Навигация
Організація перед випускної виробничої практики
23742
знака
0
таблиц
0
изображений
3. Організація перед випускної виробничої практики
Навчально-виробничий процес у професійно-технічних училищах і виробничі процеси на базових підприємствах (майбутніх робочих місцях практики учнів) здійснюються незалежно один від одного. Завдання майстра полягає у тому, щоб визначити виробничі процеси і відповідні робочі місця, що сприяють найкращій організації виробничої практики. Наприклад, робочі місця у будівництві не постійні, що викликає значні труднощі навчально-виробничого і виховного характеру у роботі майстра.
Робочими місцями, що розраховані на тривалий час, бригади забезпечуються у період розгортання будівництва і на великих за масштабом будівництвах. Отже, перевагу слід надавати більш масштабному будівництву і по можливості не включати учнів у бригади, які беруть участь у завершенні будівництва. Форми організації навчання визначаються змістом професії і залежать від видів і складу робіт, що виконуються учнями. Суттєво впливає на їх вибір прийнята організація праці на базовому підприємстві. Найхарактернішими формами організації навчально-виробничого процесу у період практики є: виконання учнями завдань у складі спеціалізованих або комплексних бригад кваліфікованих робітників, навчання учнівськими бригадами на окремих виробничих ділянках, на індивідуальних робочих місцях. Кожна з перелічених форм суттєво впливає на характер, зміст навчання учнів і діяльність майстра виробничого навчання у цей період.
Організація практики у складі робітничих бригад дозволяє учням швидко освоїтись з умовами праці на виробництві, швидше ввійти у трудовий колектив, розширити свій технічний кругозір. Колективне виконання робіт виховує в учнів відповідальність за свою працю, за додержання технологічної і виробничої дисципліни, впливає на формування особистості молодого робітника.
Проте робота учнів у складі робітничих бригад пов'язана з деякими труднощами. Насамперед порушується навчально-виховний зв'язок між майстром і учнями. Учні не дістають від майстра своєчасної методичної і допомоги, і їх навчання в основному обмежується практичними порадами та демонстрацією прийомів виконання операцій робітниками, за якими вони закріплені. Виникають труднощі в оцінюванні ступеня зростання професійної майстерності учнів, бо в технологічному процесі беруть участь кілька виконавців.
Робота учнів у складі госпрозрахункових бригад ставить і до майстра додаткові організаційно-технологічні вимоги. Характер роботи у госпрозрахункових бригадах вимагає від майстра ретельного підбору учнів за рівнем професійної підготовки і особистими якостями. Особливо слід враховувати зміст робіт, що виконуються бригадами у цей період, співставляти їх із змістом навчальної програми і кваліфікаційними вимогами.
Організація практики в учнівських бригадах можлива у тих випадках, коли базове підприємство визначає окрему виробничу ділянку для самостійного виконання робіт групою учнів і створює для цього необхідні умови. У цих випадках майстер щоденно планує роботу, розподіляє її між учнями, інструктує їх, слідкує за правильністю виконання завдань, приймає роботи і підводить підсумки. При цьому він одночасно виконує ряд функцій майстра ділянки. Якщо виконання доручених робіт викликає в учнів певні труднощі, адміністрація базового підприємства виділяє для допомоги їм кваліфікованого робітника.
При такій формі організації виробничої практики учнів зберігається керівна роль майстра виробничого навчання як у виховному, так і виробничому процесах. Він має можливість систематично проводити колективні та індивідуальні інструктажі. У процесі роботи учні можуть звертатися до майстра за допомогою або консультацією, а він, у свою чергу, має можливість вільно переміщувати їх за видами робіт так, щоб усі учні брали участь в усіх робочих операціях. Виконання робіт по випуску корисної продукції дозволяє ефективно організувати навчально-виховний процес і конкретніше оцінювати працю учнів.
Проте розглядувана форма має ряд недоліків. Насамперед учні не зв'язані з виробничим колективом, не мають можливості вчитися на досвіді кваліфікованих робітників, а це сповільнює формування у них професійної самостійності. Ускладнюється і робота майстра виробничого навчання. Вирішення організаційно-виробничих питань відволікає його від навчально-виробничої і виховної роботи. Методи навчання учнів нерозривно пов'язані з особливостями змісту професії, з організацією і технологічними умовами проведення робіт. В умовах виробництва використовують різноманітні методи навчання учнів.
4. Особливості здійснення виробничої практики
Керівництво виробничою практикою – заключним етапом професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робочих здійснює майстер, застосовуючи в цілому ті ж методичні прийоми, способи й організаційні форми, що й у період навчання в умовах виробництва. У цьому зв'язку розглядаються тільки специфічні особливості діяльності майстра, орієнтуючись на Положення про виробничу практику середніх професійно-технічних училищ, що учаться, що підготовляють кваліфікованих робітників для промисловості, транспорту, зв'язку, торгівлі, суспільного харчування і галузей, що обслуговують населення.
Керівництво виробничою практикою навчальної групи здійснюється майстром виробничого навчання.
Майстер виробничого навчання несе відповідальність за правильність розподілу учнів-практикантів по робочих місцях відповідно до їхньої спеціалізації за професією; за виконання навчального плану і програми виробничого навчання, трудову дисципліну учнів і дотримання ними вимог безпеки праці, дбайливе відношення до устаткування й інструмента, ощадлива витрата матеріалів і енергії, виховання в учнів технологічної дисциплінованості, прагнення домагатися виконання встановлених норм при високій якості роботи; виконує інші функції, передбачені Положенням про майстра виробничого навчання».
Училище здійснює навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів, стежить за своєчасним забезпеченням учнів обладнаними робітниками місцями, матеріалами, інструментами, необхідними приладами й апаратурою для виконання виробничих завдань відповідно до вимог навчальних програм по професіях і діючими на підприємстві стандартами, технічними вимогами, правилами і нормами безпеки праці; перевіряє виконання учнями встановлених норм виробітку, проводить облік виконаних кожним учнем робіт, організує разом з підприємством інструктування учнів, вивчення новітньої техніки і технології, застосовуваної на виробництві, прийомів і методів праці кращих робітників за професією, оволодіння якими дає можливість учням-практикантам успішно виконувати виробничі завдання, домагатися високої продуктивності праці і якості робіт»
Зі специфічних особливостей навчально-виховної діяльності майстра в період виробничої практики необхідно розглянути наступні характерні варіанти організації і керівництва навчанням учнів прийомам і способам праці передовиків і новаторів виробництва:
бесіди майстра і новатора, передовика з учнями про особливості організації й оснащення їхніх робочих місць, організації праці, основних напрямках новаторських досягнень, особливостях прийомів і способів купа, що дають високі результати;
керівництво майстра спостереженнями учнів за роботою передовиків виробництва;
особистий показ майстром передових прийомів праці – найкращий спосіб інструктування учнів;
залучення передовиків виробництва до показу своїх прийомів і способів праці учнем;
організація спеціальних вправ учнів по відпрацьовуванню передових прийомів і способів праці;
організація вивчення учнями передових прийомів і способів праці безпосередньо на робочих місцях кваліфікованих робітників у процесі спільної роботи у виробничій бригаді;
організація взаємонавчання шляхом прикріплення учнів, що освоїли передові прийоми, для тих, хто їх ще не освоїв;
широке залучення учнів до раціоналізаторської діяльності, самостійному удосконалюванню застосовуваних прийомів і способів праці з колективним обговоренням відпрацьованих самостійних рішень і пропозицій;
використання матеріалів шкіл передового досвіду (передових методів праці), що діють у цеху, на ділянці, на підприємстві в цілому (технологічні карти, інформаційні бюлетені, матеріали НТИ, інструкції і т.п.);
використання цехового виробничого інструктажу.
Похожие работы
... кація наведена на рис.7.1, в центрі якої є дидактична гра - найскладніший метод активного навчання контекстного типу. 6. Інтелектуально-професійні вміння та методика їх формування Якість підготовки випускників вищих навчальних закладів, де критерієм виступає професійна компетентність. Сутність концептуальних вимог до професійної компетентності зводиться до розширення знань, умінь і навичок, ...
... У Франції середні витрати підприємств на підвищення рівня кваліфікації працівників досягають 3% ФОП і продовжують рости [28, ст. 196]. Аналогічні приклади є і в Україні. Так, інвестиції у професійне навчання і розвиток персоналу на Новокраматорському машинобудівному заводі складають 2% ФОП. На жаль, подібний рівень інвестицій у людей у нашій країні швидше виключення, ніж правило. В Японії фонд ...
... ів з професій (Типові навчальні плани і програми, кваліфікаційні характеристики і т. ін.), що входять до цього переліку, практично робить неможливим перехід на підготовку робітничих кадрів згідно з означеним документом, оновлення змісту професійно-технічної освіти. Сьогодні, на нашу думку, першочерговим завданням у розв'язанні проблеми розробки і впровадження державних стандартів профтехосвіти у ...
... Закон України “Про державну службу”, укази Президента України з питань роботи з кадрами та становлення державної служби, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України суттєво зміцнили нормативно-правову базу державної кадрової політики. У роботі з кадрами започатковано певну систему Президент України та Кабінет Міністрів України здійснили низку кардинальних заходів щодо роботи з кадрами ...
0 комментариев