Техніка безпеки під час проведення електрозварювальних робіт

2. Техніка безпеки під час проведення електрозварювальних робіт

Під час електрозварювальних робіт можуть бути спричинені наступні небезпеки: теплові опіки струменем полум`я і розплавленим або розігрітим металом, погіршення стану здоров`я і поява профзахворювань через вдихання пари металів, продуктів згорання обмазок електродів, флюсів, масел, фарб і т.п., захворювання очей і шкірного покриву від дії різних видів променистої енергії (інфрачервоного і ультрафіолетового спектрів). До цього додається небезпека виникнення пожеж і вибухів горючих газів і речовин як використовуваних в работі, так і робіт, що знаходяться поблизу від місця виробництва, і навіть в суміжних приміщеннях.

При електродуговій зварці є додаткова небезпека можливого ураження електричним струмом.

Якщо при проектуванні і улаштуванні постійних робочих місць по виробництву зварювальних робіт, особлива при напівавтоматичній і автоматичній зварці і різанні в цехах, на ділянках і спеціальних майданчиках, можна передбачити і виконати всі заходи по зменшенню перерахованих небезпек (вентиляція, штатні місця розташування балонів, генераторів і зварювальних трансформаторів, стаціонарні газо- і електропроводи, заземлення і т.д.), то в обмежених умовах на судах, що будуються або ремонтуються на «тимчасових» робочих місцях забезпечення повної безпеки проведення робіт вимагає більше зусиль і уваги. Адже у кожному окремому віпадку і на кожному робочому об`єкті боводиться по-новому вирішувати технічні і організаційні питання забезпечення безпеки праці. Тому доводиться більше уваги приділяти зварювальним роботам на судні і в місцях, де немає стаціонарних, спеціально обладнаних робочих місць.

Загальні вимоги безпеки. До електрозварювання і різання металів повинні допускатися тільки особи, що мають спеціальні кваліфікаційні посвідчення (видані Держмісктехнаглядом). Особи, що привертаються до робіт по електрозварюванню, газоелектричного різання, повинні проходити попередній медичний огляд, а електрозварники, що виконують зварку в замкнутих просторах і зайняті зваркою кольорових металів, повинні один раз на рік проходити періодичний медичний огляд з обов`язковою рентгенографією грудиної клітини і лабораторним дослідженням сечі і крові. Особи, у яких знайдені ознаки отруєння оксидами морганцю у вигляді ураження центральної нервової системи, повинні переводитися на роботу, не пов`яз ану з шкідливими умовами праці.

Жінки до виробництва робіт електрозварювання усередені замкнутих просторів (котли, цистерни, баки, танки, відсіки суден і т.д.) не допускаються.

Для забезпечення санітарно – гігієнічних вимог слід керуватися санітарними правилами при зварці, наплавленні і різанні металів.

Користуватися устаткуванням, апаратурою і інструментом можуть тільки особи, відповідальні за його експлуатацію. Передавати його кому-небудь для виробництва навіть короткочасних робіт (відігрівання трубопроводів, випалення старої фарби і т.п.) категорично забороняється.

Перед початком робіт проводиться перевірка спецодягу і індивідуальних захисних засобів. Робоче місце ретельно готується відповідно до технологічних карт і інструкції по техниці безпеки. Приміщення провітрюють і вентилюють, а потім з нього видаляють все зайве, перевіряють його і суміжні з ним приміщення на пожарно – та вибухо-безпеку, готують засоби пожежегасіння.

Для забезпечення необхідного повітрообміну повинні бути встановлені і пущені в хід місцеві переносні або стаціонарні вентилятори, відкриті двері, люки, горловина і ілюмінатори, що є в цих приміщеннях.

При роботі в замкнутих просторах і важкодоступних місцях рекомендується застосовувати пристрій для примусової подачі свіжого повітря під маску зварника (мал. 3.1).

Свіже повітря під маску 2 електрозварника подається через коробочку – фільтр 4, прикріплену болтами до маски електрозварника. Крім того, до маски зварювача прикріплюють полотнище (парусину), яке разом з щитком утворює накидний капюшон. Повітря в коробочку – фільтр (з фільтруючим матеріалом 5) подається під тиком не більш 1 кгс/см² через штуцерне з`єднання 6 за допомогою гумового кисневого шланга 7, що проходить над головою робітника і що опускається до поясу, де він кріпиться. Потім шланг через кисневий редуктор приєднують до основної магістралі стиснутого повітря.

Коробочку – фільтр циліндрової форми з органічного скла заповнюють шматочками поролону 5 (і закривають сіткою 3), який забезпечує очищення повітря від пилу, води і масляних аерозолів, а також знижує рівень шуму при вході повітря в маску. Через направляючий козирок 1, виготовлений з пружини в один – два шари, свіже повітря прямує в зону дихання усередині маски.

Якщо зварка на судні відбувається з гратувань, підмістей настилів, їх необхідно міцно закріплювати і робити леєрну огороду заввишки 1,0 – 1,2 м. Окрім цього гратування, настили і підмести слід покривати листами азбесту або заліза, щоб падаючий розплавлений метал не міг викликати пожежі або опіків. У дощову погоду робочі місця зварювачів повинні бути захищені навісами.

Поблизу зварювача що працює в цистернах, відсіках, резервуарах, колодязях, казанах і т. п., призначають спостерігача, для надання йому першої допомоги. Електрозварники і газорізальники повинні бути одягнені у спецодяг, озуті в гумові чоботи і мати спеціальний пояс, до якого прикріпляється рятувальний кінець, виведений через люк до спостерігача. Останній повинен невідступно знаходитися біля виходу із замкнутого простору, невпинно стежити за станом працюючого, підтримуючи з ним безперервний зв'язок голосом, за допомогою рятувального кінця або іншим ефективним способом.

Електрозварники і газорізальники при роботі в положенні сидячи або лежачи на металі повині забезпечуватися вогнестійкими килимами, підлокітниками і наколінниками. Не можна користуватися металевими щитками і переносними лампами напругою понад 12 В. Встановлюється також спостереження за тим, щоб не допустити опіків людей або запалювання предметів з протилежної сторони поверхонь, що нагріваються, а також повинні бути вжиті заходи, застерігаючи падіння іскр, крапель розплавленого металу і відрізаних частин металевих конструкцій на дерев'яні постили і людей.

Для попередження вибухів і пожеж балони із зрідженими і стиснутими газами розташовують від зварювальних агрегатів і кабелів не ближче 5 м. Вживаються заходи, що виключають можливість випадкового дотику кабелів і шлангів до токовідних частин і виникнення коротких замикань. Огорожі (щити) робочого місця повинні мати застережені знаки небезпеки.

Роботи електрозварювання. Для захисту особи від ультрафіолетового проміння і бризок металу електрозварники користуються щитками або масками легкого, не електропровідного, вогнестійкого, нетеплопровідного матеріалу. Підручні зварювачів і робочі, що знаходяться у місцях зварки, повинні користуватися щитками і з стеклами – світофільтрами, а люди, що працюють поблизу (в межах 10 м.) захищеного місця зварки, повинні носити захисні окуляри з темними стеклами типа В–3. Для захисту очей електрозварників від електричної дуги застосовують спеціальні захисни стекла (світофільтри) марки Э – 1 (при силі струму до 75 А), Э – 2 (при силі струму 72 – 200 А), Э – 3 (200 – 400 А) і Э – 4 (понад 400 А). продуктивність и безпека праці зварювача залежить також від конструкції електродотримача; він повинен бути легким, забезпечувати хороше затискання і швидку зміну електродів. Рукоятка виготовляється з електро– і теплоізоляційного і вогнестійкого матеріалу з козирком для захисту рук від дії дуги і бризок металу. Поблизу від місць виробництва зварювальних робіт вивішуються застежлеві знаки (плакати).

Зварювальні генератори і трансформатори для роботи на відкритому повітрі повинні бути закритого виконання, а допоміжні прилади і апарати до них – захищеного виконання; їх треба встановлювати в закритих будках або кіосках з матеріалу, що не згорає, захищаючих від дощу і снігу. Машини постійного струму слід розміщувати централізовано (у відособлених приміщеннях) або групами в декількох пунктах так, щоб відстань від зварювального поста була не більш 40 м.

Зварювальний агрегат повинен бути обладнаний пристроєм типа АСН – 4, забезпечуючи при обриві дуги автоматичне відключення напруги або зниження його до 12 В з витримкою часу не більш 0,5 з і автоматичне включення при торканні електродом зварювальної деталі. Корпус зварювального агрегату, а також затиск вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого підключається дріт, що йде до виробу (зворотний дріт), слід заземляти. У разі потреби прокладки дротів через двері, люки, горловину і інші отвори ізоляцію електродів захищають пропускаючи їх через дерев`яні короби або труби. Не дозволяється використовувати як зворотний дріт мережі заземлення газових, водопровідних труб, металевих конструкцій будівлі, технологічного устаткування. Зварка завжди повинна вироблятися із застосуванням двох дротів.

Ручне дугове електрозварювання необхідно здійснювати електродами, при плавленні яких відбувається якнайменше виділення аерозоля електрозварювання, зокрема, що містить марганець і фтористі з`єднання. Замість електродів на марганцевій основі доцільно застосовувати електроди на титановій основі, наприклад ЦМ – 9, застосування яких супроводжується меншим утворенням аерозолю і, зокрема, оксидів марганцю.

Живлення двигунів зварювальної головки при автоматичній зварці допускається тільки через розділовий трансформатор напругою у вторинній обмотці не більше 70 В; вторинна обмотка трансформатора з`єднається в зірку, середня крапка наглухо заземляється.

При зварці на автоматах і напівавтоматах під шаром флюсу для того, щоб забезпечити постійне повне покриття зварювальної дуги шаром флюсу і запобігти рясному виділенню шкідливих газів, флюс заздалегідь очищають, підсушують і просівають. При виборі флюсу, крім технологічних показників, необхідно керуватися і гігієнічними, тобто застосовувати флюс з мінімальним змістом і виділенням шкідливих речовин.

Необхідно пам'ятати, що велику шкідливість представляє пил склоподібного флюсу, тому при просіванні необхідно вживати заходи проти попадання пилу на шкіру, в очі і до дихальних органів.

При плавленні флюс виділяє токсичні гази, що містять фтористі з`єднання.

При автоматичній водневій зварці в пальнику повинно бути передбачено пристрій для автоматичного відключення напруги і припинення подачі водню у разі розриву дуги.

Напруга, що підводиться до електродів або до контактних пристроїв машин, для механізмів зварювальної машини приводи рубильників і кнопкове управління контакторами встановлюють на доступному для зварювача місці.

При виконанні робіт по газовому різанню, зварці, трожці, виплавці від металу і нагріву виробів газозварників і газорізальників забезпечують захисними окулярами закритого типу з світофільтром Г – 3 при наконечниках пальника №1–3 і світофільтром Г–7 з наконечником №4–7. рекомендуються також окуляри №1395, 1879 з синіми кобальтовими стеклами і окуляри СС – 14.

Виконувати роботи по газополум`яній обробці металів без щільних рукавиць і захисних касок, що повністю закривають волосся, а також без відповідного спецодягу забороняється. Якщо в оброблюваному металі є цинк, мідь, свинець і інші домішки, газозварник повинен користуватися фільтруючим або шланговим протигазом для захисту від шкідливих газів, що виділяються, і пари.

При газополум`яних роботах в приміщеннях рекомендується застосовувати загально обмінну вентиляцію з розрахунку 2500 – 3000 м<sup>2</sup> повітря на 1 м<sup>2</sup> спалюваного ацетилену, а в приміщеннях малих об`ємів (у відсіках, цистернах і т.п.) – 4000–5000 м² повітря на 1 м² спалюваного ацетилену. При влаштуванні вентиляції рекомендується забезпечити наступну кількість повітря, що видаляється місцевими відсмоктуваннями (у м³/ч): 1700–2500 від постійних постів газополум`яної обробки дрібних деталей; 3000 на 1 м² площі секцій від секціонованих столів машинного різання; 250 – 500 на 1 мм товщини різа від постів різання киснево – флюсу і різання високомарганцевой сталі.

Газопостачання цехів, майстрових і ділянок газополум`яних робіт здійснюється: по газопроводах від ацетиленових і кисневих станцій, а також від розподільних рамп при кількості постійних постів для газової зварки і різання більше 10, а при кількості постів 10 і менше, якщо влаштовувати газопроводи нераціонально, – від кисневих і ацетиленових балонів і від переносних ацетиленових генераторів;

По газопроводах від джерел газопостачання (трубопроводів природного газу і інших горючих газів).

При живленні постів горючими газами і киснем від балонів останні встановлюють у вертикальному положенні в спеціальних стійках прикріплюють до них хомутами або ланцюгами. Балони розташовують на відстані не менше 1 м від приладів опалювання і 5 м від нагрівальних печей і інших сильних джерел тепла.

Під час зберігання і транспортування на білони намотують ковпаки. Дозволяється транспортувати кисневі і ацетиленові балони у вертикальному положенні, закріпленими в спеціальних контейнерах. На суда подача балонів здійснюється тільки вантажопідйомними засобами. Забороняється користуватися балонами, термін випробування яких закінчився, а також балонами з плямами жиру і несправними вентилями.

Всі балони, що знаходяться в експлуатації, з атециленом, киснем і іншими стиснутими або зрідженими газами піддають періодичному огляду на заводі – наповнювачі відповідно до Правил пристрою і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (Збірка керівних матеріалів по котлонагляду. М., «Надра», 1974).

При задовольному результаті періодичного огляду на кожен балон наносять відповідні відомості, передбачені правилами Держміськтехнагляду: клеймо заводу – наповнювача круглої форми діаметром 12 мм;із зображенням хреста усередені круга.

Розбирання і ремонт корпусів вентилів балонів своїми засобами на робочому місці забороняється, ремонт можна проводити тільки в майстерні цеха – наповнювача.

На ділянці газополум`яної обробки забороняється мати більше одного запасного наповненого ацетиленом балона на кожен пост і більше десяти кисневих і п`ять ацетиленових запасних балонів на всю ділянку. При потребі ділянки (з числом постів до десяти) в більшій кількості газу, поза приміщенням ділянки організовують рампове живлення або проміжний склад зберігання балонів. Щоб уникнути вибухів і пожеж не можна застосовувати для виробництва газополум`яних робіт рідке пальне (бензин, газ їх суміші) в житлових і вантажних приміщеннях, відсіках подвійного дна, казанах, цистернах ремонтованих судів. Балони з киснем, ацетиленом, пропан – бутаном встановлюють тільки на березі або на верхній палубі судна в спеціальних контейнерах (люльках) на два – вісім балонів поза районом падіння іскр і дії джерел тепла, а також електропроводки і на відстані не менше 5 м від діючого пальника (різака). При роботі на судні у балонів призначається черговий, проінструктований і навчений поводженню з балонами і редукторами. До обов`язку чергового входять: спостереження за станом шлангів, що проходять у внутрішні відсіки судна через люки, горловини і приміщення; перевірка відсутності витоків газів і кисню з балонів, генераторів, шлангів; на час обідньої перерви необхідно щільно перекривати всі вентилі подачі кисню і горючих газів, знімати і виносити шланги на палубу.

Після закінчення робіт по газовій зварці і різанню закривають вентилі на балонах, звільняють затискні пружини редукторів, шланги здають разом з ручними або пальниками в комору цеху або комору на судні.

Виконання газополум`яних робіт (зварка, різання, стругання і нагрів виробів) повинне вироблятися на відстані не менше 10 м. від переносних ацетиленових генераторів.

У цехових умовах можуть вироблятися тільки перевірка справності і поточний ремонт апаратури. Забороняється видавати з цехових комор електродотримачі, пальники, редуктори, шланги і іншу апаратуру в несправному стані.

Не рідше одного разу на місяць і у всіх випадках підозри на несправність перевіряють всі пальники на газонепроникність з подальшою реєстрацією результатів перевірки в журналі.

Не рідше одного разу на квартал здійснюють технічний огляд і випробування всіх кисневих і атециленових редукторів. Нова і газорізальна апаратура електрозварювання, що поступила на підприємство, перед видачею в експлуатацію перевіряється на справність, результати перевірки заносять в журнал. Для централізованого ремонту газової апаратури, відводиться приміщення, що відповідає вимогам роботи з апаратурою, пов`язаною з вибухонебезпечними газами.

Шланги повинні застосовуватися відповідно до їх призначення. Не допускається використовувати кисневі шланги для подачі горючих газів або навпаки.

При укладанні шлангів не допускається їх сплющення, скручування і перегин. Не можна користуватися замасленими шлангами. При судоремонтних роботах допускається застосовувати шланги завдовжки до 40 м. застосування шлангів завдовжки понад 40 м. допускається тільки в окремих випадках з дозволу керівника робіт і інженера по техниці безпеки.

На кожному ацетиленовому генераторі повинні бути табличка з вказівкою заводу – виробника, значення одноразового завантаження карбіду (кг), грануляції карбіду (мм), максимальної продуктивності (л/ч або м³/ч), максимального робочого тиску (мм. Вод. Ст.), фабричного номера, марки апарату, роки випуску, інвентаризаційного (реєстраційного) номера і попереджувальний напис не «палити – вибухонебезпечно».

При експлуатації переносних атециленових апаратів забороняється:

1.  розміщувати їх в приміщеннях, що експлуатуються;

2.  завантажувати карбід кальцію в мокрі ящики або корзини

3.  вести роботи від одного генератора декількома пальниками або різаками;

4.  завантажувати карбід понад норму, встановленою виробничою інструкцією;

5.  форсувати газоутворення;

6.  відключати автоматичні регулятори;

7.  відкривати кришку завантажувального пристрою і реторти генераторів всіх систем до випуску газу;

8.  працювати з несправним або незаповненим водою водяним затвором.

Подача горючих газів і кисню на суднопідіймальні споруди по трубопроводах влаштовується при кількості постів подача газів може здійснюватися як по трубопроводах, так і з білонів. Подача газу на судно здійснюється за допомогою гнучкого шланга, приєднуваного до газозбірної колонки на набережній або газоживляччому стояку на доці. Прокладка газопроводів по судну і установка газорозбірних постів робиться тільки на верхній палубі. Газопроводи повинні бути надійно захищені від дії статичної електрики. При монтажі і експлуатації кисневого устаткування, арматури і трубопроводів щоб уникнути вибухів не допускається яке – небудь забруднення їх жирами або маслами.

До монтажу устаткування, трубопроводів і арматури, дотичних з киснем, не допускаються робітники, руки, одяг і інструмент яких забруднені жирами або маслами.

Природні і інші горючі гази повинні поступати на завод – споживач в балонах або по газопроводу через заводську газорегуляторну станцію, а пропан – бутанові зріджені суміші – в балонах або цистернах.

Під час вступу пропан – бутанових зріджених сумішей в цистернах на заводі влаштовується роздаточна станція для наповнення балонів, а також для випарування зрідженого газу і подачі його в газопровідну мережу. Для живлення газопровідної мережі від балонів останні приєднують до перепускних рамп, що живлять цехові газопроводи. Пристрій і експлуатація газо роздавальних станцій зріджених навтових газів зокрема пропан – бутана, повинні відповідати вимогам Правил безпеки в газовому господарстві.

Згинання заготівок з листового прокату є завершальною операцією виготовлення гнутих листових деталей. Згинання виконується переважно у холодному стані. Гаряче згинання використовується лише у окремих випадках, коли необхідно отримати радіуси, які менші за гранично допустимі, або коли деталь має складну форму.

За формою гнуті деталі з листового прокату поділяють на 10 груп. Задля виготовлення деталей такої форми використовують згинальне устаткування різноманітного призначення: листозгинальні машини, листозгинальні станки (ЛГС), фланцезгинальні станки, гідравлічні преси. Принцип за яким відбувається згинання на перерахованому обладнанні полягає у принципі прикладання зусиль, які викликають пластичні оброблюваних деталей.

Для виготовлення деталей циліндричної й конічної форми використовують 3-ох або 4-охвалкові вальці. Для отримання деталей конічної форми вісі валків можуть розташовуватися під кутом.

До згинання листів призводить їхнє безперервне прокачування поміж валків з одночасною дією зусилля на лист, яке передається через натискний валок.

За конструкцією вальці можуть бути двох типів – відкриті й закриті. Вальці закритого типу допускають більші навантаження, ніж вальці відкритого типу. Валки машин відкритого типу мають довжину до 8 м, а закритого – 12,5 м. Згинання на валках виконують двоє робітників.

Деталі складних форм за звичай виготовляють на пресах, серед яких найбільш поширеними є гідравлічні преси, за допомогою універсального оснащення (матриць, пуансонів). Згинання

виконують за розміткою. Форму деталей перевіряють за допомогою шаблонів і каркасів. Основні операції на пресах повністю механізовано.

На ремонтних заводах та у річному суднобудуванні широко поширена технологія згинання на листозгинальних станках (ЛЗС). На них можливе згинання заготівок у холодному стані товщиною до 12 мм. Згинання тонких листових деталей на таких станках більш економічно доцільна, ніж на гідравлічних пресах. ЛЗС – універсальний станок на якому можливо згинати заготівки з полособульбів та кутників до 12-го номера.

Для виготовлення профільованих деталей використовують профільний станок ГПС-24, на котрому можна згинати профілі до 24-го номера. Він оснащений пристроєм для згинання з нагрівом токами високої частоти.

Список літератури

1. Барабанов Н.В. Конструкция корпуса морских судов – Л.: Судостроение, 1981. – 552 с.

2. Лазарев В.Н., Юношева Н.В. Проэктирование конструкций судового корпуса и основы прочности. – Л.: Судостроение, 1989. – 320 с.

3. Правила классификации и постройки морских судов. Регистр Россия. Том – 2. – М.: Транспорт, 1999. – 531 с.

4. Жибиров В.А. Конструкция корпусу. Методические указания – Одесса: ОНМУ, 1991. – 50 с.

5. Антонов Б.И. Проектирование палубных конструкций сухогрузных судов. Методические указания – Одесса: ОНМУ, 1990. – 52 с.

6. Жибиров В.А. Конструирование переборок сухогрузных транспортных судов. Методические указания – Одесса: ОНМУ, 1989. – 27 с.

7. Жибиров В.А. Конструирование переборок сухогрузных транспортных судов. Методические указания – Одесса: ОНМУ, 1989. – 13 с.

8. Желтобрюх М.Д. Технология постройки и ремонта судов. – Л.: Судостроение, 1990 – 344 с.

9. Сидоренко В.И., Коньков Е.С. Справочник рабочего-судноремонтника – Одесса.: Маяк, 1986 – 184 с.