  Міщенко М. Дивосвіт. - К.: Веселка, 1990. - 205 с.

36.  Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства в початкових класах. - К.: Вища школа, 1990. - 302 с.

37.  Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

38.  Парнюк М.О. Народні прикмети і передбачення. - К.: Наукова думка, 1975. - 128 с.

39.  Похила Л.С., Степанюк А.В., Яцук Г.Ф. Народна мудрість та її використання в процесі вивчення біології (розділ „Рослини”). - Тернопіль, 1992. - 89 с.

40.  Програма з народознавства // Початкова школа. - 1990. - № 8, 9,10.

41.  Програми для середньої загальноосвітньої школи.1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2006. - С.246-276.

42.  Рєпа Н.О., Рєзник Н.О., Євграфова Л.І., Чугаєвський В.Г. Значення народознавства у вихованні культури школярів // Початкова школа. - 1993. - № 4. - С.39-41.

43.  Рощин А.Н. Сам себе синоптик. - К.: Радянська школа, 1990. - 195 с.

44.  Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр-S, 1997. - 256 с.

45.  Сивачук Н. Виховний потенціал українських народних колискових пісень // Початкова школа. - 2006. - № 1. - С.51-55.

46.  Сидоренко Н., Веснянко Л. Уроки з курсу „Я і Україна" в 2 класі // Початкова школа. - 2007. - № 3. - С.36-37.

47.  Синцова А.А. Использование на уроках элементов устного народного творчества // Начальная школа. - 1996. - № 5. - С.15-19.

48.  Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи / За ред. Д.О. Тхоржевського. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1999. - 294 с.

49.  Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. - К.: Мистецтво, 1993.

50.  Стельмахович М.Г. Етнопедагогічні основи вивчення народознавства в школі // Початкова школа. - 1990. - № 12. - С.2-8.

51.  Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.: Вища школа, 1992. - 312 с.

52.  Ступак Ю.П. Виховне значення українського фольклору. - К.: Радянська Україна, 1960. - 32 с.

53.  Сухомлинська О.В. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи // Шлях освіти. - 1996. - № 1. - С.24-27.

54.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, 1988. - 272 с.

55.  Хренов Л.С. Народные приметы и календарь. - М.: Агропромиздат, 1991. - 64 с.

56.  Черуха З.В., Давидюк Л.П. Українська етнопедагогіка. - Рівне, 1995. - 68 с.

57.  Шевченко Н. Уроки з природознавства // Початкова школа. - 2007. - № 10. - С.37-39.

58.  Школьна З.І., Іващенко В.А. Обрядові свята весни // Початкова школа. - 1993. - № 4. - С.24-26.

59.  Щур-Храплива Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті. - Львів: Фенікс, 1990.

60.  Юрович В. Фольклор про природу як засіб підвищення ефективності уроків природознавства // Початкова школа. - 2005. - № 6. - С.34-38.

Додатки

Додаток А

Українські народні казки

ЧОМУ ЗАЙЦІ СІРІ

На золотім престолі засів Всемогутній володар світу, щоб вислуховувати просьби різних звірів. Прийшла черга до зайців. Тоді виступив найстарший з них перед володарем і каже:

Всесильний Володарю, усіх звірів ти оздобив гарними кожушками, один тільки наш рід дістав просту сіру одіж. Дай нам іншу шерсть - чорну, білу, рябу, щоб звірі з нас не сміялись.

Добре, любі дітоньки, хай буде по волі вашій.

І тільки це Володар сказав - змінилась шерсть у зайців. Одні дістали білі кожушки, інші - чорні, ще інші - червоні, а другі - рябі. Дуже втішились зайці і розбіглись по лісу і полю. Та тільки де не показались, зараз побачили їх орли, яструби, лисиці і стрільці та почали за ними ганятись і убивати. Насилу вдалось їм утікти в гущавину.

Ой, тяжко жити, кожен ворог тепер нас бачить, - сказав найстарший заєць, - у нас їх багато. Скоро вигублять увесь заячий рід. Ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж.

Як сказали, так і зробили - пішли. Вислухав їх володар і каже:

Знав я, що ви знову прийдете до мене.

Сіру одіж я вам дав на те, щоб ваші вороги не могли вас так скоро побачити і так скоро убивати. Бачите тепер, що це було для вашого добра. Та хай буде по вашій волі. Дістанете знов сірі кожушки, але на вічну пам’ятку вашої немудрої забаганки деякі з вашого роду зостануться в різнокольоровій одежі, та будуть жити біля людської хати, як свійські зайці - кролики. І з того часу мають зайці свою давню сіру шерсть.

ЛИСИЦЯ І ЖУРАВЕЛЬ.

На болоті, в очереті, на купині жив журавель. Там же, трохи оддалік, жила лисиця. Вони щодня зустрічалися, їм не раз доводилось вести між собою розмову про своє життя. Разів два ходили в куми до дрохви. Одного разу лисиця попрохала журавля до себе в гості:

Приходь, куме, до мене в гості, а то ми з тобою вже давно познайомились, а досі одне в одного не були в домі.

Добре, кумасю, сьогодні зайду.

Лисиця побігла додому, наварила молочної каші з манної крупи, розмазала її по тарілці, стала дожидатись гостя. Прийшов журавель. Лисиця заходилась його угощать.

Їж, їж, куме, не стісняйся, будь як вдома.

Журавель нахилив голову до тарілки, довбав носом по тарілці, нічого не зачепив, у рот ні одної крихти не попало А лисиця не дрімала: швиденько язиком лизь, лизь і вмить, спорожнила тарілку, потім каже журавлеві:

Не положи гніву, куме, бо потчувать нічим. Чим багата, тим і рада.

Журавель дуже розгнівався на лисицю, за її безсовісні хитрощі, але нічого на це не сказав, а тільки подумав:

Погоди, я тебе угощу ще не так, будеш довго згадувать кума.

Ідучи від лисиці, журавель, в свою чергу, попросив її на обід:

Приходь же ти, кумасю, до мене завтра. Я приготую смачний обід.

Добре, добре, прийду, твоя гостя.

Журавель здобув кубушку з вузеньким горлом і глечик з широким горлом. В кубушку наложив рисової каші з маслом, а в глечик кинув мишку, і став дожидатись гостю. Дивиться - мчить лисиця. Він низенько поклонився і каже:

Милості просю, кумасю, обідать. В мене обід з двох блюд.

Почали вони обідать. Журавель раз за разом встромляє голову у кубушку, на весь рот ковтає кашу, а лисиця вертиться біля кубушки, хвостом виляє, та тільки облизується. Каші дістати так і не змогла. То понюхає, то лизне край горла кубушки, то пильно подивиться в середину, а голову ніяк не може просунути. Лисиця бачить, що журавель доїдає кашу, одійшла од кубушки і прийнялась до глечика. Побачивши в глечику мишку, сказала:

Ти, куме, доїдай, а я за друге блюдо приймусь, аби швидше.

Лисиця кинулась до глечика і насилу всунула в нього свою голову, саме в горлі дуже туго йшло. Просунула голову в горло, почала клацать зубами, ловити мишу. Мотала головою, доки миша попала їй в рот. Вона схрупала мишу і почала пригадувать, як їй освободити свою голову. Журавель доїв кашу і каже:

Не положи гніву, кумасю, угощать більше нічим. Чим багаті, тим і раді.

Лисиці стидно стало, що вона через свою жадобу влізла в глечик з головою і ніяк не може висунути звідти голову. Побрела од журавля з глечиком лисиця, зблудила з дороги і поплелась куди попало. Наткнулась вона на пастухів. Пастухи похватали кийки, окружили лисицю. Вона куди не поткнеться - все на кийок наткнеться. Один хлопець невзначай ударив кийком по глечику і розбив його. Лисиці тоді видно стало куди тікати. Шмигнула од пастухів і помчала щодуху, аж курява встала.

З того часу дружба між журавлем і лисицею розсохлась. Лисиця утекла в ліс і вже більше ніколи з журавлем не зустрічалась.

ОРЕЛ І КРІТ

Весною орел надумав майструвати гніздо. Вибрав старий-престарий, густий та високий, а на кінці гілчастий. Коли орел почав майструвати гніздо, з-під землі виліз кріт і побачив, що орел працює над гніздом. Йому жаль стало, що орел дарма прикладав своє старання, бо він знав, що дуб не сьогодні так завтра повалиться. Всі корені дуба потрощені. Кріт підняв голову і сказав:

Не мости на цьому дубі гніздо, у нього всі корені підгнили. Коли підніметься буря, він повалиться, дарма пропаде твоя праця, і ти занапастиш своїх дітей.

Орел розсердився і з серцем відповів:

Твоє діло в землі копатися, а не учити того, хто більше забув, чим ти знаєш.

Кріт каже:

Хоч ти, орел, і багато знаєш, а того знать, що я ти не можеш знать. Не хочеш мене послухати, і не опісля будеш жалкувати.

Орел сердито крикнув на крота:

З таким сліпцем, як ти, я і розмовляти не хочу.

Кріт поліз під землю. Пройшов тиждень, пройшов другий, вилупились орлята. Орел з орлихою були дуже раді, не могли налюбуватись на своїх діток. Не пройшло і трьох днів, як піднялась велика буря: ліс зашумів, загудів, піднялася тріскотня. Як налетіла буря на том самий дуб, де було орлине гніздо, він бідняга скрипів, скрипів і не видержав - разом із землею вивернуло його. Впав дуб на землю, а орлятам попадавши з такої вишини на землю, розбились. Орел з орлихою поплакали, а горю своєму все ж таки не допомогли. Тоді орел згадав про крота: „Дурний я, чого не послухав крота, не прилучилось би такого нещастя".

Недарма кажуть старики, що і з великим умом без практики і досвіду можна в дурнях зостатись.

СОНЦЕ, МОРОЗ І ВІТЕР

Ішли Сонце, Мороз і Вітер битим шляхом усі три і зустрічають чоловіка. Глянув він на них і каже:

Доброго здоров’ям! Та й пішов собі.

Стали вони між собою сперечатись; кому з них він сказав „Доброго здоров'я!" Доганяють його й питаються:

Кому з нас, чоловіче, ти доброго здоров'я побажав? А він каже:

А ви хто такі будете?

Один каже:

Я - Сонце.

Другий:

Я - Мороз.

А третій:

А я, - каже, - Вітер.

Ну то я Вітрові сказав.

От Сонце й каже:

Я тебе в жнива спалю.

А Вітер:

Не бійся, я повію холодом і буду тебе холодити.

А Мороз нахваляється:

Я тебе взимку заморожу.

А як ти, Морозе, будеш морозити, то я ані повійну, - от він і не замерзне.

ЯК КВІТЕНЬ ДО БЕРЕЗНЯ В ГОСТІ ЇЗДИВ

Колись давно покликав Березень Квітня до себе в гості. Квітень поїхав возом, а Березень заходився та такого наробив, що мусив Квітень додому вернутися: сніг, мороз, завірюха! - не можна возом їхати.

На другий раз знов поїхав Квітень до Березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися, - знов мусив вернутися Квітень.

Зійшовся квітень з травнем і скаржиться:

Скільки вже разів зриваюсь їхати до Березня в гості, та ніяк не доїду - ні возом, ні саньми. Поїду возом - зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться; доїду саньми - теплінь така стане, що ні возом, ні саньми.

А Травень і каже:

Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьми воза, сани й човен, то тоді, певне, доїдеш.

Послухав Квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як порадив Травень: їде саньми, а на санях воза й везе. Березень дав тепло, і сніг розтав. Тоді Квітень кладе сани й човен на воза і таки далі їде. Став знову мороз і сніг - Квітень знов поскладав човен і воза на сани. Далі розтав сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді Квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до Березня в гості так, що той і не сподівався.

Здивувався Березень та й питає:

А хто тебе навчив, як до мене дістатися?

Та, спасибі йому, Травень порадив, як їхати.

Березень і каже тоді:

Зажди ж ти, Маю, я ще тобі крильця обшмагаю!

Так від цього й тепер часто в Травні березневі морози бувають, бо Березень і досі сердиться на Травня.

Додаток Б

Легенди

ЛЕГЕНДА ПРО БЕРЕЗУ

У незапам’ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху.

Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. І пішов Доброслав із княжою раттю проти супостата. Серце материнське кров’ю обливалося за сином, сльози туманили старі очі.

Якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми. В надії і тривозі вийшла з хати і побачила сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалісно, мовби когось оплакуючи ржав.

Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому мабуть, що хата вдовина стояла при самім березі, то й назвали те дерево березою.

Від материного доброго серця має береза багато цілющих ліків. З лікувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сік берези. А що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не диво, бо хіба може бути на землі хтось кращий, ніж мати для сина?

ЛЕГЕНДА ПРО ПІДСНІЖНИК

Колись, дуже давно, квіти цвіли круглий рік. Сніг падав на землю, але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотів сніг, щоб і на нього люди дивились і щоб ним, як квітами, милувалися. Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому відповіла: „Я червона, і все навкруги буде червоним", - і не дала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички і нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертався він і до айстри, і до І ніхто не допоміг снігові. Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору. І відтоді, коли сходить сніг, з’являються підсніжники.

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. І саме в розпалі гуляння на село налетіли татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, - з’явилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

НАРЦИС

В одному селі жив дуже вродливий парубок. Він любив ходити на берег річки і, схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду. Одного разу повз того хлопця йшов лихий чаклун. Йому стало заздрісне, що парубок гарний.

Чаклун розсердився і сказав хлопцеві:

Віднині ти завжди дивитимешся у воду, - і перетворив його на нарцис.

У цієї гарної квітки голівка схилена і ніколи не підводиться. Ніби сидить красень-хлопець і дивиться у воду.

ЯК ЛЕЛЕКИ ДІТЕЙ ВРЯТУВАЛИ

Давно це було, коли на українську землю? нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали. З того часу лелекам на Україні завжди раді.

Додаток В

Прислів’я і приказки

Людина і суспільство:

Добре в тій сім’ї живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Хто старших зневажає, той добра не знає.

Гостре словечко коле сердечко.

Шабля ранить голову, а слово - душу.

Умій сказати, умій і змовчати.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Дружби дружбою шукають.

Ввічливості всі двері відчиняються.

У кого серце вовче, той їсть кого хоче.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

На добро відповідають добром.

Неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся.

Поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводилися із тобою.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Все купиш, лише тата й мами - ні.

Сім’я без батька - як хата без даху.

На сонці тепло, а біля матері добре.

У дитини заболить пальчик, а в мами - серце.

Мати одною рукою б’є, а другою гладить.

Бабусине слівце - плідне зеренце.

До свого роду - хоч через воду.

Здоров’я - найбільше багатство.

Хто здоровий, той багатий, а хто недужий, той бідний.

Здоров’я за гроші не купиш.

Як нема сили, то й світ не милий.

Хвороба нікого не красить.

Поки здоров’я служить, то чоловік не тужить.

Здоров’я маємо - не дбаємо, а втративши, плачемо.

В здоровому тілі - здоровий дух.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я, доки молодий.

Де рідний край, там і рай.

Вдома і стіни гріють.

Маленька праця краща за велике безділля.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Бджола мала, а й та працює. Діло майстра величає.

Не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні.

Тримай хату, як у віночку, а рушничок на кілочку.

У чепурній оселі і життя веселе. Без охоти нема роботи.

Не кажи - не вмію, а кажи - навчусь.

Без труда нема плода.

Не все одразу дається, а потроху та помалу, то буде користі чимало.

Рослини і тварини:

Рослина - землі окраса.

Немає ліпшої краси, ніж гаї та ліси.

Ліс не школа, а усіх учить.

Як листя жовтіє, той поле смутніє.

Травень ліси ошатно вбирає, літо в гості чекає.

Зрубав одне дерево - посади троє.

Посадив дерево - себе прославив, посадив сад-рід прославив.

Без дощу і трава не росте.

Ліс і вода - брат і сестра.

Ліс - природне багатство.

Ліс - природне багатство.

Без верби й калини нема України.

Де верба, там і вода.

Рання квітка сніг ламає.

Де дуби, там і гриби.

Дороге дерево не тільки плодами.

Не з кожного цвіточка ягідочка.

Де один грибок, там цілий вінок.

Верба, що лугова трава: її викосили, а вона тому рада.

Лиса вбили - курям радість.

У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.

Здорове дерево дятел не довбає.

Зозуля житнім колосом удавилася.

Реве ведмідь не тому, що бджоли йому меду не дали.

Природні явища:

На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

У лютому у дня більше світла, у ночі менше холоду.

Березень з водою, квітень з травою, травень з квітами.

На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб - до плуга.

У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.

В серпні літо до осені біжить підскоком.

Осінь іде і дощ за собою веде.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, припікає і поливає.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Земля - найбагатша, вода - найсильніша.

Всі ріки до моря ведуть.

Вода, що витекла, назад не повернеться.

Великі річки з малих джерел витікають.

Буря і дуба звалить.

Зимою деньок, як комарів носок.

Лютневий сніг весною пахне.

В лютому сонце іде на літо, а зима - на мороз.

Весна відмикає джерела і річки.

Травень ліси одягає, літо в гості чекає.

Осінь на строкатому коні їздить.

В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.

Плаче жовтень холодними сльозами.

Листопад білими кіньми їде.

Вогонь - біда, і вода - біда, а без вогню і води ще більша біда.

Повітря дорожче від золота.

Вітер на дворі - радість і горе.

Море - рибальське поле.

Екологічні взаємозв’язки в природі:

Багато снігу - багато хліба.

Зима без снігу - не буває.

Дощ у посуху - золотий дощ.

Без дощу і трава не росте.

Весняний дощ зайвим не буває.

Колос не спіє, коли сонце не гріє.

Люди раді літу, бджоли раді цвіту.

Буде дощик - будуть і грибочки.

Не довіряй, козу вовкові, а капусту

Де звіру живеться, там він і ведеться.

Як багато птиць, то не буде гусениці.

Де багато пташок, там мало мурашок.

Малий хробак великого дуба підточить.

Вночі панують сови та сичі.

Не потрібна солов’ю золота клітка, кращая вітка.

Великий сніг врожай зберіг.

Великі ліси - глибокі сніги.

Сніг - ковдра для пшениці.

Раннє сонечко - ранні пташки.

Літо запасає, а зима забирає.

Літо дає коріння, а зима насіння.

Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг не виоре.

Кущі та дерева - берегів обереги.

На будь-яку квітку бджілка сідає, бо квітка, її радо вітає.

Кожна травинка має свою росинку.

Ліпше сире жито жати, як має ним вітер тріпати.

Де волошки, там хліба трошки.

Весняний дощ ростить, осінній - губить.

Природа і праця людей:

Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно.

Тому горе, хто мілко оре.

Глибше орати - більше хліба мати.

Посій упору - будеш мати зерна гору, сій вчасно - вродить рясно.

Сніг землеробу дорожчий за срібло,

Дощ упору - золото.

Весняний день рік годує.

Хто весною ледачий, той цілий рік плаче.

Дощ у травні - буде хліб славний.

Травень створює хліба, а червень - сіно,

Що влітку вродилося, то взимку згодилося.

Кому влітку холод, тому взимку голод.

Що влітку збереш, те взимку на столі знайдеш.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Липень - маківка літа, втоми не знає, все прибирає.

Весна багата квітками, а осінь - снопами.

Квітень славиться квітами, а осінь - плодами.

Людина живить землю, а земля - людину.

Землі кланяйся низько - до хліба будеш близько.

З глибокої борозни високий хліб росте.

Як рік поле дармує, то на другий за три вродить.

Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.

Казав овес: „Сій мене в болото - буду як золото".

Казав ячмінь: „Сій мене в грязь - то будеш князь".

Каже гречка: „А мене хоч в золу, аби в пору".

Кукурудзу посієш до дощу - матимеш сало до борщу.

Сій овес у кожусі, а жито - в брилі.

В серпні у хлібороба три турботи: і косити, і орати, і сіяти.

Де сніг буде - хліба прибуде, де вода розіллється сіна набереться.

Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.

Дощ у жнива - як п’яте колесо до воза.

Хто спить весною, той плаче зимою.

У червні на полі густо, а у дворі пусто.

Вода - мати полів, а без матері не проживеш.

Сонце - батько, а вода - мати врожаю.

Охорона природи:

Зрубали дерева - прощайте птахи.

Діброви та ліси - нема в краї більшої краси.

Багато лісу - не губи, мало лісу - бережи, немає лісу - посади.

Рослини - землі окраса.

Ліс і вода - брат і сестра.

Бережеш дерево - бережеш життя.

Де знищується природа, там закінчується життя.

Якщо хочеш щось побачити в лісі - стань невидимим.

Хочеш у лісі щось побачити - навчись по лісі ходити

Не привик ліс до наших коліс.

Одна людина в лісі залишає слід, десять - стежку, сто - ...

Додаток Г

Народні прикмети передбачення погоди

Падає лапатий сніг - на потепління.

Собака качається по землі - на сніг.

Якщо після морозів небо вкривається хмарами - буде снігопад.

Шибки у вікнах пітніють - буде потепління.

Якщо свійські гуси або качки стають на одну ногу, а голову ховають під крило - буде холодно.

Якщо галки та ворони сідають на верхівках гілок - на ясну погоду. А сідають на нижні гілки (в крону) - на вітер.

Якщо дерева вкриті інеєм - на потепління.

Закружляли в повітрі лапаті сніжинки - буде відлига.

Якщо вранці з’являються темні хмари - чекай дощу завтра або вдень.

Якщо Сонце сідає в хмари - погода погіршиться.

Якщо вранці трава вкрита рясно росою - дощу не сподівайся.

Якщо роси мало або зовсім відсутня - вдень чекай дощу.

Ввечері тепліше, ніж вранці - чекай негоди.

Дим стелиться по землі - на негоду.

Зима без снігу - літо без хліба.

Горобці ховаються під стріху - на мороз.

Сніг налипає на дерева - чекай тепла.

Пізній листопад - на сувору і довгу зиму.

Тихо і задушливо влітку - на грозу.

Дим піднімається вгору стовпом - на ясну погоду.

З берези тече багато соку - на дощове літо.

Кульбаба рясно вкрили всю долину - на ясну догідливу днину.

Якщо ліс без дощу шумить - чекай дощу.

Перисті хмари - на вітер.

Купчасті хмари - на дощ.

Будяк коле боляче - сонячна погода утримається, а якщо коле слабо - ждіть дощу.

Рипить під ногами сніг, далеко чути голоси - на мороз.

Якщо горобці пурхають під стріху чи дах із пір’їною або соломою у дзьобі - незабаром ударять морози.

Осінній туман - на дощ.

Вранці не вийшли квіти із води латаття білого - після обіду буде дощ.

Перед дощем закриваються квітки кульбаби.

Кілька днів на небі білі хмари - на похолодання, темні - на дощ.

Павутиння стелиться по рослинах - до тепла.

День починається туманом - потепліє.

У саду чи лузі дуже запахли квіти - без дощу не обійдеться.

Якщо закриваються квіти кульбаби - буде дощ.

Сильний вітер під час дощу - до хорошої погоди.

Горобці купаються в поросі - буде дощ.

Комарі та мошкара в’ються стовпчиком - буде гарна погода.

Коники сюркочуть дотемна - на спеку.

Рання роса - на гарну погоду.

Жаби гучно квакають - бути дощу.

Грудень холодний та сніжний - хліб буде буйний ти пишний.

Січень без снігу - осінь без хліба.

Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.

Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.

Березень спочатку хмарний, всередині болотний - сніп буде намолотний.

Як марець ясний, то май щасний.

Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.

Як у травні дощ надворі, то восени будуть повні комори.

Птахи з-за моря вертають - плуги з полем розмовляють.

Мокрий квітень, сухий май - для картоплі буде рай.

Як сухий і теплий май - скупий буде урожай.

Опеньки з’явились - літо скінчилось.

Додаток Д

Загадки

Дихають, ростуть, а ходити не можуть. (Рослини)	Зелена, а не луг, біла, а не сніг, Кучерява, та без волосся. (Береза)
Весною веселить, літом холодить, Восени годує, зимою гріє. (Дерево)	Серед літа - метелиця: Пух летить і стелиться. (Тополя)
Для пилки й рубки, Для чобіт і шубки, У кошик свинарці, На стіл - для заварки. (Дуб)	Весною росте, літом цвіте, Восени осипається, Зимою відсипається; А квітки - на медок, Лікує від грипу, кашлю і хрипу. (Липа)
Зимою і літом - одним цвітом. (Ялина, сосна)
Червоний колір має, а винний смак, Кам’яне серце, а чому це так (Вишня).	Весною біле, літом зелене, Восени жовте, зимою добре. (Груша).
У вінку зеленолистім, У червоному намисті Вдивляється у воду На свою хорошу вроду. (Калина)	Низький та колючий, Солодкий, та не пекучий, Ягоду зірвеш - руку обдереш. (Терен)
Стоїть зелений кущик, Зачепиш - вкусить. (Шипшина).	Зелененькі їжачки Почіплялись на гілки. Хто зірветься з деревини, Той колючу шубку скине. (Каштан)
Гілки рогаті, плоди крилаті. (Клен)
Стоїть при дорозі на одній нозі, Хто її зрушить - плакати мусить. (Кропива).	Білі кульки на стеблах красуються в полі, Повіє легенький вітерець - стебла стають голі. (Кульбаба).
Стоїть пані у лісочку, Має червону сорочку, Хто не йде, той поклониться. (Суниця лісова).	На сонечко я схожий, І сонце я люблю, До сонця повертаю Я голову свою. (Соняшник)
І печуть мене, і варять мене. І їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля)	Сидить Марушка в семи кожушках, Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
Без рук, без ніг, А пнеться на батіг (Квасоля)	В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі. (Морква)
Білі горошини на зеленій стеблині. (Конвалія)	Що за голова, Що лиш зуби і борода. (Часник)
Я найперша зацвітаю синім квітом серед гаю. Відгадайте, що за квітка, бо мене не стане влітку. (Пролісок)	Цвіте синьо, лист зелений, Квітник прикрашає, Хоч мороз усе побив - Його не займає. (Барвінок)
Що два тижні зелениться, А два тижні колоситься, За два тижні одцвітає, А два тижні наливає І два тижні підсихає? (Жито)	М’який, а не пух, Зелений, а не трава, Знайдеш його в лісі І на солом’яній стрісі. (Мох)
Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мошок поїдає. За вікном гніздо будує, Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)	Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться. Дзьоб крючком, великі очі, І не спиться їй щоночі. (Сова)
Вірно людям я служу, Їм дерева стережу. Дзьоб міцний я маю, Шкідників ним здобуваю. (Дятел)	Які ноги заввишки, Такий ніс завдовжки. Хату на хаті має, Жабам рахунок знає. (Лелека)
Чорномазий, довгодзьобий, Він за плугом важно ходить, Черв'яків, жуків знаходить - Сторож вірний, друг полів, Перший вісник теплих днів. (Грак)	Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний. Цим ключем в осінній млі Відлітають... (Журавлі)
Мале і проворне, Хрущів і мишей поїдає, А для своєї оборони Безліч голок має. (їжак)	Одяг багатий, сам сліпуватий, Живе без віконця, не бачить сонця. (Кріт)
Цей дивак знадвору. Носить здобич у "комору" Не на спині у мішку, А сховавши за щоку? (Хом’як)	Літом любить полювати, А зимою - в лігві спати. Як зачує він весну, Прокидається від сну. (Ведмідь)
Хто на гілці шишки гриз І кидав огризки вниз, По соснах, ялинах стрибає, У дуплах горішки ховає І сушить на зиму гриби? (Білка)	Я - прудка, луската, Нірка - моя хата, А коли хтось нападає - Йому хвіст свій залишаю. (Ящірка) Голос тоненький, ніс довгенький. Хто його уб’є, то свою кров проллє. (Комар) Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)
Не птах, а з крилами, Не бджола, а літає над квітами, Нектар збирає, а не запасає, Жити квітам допомагає. (Метелик)
Не звір, не птиця, всього боїться. Половить мух - і в воду плюх! (Жаба)	Узимку спить, літом бринить, Понад квітами літає, Солодку росу збирає. (Бджола)
Що таке: живе і ллється, Часом і на камінь пнеться, Як немає - все всихає, Звір і птиця помирає. (Вода)	Із-під гірки, з-під крутої Прокрадається порою. Та й до моря утіка Через лози по ярках. (Джерело)
Ледь колишуть вітерці Стрічку на просторі: Кінець вузький - у джерельці, А широкий - в морі. (Річка)	Серед села корито водою налито, Біля нього вербичка пухнаста, І калина гілляста. І малеча, і дорослі Часто йдуть до нього в гості. (Ставок)
Поміж трави на пісок Впав блакитний поясок, Хоч лежить, а не підняти, Хоч біжить, а не спіймати. (Струмок)	Таке велике, Що займає увесь світ, Таке маленьке, Що в щілину зайде. (Повітря)
Одне багаття Увесь світ зігріває. (Сонце)	Що без леза і без зуба Розтина міцного дуба? (Блискавка)
Насувалася - гриміла, Стріли до землі летіли. Нам здавалось - йде з бідою, А вона ішла з водою. Підійшла і пролилася, Земля вдосталь напилася. (Хмара)	Наказало сонце: стій, Семибарвний міст крутий! Сонячне світло хмарка закрила - І сліду від мосту не залишилось. (Райдуга)
Лід на річках, тиша в лісах, Віхола гуляє, снігом поле вкриває. Хто скаже, хто знає, Коли це буває? (Зимою)	Коли падаю я з неба, Люди кажуть: "Так і треба". Восени тоді, вважай, Буде добрий урожай!" (Сніг)
У нас взимку білим цвітом Сад розцвів, неначе літом. (Іній)	Рибам взимку тепло жить - Дах як скло товсте лежить. (Лід)
Ніжна зірка сніжнобіла На рукав мені злетіла, Поки ніс її сюди - Стала краплею води. (Сніжинка)	Зійшли сніги, шумить вода. Земля все квіти викида, Буяє травка молода. Все оживає. Коли це буває? (Весною)
Жовте листячко летить, Під ногами шелестить. Сонце вже не припікає, Коли, діти, це буває? (Восени)	Сонце пече, липа цвіте, Жито колоситься, пшениця золотиться, Хто скаже, хто знає, коли це буває? (Літом)
Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці)	Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, А на кожній гілці по чотири гнізда, - А в кожному гнізді по семеро пташенят. (Рік, місяці, тижні, дні)
Хто за рік чотири рази переодягається? (Земля)	Стоїть вулик придорожній, Влітку він завжди порожній. (Школа)
Красивий, щедрий рідний край, І мова наша - солов’їна. Люби, шануй, оберігай Усе, що зветься... (Україна)	Дуже я потрібна всім: і дорослим і малим. Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу. (Книжка)
Два ряди сорочок, а між ними фартушок. (Зуби і язик)	Брат з братом через дорогу живуть, а один одного не бачать. (Очі)
Є у двох матерів по п’ятеро синів, разом народилися, на весь вік здружилися. (Руки і пальці)	Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає, на морозі замерзає, бо одежини не має. (Ніс)
Двоє водять, двоє носять, а двоє тримають, якщо спіймають. (Очі, ноги, руки)	Посягнеш - досягнеш, Оглянешся - не видно. (Вухо)
У лісі народився, у лісі виріс, в дім зайшов - всіх навколо себе зібрав. (Стіл)	Людей годую, сама голодна, часом гаряча, часом холодна. (Ложка)
Біля тулуба вуха, а голови немає. (Каструля)	Маю рот і одне вушко, хто така, вгадай? (Чашка)
Носом пар я випускаю, всіх запрошую до чаю. (Чайник)	Хто всім нам хліб ділить? (Ніж)
Є у хаті рахівник, дні рахує цілий рік. В нього кожен день-деньочок має цифру і листочок. А як вечір надійде, той листочок упаде. (Календар)	Тік-так, а з місця ніяк. (Годинник) Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син. (Донька)

Додаток Е

Народні ігри

Мак (гра-хоровод)

За допомогою лічилки діти вибирають з-поміж себе Мака. Потім, взявшись за руки, роблять коло. В середину кола сідає Мак та імітує рухами співаний текст. Діти співають:

Ой на горі льон, при долині мак.

Мак, маки, маківочки, мої любі паняночки!

Станьте ви так, як на горі мак.

Проспівавши раз, запитують у Маку:

Козачок, козачок, чи виорав на мачок?

Мак відповідає:

Виорав!

Козачок, козачок, чи посіяв мачок?

Посіяв!

Козачок, козачок, чи посходив мачок?

Посходив!

Козачок, козачок, чи нора полоть мачок?

Пора!

Козачок, козачок, чи цвіте вже мачок?

Цвіте!

Козачок, козачок, чи поспів мачок?

Поспів!

Козачок, козачок, чи пора трусить мачок?

Пора!

Після цього діти по-двоє повертаються обличчям один до одного, піднімають руки і б’ють один одного правою долонькою об праву, а потім лівою долонькою об ліву і т.д. Одночасно діти слідкують за Маком, який намагається тихенько вислизнути з кола. Хто його наздожене і зловить, той стає Мак, і гра продовжується.

Маківниці (гра-хоровод)

Діти утворюють коло (якщо дітей багато, то утворюють два кола, які під час гри рухаються в різні сторони), два-три гравці стають в середині кола і виконують ті ж рухи, що і всі діти, тобто імітують: посів маку „висівають” з пучки в рядочок, „полють" сапкою, „в’яжуть" (перев’язують один одної пояском чи стрічкою), „тереблять” (кулачком однієї руки постукують по долоньці другої, потім навпаки). Діти беруться за руки і перші два рядочки кожного куплету співають, рухаючись по колу, а два останні рядки повторюють двічі і супроводжують відповідними рухами, стоячи на місці.

По горі льон, льон,

По долині мак, мак,

Любі наші маківниці,

Сіяти би так, так.

По горі льон, льон,

По долині мак, мак,

Любі наші маківниці,

Полоти би так, так.

По горі льон, льон,

По долині мак, мак,

Любі наші маківниці,

А жати би так, так.

По горі льон, льон,

По долині мак, мак,

Любі наші маківниці,

Теребити б так, так.

По останніх словах ведучий вигукує: „Ой, розсипався! ” Діти, що були в середині великого кола, тікають і біжать до ведучого, а інші їх доганяють. Кого впіймають - забирають у своє коло, і гра продовжується. Виграє той, хто залишився в середині великого кола сам.

Примітка: