Навигация
4. Господарство
Господарський уклад племен тшинецької культури на Україні зумовлювався географічними особливостями поліських земель. Основним багатством Полісся є пасовиська та ліси; ділянки, придатні для землеробства, становлять лише незначну його частину. Отже, у господарстві стародавніх мешканців Полісся домінувало, очевидно, скотарство. Фауністичні рештки свідчать, що основу стада становила велика рогата худоба. Природні умови Полісся сприяли також розведенню свиней. У значно меншій кількості розводили дрібну рогату худобу та коней.
Об’єктивні дані, що свідчать про заняття племен тшинецької культури землеробством, обмежені нечисленними знахідками зернотерок, розтиральників та крем’яних серпів. Знахідки палеоботанічного матеріалу з різних пам’яток часу неоліту - бронзи свідчать про те, що в цей період у лісовій смузі Європи вже були відомі м’яка пшениця, полба, ячмінь, просо i, очевидно, льон. При початкових примітивних формах землеробства найбільш зручно засівати ділянки з родючими наносами мулу, яких у Поліссі було чимало. Хоча загальний рівень продуктивних сил епохи бронзи дає підстави дослідникам твердити про наявність в ті часи орного землеробства, в лісовій смузі та в умовах Полісся підсічне землеробство існувало ще протягом довгого періоду. Цей спосіб є дуже трудомістким, тим більше, що через кожні 2-З роки треба було залишати старі підсiки та переходити на нові місця. Враховуючи малу родючість лісових підзолів, неважко зрозуміти, що таке землеробство, до того ж при дуже низькому рівні обробки ланів, не могло забезпечити потреб населення. Воно, очевидно було дуже важливим, але все-таки допоміжним заняттям, що давало додаткові продукти до скотарства.
Багатство на ліси та водойми давало змогу успішно займатися полюванням та рибальством.
5. Датування тшинецької археологічної культури
Датування тшинецької культури на Україні встановлюється на підставі стратиграфічних даних, шляхом порівняння з більш ранніми та більш пізніми культурами, а також за допомогою деяких датованих металевих виробив. Як уже згадувалось вище, в с. Ставок Ківецівського району Волинської області була досліджена землянка стжижовської культури шнурової кераміки, перекрита піччю комарівської культури. Бiльшiсть дослідників датує стжижовську культуру 1800-1500 рр. до н. е. Про те, що стратиграфія у Ставку не є випадковою, свідчать спостереження польських археологів у Російовi, де кілька маленьких курганів межановицької групи культури шнурової кераміки було перекрито курганом тшинецької культури.
З другого боку, на двошарових поселеннях у селах Ворошилiвка та Стара Гута Житомирської області нижній шар з керамікою тшинецької культури був перекритий шаром бiлогрудівської культури Таким чином, стратиграфічні спостереження дають підстави віднести тшинецькі пам’ятки на Україні до часу між культурами пізньої шнурової кераміки (1900-1600 рр. до н.е.) та білогрудівською культурою (ХІ – ІХ ст. до н.е.).
Хронологічний діапазон більшості металевих виробів тшинецької культури на Україні в цілому ширший, ніж межі, встановлені даними стратиграфії. Більш (вузьку дату мають лише два типи прикрас: браслети із спіралевидними кінцями та шпильки з головками у вигляді ромбічного щитка. Згідно з польською хронологічною системою ці браслети з’являються у II періоді бронзи й існують до кінця IV періоду (тобто у 1450 – 1000 рр. до н.е.), набуваючи найбільшого поширення у III періоді (1400 – 1200 рр. до н.е.). Багато близьких за типом браслетів, хоча й дещо відмінних від тшинецьких, знайдено в пам’ятках абашівської, андронівської та інших більш східних культур, де їх датовано серединою - третьою чвертю II тисячоліття до н.е.
Але найбільш надійну підставу для датування пам’яток тшинецької культури на Україні дають дві шпильки із ромбічною головкою, що походять з Гуляйгородського кургану. Майже цілком аналогічну шпильки відомі у добре датованих комплексах. Одна з них входить до складу Бородинського скарбу, який бiльшiсть археологів відносять до ХV – ХIV ст. до н.е. другу знайдено у кургані №б Комарівсъкого могильника, який Т. Сулімирський датує ХІІІ ст. до н. е. Така ж шпилька, знайдена на поселенні вітенбергської культури Себеш у Румунії, датована часом мікенських шахтових гробниць.
Для датування тшинецької культури на Україні деякі підстави дає також згадана вище ливарна формочка із Зазим’я: бронзові знаряддя, які в ній відливали, належать до ХIІІ – ХІI ст. до н. е.
Нарешті, для визначення хронології тшинецької культури на Україні важливе значення має датування синхронних сусiднiх культур комарівської та зрубної. Першу датовано ХV – ХII ст. до н.е., другу - ХV – IХ ст. до н. е. Приблизно до цього ж часу (1450-1100 рр. до н.е.) належить тшинецька культура в Польщі. Отже, за сукупністю даних тшинецька культура на Україні може бути датована ХV – початком ХI ст. до н.е.
Природно, що протягом чотирьох століть свого існування тшинецька культура на Україні зазнавала змін. Тому є можливість виділити групи пам’яток раннього та більш пізнього часу, різниця між якими в основному простежена у керамiцi.
При значній схожості пам’яток середньої бронзи, поширених на територій Пiвнiчної України, в археологічному матерiалi окремих й районів, головним чином у керамiцi, помітна деяка своєрiднiсть. Це дає змогу, хоча й попередньо, виділити тут чотири локальні групи пам’яток, або чотири варіанти культури: ровенський, прип’ятський, київський, сосницький. Порівняно з іншими найбільшу своєрідність має сосницький варіант.
Ровенський варіант на пiвднi межує з комарiвською культурою. «Сусідство» з близькою та спорідненою культурою, природно, не могло не відбитися на пам’ятках ровенського варіанта й не вплинути на них досить сильно. Цей вплив проявився у поширенні значно більшої, ніж в інших варіантах, кiлькостi металевих виробів; в таких типових для комарівської культури посудинах, як вази з вушками та без них, черпаки, кубки, й притаманній комарiвськiй культурі орнаментації у вигляді канелюр, шишечок, наліпних вушок тощо.
В цілому тшинецька культура в Польщі та на Україні, так само, як i комарiвська культура, належала до єдиної етнокультурної області, об’єднані спiльнiстю матеріальної та духовної культури i населеної спорідненими за мовою племенами.
Тепер важко розкрити більш-менш переконливо i ясно процес складання тшинецької культури на Україні. Оскільки немає доказів переселення носіїв цієї культури з інших територій, можна говорити лише про й місцеве походження, а також про генетичні зв’язки з попередніми культурами пізнього Трипілля та шнурової кераміки, що простежені на пiдставi схожості у поховальному обряді та керамiцi.
Висновок
Тшинецька археологічна культура поширена у середній смузі Центральної та Східної Європи, приблизно від р.Варта на заході до р. Сейм на сході, існувала приблизно з XVI ст. до середини XII ст. до н.е., а потім увійшла складовим елементом у лужицьку культуру. Названа за залишками поселення поблизу Тшинця Люблінського воєводства (Польща). Тшинецька культура характеризується трупопокладенням, безкурганними і курганними могильниками. Для тшинецької культури характерні кам'яні і крем'яні знаряддя, керамічні вироби. Племена займалися тваринництвом і землеробством. Пам’ятки Тшинця в Україні досліджувала С.С. Березанська. Об’єднавчою ознакою культури виступає тюльпаноподібний посуд та рогаті «прясла» - специфічна категорія речей тшинецької археологічної культури.
Список використаної літератури
1. Березаская С.С. Пустинка – поселение эпохи бронзы на Днепре. – К., 1974.
2. Археологія Української РСР: У 3-х томах. – К., 1971-1975. Т.1.
3. Винокур І.С, Телєгін Д.Я Археологія України: Навч. посібник. – Тернопіль, 2004.
4. Залізняк Л.Л. Археологія України: Навчальний посібник, К., 1996.
Додаток 1
Розселення тшинецької культури
Додаток 2
План житла тшинецької культури поблизу с. Здвижівка
Додаток 3
Кераміка тшинецької культури
Похожие работы
... знаряддя) культурний шар, що пояснюється осілим способом життя, а значить, довгочасовістю поселень. РОЗДІЛ 4. ПИТАННЯ ХРОНОЛОГІЇ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ Питання хронології та періодизації неоліту Волинського Полісся досить важливі. Основою для їх вирішення є типологічний метод співставлення з добре датованими комплексами синхронних та суміжних культур, а також стратиграфічні спостереження. ...
... зон України. Однак представники різних народів ще тривалий час зберігають власні поховальні звичаї. Отже, можемо говорити про вірування і уявлення населення Скіфії як складову частину духовного життя наших предків. Поховальні обряди скіфів нагадують традиції населення України епохи бронзи. Курганний обряд захоронення у скіфів не був єдиним. В Степу, Лісостепу, на Північному Кавказі, в Криму тощо ...
... свої антропологічні особливості. Але це лише припущення. Чіткіше простежується етногенетичний зв'язок місцевої людності від останніх століть існування Скіфської держави. Із занепадом Скіфії у II ст. до н.е. слов'яни, у тому числі й предки нинішніх українців, почали звільнятися від невластивих їм рис у культурі, побуті, віруваннях. Поступово зникали скіфські види зброї, кінської збруї та упряжі, ...
... відповідає окремий культурний шар. Відповідно до цього розрізняємо пам’ятки одно-, дво- або багатошарові, а порядок залягання окремих шарів називаємо стратиграфією пам'ятки. Ще в першій половині минулого століття археологи у "дописемному" періоді історії виділили кам’яний, бронзовий та залізний віки. В основу цієї періодизації покладений матеріал, з якого людина виготовляла свої знаряддя. Згодом ...
0 комментариев