Відновлення Конституції 1929 р. не створило право завивання|виття| основи і юридичної бази демократизації суспільного і державного устрою Австрії

3. Відновлення Конституції 1929 р. не створило право завивання|виття| основи і юридичної бази демократизації суспільного і державного устрою Австрії.

4. У країні не було послідовно проведено для встановлення достовірно демократичних порядків|лад| жодній ре форми у всіх областях державного, політичного, економічного і культурного життя.

5. Тимчасовий уряд не зміг згуртувати демократичні і прогресивні сили, в чому головним чином повинні лідери соціалістичної партії, що відмовилися від єдності робочого|робітник| і всього демократичного руху, спираючись|обпираючись| на яке воно змогло б вивести державу на достовірно демократичний шлях|колія,дорога|.

Незначний внесок|вклад| Австрії в справу|річ| свого звільнення|визволення| свідчив про те, наскільки глибоко зайшла нацифікація| і мілітаризація країни. Це було|з'являтися,являтися| причиною загрози|погроза| миру|світ|, незалежності сусіднім державам, причиною катастрофи самої австрійської держави. Рішення задачі по ліквідації цих причин було передбачене Декларацією про Австрію. Для остаточного відділення|відокремлення| Австрії від Німеччини, відновлення першої і якості миролюбної держави шляхом його демілітаризації, денацифікації, демократизацію великі держави вирішили|рішили,розв'язати| тимчасово обмежити суверенітет Австрії в її ж національних і державних інтересах. Система союзницького контролю над Австрією була визначена спочатку Першим (липень 1945 р.), а потім Другим (червень 1946 р.) контрольними угодами. Верховну владу в країні здійснювала відповідно до угод Союзницька комісія з Австрії, країна розділялася на окупаційні зони.

Союзницький контроль відповідно до Першої угоди був широкий і всеосяжний|усеосяжний|. До середини 1946 року назріла необхідність реорганізувати і уточнити систему контролю, зробити її ефективнішої для завдань|задача| демократизації країни, розширивши, зокрема, об'єм|обсяг| має рацію і повноважень австрійських державних органів. Друга угода про контроль була|з'являтися,являтися| кроком вперед на шляху до повного|цілковитий| відновлення суверенітету австрійської держави. Разом з тим|в той же час|, воно визначило міжнародно-правове положення|становище| країни, будучи|з'являючись,являючись| своєрідним тимчасовим договором об'єднаних|з'єднаний| держав з|із| Австрією.

У другому розділі — «Суспільно-політичний лад|стрій,буд| Австрії» — розглядаються|розглядуються| особливості післявоєнного розвитку| австрійського державно-монополістичного капіталізму, зміни в програмах і тактиці політичних партій, показується криза буржуазної демократії, дається характеристика антидемократичного законодавства.

Відмітною особливістю післявоєнного розвитку капіталізму в Австрії було|з'являтися,являтися| надзвичайне посилення господарських функцій держави. Націоналізація, пряме одержавлення цілих галузей промисловості привели до того, що держава зосередила в своїх руках близько 30% валового національного продукту. Регулююча роль держави в області економіки значною мірою сприяла тому, що Австрія до середини 50-х рр. перетворилася на високорозвинуту|високорозвинений| індустріально-аграрну країну. Державно-монополістичний капіталізм в Австрії означав, перш за все|передусім|, з'єднання|сполучення,сполука| сили монополій і держави в один механізм.

Тоді як би не були розвинені господарські функції буржуазної держави, що тимчасово стимулюють виробництво, яке може іноді|інколи| досягти відомих економічних висот, в капіталістичних умовах економіка не здатна|здібний| позбавитися від кризового|кризисний| стану|достаток|.

Кризові|кризисний| явища і нерівномірність розвитку австрійської економіки були|з'являтися,являтися| основою настання|наступ| на життєві інтереси трудящих|працюючий|. Зниження життєвого рівня, посилення експлуатації, безробіття зумовили посилення класової боротьби.

Розстановка|розставляння| класових сил, що склалася спочатку на користь трудящих|працюючий| в післявоєнний час, посилення класових суперечностей|протиріччя| привели до зміни програм і тактики; політичних партій Австрії. З причини того, що позиції монополістичного капіталу після|потім| війни були сильно підірвані, АНП|, виражаючи|виказуючи,висловлюючи| інтереси буржуазії в цілому|загалом|, вимушена|змушений| була свою програму і тактику змінити|зрадити| у бік лібералізму. Вона частково відмовилася від інспірованої Ватиканом|Ватікан| концепції побудови|шикування| держави на становий-корпоративній основі. Теоретичним обгрунтуванням діяльності АНП| як і раніше служила теорія «солідаризму|», що заперечувала розділення|поділ| класів і класову боротьбу. У програмних вимогах АНП| проголошувалися «загальне благо» в економічному і політичному житті, «гармонія інтересів суспільства|товариство| і індивідуума».

Істотну|суттєвий| еволюцію в своїх поглядах на буржуазну державу виконали|проробити| праві лідери СПА|. Пропагуючи тактику «третьої сили», тобто боротьбу проти|супроти| небезпеки як зліва|ліворуч| так і справа, соціал-реформісти посилено поширювали|розповсюджувати| ідеї про надкласовий характер|вдача| буржуазної держави, ідеї еволюційного перетворення капіталізму в соціалізм при збереженні|зберігання| державної влади в руках буржуазії, тобто все те, що відноситься до теорії «демократичного соціалізму». Відмова правих лідерів СПА| від основних програмних вимог марксистського вчення про державу привела їх в один табір з|із| буржуазією.

Разом з тим|в той же час|, виражаючи|виказуючи,висловлюючи| часткові вимоги робочих|робітник| і маючи в своєму розпорядженні широку мережу|сіть| пропагандистського апарату, СПА|. зуміла згуртувати в своїх рядах|лава,низка| значне число робочих|робітник| і стати найкрупнішою політичною партією країни.

Єдиною в країні політичною силою, що виступала|вирушати| за демократизацію всіх політичних, адміністративних, культурних організацій і інститутів Австрії, була комуністична партія, яка бачила в цьому свою найважливішу, завдання|задача|, як складову частину боротьби за соціалізм.

Зміни в програмах АНП| і СПА|, що складали урядову коаліцію, знайшли конкретне віддзеркалення|відображення,відбиття| в державно-політичній діяльності. Австрійська буржуазія, вимушена|змушений| пристосовувати форми свого панування до деяких вимог трудящих|працюючий|, здійснювала свою диктатуру у формі|у формі| буржуазної демократії.

У принципах буржуазної демократії Австрії були сполучені|з'єднаний| діалектично суперечливі|суперечний| початки. З одного боку, капіталістична держава підсилювала|посилювати| буржуазію, з іншої — обмежувало її ж панування, зокрема наявністю досить розвиненого соціального законодавства, яке хоч і було значною мірою формально-декларативним, проте|однак| об'єктивно дещо обмежувало межі і форми класового примушення|примус,силування| відносно трудящих|працюючий|. Ці при сущі австрійській буржуазній демократії суперечності|протиріччя| загострювалися|загострялися| у міру посилення монополій і зростання|зріст| класової боротьби. Криза буржуазної демократії, таким чином, була явищем, визначуваним загальними|спільний| закономірностями розвитку буржуазної держави в період загальної|спільний| кризи капіталізму, і В.И. Лениным, що характеризується, як поворот від демократії до політичної реакції по всьому фронту.

Дисертант, відзначаючи помітне вирівнювання| політичного режиму в кінці|у кінці,наприкінці| 40-х рр., показує кризу буржуазної демократії в Австрії на тлі|на фоні| широкого настання|наступ| реакції на політичні права і свободи трудящих|працюючий| і їх масові організації. В зв'язку з цим в дисертації аналізується анти демократичне законодавство, що зачіпає самі різні області економічного і суспільно-політичного життя Австрії.

Третій розділ — «Форма австрійської держави» — присвячена характеристиці державного ладу Австрії даного періоду.

Поворот до політичної реакції знаходив|находити| свій вираз|вираження| в тенденції перетворення Австрії, що посилювалася|підсилюватися|, з|із| федерального в унітарну державу, падінні ролі парламенту, посиленні влади президента, бюрократизації державного апарату і зрощенні його з|із| монополіями.

Австрійський монополістичний капітал прагнув зосередити в своїх руках всю повноту політичної влади, що значною мірою зумовило ріст унітарної| тенденції. При цьому повноваження земель|грунт| (суб'єкти австрійської федерації) істотно|суттєво| обмежуються конституцією. В результаті всі основні питання в області законодавства і виконавчої влади віднесені до виняткової компетенції федерації (ст. ст. 10, 11, 12, 15).

Посилення федеральної влади в Австрії виявлялося і в тому, що, з одного боку, федеральний парламент широко використовував своє право у сфері так званого конкуруючого законодавства, видавши ряд|лава,низка| законів по питаннях, які раніше регламентувалися актами земель|грунт|, з|із| іншою, — по лінії президентської влади, яка в перервах між сесіями Національної ради|порада| неодноразово удавалася до видання указів, що мають силу закону.

Не дивлячись на|незважаючи на| вказану тенденцію, Австрія, разом з тим|в той же час|, зберігає певні федеральні початки. Федеральна форма дозволяє правлячим кругам|коло| зберігати видимість демократичної організації влади на місцях і, тим самим, дає їм можливість|спроможність| проявляти|виявляти| велику гнучкість у встановленні відповідного політичного режиму.

Антидемократична, реакційна суть|сутність,єство| сучасного державно-монополістичного капіталізму особливо гостро виявляється в надзвичайному посиленні виконавчої влади, в порушенні важливих|поважний| конституційних принципів: применшенню ролі парламенту в області законодавства і втраті контролю його над урядом.

Важливе значення в падінні ролі австрійського парламенту мають різні конституційні обмовки|застереження|, парламентська процедура і практика т.з. делегованого законодавства.

Криза парламентаризму в Австрії супроводжувалася|супроводитися| і фактичним посиленням виконавчої влади по відношенню до законодавчої. Це досягалося як умовністю пропорційної|пропорціональний| виборчої|вибірковий| системи, що діяла в країні, так і незвичайно збільшеною|зрослий| роллю в системі диктатури монополій коаліційних урядових партій, члени-депутати парламенту яких зв'язані строгою|суворий| партійною дисципліною.

Безумовно, австрійський парламент, роль якого не можна також і недооцінювати, має в своєму розпорядженні певні можливості|спроможність| робити вплив на політику уряду. Від складу парламенту залежить формування уряду, він володіє все ж таки|все же| деякими, хоч і малоефективними, але|та| конституційними, засобами|кошт| контролю за урядом, важливу роль грає парламент при визначенні бюджету.

Підкреслюючи з марксистсько-ленінських позицій кризу австрійської буржуазії парламентської системи, Комуністична партія Австрії веде в той же час послідовну боротьбу за широку парламентську демократію.

Процес посилення президентської влади в буржуазних парламентських республіках в період імперіалізму характерний|вдача| і для Австрії. Виключно|винятково| широкі прерогативи президента Австрії, закріплені конституційною реформою 1929 р., збереглися і в післявоєнний період. Особливої уваги заслуговує ст. 29 австрійській конституції, яка дає право президентові розпуску Національної ради|порада| і яка фактично присвячена надзвичайним правам президента. Сильна президентська влада в Австрії свідчить про прагнення перш за все|передусім| крупної монополістичної буржуазії, у разі|в разі| хиткості|хисткість| її класового панування, до встановлення режиму влади президента для того, щоб мати можливість|спроможність| рішучіше пригнічувати|придушувати| класові виступи|вирушання| трудящих|працюючий|.

Згідно австрійської конституції справами|річ| вищого управління, якщо вони не передані президентові республіки, відає федеральний уряд на чолі з федеральним канцлером. В результаті|унаслідок,внаслідок| урядової коаліційної практики в країні склалася своєрідна система «пропорційності розділення|поділ| влади» між представниками буржуазії і правими соціалістами.

Політика коаліційних урядів іноді|інколи| була суперечливою|суперечний|, але|та| завжди кінець кінцем|зрештою| грала на руку реакційним силам. У даний період послідовної демілітаризації, денацифікації в західних провінціях країни так і не було проведено. Більш того|більше того|, австрійський уряд, підписавши ряд|лава,низка| нерівноправних економічних угод із|із| західними державами (за планом Маршалла»), опинилися до кінця 40-х рр. у фарватері їх політики. У західних провінціях Австрії почала|розпочала,зачала| спостерігатися ремілітаризація. Виникла реальна загроза|погроза| включення|приєднання| Австрії в агресивний блок НАТО. На політичну арену вийшли всіляко підтримувані монополістичним капіталом неофашистські союзи|спілка,сполучник| і організації типу|тип| «Союз|спілка,сполучник| незалежних» і ін. Особливо були помітні зрушення|зсув| управо|вправо| після|потім| парламентських виборів 1949 р., коли неонацисти увійшли до парламенту. Австрійська буржуазія все частіше ставала на шлях|колія,дорога| репресій відносно робочого руху.

Австрійські комуністи, прагнучи відбити атаки монополістичної буржуазії, створили в ході парламентських виборів (194-9 р.) Лівий блок, що об'єднав і частина|частка| прогресивних соціалістів. У 1952—1953 рр. демократичні і всі прогресивні сили як ніколи активізували свою діяльність, створивши в ході підготовки до парламентських виборів виборчий|вибірковий| союз|спілка,сполучник| — Австрійську народну опозицію, до складу якої увійшла і частина|частка| ліберальної буржуазії, що вимагала від уряду проведення низки демократичних заходів.

Зосередження в руках монополій політичної влади в значній мірі|значною мірою| визначало строгу|суворий| централізацію всіх ланок державного апарату, його бюрократизацію і мілітаризацію. Однією з юридичних передумов створення|створіння| централізованого бюрократичного апарату був|з'являтися,являтися| встановлений|установлений| конституцією порядок|лад| формування і приведення до присяги президентом республіки або за його дорученням посадових осіб федеральній і земельній адміністрації, судового апарату, а також встановлений|установлений| контроль за органами влади земель|грунт| через Адміністративний суд (орган адміністративного контролю). Конституційні можливості|спроможність| бюрократизації державного апарату доповнювалися фактичними. Неефективна денацифікація при вела до того, що в провінціях, окупованих західними державами, державні, адміністративні і судові органи буквально були наповнені|затоплені,наводнені| чиновниками, багато з|із|. яких розділяли у минулому нацистські переконання.

Бюрократизація і мілітаризація державного апарату супроводжувалася|супроводитися| зростанням|зріст| числа органів, що відали військовими|воєнний| питаннями. Причому мілітаризація державного апарату проводилася в обхід союзницьким угодам про контроль.

Органічним процесом, пов'язаним з централізацією, бюрократизацією державного апарату, було зрощення його і монополіями. Механізм такого процесу в Австрії надзвичайно складний і багатообразний|різноманітний|. Його важелі приводилися|призводилися,наводилися| в рух через урядові партії АНП—СПА|, через численну|багаточисельний| армію старих кадрів професійного чиновництва, через монополістичні організації і через напівсуспільні|громадський| напівдержавні організації (камери, палати). Особливість зрощення державного апарату з|із| монополіями в Австрії полягала в тому, що воно не супроводжувалося|супроводитися| прямим проникненням монополістів в державний апарат. У буржуазно-демократичній: країні не завжди це можливо унаслідок|внаслідок| необхідності погоджуватися| з|із| громадською думкою і маскувати, таким чином, справжню суть|сутність,єство| буржуазної держави.

Зважаючи на|внаслідок,унаслідок| щодо|відносно| сприятливого для демократичних сил Австрії співвідношення класових сил, не всі ланки державного апарату виявилися рівнозначними з погляду їх здатності|здібність| забезпечити неподільне|безроздільний| панування монополій. Це пояснюється, зокрема, тим, що хоча крупний капітал і перетворив народну партію на слухняне знаряддя своєї політики, підпорядкування|підкорення| її, а тим самим, через неї і державного апарату в цілому|загалом|, не завжди було досяжним зважаючи на|внаслідок,унаслідок| її неоднорідність в соціальному відношенні|ставлення|.

Важливим|поважний| ідеологічним знаряддям дії на політичне життя на користь монополій і реакції служить католицька церква, установи якої в період імперіалізму фактично перетворилися на придаток буржуазного державного апарату. Політичний клерикалізм в Австрії в післявоєнний період продовжує займати|позичати,посідати| сильні позиції і є|з'являтися,являтися| серйозною загрозою|погроза| демократичному розвитку країни, що постійно росте|зростати|. Особливо така небезпека збільшилася з початку 50-х рр., коли клерикали повели широке настання|наступ| за передачу церковним установам деяких безпосередніх функцій державного апарату, зокрема передачі контролю над школою і визнання|зізнання| юридичного значення браку|шлюб| і розлучення по канонічному праву.

У четвертому розділі — «Державний договір і закон про постійний нейтралітет — правова основа розвитку незалежної австрійської держави» — розглядаються|розглядуються| основні етапи підготовки державного договору, аналізуються статті договори, що вирішили|рішили,розв'язати| життєво важливі|поважний| для австрійської держави державні і міжнародно-правові проблеми, розкривається юридична природа і значення австрійського постійного нейтралітету.

Союзні держави вважали|лічити|, що припинення окупаційного контролю і виведення їх військ з території Австрії повинні послідувати в результаті|унаслідок,внаслідок| висновку|укладення,ув'язнення| з|із| нею особливого виду мирного договору — Державного договору. Ця найбільш прийнятна|допустимий| форма юридичного виразу|вираження| закінчення із стояння війни з|із| Австрією повинна була відображати|відбивати| суть|сутність,єство| положення|становище|, що склалося, вимагало встановлення в країні такого політичного режиму, який сприяв би якнайшвидшій демілітаризації, денацифікації і демократизації країни. Ухвалення|прийняття,приймання| такого договору диктувалося також і необхідністю створення|створіння| надійних гарантій австрійській державі від спроб повторення нового аншлюса.

Тим часом питання про зміст|вміст,утримання| і цілі мирного договору з|із| Австрією служило предметом гострої дискусії між силами демократії і миру|світ| на чолі з Радянським Союзом|спілка,сполучник| і західною і австрійською реакцією.

Майже десять|десятеро| років було потрібно на те, щоб укласти Державний договір. Дисертант простежує|просліджувати| три етапи в історії його висновку|укладення,ув'язнення|.

На першому—| (1946—1949 рр.) договір, за винятком декількох статей, був в основному підготовлений. Проте|однак| західні держави, що почали|розпочали,зачали| проводити «холодну війну» і що прагнули втягнути Австрію в агресивний блок НАТО, при вели до зриву його висновку|укладення,ув'язнення|.

На другому етапі (1949—1954 рр.) правлячі круги|коло| західних держав проводили політику заморожування підписання договору. Тільки|лише| на третьому етапі (1954—1955 рр.) завдяки послідовним, рішучим і гнучким діям Радянського Союзу|спілка,сполучник| шлях|колія,дорога| до підписання Державного договору був відкритий|відчинений|.

Підписанням Державного договору (15 травня 1955р|.) окупація країни припинялася і, нарешті|урешті|, була вирішена|рішена,розв'язана| проблема відновлення повного|цілковитий| суверенітету австрійської держави. Дисертант аналізує статті Державного договору, що забороняють економічний і політичний аншлюсі з|із| Німеччиною|Германія| і що гарантують на міцній і реальній основі розвиток австрійської держави по демократичному, республіканському шляху|колія,дорога|.

Підписання договору мало важливим|поважний| своїм наслідком|результат| перетворення Австрії на постійно нейтральну державу, статус якої був визначений законом про постійний нейтралітет, прийнятим австрійським урядом і парламентом.. Дисертант досліджує юридичну природу австрійського нейтралітету, який можна кваліфікувати як постійний, добровільний, визнаний, озброєний, і показує, що він у жодному випадку|ні в якому разі| не обмежує суверенітет австрійської держави.

В ув'язненні підводиться підсумок розвитку австрійської держави за останніх 14 років. За цей порівняно невеликий історичний період його розвиток значною мірою відповідав умовам, створеним Державним договором і законом про постійний нейтралітет.

До цих пір внутрідержавну|внутрішньодержавний| і зовнішню політику Австрії визначає в основному лінія на дотримання Державного договору і закону про постійний нейтралітет. Проте|однак| в країні до теперішнього часу монополістичний капітал підсилив|посилив| атаки на націоналізований сектор, на буржуазно-демократичні інститути і установи, політичні права і свободи.

Зміцнення влади монополій супроводжується|супроводитися| реприватизацією націоналізованих підприємств, банків, проникненням західних монополій, і перш за все|передусім| західнонімецьких, в австрійську економіку. Причому останнє прийняло до теперішнього часу загрозливі розміри і створило реальну загрозу|погроза| економічного «холодного» аншлюса. Небезпека «холодного» аншлюса посилюється|підсилюватися| у зв'язку з прагненням правлячих кругів|коло| Австрії втягнути країну в «Спільний ринок». З огляду на те, що ЕЄС| має не тільки|не лише| економічну, але і політичну спрямованість, вступ Австрії до цього союзу|спілка,сполучник| з юридичної точки зору був би прямим порушенням ст. 4 Державні договори, що забороняє їй в якій бито не було формі союз|спілка,сполучник| з|із| Німеччиною|Германія| (ФРН займає|позичати,посідати| одне з провідних місць в ЕЄС|). Прагнення австрійських правлячих кругів|коло| до тіснішого союзу|спілка,сполучник| із|із| західним капіталом і їх практичні кроки в цьому напрямі|направлення| говорять про те, що умови і можливості|спроможність|, створені Державним договором і нейтральним статусом, використовуються Австрією далеко не повністю, а іноді|інколи| прямо ним протилежний|.

Це пояснюється практикою коаліційної, пропорційної|пропорціональний| системи АНП| — СПА|, що прийняла свій закінчений вираз|вираження| у формі т.з. «соціального партнерства», що фактично означало повну|цілковитий| відмову правого керівництва СПА| від соціалізму, розкол єдності робочого руху, подальше|дальший| зміцнення монополістичного капіталу, посилення експлуатації трудящих|працюючий|. Логічним завершенням діяльності реформіста керівництва соціалістів є|з'являтися,являтися| нова про грама СПА|, прийнята в 1958 році. У ній повторюється стара побита|уторований| ідея про «надкласовий» характер|вдача| буржуазної держави і навіть не згадується про завдання|задача| завоювання робочим класом державної влади, про диктатуру пролетаріату. Австрійські праві соціалісти навіть формально повністю відмовилися від марксистського вчення про державу.

Тісна урядова коаліція керівництва АНП| — СПА|. таким чином, сприяла посиленню австрійського монополістичного капіталу, за спиною якого коштують реакційні круги|коло|, що намагаються|пробувати| за сприятливих для них умов нав'язати Австрії різкіший антисоціальні, анти робочий|робітник|, антидемократичний, авторитарний політичний режим, зіштовхнути Австрію з нейтрального шляху|колія,дорога|, відмовитися від деяких демократичних положень|становище| Державного договору. Така небезпека зберігається і тому, що в країні діє, підтримувана крупним капіталом, реакційна неофашистська Австрійська партія свободи, представники якої мають місця в парламенті. Особливо ця небезпека зросла після того, як на парламентських виборах в березні 1966 року народна партія — партія крупного капіталу — змогла завоювати абсолютну більшість в парламенті.

Нестійка, непослідовна політика правих лідерів СПА|, постійні її поступки АНП| привели соціалістичну партію до поразки|ураження|.

Єдиною в країні політичною силою, послідовно виступаючою з марксистсько-ленінських позицій за незалежність і суверенітет Австрії, за повне|цілковитий| дотримання постійного нейтралітету; за справжню демократизацію суспільного і державного устрою є|з'являтися,являтися| комуністична партія.

До теперішнього часу комуністична партія і всі прогресивні сили Австрії залишаються настільки сильні, що здатні|здібний| відобразити|відбити| нападки реакції.

Творчо розроблені комуністичними і робочими партіями на основі марксистсько-ленінської теорії положення|становище| про роль і значення представницьких|показний| установ буржуазної держави в конкретних історичних умовах дозволили їм зробити вивід|висновок,виведення| про можливість|спроможність| здійснення соціалістичних перетворень у ряді|в ряді| капіталістичних країн мирним шляхом|колія,дорога|. До таких країн відноситься і Австрія. Цей важливий|поважний| науковий вивід|висновок,виведення|, що не має нічого спільного з|із| неспроможною теорією соціал-реформістів про мирне вростання капіталізму в соціалізм, знайшов своє віддзеркалення|відображення,відбиття| в програмних тезах «Шлях|колія,дорога| Австрії до соціалізму», прийнятих на конференції КПА| в лютому 1958 р., і був розвинений на XVIII з'їзді партії, що відбувся в квітні 1961 року. Союз|спілка,сполучник| робочих|робітник| з|із| іншими шарами трудового народу, могутня підтримка діяльності представників трудящих|працюючий| усередині|всередині| парламенту у поєднанні з боротьбою поза|зовні| його стінами, можуть привести до того, мовиться в програмних тезах, що «австрійський робочий клас... може завоювати міцну більшість в народі і парламенті і перетворити парламент, за яким в даний час|нині| ховається|переховуватися| панування капіталу, до установи, що стоїть на службі народу і социализма».8 Положення|становище| про мирний, парламентський шлях|колія,дорога| переходу до соціалізму не означає, що компартія принципово відкидає завоювання державної влади озброєним шляхом|колія,дорога|. Передумови, що полегшують мирний шлях|колія,дорога| до соціалізму, в Австрії можуть змінитися, тому озброєний шлях|колія,дорога| як і раніше стоїть на порядку денному і якщо умови зміняться, він може знову вийти на перший| план.

Вирішення|розв'язання,розв'язування| питань про шляхи|колія,дорога| розвитку австрійської держави здійснюється в класових боях сьогоднішнього дня. Австрійські комуністи вважають|лічити|, що одним з найважливіших заходів щодо оновлення демократії є|з'являтися,являтися| зміна виборчого|вибірковий| закону, який гарантував би рівноцінність всіх голосів виборців до парламенту і ландтаги. Це послужило б справжньою реформою парламенту і ландтагів, перетворення їх з|із| другорядних органів до дієвих|дійовий| представницьких|показний| установ, покликаних здійснювати відповідно до конституції верховенство в області законодавства і контроль над федеральним до земельними урядами. Компартія докладає всі зусилля, щоб її представники, витиснені з|із| парламенту (1959 р.), знову в йшли до парламенту, щоб виконавчу владу здійснював уряд «демократичного оновлення», яке являє| собою коаліцію два або декількох партій, включаючи комуністів, які повинні спиратися|обпиратися| при проведенні корінних реформ і демократичних перетворень на єдність робочих|робітник|, селян, всіх трудящих|працюючий| країни і їх організації.

Питання про демократизацію суспільно-політичного ладу|стрій,буд| Австрії, перспектив її державного розвитку вирішуватиметься|розв'язуватися| у впертій боротьбі трудового народу на чолі з комуністичною партією проти|супроти| капіталу.