Рубинський Костянтин Іванович - геніальний бібліотекознавець

5. Рубинський Костянтин Іванович - геніальний бібліотекознавець

Имя Рубинського Костянтина Івановича – бібліотекознавця, бібліотекаря Харківського імператорського університету, добре знайоме спеціалістам на початку ХХ сторіччя, на довгі десятиріччя було забуте. Перший нарис про Рубинського К.І., який освячує його діяльність до 1917 року, написаний спеціалістами Мазманьянц В.К. та Швалбом В.П. в 1974 році. В 1988 році був виданий перший бібліографічний покажчик, який включав в себе повну хронологічну біографію Рубинського, бібліографію його робіт та літератури про нього. Прийшов час повернути історії бібліотекознавства ім’я вченого і практика, з діяльністю якого пов’язані становлення і розвиток бібліотечної освіти, найстарішої університетської бібліотеки – бібліотеки Харківського університету, якій він віддав близько 40 років свого життя. [24]

Народився Костянтин Іванович в місті Пенза в 1860 році. Після закінчення історико-філологічного факультету Харківського університету, в 1885 році йому була присвоєна вчена ступінь кандидата історичних наук.

Потім він працює вчителем в гімназії в Харкові і реального училища в Пензі.

За період з 1883 по 1930 рік Костянтин Іванович пройшов шлях від помічника бібліотекаря до директора Харківської університетської бібліотеки[5]

В цей час , під його керівництвом, було розширено приміщення бібліотеки, закінчена організація алфавітного каталогу,продовжено друк систематичного каталогу, встановлено книгообмін з науковими бібліотеками Росії і Західної Європи , була організована студентська бібліотека. [6]

З 1908 року К.І.Рубинський – активний член Об’єднання бібліотекознавства (Санкт-Петербург). Актуальність і глибина питань, поставлених в його публічній лекції,доповідях на засіданнях Об’єднань, статтях отримали високу оцінку в бібліотечній спільноті. За доручення Об’єднання він брав активну участь у підготовці Першого Всеросійського з’їзду з бібліотечної справи, в розробці його документів.

Відвідавши в 1905 році бібліотеки Парижа, Відня, Берліна, Женеви,Лозанни, Берна, знайомий з іноземних джерел з роботою бібліотек Англії, США,узагальнив їх досвід в доповіді «Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас», з яким виступив на засіданні бібліотечної комісії в Харківському університеті 19 травня 1906 року. [11]

З-під пера К.І.Рубинського вийшло понад 45 бібліотекознавчих праць. Всього він опублікував близько 60 праць, а велика кількість так і залишилась в рукописах. Найбільш значима неопублікована – «История русской библиотеки в дореволюционное время»(1925-26р.р.).

В подальші роки займався науковою роботою, підготовкою бібліотечних кадрів, перекладами з французької на українську мову.

Помер К.І. Рубинський 2 грудня 1930 року в Харкові.

6. Арсеній Іванович Маркевич - засновник кримознавчої бібліографії

А.І. Маркевич народився 30 березня 1855 року у м. Брест-Литовську в родині священика. Після навчання в місцевому повітовому училищі й прогімназії Арсеній Іванович закінчив у 1872 році гімназію в м.Біла Сідлецької губернії після чого відразу став студентом слов’яно-російського відділення історико-філологічного факультету Варшавського університету.

Выдповыдно до прохання, Маркевича призначили з 19 серпня 1876 року на службу штатним вчителем російської та церковної слов’янської мов й словесності

В Холмське Мариїнське жіноче училище. Здоров’я в цей час почало погіршуватись і він переїздить до Сімферополя де працює в чоловічій гімназії. [16]

Саме в той час а Росії на заклик відомого історика Калачова М.В. розгорнувся рух за створення історичних товариств для розробки, широкого ознайомлення та збереження історичних документів. Сьомою з 39, які існували у дорадянській Росії, стала Таврійська губернська архівна комісія , створена 24 січня 1887 року на чолі з Арсенієм Маркевичем. Йому належить узагальнююче дослідження з історії кримських архівів – своєрідна програма дій для краєзнавців.

В період роботи в комісії вивчав місцеві архіви, в результаті відмінної роботи став членом Одеського товариства історії та старожитностей, Петроградського Археологічного інституту і інших вчених архівних комісій.

Суспільне визнання прийшло до вченого ще на початку ХХ сторіччя. У 1901 році у Сімферополі широко відзначався 25-річний ювілей його професійної діяльності. [19]

Арсеній Іванович постійно стежив за всією літературою про Крим, довго працював над укладанням бібліографічного покажчика. У 1894, 1898, 1902 роках вийшли в світ три випуски універсального покажчика друкованих матеріалів про Крим – «TAURIKA», який до сьогодні залишається єдиним універсальним бібліографічним посібником із кримознавчої літератури. Уся література розділена на 12 великих розділів,у яких охоплено всі сторони минулого і сучасного півострова. Усередині розділу вона розміщена за абеткою. Наприкінці кожного з розділу є списки зарубіжних видань, зазначені деякі з рецензій. Усього в покажчику 10811 нумерованих позицій.

Інтенсивна наукова праця не могла не пошкодити здоров’ю вченого, і в 1907 році через перевтому він втратив 40% зору. Ось чому з 2 червня подав у відставку за вислугою років .У цей час Маркевича обирають дійсним членом майже усіх існуючих в Росії губернських учених архівних комісій. [17]

Багато сил доклав Арсеній Іванович для відкриття в Криму вищого навчального закладу – Таврійського університету (філія Київського університету Св. Володимира), де він працював доцентом і предав університету свою особисту бібліотеку.

Як справжній ентузіаст культури і освіти Арсеній Іванович Маркевич віддав усе своє життя справжнього трудівника справі народної освіти та науці у ролі організатора та дослідника. [16]