Екосистеми
Просторова структураЕС
В. І. Вернадський та його вчення про біосферу та ноосферу: основні положення
Розрізняють такі джерела забруднення довкілля (вплив на стан НПС)
Природні ресурси
Характеристика основних показників екологічного нормування
Маловідходна технологія
Екологічна експертиза
Економіка природокористування
Навигация
Просторова структураЕС
Основи екології
80696
знаков
0
таблиц
1
изображение
7 Просторова структураЕС
Структура ЕС:
1)вертикальна-розшарування по ярусності
2)горизонтальна-розшар. живих організмів залежно від грунтово-кліматичних умов.
Функціональна структура: Продуценти(вироб-ки)-рослини, Консументи(споживачі)-1-го порядку-рослиноїдні, 2-го п-ку-жив. К1. 3-го п-ку-жив. К1 та К2. Редуценти(розкладники)-розкладають мертві залишки прод. та консумент.
Видова структура1види-домінанти – по к-ті може бути менше, але по масі більше =4/5від загальної біомаси 2види-едифікатори=1/5 від заг. біомаси.
8 Еволюція біосфери та характеристика її складових
Надзвичайно характерним для біосфери, вважав В. І. Вернадський, є її фізико-хімічна та геометрична різнорідність. Вона складається з живої та неживої речовини які протягом всього геологічного часу різко розділені за своєю генезою та будовою. Жива речовина охоплює всю біосферу, вона її створює, але за вагою і об'ємом вона складає невелику її частину. Нежива речовина різко переважає. Жива речовина в середньому складає соті частки відсотка загальної ваги біосфери. Але вона є найбільшою силою в біосфері і визначає всі процеси, що в ній відбуваються, та забезпечує багатоманітність форм її проявів. Про вплив живої речовини на швидкість протікання процесів енергетично-речовинного обміну в біосфері можуть свідчити такі дані: повне відновлення кисню планети живою речовиною відбувається за 5200-5800 років, а вся його маса проходить через живі організми приблизно за 2000 років. Вуглекислий газ атмосфери проходить через живі організми за 300-395 років. Однак один з головних проявів цієї різнорідності біосфери полягає в тому, що процеси в живій речовині відбуваються принципово інакше, ніж в неживій, якщо їх розглядати з часової точки зору. У живій речовині воші проходять в масштабах історичного часу, а в неживій - геологічного. В ході геологічного часу наростає потужність прояву впливу живої речовини на біосферу, її вилив на неживу речовину.
Саме наявність еволюції визначає основні закономірності біосфери:
1. Наростання потенціалу стабільності еволюційного процесу, що виявляється в постійному відновленні структур та функціональних характеристик біосфери (гомеостаз) і збереженні прогресивного спрямування її історичного розвитку (гомеорезис).
2. Каналізований характер органічної еволюції, що виражається в наявності її домінантної направленості, яка виражається принципами заборони (обмеження) на рівні онто- та філогенезу. Врахування цієї закономірності дозволяє описувати динамічні процеси біосфери на основі існуючої традиції строгого кількісного аналізу систем фізико-хімічної природи у відповідності з принципами збереження.
3. Асинхронна структура еволюційного процесу, що проявляється в першу чергу в нерівномірності розповсюдження життя в різних ареалах біосфери. Ця нерівномірність в значній мірі залежить від конкретного співвідношення внутрішніх та зовнішніх факторів детермінації загальної направленності еволюції органічного світу.
4. Векторна направленість еволюційного процесу, що виявляється в необоротності розвитку біологічних структур.
Прийшовши до висновку, що біосфера еволюціонує, В. І. Вернадський зазначав, що поява людини і зміни, внесені в біосферу людською діяльністю, є природним етапом цієї еволюції і що внаслідок них біосфера з необхідністю повинна корінним чином змінитись і перейти в свій новий стан - у ноосферу - сферу людського розуму, таку біосферу, в якій людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку. Ноосфе́ра (від грец. νους («ноос») в значенні «розум») (рос. ноосфера, англ. noosphere, нім. Noosphäre f) — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.
Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).
Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють. Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».
Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та природних об’єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).
Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:
1. Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку починаючи з моменту виникнення «людини розумної»; 2. Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.
Похожие работы
... -виховному процесі позашкільних навчальних закладів. Теоретичне значення дослідження визначається вперше запропонованим коеволюційним підходом до осмислення теоретико-методологічних і методичних основ екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах; психолого-педагогічним обґрунтуванням особистісно орієнтованих методик й розкриттям їх структурних і функціональних компонент ...
... актів, документація нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукція..., екологічні ситуації в населених пунктах, а також діючі об'єкти та комплекси, військові, оборонні та інші об'єкти. Екологічна експертиза проводиться на основі принципів законності, гарантування безпечного природного середовища, збалансованості інтересів і врахування громадської думки, наукової обґрунтованості, ...
... — наслідки меліорації й осушування боліт, а також чорнобильської катастрофи, в Українських Карпатах — винищення й деградація лісів і полонин. РОЗДІЛ 2. Основні екологічні проблеми міст України 2.1 Урбанізація та її вплив на природне середовище Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості ...
... ЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РАЙОНІВ 3.2.1. Загальні екологічні проблеми сільськогосподарських районів миру Сільськогосподарські райони досить різні по природних умовах, типам землекористування й ступеня освоєння. Проте, екологічні проблеми в них мають багато загального. Це зв'язано з наступними обставинами: охопленням антропогенними навантаженнями більших площ, іноді практично на 100%; малою лісисті ...
0 комментариев