Навигация
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ЗА «КАРОЛІНОЮ»
33076
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ЗА «КАРОЛІНОЮ»
«Кароліна» – карно-процесуальне укладення Карла V.
Кодекс феодального права Німеччини “Кароліна” містить деякі загальні принципи карного права, а також значний перелік злочинів і покарань. Будучи практичним посібником із судочинства для шеффенів, цей закон не містив чіткої системи і послідовного розмежування норм карного і карно-процесуального права.
До загальних понять карного права, відомих "Кароліні", можна віднести намір і необережність, обставини, що виключають, зм'якшують й обтяжують відповідальність, замах, співучасть. Ці поняття, однак, не завжди були досить чітко сформульовані і викладалися стосовно до окремих видів злочинів і покарань [1].
Відповідальність за здійснення злочину, по "Кароліні", наставала, як правило, при наявності провини - чи наміру необережності. Однак феодальне карне право Німеччини нерідко встановлювало відповідальність і безвинно, за провину іншої особи ("об'єктивне зобов'язання"). Крім того, що застосовувалися методи установлення винності часто спричиняли осуд невинної людини.
Злочини проти держави розкриваються у 27 статті. Зазначається: якщо хто-небудь у країні, місті, володінні або області навмисне організує небезпечний бунт проти народу, проти влади і це буде відкрито, то у відповідності із тяжкістю і обставиною його злочину мають покарати на смерть[4].
Обставини, що виключають покарання, докладно викладаються в "Кароліні" на прикладі убивства. Так, відповідальність за убивство не наставала у випадку необхідної оборони, при "захисті життя, тіла і майна третьої особи", затримці злочинця з обов'язку служби й у деяких інших випадках. Убивство в стані необхідної оборони вважалося правомірним, якщо убитий був нападником зі смертельною зброєю і якщо той, хто зазнав нападу не міг ухилитися від нього. Посилання на необхідну оборону виключалися при законному нападі (для затримки злочинця) і при убивстві, зробленому після припинення нападу, у ході переслідування того, хто нападав. Судівник наказував проводити ретельний розгляд кожного конкретного випадку необхідної оборони, оскільки правомірність її повинен був доводити сам убивця, а неправомірність спричиняла покарання [5].
"Кароліна" передбачає і деякі пом'якшувальні обставини. До них відносилися відсутність наміру ("незручність, легкодумство і непередбачливість"), здійснення злочину "у запальності і гніві". Пом'якшувальними обставинами при крадіжці вважалися малолітній вік злочинця (до 14 років) і "прямий голодний нестаток". Набагато більш численними є обтяжуючі провину обставини: публічний, зухвалий, "зловмисний" і блюзнірський характер злочину, повторність, великий розмір збитку, "дурна слава" злочинця, здійснення злочину групою осіб, проти власного пана і т.п.
У кодексі розрізняються окремі стадії здійснення злочину, виділяється замах на злочин, що розглядається як навмисне діяння, що не удалося усупереч волі злочинця. Замах карався звичайно так само, як сам злочин. При розгляді співучасті укладення найчастіше згадує пособництво. Законознавці того часу розрізняли три види пособництва: допомога до здійснення злочину; на місці злочину (співучасть); після його здійснення. В останньому випадку від "корисливого спільництва" відрізнялося "приховування з жалю", що тягне більш м'яке покарання [7].
"Кароліна" не класифікувала склади злочину, а лише перелічувала їх, розташовуючи в більш-менш однорідні групи. Насамперед указувалися злочини проти релігії - богохульство, блюзнірство, чаклунство, порушення клятви, а також злочину, несумісні з християнською мораллю, - поширення наклепницьких пасквілів, підробка монети, документів, мір і ваг, об'єктів торгівлі. До них примикали злочину проти моральності: перелюбство, двошлюбність, кровозмішення, звідництво, зґвалтування, викрадення жінок і дівчин [6].
До державних злочинів відносилися зрада, бунт проти влади, різні види порушень "земського миру" - ворожнеча і помста, розбій, підпал, злісне бродяжництво. Побічно згадувалася образа імператорської величності.
У групі злочинів проти особистості виділялися різні види убивства, а також самогубство злочинця, у результаті якого спадкоємці могли позбавлятися права спадкування. Злочину проти власності включали численні види крадіжки, несумлінне розпорядження довіреним майном. Спеціально обмовлялися крадіжка в церкві, а також такі види крадіжки, що були характерні для незаможних шарів населення (плодів і врожаю, риби, лісу). Нарешті, згадувалися деякі злочини проти правосуддя - лжесвідчення, незаконне звільнення ув'язненого охоронцем, неправомірний допит під катуванням. Хоча в преамбулі "Кароліни" існувало твердження про рівне правосуддя для "бідних і багатих", у багатьох статтях підкреслювалася необхідність при призначенні покарання враховувати станову приналежність злочинця і потерпілої особи. Так, при визначенні покарання за крадіжку судді потрібно було враховувати вартість украденого й інші обставини, але "у ще більшому ступені повинен враховувати звання і положення особи, яка зробила крадіжку". У ст. 158 було передбачено, що знатна особа могла бути піддана за крадіжку не карному, а "цивільно-правовому покаранню". Порушення "земського миру", що суворо каралося за інших рівних умов, вважалося цілком законним для осіб, які одержали дозвіл імператора помститися за нанесену образу чи ворогуючих з недругами свого пана. В іншому положенні знаходилися особи незнатного походження, незаможні. Правда, здійснення незначної крадіжки плодів вдень і "по прямому голодному нестатку" також могло спричинити тільки майнову відповідальність. Однак незаможному було набагато сутужніше відшкодувати збиток. Крім того, в інших випадках за крадіжку врожаю, риби, лісу, особливо в нічний час, покладалися тілесні чи інші покарання по розсуду суддів і по місцевих звичаях. Особливо суворо і негайно пропонувалося карати підозрілих жебраків і бурлак як "небезпечних для країни ґвалтівників". Широта суддівського розсуду в "Кароліні" була обмежена лише формально вказівкою на верховенство імператорського права при визначенні вищої міри покарання. Судді могли за своїм розсудом призначати одне чи кілька рекомендованих покарань, застосовувати місцеві звичаї, а в скрутних випадках прибігати до роз'яснень законознавців[5].
Уся система покарань визначалася основною метою каральної політики - ляканням. У "Кароліні" містяться наступні основні види покарання: страта, калічницькі покарання (урізування язика, вух і т.п.); тілесні покарання (побиття різками); ганебні покарання (позбавлення прав, виставляння біля ганебного стовпа в залізному нашийнику, таврування); вигнання; тюремне ув'язнення; відшкодування шкоди і штраф. Страта була прямо запропонована чи могла бути застосована за переважну більшість злочинів, причому в кваліфікованій формі (спалення, четвертування, колесування, повішення, утоплення і поховання заживо - для жінок). Тілесні і калічницькі покарання могли призначатися за обман і крадіжку. Тюремне ув'язнення, вигнання і ганебні покарання частіше застосовувалися як додаткові, до яких відносилися також конфіскація майна, роздирання розпеченими кліщами перед стратою і волочіння до місця страти. Разом з тим "зловмисних" і "здатних на подальші злочинні дії осіб пропонувалося кидати у в'язницю на невизначений термін[4].
Отже «Кароліна» - це практичне керівництво для судів. Діяла понад 300 років. У даному кодексі феодального права закріплені нові моменти в організації правосуддя і тлумаченні складів злочинів. Судочинство було письмовим. «Кароліна ліквідувала такі віджилі норми права, як:
1) право захоплення корабля з усім його товаром, якщо він зазнає аварії;
2) привласнення воза, який перевернувся та ін.
«Кароліна» передбачала смертну кару бродяг, та ін.
Похожие работы
... усю країну. Незважаючи на те, що твори соціалістів-утопістів не мали серйозної теоретичної основи, вони відобразили пошуки ідеального справедливого суспільства та справили значний вплив на еволюцію економічної думки. Видатні мислителі-утопісти: започаткували глибоку критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства; ...
... станово-представницької монархії в Англії. 50. Характеристика Великої Хартії Вольностей 1215р. 51. Судова система феодальної Англії та ії розвиток. 52. Джерела та особливості англо-саксонської системи права. 53. Утворення та особивості розвитку феодальної держави в Німеччині. 54. Органи станово-представницької морархії у Німеччині. 55. Золота Булла 1356р. (Загальна характеристика). 56. ...
... меншин 1992 року. Держави зобов'язані охороняти «на їхніх відповідних територіях існування і самобутність» таких меншин і заохочувати створення умов для розвитку цієї самобутності. Висновки Підводячи підсумок цього дослідження присвяченого праву націй на самовизначення, на мою думку є сенс сформулювати декілька важливих тез: 1. Нації є етно-політичними або політичними спільнотами, що ...
... de Don Alfonso el Sabio", яка містить більше чотирьох сотень пісенних зразків галісійським діалектом. Іспанські кантиги постають у ряд музично-поетичних творів свого часу, подаючи тип мистецтва, споріднений з новими формами, що розвивалися у різних країнах Західної Європи ХІІ – ХІІІ століть. Тексти цих пісень часто поетично образні, поєднують звеличення почуттів у хвалі Діві Марії – та простоту ...
0 комментариев