Формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

Курсова робота

Формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

Виконала

Андрусенко Анастасії Олегівни

Перевірив

Саунова Юлія Олександрівна

Кривий Ріг – 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

1.1 Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі

1.2 Можливості ігор у формуванні пізнавальної активності

1.3 Дидактичні умови формування пізнавальної активності

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з формування пізнавальної активності

2.1 Дослідницько-експериментальна програма з формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

2.2 Результати дослідження

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність та соціальна значущість теми: Життя людини – це постійна динаміка різних видів її діяльності. Проте в усій різноманітності діяльностей, які освоює людина протягом життя, існує три види, що здійснюють найбільший вплив на розвиток її особистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна другу, вони співіснують протягом всього життя людини.

Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча ж необхідність у раціональній побудові, організації та застосування її в процесі навчання і виховання вимагає більш ретельного і детального її вивчення.

При вивченні гри дослідники стикаються з її багатством, багатомірністю проявів, невизначеністю кордонів гри, з її феноменом першоджерела дозвілля, так і однією з форм людської діяльності.

Гра навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, не вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми життя та діяльності людини, зберігаючи при цьому свою самоцінність.

Російський письменник Ю. Нагібін так оцінює значення дитячої гри: "У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до вирішення складних життєвих проблем. Дитинство без гри і поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігрової практики - це позбавлення її головного джерела розвитку: імпульсів творчості, ознак соціальної практики, багатства і мікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнання світу і т.п. Для дітей гра - це продовження життя, де вигадка - грань правди. "Гра - регулятор всіх життєвих позицій дитини. Вона зберігає і розвиває "дитяче" в дітях, вона - їхня школа життя і "практика розвитку"

Об’єкт дослідження: процес формування пізнавальної активності

Предмет дослідження: дидактичні умови формування пізнавальної активності. Мета дослідження: визначити роль дидактичної гри у системі навчання, вміти правильно преподнести урок у формі гри та викликати увагу школярів. Гіпотеза дослідження: процес формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри буде ефективним за таких умов:

1.  застосування ігрових завдань

2.  визначення їхньої питомої ваги та місця у системі навчання

3.  педагогічне стимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів

Згідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначаються наступні завдання дослідження:

- розкрити значення та зміст поняття "пізнавальна активність"

- ознайомитися з різними засобами підношення учбового матеріалу

- встановити ефективність навчання дітей за допомогою гри

- визначити доцільність формування пізнавальної активності засобами

Дидактичної гри

Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел; вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики; наукове спостереження; розвідувальний метод експерименту.

Практичне значення дослідження: дана робота може бути використана для формування вчителем пізнавальної активності учнів. Теоретичне значення дослідження: полягає у тому, що його основні положення та висновки сприяють глибшому розумінню значення формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри. Експериментальна база дослідження: педагогічна гімназія № 24; у дослідженні взяли участь 30 учнів. Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (20) та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

1.1 Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі

Багато дослідників розглядають сутність пізнавальної активності учнів як психолого-педагогічну проблему. І.І. Родак звернув увагу на психологічну сторону цього поняття. Автор ставить у пряму залежність активність школяра в навчальному процесі від напруги уваги, опори на уяву, аналізу та синтезу, здогадки та припущення, сумніви і перевірки, узагальнення та судження, інтересу, наполегливості, ентузіазму. Все це він справедливо вважає необхідними умовами для організації ефективного навчального процесу. Безсумнівно, що розгляд сутності поняття пізнавальної активності та суміжних з ним понять різними авторами з різних позицій, з одного боку, просуває розвиток уявлень про поняття активності, так як його сутність піддається аналізу з різних сторін, з іншого боку - така багатоплановість підходів ускладнює формування єдиної точки зору. З аналізу основних публікацій, в яких розглядається питання про сутність поняття пізнавальної активності, можна виокремити основні підходи дослідників до розгляду питання. Таких підходів фактично два. Одні автори розглядають пізнавальну активність як діяльність, інші - як рису особистості. Ці підходи не можна відривати один від одного. Використання їх в діалектичній єдності дозволяє сформувати єдину точку зору на поняття сутності пізнавальної активності, яку необхідно розглядати і як мету діяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.

Розглянемо ще одну точку зору. Пізнавальна активність виявляється в спрямованості і стійкості пізнавальних інтересів, прагненні до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності, у мобілізації вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети. Тут в комплексі проявляються емоційні, інтелектуальні та морально - вольові процеси. Ця якість діяльності особистості формується головним чином у процесі пізнання, яке за своєю природою пов'язане з цілеспрямованою активністю суб'єкта в активний стан є результатом його взаємодії з зовнішнім середовищем. Пізнавальна активність має індивідуальний характер. Одночасно з цим слід зауважити, що активність, будучи умовою пізнання, не є вродженою рисою особистості - вона сама формується у процесі діяльності. Що стосується активності навчання, то вона формується в процесі пізнавальної діяльності й характеризується прагненням до пізнання, розумовим напруженням і проявом морально - вольових якостей учня, і в той же час сама активність впливає на якість діяльності. Проведений аналіз трактувань поняття "пізнавальна активність " показує, що в них неповно враховуються важливі сторони сутності даного поняття у зв'язку з тим, що здійснювався його односторонній аналіз: пізнавальна активність розглядалася або як діяльність, або як якість особистості у відриві від діяльності.

Пізнавальна активність тут не зводиться до простої напруги інтелектуальних і фізичних сил учня, а розглядається як якість діяльності особистості, яка виявляється у відношенні учня до змісту і процесу діяльності, у прагненні його до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності за оптимальний час, в мобілізаціі морально- вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети. Виходячи з цього, активізація навчання школярів трактується не як посилення діяльності, а як мобілізація вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально - вольових і фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання і виховання.